"Після Чілаверта є нові лідери". У Парагваї грає український універсал із польським паспортом – історія Себастьяна Лужка

5 червня 2019 6795 Читать на русском
"Після Чілаверта є нові лідери". У Парагваї грає український універсал із польським паспортом – історія Себастьяна Лужка
Себастьян Лужко (праворуч)

Інтерв'ю "Футбол 24" із хавбеком парагвайського клубу Соль де Амеріка та його батьком, у яких тече українська кров.

Початок минулого століття був не найкращим часом для України. Розпад держав, перерозподіл територій, війни планетарного масштабу, жорстокі репресії – непростий період у будь-якому вимірі. Тому, звісно, люди втікали від цього жаху, шукаючи спокійне життя. Популярним був напрямок Латинської Америки. Зараз у тій же Аргентині нікому не ріжуть слух прізвища "Копчений" чи "Комар". Сьогодні це вже повноцінні аргентинці, прадіди яких колись приїхали зі Східної Європи.

Він зацікавив Дієго Сімеоне: українець став капітаном аргентинської команди і мріє про збірну України

"Футбол 24" познайомився із родиною Лужків, яка мешкає у Парагваї. Наймолодший із представників роду – Себастьян – має перспективи у футболі. Лук'ян Лужко розповів про шлях династії до Парагваю, а його син Себастьян – про власні футбольні здобутки.

"Синові передалися гени мого тестя"

– Пане Лук’яне, радий чути, що незважаючи на роки та відстань ви спілкуєтеся українською, хоч і з акцентом. Розкажіть, будь ласка, який стосунок ваша родина має до України?

– Мій дідусь Стефан та бабуся Анастасія свого часу вирішили перетнути океан у пошуках кращого життя. Дідусь походив із Польщі, а бабуся – із Львівської області. У 1938 році вони переїхали до Парагваю. Час тоді був непростий. Хотілося мати краще життя. Якісь можливості. До того ж, всі розуміли, що скоро розпочнеться війна. Тут, вже у Парагваї, отримали свою землю.

Важливо усвідомлювати, що в той час дуже багато національностей перемішалися, особливо серед тих, хто поїхав у еміграцію. Представники різних країн шукали кращу долю для себе та своїх дітей. У Парагваї є українці, білоруси, поляки і так далі. Всі вони перемішалися та асимілювалися із місцевими мешканцями.

– Чим займається ваша родина у Парагваї?

– Ми продовжуємо традиції нашого роду та займаємося сільським господарством. Маємо власний магазин.

– Ваш син Себастьян подає надії у футболі. Розкажіть про нього...

– Себастьяну зараз 17 років. Він грає за столичний клуб Соль де Амеріка. Поки перебуває у юнацькій команді цього клубу. Певний час пробував свої сили в Аргентині. Але конкуренція у тамтешньому футболі вкрай значна. Щоб потрапити до хорошого клубу, потрібно виграти конкуренцію у 7-10 однолітків. У випадку якихось проблем ніхто чекати не буде, відразу візьмуть іншого гравця. Тому ми вирішили, що Себастьяну зараз буде краще проходити становлення у Парагваї, ближче до дому.

– Можливо, ви й самі грали у футбол? Звідки у вашого сина любов до цього виду спорту?

– Ні, я не грав у футбол навіть на аматорському рівні. Але мій тесть свого часу був футболістом. Можливо, Себастьяну передалися саме його гени.

"Я не проти запрошення у збірну України"

– Себастьяне, тепер слово – тобі. На якій позиції ти граєш?

– Найбільше мені подобається грати у середині поля. Улюблена позиція – атакувальний півзахисник, 10-й номер. Але при потребі можу зіграти як на фланзі, так і ближче до власних воріт.

– Які твої сильні сторони?

– Про себе говорити якось не випадає. Тренери відзначають, що я – швидкий гравець, гарно працюю із м’ячем. Мені подобається грати в атакувальний футбол першим номером. Тоді почуваюся, як риба у воді.

– Аргентина все-таки значно футбольніша країна, ніж Парагвай. Здобути футбольні можливості і зарекомендувати себе там простіше. Чому ти повернувся додому?

– Звичайно, що рівень футболу в Аргентині вищий. Сперечатися із цим не варто. Спершу травма не дозволила мені повноцінно працювати на тренуваннях. Іноземцям (навіть зі схожою культурою) там важко, бо місцевих футболістів вистачає. Напевно, я ще не був готовий жити так далеко від сім'ї у зовсім юному віці. Тож виходить, що тут – цілий комплекс причин. Зараз для мене важливо грати та прогресувати. Країна і клуб особливого значення не мають.

– Чи слідкуєш ти за футболом в Україні? Можливо, дивишся матчі збірної або виступи українських команд в Лізі чемпіонів?

– Звичайно, що слідкую за українським клубами, збірною і гравцями, які виступають у Європі. Найсильніший клубний турнір – Ліга чемпіонів. Останніми сезонами там грає Шахтар, у складі якого багато бразильців. Свого часу за Динамо виступав парагваєць Дерліс Гонсалес. Він тут у нас, в Парагваї, – відомий футболіст, гравець збірної країни.

лужко

– Наскільки тобі було б цікаво виступати за юнацькі збірні України?

– Переїзд у Європу – це моя мрія. Можливості там значно вищі. Звичайно, запрошення до лав юнацької збірної України могло б стати для мене хорошим шансом показати власні таланти та зарекомендувати себе у Європі.

– За моєю інформацією у тебе є польський паспорт. Це відповідає дійсності?

– Так, я маю польське громадянство. Справа в тому, що футболісти із Латинської Америки зазвичай продовжують кар'єру у Європі. Принаймні – найкращі футболісти, щоб мати хороші умови і контракти. Тут, у Латинській Америці, футбол дуже популярний, але загальний рівень клубів – невисокий. Тільки у провідних командах умови на хорошому рівні. Іншим футболістам доводиться не так солодко.

"Лунін? Якщо він не буде сміливим, то може забути про Реал": ексклюзивне інтерв'ю з легендою галактікос Іваном Ельгерою

Латиноамериканцеві важко переїхати в Європу без гарного агента. До того ж, у Європі є певні обмеження на футболістів, які не мають громадянства ЄС. Тож я скористався походженням власного роду і отримав польський паспорт, який повинен посприяти швидшому переїзду в Європу.

– Чи хочеш грати за українські або, скажімо, польські клуби?

– А чому б ні? Я розумію, що потрібно з чогось починати. Перехід у польську або українську команду був би для мене гарною можливістю, трампліном у хороший європейський клуб.

– Представники польської футбольної федерації вже контактували із тобою?

– Ні, поки жодних контактів не було.

– Можливо, були перші пропозиції від європейських команд?

– Розмови були різні, але до конкретики справа наразі так і не дійшла.

– А як щодо юнацьких збірних Парагваю?

– Для того, щоб грати у юнацькій чи молодіжній збірній Парагваю, потрібно мати гарного менеджера, який лобіюватиме твої інтереси на високому рівні. Так би мовити, юнацькі чи молодіжні збірні – це просто вітрина для європейських команд. Матчі цих збірних переглядають скаути із різних країн.

"Роке Санта-Крусу – 37, але він продовжує забивати"

– Розкажи про рівень та особливості футболу в Парагваї...

– Сьогоднішній футбол у Парагваї працює на експорт гравців у сильніші чемпіонати – не тільки у Європу, але й у Бразилію та Аргентину. Кожен гравець хоче виступати саме там, де можна себе гарно показати.

Місцевий чемпіонат доволі сильний. Просто йому бракує маркетингу, додаткової реклами. Участь у турнірі бере тільки 12 клубів. Олімпія Асунсьйон та Серро Портеньйо – місцеві гранди. Національна першість поділяється на дві частини – Апертуру і Клаусуру. Інтерес до футболу не такий високий, як в Аргентині чи Бразилії, але все ж люди цікавляться футболом.

– Хто зараз є найбільш відомим гравцем чемпіонату Парагваю?

– Форвард Олімпії Роке Санта-Крус. Свого часу він виступав за Баварію, Манчестер Сіті, Малагу. Зараз йому вже 37 років, але Роке залишається одним із найкращих бомбардирів чемпіонату Парагваю. У 22 іграх забив 11 голів.

Золоті 90-ті: Роналдо, Чілаверт, Батістута, пасивний секс і ще 21 фото "старої школи" – усе, як ви любите

– Колись Парагвай був відомим завдяки Чілаверту. Хто тепер взяв на себе обов'язки прапороносця?

– Мігель Альмірон із Ньюкасла та Антоніо Санабрія із Дженоа.

– В Україні згадували про форварда Івана Рене Франка Діаса із Лібертада. Розкажи про нього.

– Я не знаю, чи є він українцем за походженням. Можу тільки підтвердити слова власного батька, що в Латинській Америці намішано дуже багато різної крові між емігрантами зі Східної Європи. Франко – прізвище із півночі Іспанії. Тут потрібно запитувати у самого гравця. Франку тільки 19 років. Він грає за третю команду країни – Лібертад Асунсьйон. Забив 6 голів у 16 матчах. Виступає за юнацьку збірну Парагваю.

Сергій Тищенко, спеціально для Футбол 24

"У бразильців я асоціювався з Динамо". Дмитро Комаров був фанатом, мав автограф Шеви і плакав за Лобановським

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
13
год
:
27
хв
СК Дніпро-1
19:00
Динамо
Вгадай результат матчу

Ми використовуємо Куки ! Що це таке ?

Залиште відгук