Полісся вже два місяці без перемог – що відбувається у Житомирі і чому це нормально?
Востаннє Полісся перемагало шостого жовтня. Практично два місяці команда із Житомира не знає радості тріумфу, тож починає відставати від Динамо, Олександрії, Шахтаря, а тепер ще й Кривбасу. Вже можна говорити про певну кризу для "вовків".
До зимової паузи легких суперників не буде. Після Кривбасу їх чекає два матчі з Рухом за короткий проміжок часу. Грати в інтенсивності через три дні дуже непросто, навіть маючи лавку запасних. Команді Віталія Пономарьова завжди важко даються матчі після міжнародної паузи, бо 5-6 футболістів їдуть до молодіжної збірної України. У Руху й так небагато гравців. Якщо випадає така кількість, то готуватися складно. Щоправда, зараз у "жовто-чорних" тонус уже буде кращим, ніж у матчі проти Лівого Берега.
А завершити першу частину сезону житомирянам доведеться матчем проти Шахтаря. Полісся обіграло "гірників" у першому колі. Зараз підопічні Пушіча набрали хід. Втрачати очки їм дуже небажано. Плюс – потрібно відповісти за літню поразку. Іншими словами, команду Імада Ашура чекає надскладний грудень.
Рано чи пізно Полісся мало потрапити у таку ситуацію. Це нормальний процес росту і становлення команди, який потрібно пройти. Причини невдач житомирян – логічні.
За пів року не побудуєш команду. Влітку Полісся обрало інший вектор розвитку. Запросили нового тренера, кадрово змінили команду. Потрібен час, щоб вона зігралась. Перемагати завжди – нереально. Нічого немає ідеального. Всі помиляються. Не зі всіма гравцями влучили у плані трансферної кампанії. Потрібен крок назад, щоб потім зробити два вперед.
Проблеми з обороною. У житомирян – великі проблеми із кадрами у центрі оборони. Влітку за чималі гроші підписали Данила Бескоровайного із Кривбасу. Він серйозно зламався буквально на першому тренуванні. Потім почалися трабли з іншим новачком – Едуардом Сарапієм. Проблеми зі спиною Сергія Чоботенка загострилися під кінець першої частини сезону. У центрі захисту дуже важлива зіграність. Ашур просто не мав нагоди награти основну пару центральних захисників. Коли всі одужають, то й рівень команди виросте.
Проблеми з форвардом. Головна сила Полісся – це фланги. Олексій Гуцуляк та Олександр Назаренко доросли до рівня національної збірної України. А от на вістрі атаки є певні нюанси. За Луїфера виклали немалі кошти, але поки венесуелець забив тільки один гол у чемпіонаті. У Пайшао така ж результативність. Венделл ще не перейшов остаточно із юнацького у дорослий футбол. З Будківським попрощалися на початку сезону. Ашур хоче грати у трохи складніший футбол, ніж просто бити вперед на силового нападника. Думаю, взимку шукатимуть ще одного форварда.
Відсутність лідера. У Полісся немає яскраво вираженого вожака. Людини, яка б повела за собою у потрібний момент. Щоб було поєднання досвіду та кваліфікації. Щоб гравець став авторитетом для легіонерів і українців. У мене були певні сподівання на Тейлора (пограв у ЛЧ, Шахтарі, ПАОКу), але бразилець зовсім не вразив. Від Богдана Михайліченка я аналогічно чекав більшого. Лідерських якостей у нього немає... Назаренко та Гуцуляк – креативні гравці, але також без необхідної риси характеру. А вожака ж не призначиш. Це процес побудови колективу. Можливо, таким є Руслан Бабенко, але він ніколи не хапав зірок із неба і вже солідного футбольного віку, тож, відповідно, не завжди може грати.
Ашур – молодий тренер. Імад не мав досвіду роботи на рівні УПЛ. Тренер так само росте із командою, гравцями. Казки у футболі бувають, але потрібне терпіння, мудрість. Якби на початку сезону мені сказали, що Полісся переможе Шахтар, матиме тільки три поразки (від лідерів – Динамо, Олександрії та Кривбасу), я б у це не вельми повірив. Ашур розвивається, як тренер. Він стає сильнішим. Серія без перемог – це для нього також досвід, можливість стати кращим, вийти на новий рівень. Потрібна проста довіра та можливість працювати спокійно, без тиску. Якщо Полісся дійсно хоче чогось серйозного, варто цілеспрямовано рухатися в одному напрямку хоча б 2-3 роки, а не щороку міняти тренера.
За півтора року в УПЛ житомиряни і так досягли дуже багато. Обіграли в очних матчах Динамо та Шахтар. Вийшли до півфіналу Кубка, у першому ж сезоні змогли пробитися у єврокубки. Назаренко та Гуцуляк є гравцями збірної України. Серед кандидатів до національної команди – Богдан Михайліченко. Олексій Смоляков стабільно викликається до молодіжної збірної.
Ашур хоче грати у футбол домінування. Полісся не ставить "автобуси", вони прагнуть диктувати умови на полі. Це не дуже просто, бо більшість команд обирають відверто захисну модель гри, доводиться протидіяти кількісній обороні. Я розумію, що це непростий футбол. Але такий футбол дає можливість футболістам розвиватися.
Потрібно крок за кроком рухатися вперед. Команда поки дуже далека від того, щоб реально боротися за чемпіонство. Тож ставте трохи простіші завдання.
Зараз головне – вибудувати систему, яку потім можна доповнювати та вдосконалювати. В українських реаліях війни дуже непросто проводити селекцію. У тієї ж Олександрії також не все виходило, а потім команда вистрелила. Власник клубу не сумнівався у головному тренері, продовжуючи в нього вірити під час невдач. Полісся аналогічно має пройти схожий період. Потрібно, щоб збіглися дуже багато факторів для того, аби команда піднялася високо.
Мені не дуже подобається, коли Ашура починають критикувати за невдалі результати. Ми повинні навчитися підтримувати молодих українських тренерів. Не важливо, яке у них прізвище. Це – майбутнє українського футболу. Зараз такий час, що потрібно довіряти спеціалістам нової генерації. Іншого вибору у нас особливо немає.
Рух завдячує йому усім, або Створювати тиск на Пономарьова – зовсім неправильно
