Рома покаже рівень Довбика: Циганкова вже не буде поруч, вимоглива преса і тифозі, а казочки Жирони – для бідних
Довбик офіційно став гравцем римської Роми. Угода Артема з італійським клубом розрахована на 5 років, а трансферна вартість нападника склала 30,5 млн євро + бонуси. Я підтримую рішення Довбика змінити середовище. Жирона поки – невеликий клуб. У новому сезоні їм буде важко захистити минулорічний результат, коли команда стала відкриттям Ла Ліги і вийшла в ЛЧ. Ніяких передумов для цього немає. Наставник каталонців Мічел – не чарівник. Щосезону робити гідну команду зі збитих льотчиків, молодих гравців і ноунеймів – вкрай складно.
Влітку Жирона втратила свого капітана Алейша Гарсію, який був мозковим центром у середині поля. Повернулися із оренди до Ман Сіті два бразильці – Савіо та Ян Коуту. А Еріка Гарсію повернула собі Барселона. На вакантні місця прийшли новачки – Донні ван де Беек, Ладіслав Крейчі, Браян Хіль, Абель Руїс, але як вони себе проявлять – ніхто поки не знає.
Один із лідерів команди Віктор Циганков тільки розпочинає тренуватися у загальній групі. Він отримав травму ще в таборі збірної України на Євро-2024, після чого відновлювався. Наш вінгер пропустить старт сезону. У Жирони склад і так був куцим, а тепер доведеться грати на два фронти – до Ла Ліги додалася ЛЧ. Глибина складу не стала більшою, тож резонним є припущення, що команда просто не витримає темпу.
Довбику вже 27 років. Найкращий час у плані набутого досвіду та фізичних можливостей. Він має статус найкращого бомбардира чемпіонату Іспанії. Коли, як не зараз, підписувати свій найкращий контракт у кар'єрі? Немає сенсу залишатися у Жироні, адже у новому сезоні позиції Артема могли бути зовсім іншими.
Насправді Жирона була готовою продати Довбика. Це все казки, що клуб хоче зберегти свій склад. Особливості Жирони такі: щосезону вони втрачають лідерів та мають будувати нову команду. Передумов для побудови якогось великого проекту просто немає. Ще першого липня Жирона оголосила про трансфер іспанського нападника Абеля Руїса за 9 млн євро. Вже не було побоювання через заміну Довбику. Балачки про збереження складу під ЛЧ, виплату клаусули в 40 млн – це все для бідних. Є хороші пропозиції – гравців продають.
Єдине, в чому прорахувалася Жирона, то це в ціні. Каталонці думали, що завдяки Євро вартість українських легіонерів виросте. Циганков отримав травму, тож його продати за хороші гроші нереально. Довбик не забив жодного м'яча і виглядав не дуже переконливо – як і вся збірна України. Тому бажані 40 млн перетворилися на 30 + бонуси. Все одно це чудовий бізнес. Минулого літа Жирона заплатила за Довбика 7,75 млн євро (якщо вірити Transfermarkt), або 6 млн, які фігурують у пресі. А зараз продали за 30 (від цієї суми потрібно відмінусувати відсоток Мітьюлланну).
Перехід Довбика до Роми – дуже непростий трансфер. Про його успішність можна буде говорити через рік. Тільки сезон в Італії покаже справжній рівень українця. У Жироні не було ніякого тиску на Артема. Приїхав нападник з України не за всі гроші світу. Ніхто нічого особливого не чекав. Коли почав забивати – прийшов апетит. В Італії ж від Артема чекають голів із перших матчів. За нього заплатили чималі гроші. Він має статус найкращого бомбардира чемпіонату Іспанії. Тиск преси, тиск вболівальників буде величезним.
Мічел у Жироні побудував гру так, що Довбик був ключовою фігурою у команді. Вся Жирона працювала, щоб він забивав. У Ромі такого вже не буде. "Вовки" – більш різностороння та рівна команда, яка не залежить від одного гравця. Рома грає у зовсім інший футбол. Є Пауло Дибала, який виконує роль другого нападника. Артему потрібно підлаштовуватися під нові вимоги.
Можливо, навіть гратимуть у два форварди. Тут вся справа у тому, що Мічел підлаштовувався під наявних гравців, а Де Россі підлаштовує гравців під своє бачення. Це трохи різні речі. У Каталонії серед конкурентів був тільки 37-річний Крістіан Стуані. Уругваєць не міг грати по 90 хвилин кожного тижня. Тому ігровий час в Артема був завжди, як би він не зіграв у попередньому турі. У Роми є Таммі Абрахам, який відновився від травми. Плюс – нікуди ще не подівся узбек Ельдор Шомуродов. І вже згаданий Дибала. Потрібно доводити свої амбіції, вигравати конкуренцію за місце у старті.
Ну і, звичайно, Серія А серйозно відрізняється від Ла Ліги за своєю суттю. В Іспанії більш атакувальний футбол. Кожна команда вміє контролювати м'яч, позиційно атакувати. Ніхто "автобуси" не ставить, тактики не так багато. Кожна команда хоче позиційно атакувати. В Італії натомість багато тактики, а особлива увага – обороні. Італійські команди завжди вміли будувати захист. Можливо, вони не видовищні, можливо, бракує естетики, але з обороною тут усе добре. Забивати в Кальчо ніколи не було легко.
Якби Артем перейшов до Атлетіко, це був би знайомий чемпіонат. На Апеннінах потрібна адаптація. У Ромі немає українців. Якщо пригадуєте, Циганков дуже допоміг Довбику освоїтися в Іспанії. Їхня зв'язка стала грізною зброєю для Жирони. В Італії такого не буде.
У мене немає сумнівів у кваліфікації Артема. Проте йому потрібна підтримка півзахисту. Треба, щоб партнери створювали моменти для українського нападника. Щоб активно працювали фланги та середина поля. Від цього напряму залежатиме кількість забитих м'ячів форварда збірної України в Італії.
Довбик-2, другий Зозуля і новий Квасниця – перлинами Руху цікавляться навіть у Ювентусі
