"Поразка від Франції? Врахуйте, хто тоді був президентом УЄФА". Як живе Михайло Фоменко після провалу на Євро-2016
Епопея Михайла Фоменка у збірній України, яка тривала 3,5 роки, закінчилася повним фіаско на Євро-2016. Наша команда продемонструвала найгірший результат серед 24 учасників. Тренер взяв на себе відповідальність за провал і пішов у відставку.
Частина перша: Фоменко: "У "Динамо" штрафували не тільки Леоненка"
Як Фоменку живеться зараз? До яких висновків він дійшов, аналізуючи період своєї роботи? Що збирається робити далі? "Футбол 24" спробував отримати відповіді на ці запитання.
– Михайле Івановичу, відзначають, що ви завжди були суворим і вимогливим тренером, проте в останні роки роботи стали м’якший. Помітили у себе цю зміну?
– Я б не сказав, що став м’якший. Просто з досвідом приходить розуміння, я почав по-іншому виражати емоції. Робота у клубах і збірній – це різне. До речі, ми ще перед чемпіонатом Європи казали про проблему. Зараз її, схоже, зрозуміли всі – рівень чемпіонату впав. Це позначилося на збірній. Чудес не буває.
– Поразка від збірної Франції (0:3) у стиковому матчі за путівку на ЧС-2014 – найнеприємніше, найболючіше фіаско у вашій кар’єрі?
– І поразки від Північної Ірландії, Німеччини, Польщі… Це все не дуже приємно, як ви кажете.
– Що ви сказали підопічним у перерві, коли після першого тайму ми "горіли" французам 0:2, плюс – залишилися у меншості після вилучення Хачеріді?
– А що тут було казати? Сказав, що потрібно грати і за того хлопця також. Проблеми почалися ще до матчу, коли ми зазнали кадрових втрат – Кучер, Федецький. Потрібно також враховувати, хто був президентом УЄФА, яке суддівство було. Все ж зрозуміло. Коли вилучали Хачеріді – там навіть контакту не було. Хачеріді підкотився, а Рібері симулював. Ми потім переглянули відео – не було контакту. Француз перестрибував через Хачеріді, але зімітував, перечепившись ногою за ногу. Та що зараз говорити – це вже історія. Неприємна історія, але що вдієш.
– У вас забрали помічника – Олександра Заварова. Фактично, на переправі, незадовго до старту надважливого турніру. Наскільки вам бракувало його допомоги на Євро-2016?
– Без коментарів.
– Не шкодуєте, що не взяли на Євро-2016 Олега Гусєва?
– Пригадайте, що було після чемпіонату Європи, на клубному рівні. (Після паузи) Що було?
– Маєте на увазі, що Гусєв практично не грав за "Динамо"?
– Звичайно. (Після паузи) Тобто, ми зібрали у Францію всіх найсильніших – це природний процес. Виняток був лише по Тимощуку.
– З часу, як ви подали у відставку, минуло понад півроку. Якими для вас були ці півроку? Чим займалися?
– Чим займався? Як і зазвичай – домашніми справами. Коли працюєш – часу для цього дуже мало. Тепер він з’явився. Плюс – телебачення більше дивлюся, футбольні матчі різних чемпіонатів.
– Виступ на Євро-2016 ще довго прокручували в голові?
– Це природний процес. Хочеш – не хочеш, а думаєш про це. Тут не так просто, як вимкнути розетку. Мав пройти певний період. Тепер потрібно рухатися далі.
– Колись ви сказали: "Вся кар’єра виткана із падінь і підйомів. Головне – зробити правильні висновки".
– Звичайно.
– Після Євро вас жорстко критикували вболівальники і журналісти. Це позначилося на вашому здоров’ї?
– Звичайно, було непросто. Але немає ідеальних спеціалістів. Все було проаналізовано. Зроблені висновки.
– Що вам допомагає перемкнутися з футболу? Фільм, книга, прогулянка з онуками?
– Кому приділяв менше уваги – зараз приділяю більше. Паралельно все одно думаю про те, що було зроблено правильно, а що – ні. Ці думки йдуть паралельно з переглядом європейських турнірів – Ліги чемпіонів, Ліги Європи, Англії, Німеччини, Іспанії. Там також немає ідеальних тренерів. У когось виходить більше, у когось – менше.
– Скільки у вас онуків?
– У мене одна внучка.
– Ви нещодавно проходили перепідготовку за програмою PRO-диплому УЄФА. Є ще порох?
– Очолювати якусь команду просто для того, щоб кудись піти, не хочу. Були кілька пропозицій. Зокрема, і з-за кордону.
– "Не тренерська це справа – усміхатися", – сказали ви одного разу. Тепер усміхаєтеся частіше?
– Якщо є від чого усміхатися і для кого усміхатися – то звичайно. А так – як і зазвичай.
показати приховати