Голодуючі Поволжя-7: список українців, які виступають у чемпіонаті Росії – слід Зінченка, Ракицький мріє про Київ
"Футбол 24" знову моніторить склади команд із трьох професіональних дивізіонів РФ. Старі та нові фігуранти – як на долоні.
Літнє трансферне вікно на Росії зачинилося ще 7 вересня. Автору цих рядків цікаво (із дослідницькою метою) відстежувати міграцію "годувальників", які родом з України.
Вдаючи, наче російсько-української війни немає і ніколи не було, або ж цинічно прикриваючи свій сором фіговим листком "без політики", вони вперто тримають курс на північний схід. Спробуємо згадати про всіх, просіявши склади команд трьох професіональних дивізіонів РФ.
РПЛ
Нічого нового – беззаперечним хедлайнером нового сезону знову виступає Зеніт. У центрі оборони діє Ярослав Ракицький, 32-річному екс-захиснику збірної України немає альтернативи. Його контракт закінчується у червні наступного року і колишній "гірник" вже готує запасний аеродром. "Я українець, у мене все українське", – наголосив Ярік у липневому інтерв’ю і запевнив, що обов’язково повернеться в Україну. Причому, чомусь у Київ, а не в рідний Донецьк.
Анатолій Тимощук, якого Артем Федецький продовжує вважати патріотом України, вже четвертий рік входить до тренерського штабу пітерського клубу.
Одразу за Зенітом після 8-ми турів розташувалося московське Динамо. Тут бачимо ще один український дует "гравець-тренер". Андрій Воронін входить до штабу німецького спеціаліста Сандро Шварца, а в центрі оборони москвичів регулярно виходить Іван Ордець.
Мабуть, найгучнішим українським літнім трансфером у російський чемпіонат став Дмитро Іванісеня, опорний півзахисник Зорі, який підписав 3-річний контракт із Крильями Совєтов, ампутувавши усі шанси повернутися в національну збірну України. Самарський клуб посередньо розпочав чемпіонат, посідає десяту сходинку і навряд чи має підстави розраховувати на серйозний підйом. Іванісеня взяв участь в усіх восьми матчах.
Поруч із Крильями (11 сходинка) розташувався Ахмат. У клубі Кадирова свій другий сезон проводить хавбек Артем Полярус. Щоправда, похвалитися регулярними появами на полі він не може. У зоні вильоту кисне Ростов. Сюди мав необережність перейти уродженець української Керчі Ігор Калінін. Вся надія аутсайдера – на колосальний досвід 74-річного головного тренера Юрія Сьоміна.
Конкурент Ростова за виживання – Хімкі із Олександром Філіном у захисті. Цей оборонець народився у Сімферополі, виховувався у Шахтарі. Але невдовзі після початку війни Філін опинився в… Уфі. "Як зрозумів, що не потрібен Шахтарю? Мені сказали: "Можеш йти в одну з дочірніх команд – у Маріуполь або Зорю". Ходити по орендах я не хотів і зідзвонився з мамою Зінченка, а потім і його агентом (Аланом Прудніковим – прим.). Той порадив забирати документи і переїжджати в Росію, – розповів у нещодавньому інтерв’ю. – А потім агент запропонував перегляд в Уфі. Я відразу зібрав валізу і поїхав з усіма речами. Жив у Зінченка, в його родині. В Уфі я провів матч за молодіжку і підписав простенький контракт". Філін встиг пограти за Нижній Новгород і Тамбов. Має російський паспорт.
Абсолютне дно – це Урал. Команда івано-франківця Ярослава Годзюра та представника Харківщини Дениса Кулакова не перемогла у жодному з 8-ми матчів, набрала лише три очки і посідає останню сходинку. Годзюр (36 років) тричі з’являвся у воротах. Кулаков (35 років), попри вік, залишається безальтернативним гравцем основного складу.
ФНЛ
У другому за силою дивізіоні московське Торпедо потужно стартувало і очолює пелетон, не програвши жодного з 12 матчів. Тут двоє наших заробітчан: хавбек Андрій Кравчук, уродженець Чернівців, вихованець київського Динамо та Шахтаря, а також захисник Олександр Каплієнко, який на російських хлібах ще з сезону 2019/20. І якщо буковинець здебільшого виходить на поле, то для Каплієнка тренер, знаменитий найкращий снайпер чемпіонатів СРСР 1986 і 88 років Олександр Бородюк, місце в складі знаходить нечасто.
Аж чотирьох старих знайомих бачимо у СКА Хабаровськ. Україно-конголезця Еммерсона Іллой-Айєта ви повинні пам’ятати за виступами в донецькому Олімпіку, а Гліба Грачова – за кам’янською Сталлю та одеським Чорноморцем. Обоє проводять на Далекому Сході другий сезон. Цього літа до них додався захисник (родом з Київщини) Дмитро Литвин, який накивав п’ятами з іншого російського клубу – Акрона. Найбільшою ж несподіванкою став трансфер Віталія Кольцова. Свого часу цей хавбек виступав за Маріуполь та Олімпік, а попередні два сезони успішно відіграв за Металіст 1925. Перспектива повернення в УПЛ, як бачимо, не влаштувала його амбіції. Краще, звісно ж, залишитися на рівні пердиву – тільки тепер на території ворога. "Какая разница?"
Віталій Кольцов
Традиційний аутсайдер ФНЛ – Акрон із Тольятті – продовжує задивлятися на український ринок. Під час літнього трансферного вікна сюди приїхали Данило Сагуткін та Станіслав Біблик. Перший – вихованець Шахтаря, трохи пограв за київський Арсенал і вже "зачекінився" на Росії в сезоні 2019/20 (Єнісей). Потім повернувся в Україну, але за два роки нічого не показав у складі Маріуполя. Мабуть, Акрон – це його реальний рівень. Центрфорвард Біблик також пройшов школу Шахтаря, але оренда в азовський фарм-клуб на користь йому не пішла.
Ще один аутсайдер – Олімп-Долгопрудний із Підмосков’я. Віднедавна його очолює Роман Пилипчук, колишній наставник донецького Олімпіка і помічник Каррери у московському Спартаку. Аби не скучати, тренер запросив у напад своєї команди Артема Щербака – уродженця Криму, останнім професіональним клубом якого була Тюмень ще у сезоні 2018/19.
ПФЛ
Після нетривалого і невдалого вояжу у тренерський штаб Краснодара Ігор Захаряк, колишній наставник ФК Суми, повернувся до саратовського Сокола, де вже працював у 2019-20 роках. Його команда – впевнений лідер своєї підгрупи. Зокрема, на початку вересня Сокіл здобув виїзну перемогу над Сахаліном, у складі якого числиться Артур Строкін. До війни він бігав за Дніпро U-19, у 2014-му перебрався до Макіївки, а звідти – аж на береги Охотського та Японського морів.
Богом забута Челябінська область, місто Міас, яке має свій клуб Торпедо. Це один із головних аутсайдерів серед усіх дивізіонів ПФЛ. Тут осів такий собі Валерій Мазур, 30-річний півзахисник із України. Якщо офіційні джерела нічого не наплутали, останнім клубом Мазура ще в сезоні 2013/14 був Шахтар із Свердловська (місто досі перебуває в полоні "ЛНР").
Посередині турнірної таблиці тієї ж підгрупи розташувався омський Іртиш – клуб нещодавно очолив 51-річний Олександр Горшков. Так-так, саме той Горшков, який у відборі до Євро-2004 забивав надважливі голи за збірну України у ворота Іспанії та Вірменії. На Росії він мешкає ще з 1996-го, коли змінив одеський Чорноморець на Жемчужину Сочі. Згодом став легендою пітерського Зеніта і вже понад 10 років – у тренерському ремеслі.
На вихід!
Третього вересня у відставку відправили Дмитра Парфьонова. Тульський Арсенал під його керівництвом провально розпочав новий сезон РПЛ і йшов п’ятнадцятим. Посаду екс-захисника збірної України зайняв Міодраг Божовіч – і вже встиг покращити результати команди. Безробітний Парфьонов виглядав ображеним, розповідаючи про своє звільнення: "Поговорили (з керівництвом, – Футбол 24) хвилини три. А через півгодини призначили Божовіча. Так, напевно, не робиться".
Велика чистка у московському Спартаку. Там посаду комерційного директора обіймав Олександр Атаманенко, колишній гендир Донбас Арени. Наприкінці травня стало відомо, що він покине Москву "за власним бажанням" і перейде в "інший амбіційний проект". Тепер цей заробітчанин із Донбасу призначений генеральним менеджером хокейної Арени Омськ.
У серпні московське Торпедо покинув форвард Денис Баланюк, переїхавши до фінського Марієхамна, що бореться за збереження елітної прописки. Минулий сезон вихованця Дніпра у російському пердиві не вразив – 16 матчів і лише 2 забиті м’ячі. Полишив ФНЛ і Олександр Нойок, змінивши Оренбург на брестський Рух.
Микола Циган, 37-річний уродженець обласного Миколаєва, ще не збирається вішати рукавички на цвях. Він проміняв суворий клімат Новосибірська на значно комфортнішу Вірменію, підписавши контракт із клубом Ван, середняком тамтешньої Прем’єр-ліги. Цікаво, що це перша за 20 років неросійська команда у біографії Цигана.
Виділяємо тріо заробічан, які тишком-нишком, майже непомітно, повернулися із запоребрика додому. Серед них – Віталій Шпанюк, спеціаліст із фізпідготовки, свого часу працював у львівських Карпатах і збірній України. Його одіссея до волгоградського Ротора у складі тренерського штабу Хацкевича закінчилася провалом – передчасна відставка, а клуб за підсумками минулого сезону вилетів з РПЛ. Тепер Шпанюка прихистили у черкаському ЛНЗ, який бореться за путівку до Першої ліги і пробився в 1/8 Кубка України.
Одразу два пілігрими приїхали в Минай, який форсовано набирав склад, щоб продовжити виступи в УПЛ. Півзахисник Богдан Коваленко ще з першого січня цього року перебував у статусі безробітного – у московському Велесі йому вказали на двері. А нападник Дмитро Білоног має у кар’єрі аж дві плями – співпрацю з Уралом та Єнісеєм. Влітку він переїхав у Металіст, звідки вирушив на Закарпаття (оренда).
Без клубів залишаються такі широко відомі у вузьких колах заробітчани, як Володимир Грачов (Велес, з 1 січня), Станіслав Причиненко (Акрон, з 1 липня), Денис Тарадуда (СКА Хабаровськ, з 16 серпня) та Олександр Мігунов (Чайка, з 10 вересня). Ймовірне повернення чергових блудних синів в український футбол.
