Червона спека: старий добрий Ліверпуль повертається
"Футбол 24" про нестримну команду Юргена Клоппа, яка прилетить до Києва, щоб зіграти у фіналі Ліги чемпіонів.
Упродовж багатьох сезонів найтитулованіший англійський клуб на євроарені (5 перемог у фіналах Кубка чемпіонів, по 3 – у Кубку та Суперкубку УЄФА) був об’єктом відвертого глузування. Головна претензія – Ліверпуль ось уже 28 років поспіль пролітає повз титул чемпіона Англії, жодного разу не ставши переможцем Прем’єр-ліги. Хоча це вдавалося навіть таким халіфам на годину, як Блекберн або Лестер.
І все ж на мерсисайдців зважали – бодай із поваги до їхнього неймовірного характеру, який дозволив в епічному стилі виграти два єврокубкові фінали в Алавеса (2001) та Мілана (2005). Стамбульська ніч назавжди пов’язана з іменем іспанського менеджера Рафаеля Бенітеса. До вчора він був останнім тренером, який виводив Ліверпуль у фінал Ліги чемпіонів – у 2007-му англійський клуб дозволив Мілану взяти реванш. А потім мерсисайдці потрапили у смугу турбулентності, яка трясла і лихоманила "червоних" майже десять років.
10 найкрутіших фіналів в історії Ліги чемпіонів
Хто б не ставав за штурвал Ліверпуля після ери Бенітеса – Рой Ходжсон, король Кенні Далгліш, Брендан Роджерс чи Юрген Клопп – кожен сезон Енфілд розпочинав із надіями, що ось нарешті настав час для серйозного титулу – чемпіонського, в ідеалі. Проте титулів не було. Команда здеградувала настільки, що тричі залишалася без путівок у єврокубки, двічі фінішувала на ганебному для себе 8-му місці. Було б смішно, якби не було так страшно: після тріумфального 2005-го Ліверпуль виграв лише 3 трофеї – Кубок і Суперкубок Англії-2006 і Кубок Ліги-2012. Узагалі не те кіно!
Ліверпуль – унікальний клуб. Попри регулярні невдачі, у нього грандіозна фанатська армія зі всього світу. Армія, у якої величезні очікування. Між цими очікуваннями і можливостями команди – прірва. Проте прихильників не меншає. Глорству тут не місце.
Двічі команда була близькою, щоб винагородити своїх вірних фанів за їхні страждання. У сезоні 2013/14 Ліверпуль Роджерса став віце-чемпіоном АПЛ, поступившись двома очками Ман Сіті (ех, якби не те епічне падіння Джеррарда в матчі із Челсі!). А два роки тому команда, очолювана вже Клоппом, зіграла у фіналі Ліги Європи і програла Севільї.
Німецький тренер проводить у Ліверпулі свій третій сезон. Клопп працює методично і надійно, як двигун Mercedes-Benz. Він не дав команді блискавичного результату, але неухильно змушує її прогресувати. Восьме місце в АПЛ змінилося четвертим, а фінал Ліги Європи – вирішальним матчем Ліги чемпіонів.
Два важливі нюанси. По-перше, гер Юрген змусив команду повірити у себе, переступити через комплекс неповноцінності. Атмосфера роздягальні – надважлива. А Клопп, як умілий диригент: десь похвалить, підтримає, а де потрібно – напіхає. Він для Енфілда – свій хлопець практично з перших днів. Його енергетика ідентична духу Ліверпуля.
По-друге, опустивши всі нюанси тактики Клоппа, потрібно визнати – він фантастично і круто вгадав із кадрами. Поєднання Мане, Фірміно та Салаха – це атомна суміш! Вони вже побили рекорд результативності Ліги чемпіонів серед тріденте – 29 колективних голів за сезон, і це ще не кінець! Загалом же Ліверпуль наколотив 46 м’ячів – і це також абсолютний рекорд.
Маючи таку потужну атаку, вся команда відчуває впевненість. Зрештою, Мерсисайд грає за старим, як Пеле, бразильським правилом: ви нам заб’єте, скільки зможете, а ми вам – скільки захочемо. Двоматчеві дуелі з Ман Сіті та Ромою чудово це ілюструють. І навіть якщо позаду по повній програмі налажають Ловрен чи Мілнер, команда зберігає спокій.
Ліверпуль ще до фіналу став чемпіоном глядацьких симпатій. Серце нейтрального глядача однозначно належатиме цим задерикуватим бандитам і їхньому вожаку із тижневою щетиною. Просто тому, що їхня атака – це красиво. Просто тому, що Реал набив усім оскому. Просто тому, що старий добрий Ліверпуль повертається.
Рома – Ліверпуль: Клопп дав урок Барселоні, хоча й не уникнув легкого переляку
показать скрыть