Остання спокуса Андреа Пірло
"Футбол 24" продовжує серію матеріалів у рубриці "Вікно в Європу". Сьогодні ми пропонуємо Вашій увазі статтю колишнього редактора видання FourFourTwo Пола Сімпсона про харизматичного лідера туринського "Ювентуса". Українським читачам це має бути вдвічі цікавіше - Пірло збирається вести "Стару Синьйору" на Донецьк.
...У Андреа Пірло, мабуть, наймонументальніша борода серед гравців Ліги чемпіонів УЄФА. Саме тому легендарного плеймейкера "Ювентуса" часто порівнюють то з Ісусом, то з аристократом епохи Італійського Ренесансу, а то й з героєм гостросюжетних фільмів Чаком Норрісом. Для тих, хто ніколи не бачив Норріса на екранах, зазначимо, - він завжди грає такого собі героїчного вовка-одинака. Чим не Пірло?
Андреа далеко не з когорти другосортних гравців. Так, він не розпочав цей сезон так само видовищно, як під час Євро-2012, коли у футбольних експертів у цілому світі щелепи повідпадали від його гри. Проте Пірло, безперечно, залишається невід'ємною частиною відчайдушного, кмітливого "Ювентуса", який вже й забув - і його камбек у грі проти "Челсі" цьому яскравий доказ - що таке програвати.
Знайдуться ті, хто, вказуючи на усі невиразні матчі, що траплялися в кар'єрі Пірло, стверджуватимуть, що Євро-2012 було його "бабиним літом" і що він не повинен був у своєму досить зрілому вже віці 33-х років піддаватися спокусі спробувати свої сили у Лізі чемпіонів УЄФА. Змаганні, яке він, зрештою, вже вигравав. Двічі. Але ж якби кожен керувався отим правилом у стилі "краще не ризикувати", футбол би втратив чималу долю своєї харизматичності.
Але чому раптом ота борода? Скидається на те, що пишна рослинність на обличчі зараз у моді в італійському футболі. Взяти хоча б національний рівень - Антоніо Кассано, Маттіа Дестро, Алессандро Діаманті, Клаудіо Маркізіо, Антоніо Ночеріно, Пабло Даніель Освальдо і Джузеппе Россі - усі вони вирішили не оголювати свої підборіддя перед світом. У Ночеріно борода настільки грандіозна, що мимоволі замислюєшся, а чи це бува не знак пошани російському письменникові Федору Достоєвському, романи якого, між іншим, були передматчевим натхненням для Дженнаро Гаттузо.
Пірло без сумніву виглядає колоритно на обкладинці нового випуску Champions Matchday. Хоча у грі він і так один із найвидатніших, найбільш тямковитих і помітних гравців і, в принципі, не потребує додаткових "прикрас". Але у бороді навіть є щось поетичне. Якщо вже збираєшся бути футбольним еквівалентом представників бородатої інтелігенції, що свого часу були активними завсідниками усіх світових кафе - тобі варто відповідати образу.
А під час інтерв'ю, скажімо, можна ефектно погладжувати бороду, обдумуючи свою відповідь на запитання про роль плеймейкера у грі. Що й робив Пірло і, висловившись про своє призначення як гравця, також додав, що аби бути плеймейкером, необхідно бути асом мало не у всьому.
Поза футбольним полем Пірло лаконічний і небагатослівний, як Гарі Купер у старомодному вестерні. Та й на полі стиль у цього віртуозного відтягнутого плеймейкера стриманий, проте ефективний, зовсім як у героя Роберта Редфорда у відомому ковбойському "Рівно опівдні". Мінімаліст епохи позерів, франтовитих хвальків та вискочок, Пірло залишається скромною суперзіркою сучасного футболу.
Адаптація Анастасії Брюквіної спеціально для рубрики "Вікно в Європу"
показати приховати