Шовковський: За 22 роки своєї спортивної кар'єри я 4 роки відновлювався після різних травм і операцій
Олександр Шовковський в першій частині ексклюзивного інтерв'ю "Футбол 24" поділився думкою щодо особистих досягнень, взаємозв'язку спорту і політики, а також про Шевченка-тренера.
Людина, з якою "Футбол 24" мав можливість поговорити щиро і відверто, не потребує додаткового представлення. Його ім'я говорить саме за себе, і для українських вболівальників, а особливо, для вболівальників київського "Динамо", вже стало синонімом вірності клубу, впевненості і досвідченості. Йдеться, звичайно ж, про нинішнього капітана "Динамо" і екс-стража воріт національної збірної України, Олександра Шовковського.
"Футбол 24" представляє першу частину інтерв'ю з легендою українського футболу.
"Те, що ви думаєте про мене, це не моє - це ваше. Моє - це те, що я думаю про вас".
Олександр Шовковський
"Я не прив'язуюся до цілей і завдань"
- Пане Олександре, для початку, хотілося б вас привітати з черговим досягненням, ви зіграли найбільшу кількість матчів в історії чемпіонату України - 413. Коли виходили на матч, знали, що підете з поля рекордсменом?
- Я знав, тому що напередодні прочитав про те, що досяг, так би мовити, кінцевої точки кількості зіграних матчів в чемпіонаті України одним гравцем. Але, виходячи на гру, я не думаю про це абсолютно. Я думаю про гру, про те, щоб показати всі свої можливості, все необхідне, для того, щоб команда виграла. І так, в принципі, у мене завжди, протягом усієї кар'єри - в основі стоїть результат конкретного матчу. В турнірі є бажання зіграти якомога успішніше, якнайдалі пройти і проявити себе краще. І так від гри до гри, адже наскільки я пам'ятаю, знаю, наскільки я відчув на собі, для вболівальників найважливіша гра - та, яка була зіграна і яку належить зіграти. Тому що без однієї перемоги не буде наступної, для того щоб виграти чемпіонат України, потрібно вигравати в кожному матчі, а не в окремо взятому.
- Партнери вас привітали з таким досягненням?
- Якось тихо все пройшло (посміхається).
- Що для вас означає бути гравцем з найбільшою кількістю матчів в чемпіонаті?
- Чесно кажучи - нічого. Немаэ в мене в даному випадку якогось відчуття, що ось ця гра була значуща, або я вийшов на якийсь новий рівень, немає. Якість моєї гри буде залежати від того, наскільки я буду добре підготовлений, яку роботу я виконаю. Виходячи з цих принципів я і будую свою підготовку. Я знаю свої сильні сторони, знаю свої слабкі сторони. Намагаюся сильні, скажімо так, не втратити, а слабкі - поліпшити. Виходячи з цього, будується і тренувальний процес і моя підготовка до ігор, чемпіонатів, турнірів. Тут нового нічого немає. Я не прив'язуюся до цілей і завдань, я відстежую виключно тільки те, що я роблю, щоб розуміти, що мені зробити завтра для досягнення чергового результату.
- Як вважаєте, наскільки важливо для професійного гравця мати якісь особисті досягнення, рекорди? Вони відволікають від загальної мети, чи навпаки дають більше мотивації?
- Цілі потрібно ставити завжди. Цілі і завдання повинні бути однозначно. Людина без мети - це не людина. Але відслідковувати потрібно не те, до чого ти прийшов, а те, скільки зусиль ти доклав, який шлях ти пройшов для досягнення цієї мети, тоді людина буде рости завжди. Прив'язуватися до цілей абсурдно, тому що гідність мети, того завдання - полягає в русі, який потрібно зробити людині, щоб її досягти. Ви можете йти в одному напрямку, поставивши перед собою якусь мету, але шлях може вивести вас на інший, більш високий і якісніший рівень. Потрібно відстежувати те, скільки зусиль ви витратили, що ви робили для досягнення мети, тоді ви кожен день будете прогресувати і рухатися вперед.
Цілі допомагають отримувати людині задоволення від виконаної роботи, це теж важливий психологічний фактор. Але найважливіше - шлях, який ти пройшов для досягнення мети. Не можна зациклюватися на цілях, а потрібно кожну секунду продовжувати рости і в особистому зростанні, в кінцевому підсумку, щоб і команда росла, потрібно прив'язуватися не до цілей.
"Не знаю, як це, переходити в інший клуб. Для мене грати за одну команду - абсолютно нормально"
- У клубі ви стали, без перебільшень, живою легендою. Напевно, знаєте про таку своєрідною категорії футболістів, як "One club men". Райан Гіггз, Мальдіні, Скоулс та інші. Серед них є і ваше ім'я. Як воно - віддати всю кар'єру одному клубу?
"One club men" - умовне позначення футболістів, які всю свою професійну кар'єру виступали за один клуб, - прим. "Футбол 24".
- Я не можу відповісти на ваше запитання. Тому що просто не знаю, як це - переходити з одного клубу в інший.
Гіггз, Шовковський та інші зірки, вірні одній команді
- Добре, а які відчуття від самого факту гри в одному клубі?
- Для мене це абсолютно нормально, це моє життя і, скажімо так, те, через що я пройшов. Тому, оцінювати інший погляд, іншу точку зору я не можу, по тій простій причині, що не знаю, як це - по-іншому. Це так само як судити людей за якісь вчинки, дії, засуджувати їх за щось або, навпаки, висловлювати свою точку зору. Адже ми не знаємо істинних причин тих чи інших подій, які відбулися. Ми не були в іншій "шкірі" і не знаємо, через що пройшла інша людина. Так, ми можемо бачити щось, що є на поверхні, але багато також приховано всередині. Тому я і не можу відповісти на питання. Для мене це абсолютно нормально, а для іншого, можливо, ні.
- А не хотілося спробувати щось інше, змінити?
- Знаєте, в житті хочеться спробувати багато різних речей. Але потрібно бути щасливим, маючи те, що є. Жалкувати з приводу того, чого у вас не сталося - це значить витрачати свою енергію даремно, замість того, щоб продовжувати вдосконалюватися разом, в даному випадку, з командою.
- Напевно у вас були можливості спробувати щось інше, були пропозиції?
- А ви знаєте, немає сенсу про це говорити зараз. Було, не було, це все залишиться лише моєю історією, яка не склалася, і, знову-таки, піднімати цей осівший мул вже не має сенсу.
"Були варіанти, коли я сам хотів піти, але після розмов, спілкування, це все йшло на другий план"
- Але, все-таки, хотілося б трохи відкрити завісу таємниці, для вболівальників, які цікавляться вашою кар'єрою. Були якісь можливості спробувати інші футбольні культури? Не кажу про чемпіонат України...
- У чемпіонаті України переходу не було б. Це відразу можу сказати з цього приводу. А що стосується мого можливого, або правильніше сказати, переходу в інший чемпіонат, який не відбувся, то так, пропозиції були. Я знаю, що були конкретні пропозиції, але, з тих чи інших причин, вони не відбулися. Були варіанти, коли я сам хотів піти, але після розмов, спілкування, це все йшло на другий план.
- Зараз гостро стало питання з переходами українських гравців в Росію. Не буду запитувати вашу думку про них, але запитаю інше - вас коли-небудь кликали до Росії?
- Ні, в Росію не кликали. Не було таких пропозицій, принаймні, до мене особисто такі пропозиції не доходили. Щодо вашого запитання можу ще сказати - спортивне життя футболіста дуже коротке. І в 35 років, можливо, навіть раніше, футболіст закінчує грати в футбол. Життя у нього змінюється дуже сильно, і він має право вирішувати свою долю, як він далі її буде будувати. Але є обставини, які накладаються ззовні, їх теж не можна не враховувати. І тут починається вже противага, і кожен вибирає собі позицію, яка йому ближча, або, з тих чи інших обставин, на нього впливає. Знову-таки, засуджувати людей за їхній вибір ніхто не має права. Тому що, грубо кажучи, сидячи біля екрану телевізора, розповідати, де хто і як повинен грати, не знаючи всіх футбольних нюансів, людина не має права.
Коли мені хтось розповідає про те, що, мовляв я заробляю такі гроші і так далі...
Для того, щоб я почав заробляти ці гроші, я граю з 8-ми років. Я щодня займався, витрачав свої сили і позбавляв себе можливості спілкування з однолітками, їздив на різні турніри. Я вже направляв себе в певне русло.
За 22 роки своєї спортивної кар'єри я 4 роки відновлювався після різних травм і операцій, тільки подумайте 4 роки. Це я зараз кажу про себе, не про інших. У футболістів є складнощі. Іноді травми бувають настільки важкими, що вони змушені закінчувати спортивну кар'єру.
Іноді, після закінчення кар'єри, ці травми дуже сильно дають про себе знати. Я можу вам навести масу прикладів в минулому великих футболістів, які захищали кольори команди "Динамо" Київ, у яких величезні труднощі і проблеми зі здоров'ям. І з тазостегновим, і колінними суглобами, і з хребтом, з м'язами. І ось за свій короткий вік футболіст ставить для себе певні завдання, а потім переходить в якийсь інший рід діяльності. Тому, я вважаю, що ніхто не має права засуджувати, чи розповідати, що він повинен робити. Людина може приймати чи не приймати його вибір, але не має право засуджувати.
"Я знаю, багато хлопців не афішують свої вчинки, але допомагають. Благодійність любить тишу"
- Так, але крім якихось особистих аспектів, особистого вибору є ще аспект національний, особливо, якщо це стосується гравця, який представляє національну збірну...
- Ви ж не знаєте поведінки футболіста. Можливо, потрапивши в певне середовище, йому вдасться змінити ментальність тих людей, в коло яких він влився. Можливо, він спробує розповісти про ситуацію в нашій країні. А це ж зовсім інша картинка, відмінна від тієї, яку можна побачити на екрані телевізора. Може йому вдасться змінити думку більшості людей, які будуть у сфері його впливу і місцевої громади. І він змінить погляд тих людей, які поруч з ним. Вони ж, у свою чергу, можуть змінити погляд інших людей. І таким чином він буде надавати набагато більше користі своїй країні, ніж, якби знаходився всередині своєї країни. Ви цього теж не можете знати, і оцінювати по якійсь конкретній дії не варто, повірте.
Єзерський: Селезньов - наш такий козачок засланий, щоб повернути Кубань до України
- Часто кажуть, що спорт і політика повинні йти окремо, мені ж здається, що вони нероздільні, як ви вважаєте?
- Будь-які життєві грані і нитки перетинаються в тій чи іншій точці. Як не крути, це однозначно. Так, потрібно намагатися розділити, але все одно будуть точки перетину. Потрібно намагатися проходити їх безболісно для всіх.
- Це означає, що не можна закрити очі на одне і сконцентруватися лише на чомусь іншому?
- Навіть на матчах чемпіонату України в Києві звучить гімн перед початком зустрічі. Звучать слова на підтримку захисників наших кордонів. Я знаю, багато хлопців не афішують своїх вчинків (наші хлопці, в тому числі), але допомагають. Конкретно, окремо, тому що благодійність любить тишу. Не потрібен величезний піар для цього. Я взагалі вважаю, що благодійність - тема досить широка, але я знаю, що хлопці допомагають.
"Я знаю в Росії багато людей, які ставляться дуже негативно до всього того, що відбувається на території цієї країни"
- У нас є реальність, в якій звучить гімн України. А якщо говорити про реальність в Росії, то там свій гімн, свої цінності (в тому числі і прапори ДНР і ЛНР на трибунах). Як в такій реальності наш футболіст може спокійно виступати і не звертати уваги?
- Вода камінь точить. Якщо на це реагувати, то значить дати можливість себе втягнути у всю цю ситуацію. А якщо точково цілеспрямовано постійно говорити у своєму колі спілкування якісь речі без емоцій, то з тобою або перестануть на цю тему спілкуватися, або ж почнуть прислухатися до тебе.
Логічно, що Селезньова не викликали у збірну. Навіщо людей обманювати? - Левченко
Тема не дуже вдячна і не дуже хороша. Ми стравлюємо і розгойдуємо цей маятник досить сильно. Я знаю в Росії багато людей, які ставляться дуже негативно до всього того, що відбувається на території цієї країни і до тих дій (за участю Росії), які відбуваються за її межами. Але, є політика партії, якщо можна так висловитися.
Для уболівальників це тема нагальна, вони її обговорюють, це нормально, природно. А для гравців, у яких є завдання добре підготуватися і виступити на Євро, це абсолютно не потрібно.
Це зайві емоції, зайві сили, які будуть витрачені на те, щоб пояснити той чи інший свій вчинок, коли потрібно готуватися до ігор, до того, щоб реалізувати свій потенціал, всі свої можливості на футбольному полі.
"Вовчий квиток" в збірну України
Для команди ці обговорення однозначно будуть зайвими. Я, як гравець, розумію це прекрасно, в той же час, маючи журналістську освіту, я розумію, що для журналістів ця тема актуальна, цікава. Але повірте мені, як гравцеві, для команди - це негативно, однозначно. Журналістика, сама по собі, річ досить цікава, одна справа - це констатація факту, а інше - міркування з приводу того чи іншого факту. Міркування - це нав'язування своєї ідеї, своєї думки. З нею хтось може погоджуватися або не погоджуватися. І тоді починає розгойдуватися енергетичний маятник. Але для енергії все одно, з якого боку він буде розгойдуватися - з позитивного чи з негативного. І для гравців - те ж саме, чим більше він буде розгойдуватися, тим гірше буде для команди. Тому що це зачіпає інтереси команди, і це буде впливати на стан гравців всередині команди.
- Але ж вся ситуація не була створена журналістами, каталізатором виступив гравець, який прийняв рішення...
- І журналіст, який про це сильно написав. Десь висловив, висміяв, не погодився з його діями, поставив під сумнів правильність.
- На базі в Конча-Заспі було поставлено питання Руслану Ротаню про Женю Селезньова. Він сказав, що не можна розкидатися такими гравцями і в збірній повинні грати найкращі.
- Я згоден з тим, що у збірній повинні бути найкращі гравці. У збірній повинні грати найсильніші гравці.
Ротань: Такими футболістами, як Селезньов, не розкидаються
"Тренерська робота теж специфічна, і я на багато речей дивлюся з іншого боку, з позиції не гравця, а тренера"
- Поступово відходячи від гострої теми, хотілося б поговорити про збірну в іншому контексті. Вчора на базі "Динамо" зібралася національна команда. Разом з гравцями вийшов на газон і помічник головного тренера збірної - Андрій Шевченко. Спілкувалися з ним про його призначення?
- Ми з ним спілкувалися ще в Іспанії. Він приїжджав в розташування команди подивитися на наш тренувальний процес і поспілкуватися з хлопцями.
- Ви знали Андрія з тих часів, коли він був гравцем, провели багато часу в "Динамо". Зараз він став на тренерський шлях, чи є у нього шанси реалізувати себе в цій справі?
Андрія я знаю з 18-річного віку. Шанси у кожної людини є. Володіючи тим характером, який є у Андрія, безумовно. Інша справа - від нього залежить, чого він може досягти, ну і від певного збігу обставин. Тому що не кожен тренер може проявити себе в тій чи іншій команді, можуть бути не зовсім сприятливі обставини. Це я вже розумію. У одного тренера виходить, в іншого не виходить, а потім він йде в іншу команду, а там все складається просто ідеально. Тобто, тренерська робота теж специфічна і я на багато речей дивлюся з іншого боку, з позиції не гравця, а тренера. Але з огляду на те, на якій посаді перебуваю, знаю свої кордони і ті межі, які мені не можна переступати.
Шевченко: Постараюся виправдати очікування. Слава Україні!
- Ви говорите, що Андрій має характер для цієї роботи. А яким характером повинен володіти тренер?
- Крім характеру потрібно мати знання, досвід, потрібно постійно вдосконалюватися. Адже тренер, так само як і гравець, не повинен зациклюватися на чомусь одному. Він щодня щось шукає, знаходить, намагається реалізувати свої ідеї. Десь щось підглянув, десь отримав досвід, спілкуючись з колегами. Все життя людина повинна вчитися і... (банальна фраза, досить за'їжджена, в світлі певних подій) "не кожен може дивитися в завтрашній день" (сміється). Але при всьому цьому, без жартів, безумовно, вчитися потрібно щодня, адже кожен день є чому вчитися. Завжди є чому вчитися. Іноді діти можуть дати такий хороший урок своєю поведінкою, своєю невинною, простою, але, в той же час, геніальною фразою, що думаєш, а чому ж сам не зміг цього зрозуміти. Адже все дуже просто - якщо хочеш бути щасливою людиною - будь.
"Андрій володів досить хорошим гольовим чуттям, чи передбаченням"
- Як гадаєте, чим Шевченко буде корисний для збірної, що зможе принести, будучи тепер вже тренером?
- Андрій мав досить хороше гольове чуття, чи передбачення, я б навіть так сказав. Він володів передбаченням, в якому напрямку і як буде розвиватися атака. З багатьох розмов, які у нас з ним були, він говорив, що відчуває, бачить і навіть десь передбачає певні події. Але, знову-таки, своїми діями, звільняючи собі зону, простір, куди потім можна увірватися в певний момент.
І ось це гольове чуття, чи створення ситуації, де ти зможеш на долю секунди випередити свого опонента, якраз в цьому плані Андрій може підказати, показати, навчити цьому.
Це риса, яка сильно допомагає в завершальній стадії атаки. Тим більше, володіючи таким величезним досвідом, попрацювавши з такими відомими і шанованими тренерами в усьому світі, думаю, що це лише знахідка для тренерського штабу і для гравців збірної. Як він це зробить - це вже його майстерність і можливість передати цей досвід. Але тут ще важливий момент, коли ми говоримо про ставлення "вчитель - учень", це бажання з боку учня чогось навчитися.
Шевченко вже в "Динамо" був Андрієм Миколайовичем, - Гусєв
- Думаю, коли гравцеві щось показує і пояснює Андрій Шевченко, то там мало хто не захоче його слухати, адже Андрій володіє таким авторитетом...
- Можливо, але, як показує життя, не завжди так буває. Я в даному випадку не Андрія маю на увазі, а взагалі стосунки між учителем і учнем.
показати приховати