"Я зрозумів, що попереду в нас великі проблеми": блискавичні тренерські відставки по-бразильськи
На початку цього року два бразильських клуби призначили нових тренерів. У обох випадках йшлося про тривалу співпрацю.
Muito light
У березні 2017-го Боржеса Крістовау звільнили із “Васку да Гама”. І хоч самостійна тренерська кар’єра тоді 57-річного фахівця тривала трохи більше п’яти років, “Васку” був одним із шести клубів, у яких Боржес встиг за цей час попрацювати. Власне, це був його другий етап у “Васку”, і саме там він абсолютно несподівано мав очолити першу команду влітку 2011-го.
Упродовж тринадцяти років Крістовау працював асистентом. Зокрема допомагав Рікарду Гомесу разом із яким вигравав ще як футболіст Копа Америка-1989 у олімпійській збірній та “Флуміненсе”. 2011-го року Гомес очолив “Васку” і знову запросив до свого штабу Боржеса. 28 серпня, під час дербі з “Фламенгу”, у Гомеса стався інсульт. Тож приймати команду довелося помічникові.
“Васку” тоді йшов у групі лідерів, під орудою Боржеса навіть вийшов на перше місце, та все ж закінчив чемпіонат на другому місці з невеличким відставанням від “Корінтіанса”. У Копа Судамерикана команда дійшла до фіналу, де поступилася казковому “Універсидад де Чилі” Хорхе Сампаолі.
Наступного сезону Боржес знову досить впевнено тримав “Васку” в чільній четвірці, і знову з виходами на перше місце (у Кубку Лібертадорес дійшли до чвертьфіналу). Однак серія невдалих результатів спричинила відставку Боржеса у вересні. Наскільки відносними були ці невдачі стало зрозуміло вже у жовтні, коли після шести поразок поспіль “Васку” опинився на сьомій позиції. Ще за рік взагалі вилетіли до Серії Б…
Крістовау в тому чемпіонаті 2013-го тренував “Баїю”. Після десяти турів були третіми, але закінчували сезон відчайдушною та врешті-решт успішною боротьбою за виживання.
Навесні 2014-го Боржеса запросили до “Флуміненсе”. Шосте місце у чемпіонаті, хоч до кінця літа команда посідала кращі позиції. Той рік був останнім, в якому Боржес відпрацював із командою до фінішу сезону. Надалі у “Фламенгу”, “Атлетику Паранаенсе”, “Корінтіансі”, “Васку” довше ніж на кілька місяців він не затримувався.
Після звільнення з “Васку” Боржес вирішив взяти павзу. “Мені потрібно було поміркувати над своєю кар’єрою, в мене було багато запитань, я відчув необхідність дещо переглянути. Тож я вчився, щоб отримати відповіді на свої запитання. Це було найкраще, що я міг зробити”. Отже, у 57 Боржес Крістовау знову “сів за парту”, щоб стати кращим тренером.
У січні цього року його запросили до “Атлетику Ґойяненсе”. “Я надзвичайно мотивований, щоб провести хороший сезон”, – запевнив Боржес на першій прес-конференції.
Минув місяць й у соцмережах клубу з’явилася така заява: “Атлетику Ґойяненсе” повідомляє, що Боржес Крістовау більше не є тренером команди. Упродовж цього періоду ми помітили, що методологія його роботи не узгоджується із філософією клубу. Ми вдячні тренеру, який показав себе чудовою людиною”.
Вразило навіть не те, що звільнили так швидко. З’ясувалося, що у клубу, в якому з 2009-го працювали 24 тренери, є якась “філософія”. Де вони її ховали раніше – таємниця. Зрозуміло, що журналістам хотілося почути більше, і президент “Атлетику Ґойяненсе” Адсон Батіста охоче все пояснив. “Я зрозумів, що попереду в нас великі проблеми. І я чесно сказав про це Крістовау. Найкращий “диплом” – щоденна робота, його спосіб її виконувати. Він дуже спокійний, не намагається постійно вимагати від гравця, аби той давав максимум. Мені ж потрібно дещо інше. Мені потрібна інтенсивність у всьому”.
Отже, причиною були не результати. Справді, у чемпіонаті штату АГ виграв три матчі з п’яти, у дербі розгромили “Ґойяс” 3:0, і команда, за словами Боржеса, “еволюціонувала”. Тим не менш президент побачив проблеми у майбутньому, тренер, характер якого був таким самим на кожній попередній роботі, виявився для Адсона Батісти “дуже light”. Можливо, Батіста вставив іноземне слівце, щоб довести, що у його клубу все ж є “філософія”. Залишається тільки знайти когось безупинно інтенсивного. Може, він протримається у “Атлетику Ґойяненсе” трохи довше, аніж місяць.
Muito hard
У березні 2017-го Рафаель Дудамель готувався до чемпіонату світу. Його молодіжна збірна Венесуели залишила дуже приємне враження на січневій континентальній першості. Вона запам’яталася організацією гри, вдалим поєднанням імпровізації індивідуально сильних гравців та злагоджених колективних дій як з м’ячем, так і без нього.
На Мундіалі у Республіці Корея венесуельці дійшли до фіналу. Ще за рік до срібла молодіжного чемпіонату, у квітні 2016-го, Дудамель прийняв і першу збірну країни, що вкрай невдало стартувала у новому кваліфікаційному циклі під керівництвом Ноеля Санвісенте. У відбірних матчах виправити ситуацію було важко, але у обох Копа Америка (2016, 2019), на які Дудамель возив команду, венесуельці виходили з групи. Паралельно він продовжував роботу і з молодіжкою. У січні 2019-го лише провал у останніх турах фінального етапу Судамерикано Ю20 не дозволив венесуельцям вдруге поспіль поїхати на чемпіонат світу в цій віковій категорії.
Латиноамериканські хроніки: Чилі, Болівія, Уругвай
Треба згадати ще й роботу екс-голкіпера зі збірною Ю17, з якою він теж брав участь у світовій першості (2013). Тобто зі збірними, особливо коли мав справу із молоддю, Дудамель працював дуже вдало. Клубний досвід до січня цього року обмежувався двома клубами.
У “Естудіантес де Меріда” Рафаель тренував з травня 2010-го до початку наступного року. Пішов звідти через серйозні фінансові проблеми клубу, що позначилися на результатах. Команда була на межі вильоту з першого дивізіону. У грудні 2013-го Дудамель очолив “Депортиво Лара”. Із наймолодшим складом у Лізі команда значно покращила турнірні показники, якщо порівнювати з попередніми чемпіонатами. Хоч попервах Рафаель поєднував роботу в клубі та молодіжній збірній, наприкінці 2015-го він залишив “Депортиво”.
Отже, можна спокійно припускати, що, коли бразильський “Атлетику Мінейру” запрошував Дудамеля, орієнтувалися там насамперед на його успіхи зі збірними. Після посереднього виступу в чемпіонаті Бразилії-2019 (11 місце) АМ не завадив би тактичний вишкіл, яким відзначалися команди Дудамеля.
Перше, що цікавило перед стартом сезону – наскільки швидко у діях команди відчуватиметься вплив венесуельського тренера. Питання втратило актуальність після десяти поєдинків. Дудамеля звільнили. За ці 10 матчів команда вилетіла з Копа Судамерикана та Кубка Бразилії. Особливо неприємною була кубкова поразка у серії пенальті від клубу “Афогадос”, що гратиме цього року у Серії Д національної першости. Лунала критика й після переможних матчів чемпіонату штату.
Дудамеля запрошували для довготривалого проєкту. То що ж змінилося? Невже швидкі невдачі в двох турнірах різко змінили ставлення керівництва клубу до нового тренера?
У своїх перших матчах Дудамель визначався і з тактичною схемою, що мала б стати головною, і з основним складом. Через це команда справді могла залишати враження сирої, що, врешті-решт, є нормальним явищем для старту тривалого процесу.
Однак з’ясувалося, що проблем за межами поля було значно більше. Дудамель звик до суворої дисципліни. У молодіжній збірній він міг спокійно дати ляпаса футболісту, щоб мотивувати його. І звісно, що там він звик до безсуперечного послуху. У “Атлетику”, натомість, вже деякі його рішення під час підготовки до сезону були не надто популярними серед гравців. Попри те, що футболістам справді не дуже подобалися жорсткі методи Дудамеля, на публіці вони підтримували тренера й дехто просив президента не звільняти венесуельця. Тим не менш вже невдовзі одинадцятим тренером “Атлетику Мінейру” за менш ніж 5 років став Хорхе Сампаолі.
У Бразилії тренерів звільняють залюбки. Може, через це іноді навіть не намагаються з’ясувати, якого саме наставника запрошують. Адже привід для відставки можна знайти дуже швидко.
Більше читайте у блозі Дмитра Джулая Elmundoesbalon.
показать скрыть