Провал Шахтаря: як чвертьстолітня гегемонія завершилася сезоном поза топ-2
Після провального 1996 року донеччани стабільно посідали лише перше або друге місце в чемпіонаті України. Завершення сезону поза цими позиціями – безпрецедентна подія для українського футболу, яка потребує глибокого аналізу.
Понад чверть століття Шахтар незмінно завершував сезон серед двох найкращих команд УПЛ. Така тривала присутність на вершині – рідкісне досягнення навіть за європейськими мірками. Упродовж цього періоду донеччани стабільно підтримували статус клубу, який не випадає з обойми лідерів, на кшталт Баварії у Німеччині чи Селтіка в Шотландії. Шахтар цілком заслужено вважають частиною стабільних грандів, здатних протягом десятиліть тримати високу планку завдяки злагодженій структурі, ефективній трансферній політиці та переможному характеру.
Сезон 2024/25 став для Шахтаря знаковим у негативному плані. У 29 турі Олександрія перемогла Верес із рахунком 3:1, що гарантувало їй друге місце в турнірній таблиці, незважаючи на те, що Шахтар також обіграв Інгулець із рахунком 4:1. Таким чином "гірники" цього сезону змушені були задовольнитися лише "бронзою".
Чому це важливо?
Для клубу це має неабияке значення, адже впливає на його репутацію як на внутрішній арені, так і за кордоном. Звісно, Шахтар і не втратив би можливості виступати у єврокубках, адже третє місце дає право на участь у кваліфікації Ліги конференцій, друге місце відкривало б шлях до кваліфікації Ліги Європи. А зараз, коли завдяки перемозі у фіналі Кубка України над Динамо в серії пенальті команда отримала трофей, то, відповідно, матиме можливість зіграти у кваліфікації Ліги Європи, що є суттєвим бонусом.
Це також впливає на фінансові можливості клубу, адже виступи у єврокубках приносять додаткові доходи. Крім того, такі результати можуть позначатися на трансферній привабливості, адже якісні гравці зазвичай прагнуть виступати у командах з єврокубковим досвідом.
Кадровий колапс
Вагомим фактором, який вплинув на провальний сезон Шахтаря, стала велика кількість травм основних гравців. Упродовж усього чемпіонату команда втрачала ключових виконавців: у різні періоди поза грою опинялися Степаненко, Зубков, Судаков, Криськів, Траоре, Конопля, Швед. Масові кадрові пробоїни не дозволили тренерському штабу стабілізувати склад і налагодити гру, що, безперечно, також позначилося на результатах.
Відсутність лідера – відсутність мотивації
Після активного зимового трансферного вікна Шахтар зазнав значних змін. У січні 2025 року донецький клуб покинули одразу троє футболістів: півзахисник Олександр Зубков і форвард Данило Сікан перейшли до турецького Трабзонспора. Найбільшою ж втратою став відхід багаторічного капітана та лідера команди – Тараса Степаненка. Він став гравцем Еюпспора.
З емоційної точки зору така втрата не могла минути безслідно. Степаненко провів у клубі п’ятнадцять років і мав неабиякий вплив на партнерів, його авторитет серед гравців був надзвичайно великий. Якщо ж дивитися з позиції ігрової складової, то відхід Тараса залишив помітну прогалину у опорній зоні.
"З відходом Степаненка в Шахтарі виникла проблема із опорним півзахисником. У команді перестав працювати завжди притаманний їй баланс. Тарас закривав центральну зону і атакувальним футболістам легше дихалося. Це проблема не тільки Шахтаря. Візьміть Манчестер Сіті: травмувався Родрі й у тренера Хосепа Гвардіоли виникли дуже великі проблеми. У Реала те саме. Усі розуміють, що Шахтарю потрібен новий Степаненко, щоб молоді бразильці на полі були в своїй стихії – грали на атаку", – зазначив в інтерв'ю для Футбол 24 заслужений тренер України В’ячеслав Грозний.
Відсутність футболіста такого рівня безпосередньо вплинула і на тактичну схему команди.
"Коли немає вправного опорного півзахисника, атакувальні гравці змушені більше оборонятися. І тоді їм бракує сил іти вперед на максимальних швидкостях. У фіналі Кубка обрали варіант, щоб Шахтар діяв максимально дисципліновано, всі мали допрацьовувати. Бо команди з конструктивними футболістами не завжди це роблять", – додав В'ячеслав Вікторович.
А от відомий за роботою з командами України та Польщі тренер і футбольний експерт Богдан Блавацький вважає вагомою втрату не лише багаторічного капітана, про що заявив у коментарі для Футбол 24.
"Від'їзд групи ключових гравців взимку до турецьких клубів, зокрема Степаненка, Зубкова, Сікана, однозначно вплинув на команду. На той момент ще й були травмовані футболісти. Після їхнього від’їзду, коли ці гравці були лідерами, це вплинуло і на хімію в колективі, і на ефективність гри. А ті футболісти, які прийшли – Дієго Арройо, Кауан Еліас, Аліссон – мали дуже мало часу для адаптації. Вони не показали той результат, на який розраховували. Вони не одразу почали забивати, Арройо не відразу став надійним в обороні. І ця вся сукупність – хтось пішов, хтось прийшов, не вистачило часу на адаптацію – теж суттєво вплинула на Шахтар".
Несподіванка, яка сплутала карти грандам
Олександрія цього сезону стала одним із приємних сюрпризів УПЛ, демонструючи потужну гру та високу конкурентність. Команда Руслана Ротаня не завжди сприймалася, як серйозний суперник грандам, однак поступово довела, що здатна втрутитися в боротьбу за друге місце, а, можливо, й позмагатися за чемпіонський титул. Вперше в історії клубу Олександрія здобула срібні медалі чемпіонату України, що є значним проривом – у попередньому сезоні команда посіла лише восьме місце.
"Усе вирішує миттєва реакція і трохи фарту": герой Олександрії про медалі УПЛ і вихід у єврокубки
Вже з початку кампанії 2024/25 "містяни" нав’язали жорстку боротьбу лідерам, зокрема 24 серпня у 4-му турі здивували всіх, обігравши Шахтар із рахунком 4:3. Хоча в другому колі "гірники" взяли переконливий реванш (3:0), Олександрія за весь сезон зазнала лише трьох поразок – від Динамо, Шахтаря та Карпат.
Крах авторитету
Однією з ключових причин нинішніх результатів Шахтаря називають постать головного тренера. Маріно Пушіч працює з командою вже тривалий час: минулого сезону йому вдалося виграти і Кубок України, і чемпіонат, тож на той момент здавалось, що боснійський фахівець має всі шанси надовго закріпитися на посаді. Однак у поточному сезоні саме тренер став головним об’єктом критики з боку експертів та вболівальників. Його дії називають найпомітнішим фактором провалу Шахтаря. Усе йде до можливої відставки Пушіча, і, як найбільш імовірну заміну, згадують Арду Турана. Але це вже інша історія.
Повертаючись до сезону, важливо зазначити, що Шахтар провів перше коло доволі нестабільно: 10 перемог, 3 нічиї та 3 поразки, а на зимову перерву команда пішла лише третьою, із відставанням у 10 очок від лідера – київського Динамо. Утім, старт другого кола виглядав обнадійливо: мінімальна перемога над Лівим Берегом, розгром Олександрії – одного з головних конкурентів і минулорічного кривдника, а також нічия з Кривбасом. Далі ж була безгольова нічия з Карпатами – матч, який, схоже, став психологічним зламом.
Саме після нього Пушіч заявив: "Ми втратили наші шанси на повноцінну боротьбу за чемпіонство. Зараз, на жаль, наша основна мета – це боротьба за друге місце". Говорити таке за 9 турів до фінішу (ще й маючи гру в запасі проти Кривбаса) – щонайменше дивно. Тут міг зіграти свою роль демотивуючий ефект. Адже тренер – це, перш за все, мотиватор. І навіть якщо чемпіонство виглядало малоймовірним, Містеру не варто було розкидатися словами... Виходить, що Пушіч, сам того не бажаючи, міг налаштувати команду на провал – щонайменше в психологічному плані. З цим погоджується і Богдан Блавацький.
"Я вже не раз підкреслював важливість психології – як усередині колективу, так і в побудові взаємин тренер-гравець. Коли наставник приходить у команду в перший рік, цей період трохи легший – гравці адаптуються до нового стилю, до нової філософії, для них це щось нове, і, зазвичай, вони сприймають це позитивно.
У другий рік роботи тренера вже всі збільшують свої очікування, і тиск може бути значно вищим. Ось тут, на мою думку, Маріно Пушіч не завжди справлявся з цим тиском. Його не завжди влучні інтерв’ю давали підстави гравцям думати, що тренер заздалегідь погодився бути другою чи третьою командою чемпіонату. Десь виграш Кубка трішки прикрасив йому цей рік, але ігри в 1/4 та 1/2 фіналу відбувалися за однаковим сценарієм – усе вирішувалося в додатковий час, а у фіналі ще й пробивання пенальті – все це було вимучено і вистраждано. У таких випадках психологічний аспект містера Пушіча не завжди сприймається позитивно, особливо українськими гравцями. Десь бразильці його підтримували, але не було потрібного моноліту... У такому випадку, коли команда не виконує поставлених президентом завдань, основна провина, тягар усього цього, лягає на плечі тренера”.
Ключ до продовження багаторічного успіху
Щоб команда впоралася з труднощами, перш за все варто дуже ретельно підбирати нових гравців. Важливо не просто залучити хороших футболістів, а й допомогти їм легко влитися в колектив, щоб вони почувалися комфортно серед інших. Не можна залишати без уваги й підготовку заміни для тих, хто відіграє роль лідера і має намір покинути команду. Якщо на їхнє місце не прийдуть нові авторитети, може постраждати командний дух, а разом з ним і результати. Варто працювати над тим, щоб серед гравців з’явилися нові лідери, які зможуть тримати колектив разом і підтримувати мотивацію.
При виборі тренера треба дивитися не тільки на його професіоналізм, але й на те, наскільки він стійкий психологічно. У складний для країни період наставнику важливо залишатися спокійним і швидко реагувати на зміни. Що важливо, не варто відкидати і українських фахівців.
Тренування теж можуть потребувати корекції – саме вони часто стають причиною м’язових травм. Щоб уникнути цього, потрібно враховувати індивідуальні особливості кожного гравця й розумно дозувати навантаження. Це збереже футболістів у добрій формі й допоможе уникнути вимушених пауз. Що ж до несподіваних суперників, таких як Олександрія, то тут допоможе гнучкість. Якщо команда навчиться швидко перебудовуватися, залежно від стилю гри опонента, результат не забариться.
