Агов, Ігоре, де результат? Чому СК Дніпро-1 досі далекий від статусу третьої сили УПЛ
Попри розгромну перемогу СК Дніпро-1 над Минаєм (4:0) у 13 турі УПЛ, Сергій Тищенко накопичив чимало зауважень до клубу-претендента на єврокубки.
Попри доволі високе п'яте місце у турнірній таблиці СК Дніпро-1 так особливо й не вразив у першій частині сезону. Команда Ігора Йовічевіча програла матчі з українськими грандами в одні ворота і навіть не забила жодного м’яча.
У грі проти Динамо – все однозначно. Кияни були після важкого матчу проти Барселони, де витратили багато сил та емоцій. У першому таймі Луческу виставив далеко не основний склад. Навіть на фоні втоми суперника та відсутності провідних гравців команда Йові не змогла нічого показати. У другому таймі вийшли лідери, яким вистачило п’яти хвилин, щоб забити гол.
У матчі проти Шахтаря картина була схожою. Фернандо забив відносно швидкий гол. Ініціатива перейшла до СК Дніпро-1, але, отримавши потрібний простір, "гірники" перегравали команду Йовічевіча. Під завісу підопічні Де Дзербі могли довести справу до розгрому, але обмежилися тільки одним забитим м’ячем.
Із Зорею вийшло взагалі 0:4. Правда, тут варто відзначити, що дніпряни розвалилися в кінці матчу, коли вилучення отримав Ігор Когут. На останніх хвилинах зустрічі дніпряни пропустили три голи. Але загалом по грі Зоря виглядала симпатичніше, сильніше та організованіше.
У поєдинках з командами, так би мовити, другого ешелону картина не набагато краща. На старті сезону розписали з Ворсклою 2:2. Завершували матч, маючи вилучення. Другий гол Артема Довбика був забитий із явного офсайду. Поступилися Десні – 1:2. Програли у Чернігові через дві червоні картки. Важко перемогли вдома Верес, трохи пощастило у матчі проти Металіста 1925.
Виходить така картина, що СК Дніпро-1 має треті фінансові можливості в УПЛ та серйозний склад, але спроможний обігрувати тільки аутсайдерів та середняків. Чому не вдається посягнути на щось більше?
Питання до тренера
Я був прихильником тренерського таланту Ігора Йовічевіча, коли він працював у Карпатах. Це було щось просто фантастичне за своєю суттю. Молодий тренер із зовсім юними футболістами показував чудову гру, відкрив кілька імен для українського футболу. Так само вдало Йові працював у молодіжній команді Динамо Загреб. Мені пощастило побачити кілька ігор молодих загребців у Юнацькій Лізі УЄФА. Ця команда та цей тренер реально могли розраховувати на тріумф у престижному турнірі. Коронавірус і перехід в першу команду відверто завадили.
Але зараз у СК Дніпро-1 я не можу захоплюватися роботою хорватського наставника. Я не бачу та не розумію, куди рухається команда. Минулого сезону Йові прийняв кризовий проект після Дмитра Михайленка. Зміг стабілізувати гру, дати потрібний на той час результат, щоб команда не вилетіла з УПЛ. Я переконаний, що в першу чергу Йовічевіч змінив психологію гравців, які потрапили у психологічну яму. Ігор – першокласний психолог та людина, яка здатна створити у колективі дуже хорошу атмосферу.
Минулого сезону хорват максимально спростив гру дніпрян, забрав усю молодь. СК Дніпро-1 став раціональною командою, яка прагне набирати очки. Велике значення мали індивідуальні дії, стандарти. Команда, граючи від оборони, більше думала про захист власних воріт, ніж про позиційні атаки.
У новому сезоні були очікування, що СК Дніпро-1 не тільки кине виклик Зорі у боротьбі за третє місце, але й спробує "кусати" наших грандів – Шахтар та Динамо. Я не можу визначити конкретний стиль команди. СК перебуває серед лідерів, бо має дуже сильний склад за мірками чемпіонату України. Зібрані вже досвідчені гравці, які здатні бути доволі успішними на рівні середняків та аутсайдерів. А ось коли справа доходить до тренерських протистоянь та перемог, тут хвалитися особливо нічим.
СК точно не грає у домінування. Діяти першим номером їм дуже нелегко. Це не така естетика гри, яка свого часу була в Карпатах, хоча склад у дніпрян – на голову вищий. Значною проблемою є результативність команди. У 13 матчах дніпряни забили тільки 20 м'ячів. Сім м’ячів на рахунку головного форварда команди Артема Довбика. Виходить, що більше за третину. Залежність від Артема доволі значна. У конкурента – Зорі – 30 забитих. Це дуже значна різниця. Поки вдалося здобути тільки дві розгромні перемоги – над Чорноморцем, де вистачає молодих гравців, а на старті сезону одеська команда виглядала відверто слабко, та Минаєм.
Мені найбільш прикро, що Йовічевіч не відкрив нікого з молодих. Це було його фішкою під час роботи в Карпатах – Швед, Гуцуляк, Кравець. У Динамо Загреб варто назвати хоча б Йошко Гвардіола, проданого до Лейпцига за майже 20 млн. Так, Йовічевіч покращив гру Назаренка. Але Ярмолюк не так вже й багато грає. Про Батагова забули взагалі. Про якісь нові імена мова не йде. При тому, що в СК Дніпро-1 хороша школа.
Питання до селекції
Зараз українські клуби живуть доволі скромно у плані трансферів. Окремо беремо Динамо та Шахтар, хоча кияни теж дуже неохоче та обережно витрачають гроші, до того ж мова не йде про якісь значні суми. Реальність нашого футболу – це вільні агенти, які змінюють команди, якщо десь дають кращі особисті умови.
СК Дніпро-1 на цьому тлі явно виділяється. Клуб може дозволити собі повноцінні трансфери. Якщо вірити Transfermarkt, воротар Кожокару обійшовся у 100 тисяч євро. Заплатили Десні за Гуцуляка 500 тисяч, Піхальонок із Шахтаря обійшовся у 300 тисяч. Хто з новачків СК вистрелив останнім часом? Можу назвати лише Довбика, але там така ситуація, що 50 відсотків прав на гравця належать данському Мітьюлланду, де Артем не зміг заграти.
З Динамо Загреб взяли Чуже та Джурасека. Цих гравців добре знає тренер. Вони – непогані футболісти за мірками Хорватії. Чуже дуже серйозно допоміг команді у минулому сезоні. Але Динамо Загреб нікого не продає дешево. Щоб викупити їх, доведеться платити серйозні кошти. При цьому не варто забувати: ні перший, ні другий у Загербі не зуміли заграти, а там точно розуміються на потенціалі.
Був безкоштовний Іванісеня в опорну зону, але підписали футболістів із Шахтаря – Ігнатенка та Піхальонка. Перший не зміг заграти у Ференцвароші – погана адаптація. Другий – схильний до травм. Зараз у Шахтарі серйозно постала проблема ліміту та альтернативи для Степаненка, але на цих футболістів чомусь ніхто не розраховував.
Із динамівців поки стабільно грає Дубінчак, який пройшов літні збори з Динамо. Сьогодні Влад – ключовий гравець дніпрян. Але для нього це вже четвертий сезон на рівні УПЛ. Встиг набратися досвіду в Арсеналі та Карпатах. В один момент він піде з команди, а вся вкладена у нього робота дістанеться Динамо. Не розумію, для чого дніпрянам Русин при Чуже, чи Кравченко при наявності Лучкевича.
Взимку взяли якихось незрозумілих бразильців. Одного десь із чемпіонату Грузії, він так і не заграв у Дніпрі. Інший новачок – Білл – не вражає. Наші молоді гравці нічим не гірші.
Але ж вміє клуб працювати над переходами! Взяли одного з найсильніших воротарів УПЛ Паста. Я не розумію, чим він гірший за румуна Кожокару?! Або Лучкевича, який не чужий для дніпровської публіки. У Валерія якраз завершувався контакт із Олександрією. Писали про інтерес до Ковальця, Тотовицького. Влітку шеф-скаутом клубу став колишній помічник Реброва у Динамо Гліб Платов. Можливо, вже взимку ми побачимо іншу трансферну політику.
Поки що все це не схоже на якусь системну кампанію. Клуб витрачає гроші, але про результат капіталовкладення, ріст трансферної вартості футболістів мова не йде.
Замість висновку
Дуже хочу, щоб у СК Дніпро-1 та Йовічевіча все вдалося. Ігорю вкрай важливо самоствердитися та довести свій рівень у дорослому футболі. Тут за його спиною наразі лише успіх у Карпатах.
СК дуже потрібен українському футболу. Бо якщо у нас не буде сильного чемпіонату, то у єврокубках ми продовжуватимемо падати. Плюс – питання збірної, яке частково є відображенням статусу клубу. Сьогодні серед кандидатів із Дніпра у національну команду тільки Піхальонок, у молодіжній збірній також небагато представників.
Наступного сезону конкуренція стане більшою. До наявних команд долучиться Металіст. Немалі амбіції у Кривбаса. Часу на розкачку – не так багато. Потрібно вже зараз щось показувати та будувати. Якщо у цьому сезоні СК Дніпро-1 не стане третім, варто серйозно задуматися над зміною тренера. Контракт Вернидуба завершується в кінці сезону. Григорчук без роботи. Кандидати є.
Момент істини в Інгульці: чому Поворознюк грається з вогнем, 4 тренери для виходу з кризи
показати приховати