Психологічний тиск в українському футболі: як війна і повітряні тривоги впливають на матчі та результативність команд
Футбол в Україні давно вийшов за межі стадіону – тепер він змагається не лише за м'яч, а й за психологічний стан гравців під час тривог і обстрілів.
Повітряні тривоги стали звичним сигналом, який змінює життя в українських містах – і не оминає спортивні події. У матчах української Прем'єр-ліги сирени змушують переривати ігри, а гравців, тренерів та суддів – покидати поле та прямувати до укриттів. Повернення після такої перерви часто відбувається в зовсім іншій атмосфері: змінюється ритм гри, психологічний стан футболістів і загальна динаміка матчу.
Повітряна тривога як частина регламенту
За інформацією, наданою УПЛ, протягом сезону 2024/25, станом на 30 квітня, повітряна тривога переривала щонайменше 23 матчі української Прем’єр-ліги, зокрема у 21 матчі було затримано початок гри. Деякі з цих поєдинків доводилося зупиняти двічі або навіть більше разів, що ще більше ускладнювало контроль над грою, а також погіршувало фізичний і психологічний стан спортсменів (10 матчів мали більше однієї повітряної тривоги). Крім того, деякі поєдинки першого кола лише нещодавно були дограні.
На жаль, такі переривання стали звичним явищем, і виникає питання: чи можливо взагалі говорити про повноцінну підготовку команд до матчів у таких умовах? Чи можуть тренери об'єктивно оцінювати стан підопічних та аналізувати результати, коли на перебіг гри впливають фактори, що не піддаються контролю? Відповіді на ці запитання потребують комплексного підходу, який враховує не лише фізичні, а й психологічні аспекти, адже таке середовище створює значне емоційне навантаження на всіх учасників дійства.
Удар по Кривому Рогу – удар по Кривбасу
Кривий Ріг – одне з міст, яке найбільше страждає від ворожих обстрілів. Протягом останніх місяців ситуація там істотно загострилася.
Ще минулого сезону Кривбас демонстрував стабільні результати: команда стала бронзовим призером УПЛ та виглядала одним із найбільш організованих та надійних колективів чемпіонату. Перше коло сезону 2024/25 теж пройшло впевнено – футболісти тримали високий темп і посідали місце у верхній частині турнірної таблиці. Проте після різкого загострення ситуації в країні, а особливо в рідному місті, коли кількість обстрілів і повітряних тривог суттєво зросла, результати почали стрімко погіршуватися.
Четвертого квітня 2025 року місто зазнало чергового ракетного удару, який призвів до жертв і руйнувань. Внаслідок терору загинула 21 людина, серед них дев’ятеро – діти. Понад 70 містян дістали поранення. І хоча безпосередньо база клубу та стадіон не були зруйновані, в таких умовах команда змушена не лише думати про спортивні цілі, а й шукати сили для емоційного та фізичного відновлення після кожної атаки.
Відразу після теракту Кривбас зазнав трьох поразок поспіль – проти Олександрії, Динамо та в дограванні з Шахтарем.
Підрахунки лише підтверджують вплив зовнішніх факторів на гру Кривбасу: до цього в чемпіонаті 2024/25 колектив жодного разу не зазнавав трьох поразок поспіль. І хоча в наступному турі вдалося перервати серію невдач, розгромивши Зорю, результати команди Юрія Вернидуба все одно залишають бажати кращого: дві нічиї з середняками, розгром аутсайдера і поразка від Колоса, який не так давно також був претендентом на виліт.
"Хронічна напруга та постійні переривання можуть мати кумулятивний ефект і викликати довготривалі наслідки. У таких умовах нервова система перебуває в постійному стані тривожної готовності. Це може призвести до зниження загальної стресостійкості, дратівливості, емоційного вигорання, а іноді – до початкових симптомів ПТСР (посттравматичного стресового розладу). Особливо вразливі молоді гравці, чия психіка ще формується", – зазначає спортивний психолог Владислав Клочан ексклюзивно для "Футбол 24".
Проблема залишається системною – в Україні досі не напрацьовано дієвих механізмів довготривалої психологічної реабілітації для спортсменів, які працюють в умовах постійної напруги. Командам на кшталт Кривбаса доводиться покладатися, насамперед, на внутрішні ресурси та власний моральний стрижень.
Не лише Кривбас
Кривий Ріг – не єдине місто, яке переживає психологічний і фізичний тиск, спричинений ракетними ударами та повітряними тривогами. Інші клуби, розташовані в прифронтових регіонах або ті, що змушені проводити домашні матчі в умовах війни, стикаються з подібними проблемами, що знижує їхню конкурентоспроможність та впливає на емоційний стан гравців.
Металіст 1925 – команда, що була змушена покинути Харків через постійні обстріли та небезпеку для життя. Матчі, які раніше відбувалися в рідному місті, тепер проводяться в Києві. Цей фактор суттєво впливає на взаємодію команди з уболівальниками, адже втрачається зв’язок із рідною аудиторією.
Можливість підтримки від фанатів є важливою складовою, адже це допомагає спортсменам зберігати моральний дух. Натомість відсутність цієї підтримки через вимушену евакуацію ускладнює ситуацію.
"Відсутність матчів у Харкові, безумовно, позбавляє нас унікальної підтримки рідних трибун. Це знижує моральний дух, адже грати на очах у своїх вболівальників – це особлива мотивація. Водночас ми намагаємося зберігати єдність команди й відчуваємо щиру підтримку наших уболівальників навіть на відстані", – зазначила ексклюзивно для "Футбол 24" футболістка Металіста 1925 та збірної України Ольга Басанська.
Ворскла, яка репрезентує Полтаву, також стикається з проблемою частих повітряних тривог. Постійні переривання тренувального процесу й матчів змушують команду адаптуватися до нових умов, що створює стресову атмосферу як для гравців, так і для інших представників клубу. Відомо, що такі зовнішні чинники негативно позначаються на стабільності гри та здатності підтримувати високий рівень концентрації.
"Різка зупинка гри внаслідок повітряної тривоги – це сильний стресовий тригер, який змушує мозок перейти з "ігрового" режиму в режим "виживання". У цей момент активується симпатична нервова система, що відповідає за реакції "бий або біжи". Це різко знижує рівень концентрації, зменшує точність рухів, погіршує ухвалення рішень. Після поновлення матчу гравцям складно швидко повернутися до високого рівня когнітивної ефективності – їм потрібен час, щоб знову увійти в ігровий стан, "перемкнутися" назад", – додає спортивний психолог Владислав Клочан.
Не тільки ці, а й інші команди, які часто змушені перевозити гравців, зіштовхуються з викликами. Наприклад, Шахтар та Зоря ще з 2014 року регулярно змінюють місце проведення тренувань та матчів, і це позбавляє футболістів звичної обстановки й усталеного режиму. Хоча, з іншого боку, саме ці команди, здається, вже давно адаптувалися до наслідків війни…
Баланс між грою та безпекою
Усі ці фактори складають тяжкий мозаїчний образ того, з чим стикаються українські клуби в нинішніх умовах, і демонструють, наскільки важлива саме психологічна стійкість, а не тільки фізична підготовка.
Організація матчів в українських містах повинна брати до уваги постійні ризики, що виникають через військову загрозу та повітряні тривоги. Це серйозно впливає на готовність команд, адже нереально планувати чи тренуватися за звичним графіком. Під час обстрілів гравці стикаються з емоційним і фізичним виснаженням, що так чи інакше позначається на їхній здатності до адаптації. Саме тому присутність кваліфікованого психолога в структурі кожного клубу вже давно стала не розкішшю, а потребою. Йдеться не лише про підтримку після ігрових пауз, спричинених тривогами, а й про довгострокову допомогу в адаптації до нової реальності – з постійними стресовими чинниками, тривожними новинами та фізичним виснаженням.
Психолог має працювати як з окремими гравцями, так і з командою в цілому – проводити індивідуальні зустрічі, тренінги з командної взаємодії та впроваджувати техніки боротьби зі стресом. Війна змінює все – ритм, плани, звички – й вимагає від спортсменів неабиякої ментальної витривалості. Тож клубам варто впроваджувати комплексні програми психологічної підтримки, які дадуть змогу не лише зберігати концентрацію на полі, а й вистояти поза ним.
Без сумніву, українські команди вже давно активно адаптуються до умов, які диктує війна, і доволі ефективно знаходять способи подолати труднощі. Це не лише допомагає підтримати професійний рівень футболу в Україні, але й свідчить про вміння підлаштовуватися до нових викликів.
