Нова трагедія і понад пів століття ворожнечі – розбірки фанатів Інтера й Аталанти досі призводять до людських жертв
Стосунки між ультрас Інтера й Аталанти вже давно напружені. "Футбол 24" розповідає про новий епізод протистояння, який завершився вбивством людини.
На початку травня футбольну Італію сколихнула новина про вбивство фаната Аталанти. Слідство вважає, що це сталося через розбірки ультрас, але адвокат нападника стверджує, що це не так. Загалом у цій справі ще багато невідомого й чимало незрозумілого. Можна констатувати лише те, що бергамці втратили активного і відданого фаната. На похоронах Ріккардо Кларіса були всі угрупування – від геть маленьких, до авторитетних.
Трагедія сталася вночі з суботи на неділю, 4 травня. Кафе Reef у Бергамо – це місце, яке регулярно відвідують ультрас Аталанти. Якопо Де Сімоне, вболівальник Інтера, живе неподалік. Він стверджує, що вийшов покурити, співаючи при цьому кричалку своєї команди ("нерадзуррі" якраз виграли у Верони). За його словами, в цей момент до нього підійшов і погрожував Ріккардо Кларіс, якого заарештований описав як агресивного та провокаційного. Проте деякі нібито очевидці стверджують, що це Де Сімоне поводився провокаційно.
Зрештою, фану Інтера довелося тікати. Група прихильників Аталанти пішла його відстежувати. Де Сімоне вдалося сховатися. Але потім, з його версії, він зрозумів, що його дівчина і брат-близнюк залишаються в небезпеці, тож схопив ніж та повернувся на вулицю. Зарадити трагедії намагалася мати нападника. Якщо вірити пресі, вона ховала вдома ножі та потім сама вийшла з будинку. Це, здавалося, допомогло вгамувати конфлікт, але згодом Якопо таки опинився на вулиці.
"Я хотів захистити свого брата, який, як мені здавалося, перебував у владі ультрас, свою сім'ю, свій дім. Я поклав ніж у толстовку, вийшов, а він накинувся на мене з ланцюгом", – переконує 18-річний вбивця.
Де Сімоне сам здався поліції. Його захисник Лука Бозізіо наполягає на тому, що вбивство сталося не в межах ворожнечі фанатів. Адвокат заявив: "Це не має нічого спільного зі світом ультрас. Якопо, як і його брат, не ходив на стадіон із самого дитинства, він ніколи не відвідував кривої Інтера. Так, кілька разів ходив на Сан-Сіро, але він не має жодного стосунку до ультрас".
Важливо уточнити, що слідству версія Якопо здається сумнівною. Під час допиту підозрюваний був розгубленим, навіть плакав. Але якщо це можна пояснити юним віком нападника, який раніше не фігурував у криміналі, то його версія про завданий удар жертві "спереду" розсипається на друзки – рана у Кларіса на спині. Також очевидці стверджують, що ланцюгів у фанів Аталанти не було. На записах із камер спостережень більше схоже, в них у руках звичайні ремені для штанів.
Кілька слів про жертву. Це 25-річний Ріккардо Кларіс, доволі відомий ультрас Аталанти. Він справді був серйозно залучений у вболівальницьку культуру. Часто їздив до Німеччини, де приєднувався до однодумців із Франкфурта. Фан-бази Айнтрахта й Аталанти мають міцний історичний зв'язок.
Молодший із братів Де Сімоне, який визнає себе вбивцею, раніше не мав жодних судимостей. Але зовсім недавно його названий брат (раніше усиновлений родиною) був фігурантом иншого вбивства. У березні 25-річний Карміне зі спільником до смерті забили Лучано Муттоні. Він уже давно не живе із сім'єю та зловживав наркотиками. Саме бажання роздобути гроші на дозу призвело до злочину. Захищав його також Лука Бозізіо.
Під час допиту у Якопо запитували про брата, але він стверджує, що не бачив того місяцями. Однак колеги батьків та сусіди кажуть, що між ними був дуже тісний зв'язок. У соціальних мережах хлопців можна знайти фотографію за квітень минулого року, на якій зображені четверо братів та їхній батько у Венеції.
Наскільки гучна ця справа, можна судити саме за отакими (навіть не пов'язаними) деталями, які вишуковує преса. Хоча родина вбитого Кларіса з усіх сил старається відмежуватися. "Ми хочемо, щоб правосуддя здійснило свою справу, без насильства, без висвітлення в ЗМІ, без постійного втручання. З розбитим серцем я прошу дати те, чого ми заслуговуємо, повагу та мовчання", – каже сестра Ріккардо.
Втім, родини стали заручниками ситуації. Приналежність фігурантів до ультрас-рухів (хай навіть вони були не активними учасниками) зробила резонанс. Не пощастило ще й тому, що це саме Інтер та Аталанта, боротьба між угрупуваннями яких триває уже понад пів століття.
Усе почалося в 1972 році. Тоді вболівальники з Бергамо намагалися перекинути автомобіль Маріо Корсо та пошкодили машину Роберто Бонінсеньї, футболістів Інтера. Відтоді стосунки між фанами завжди були напруженими. Але оскільки цей матеріал не зовсім про це, то згадаємо лише два найбільш резонансні епізоди, так би мовити, для контексту.
Перший – під час заворушень 1979-го бергамці викрали банер угрупування Boys, який потім вивішували на домашньому секторі. У середовищі ультрас такий жест – особливий вид мистецтва приниження. Інтерісти запам'яталися більш ефектним вчинком. 6 травня 2001 року – дата, яку в середовищі фанів не забудуть ніколи. У цей день міланці відбили скутер в одного із гостей із Бергамо, а наприкінці матчу скинули його (скутер, а не гостя) з другого ярусу трибун Сан-Сіро. На щастя, тоді обійшлося без жертв, а не як у травні 2025-го.
