"Пропаща сила" українського футболу?

Мова про українізованого білоруса, екс-«динамівця» Артема Мілевського, якому цьогоріч 12 січня виповниться 30 років.

Нещодавно Артем став гостем авторської програми Алли Бублій «Моя гра», яка виходить на телеканалі «Футбол 1». Під час ефіру нападник хорватського «Хайдука» (Спліт) озвучив бажання повернутися в київське «Динамо», де провів найкращі роки ігрової кар’єри, розповів, що сподівається знову потрапити в національну збірну України.

Серед випускників динамівської Академії початку 2000-их саме Мілевський швидше за інших почав розкривати свій спортивний талант. Навесні 2005-го року тодішній наставник «динамівців» Анатолій Дем’яненко підпускав молодого гравця до складу головної команди Києва. Після цього Олег Блохін узяв Артема в Німеччину на мундіаль 2006-го року, де етнічний білорус вийшов на декілька хвилин на заміну у матчах проти Саудівської Аравії та Швейцарії і запам’ятався хіба що ефектним ударом із «точки» в стилі Антоніна Панєнки в серії післяматчевих пенальті зі швейцарцями.

Найкращими роками в кар’єрі Артема Мілевського безперечно стали 2008-ий і 2009-ий. Саме тоді Артем під керівництвом Юрія Сьоміна разом зі своїм другом Олександром Алієвим почав різко прогресувати, ставши незамінним гравцем не лише київського «Динамо», а й національної команди. Мілевський багато забивав: 10 голів у сезоні 2008/2009 чемпіонату України (вдвічі більше, ніж у попередньому), а в наступному чемпіонаті із 17 результативними ударами став найкращим бомбардиром. Поряд із цим Артем часто асистував, відзначаючись ефектним розрізним пасом. У сезоні 2008/2009 став найкращим асистентом української Прем’єр-ліги. Мілевський володіє неперевершеною акторською майстерністю, завдяки якій неодноразово заробляв для команди пенальті та небезпечні штрафні удари. З періоду найбільшого розквіту Артема найпам’ятнішими залишилися матчі кваліфікації Ліги чемпіонів зі «Спартаком», коли він в обох поєдинках «настріляв» москвичам аж чотири м’ячі.

Влітку 2009-го року на місце Юрія Сьоміна прийшов його співвітчизник Валерій Газзаєв, який зробив Артема капітаном столичного ґранда. Однак стрімкий прогрес молодого гравця призупинився, як тільки-но в київське «Динамо» повернулася його колишня зірка – Андрій Шевченко, якому передали капітанську пов’язку. Чи можна сказати, що гаснуча зірка затьмарила зірку, яка починала світитись яскраво? Не знаю, але факт залишається фактом – із того часу Мілевський почав деградувати в спортивному плані.

Артема все частіше почали переслідувати скандали, пов’язані з надмірним «зависанням» у нічних клубах, алкоголь, кальян… Усі пам’ятатимуть його дорожньо-транспортні пригоди в Києві, вщент розбите «Феррарі» в Туреччині, непритомність під час медичного обстеження в казахському «Актобе». На довгий час колись перспективний нападник, якого на початках за стилем гри порівнювали із прославленим «летючим голландцем» Йоханом Кройффом, узагалі випав із футболу. На домашньому для України Євро-2012 був блідою тінню самого себе. Після того, як Мілевський прийшов на презентацію нового тренера київського «Динамо» Олега Блохіна в банному халаті замість клубного спортивного костюму, і загострення конфлікту з коучем керівництво столичного клубу вирішило його продати.

Артем спробував свої сили в турецькому чемпіонаті, граючи за «Газіантепспор», у складі якого нападник відзначився єдиним результативним ударом, зігравши загалом у дев’яти іграх. Торік наприкінці літа Артем став гравцем сплітського «Хайдука». Дебютний гол у чемпіонаті Хорватії футболіст забив 26 жовтня в матчі 13 туру проти загребського «Локомотива». Вийшовши на заміну за 13 хвилин до кінця поєдинку, Мілевський спочатку віддав результативний пас на партнера, а потім і сам відзначився, замкнувши передачу з лівого флангу і врятувавши таким чином Спліт від поразки – 2:2. В нинішньому сезоні Артем провів за «Хайдук» 10 матчів, забивши 2 голи і віддавши 5 голевих передач. Востаннє Мілевський відзначився у воротах суперника торік 15 грудня, забивши п’ятий гол у грі з «Істрою» (5:3).

Контракт Артема Мілевського з хорватською командою чинний до літа 2016 року. Президент «Хайдука» Марін Брбіч розповів, що відпустить Артема в іншу команду, якщо до 25 січня цього року не зможе продати когось зі своїх футболістів, і якщо надійде пропозиція у сумі від 2 мільйонів євро.

Що чи хто став причиною ігрового регресу беззаперечно обдарованого гравця? Чи змінить футболіст свою життєву філософію і чи зможе повернутися на високий рівень? Врешті-решт, чи повернеться в Україну? Запитань багато, відповідь одна – Артем Мілевський ввійшов в історію українського футболу. Так, він – уже легенда.