Поразка від Мальти: невдалий збіг обставин або пляма на всю кар’єру?
Ганебна поразка від 182-ї збірної світу – це вже історія. В усіх сенсах: по-перше, це пройдений етап, збірна України (гравці та тренерський штаб) готується до наступного матчу, відбіркової гри з Фінляндією; а по-друге, сама гра та результат з Мальтою назавжди увійдуть в історію національної дружини.
Звісно, про цей матч ще буде сказано і написано багато слів, але хочеться підвести певні проміжні підсумки. Отже, чому ця поразка – такий болісний удар для збірної, а чому – вона взагалі не варта уваги.
Поразка України від Мальти – що це? Опитування
Чому це важливо?
Тому що збірна України ще ніколи не програвала такому слабому супернику за рангом ФІФА. Це свого роду нокаут амбіціям гравців та вболівальників "синьо-жовтих".
Збірна України встановила свій історичний антирекорд, поступившись супернику з найнижчим рейтингом
Одним словом – ганьба. Результат з Мальтою назавжди залишиться з кожним учасником гри – від Андрія Шевченка-тренера до будь-якого футболіста. Це стосується і наших зірок, які сподіваються на кар’єру в найсильніших чемпіонатах Європи.
Ще тому що втрачений позитивний настрій перед грою з Фінляндією. Здавалось би, такий незначний матч, а стільки проблем та негативу, "чоловічі розмови" в роздягальні та нервовість перед важливим матчем в Тампере.
Чому це неважливо?
Якщо відійти від емоцій, то результат гри з Мальтою взагалі неважливий. Це не матч відбору. Він не ніс турнірного значення.
Ще тільки після призначення дати матчу з Мальтою Шевченко говорив, що збирається використати товариську зустріч для експериментів.
Поекспериментували – експеримент, є підозра, провалився...
Зробили висновки по готовності того чи іншого футболіста – чекаємо офіційного матчу. Краще зараз побачити, хто не здатний показати якісну гру, ніж у Фінляндії.
Висновки
Матч з Мальтою був частиною підготовки до гри з Фінляндією. Головна мета – результат в грі відбору. Єдина реальна причина нервувати через результат товариського матчу – якість гри футболістів основного складу. Невже таку ж якість гри ми побачимо в Тампере?
Можливо, це і стало причиною "чоловічої розмови" в збірній. Наші зірки показали жахливий рівень гри, а можливо, і самовіддачі на футбольному полі.
Інших причин для "розмов" не бачу. Сама по собі поразка, хоч і такому "слабкому" супернику, не повинна була стати причиною нервовості. Інакше навіщо взагалі товариські матчі? Якщо потрібна в них лише перемога, будемо виходити на них тільки основним складом і ніколи не побачимо в збірній молодь. Щоб не зганьбитись. Який в цьому сенс?
Що ж тоді ми побачили з Мальтою? Халатне відношення наших зірок до справи? Якщо ж справа у відношенні гравців, то такий холодний душ був потрібний. Можливо, тренер нарешті побачить, що час деяких виконавців у команді добігає кінця…
***
З іншого боку – результат став історією. Історією головного тренера Андрія Шевченка, історією футболістів. Поразка 182-й команді світу. І тут вже будь-які слова зайві – як то кажуть, результат на табло…
У кожного футболіста, у кожної людини є провали у кар’єрі та житті. Іноді – дуже болючі. Єдине – хочеться побажати, щоб це було дно в історії українського футболу, від якого ми відштовхнемось і ніколи більше не повернемось до нього та не проб’ємо його далі.
З мальтійського похмілля. 11 найболючіших поразок збірної України
показати приховати