Німецький футбол народжувався у муках: "зрадники батьківщини" грали босоніж на пасовищах, смітниках, біля кладовищ
Були часи, коли грізною Баварією навіть не пахло, як і збірною Німеччини, а порядні бюргери проголошували інквізицію прихильникам футболу. Пізнавальне чтиво від Володимира Войтюка.
Важко точно сказати, коли футбол зробив свої перші кроки на німецькій землі. Але це було за царя Гороха. Ще до того, як родоначальники зрештою вродили правила футболу. Щоправда, ті забави на німецьких полях більше нагадували регбі, аніж його більш популярного брата. Так, у 1878 році в Ганновері створили футбольний клуб, який часто помилково називають найстарішим у Німеччині. Проте існує одне "але". Ганноверські "футболісти" грали в регбі. Навіть через 22 роки в Німеччині часто плутали ці два види спорту.
4 травня 1900 року 18 молодиків із Франконії заснували клуб, який стане одним з найлегендарніших в історії країни. Саме він першим хизуватиметься титулом "рекордмайстер", поки його у 1986 році не наздожене велика та жахлива Баварія. Ці молоді люди протягом перших 14 місяців існування клубу вирішили грати не круглим, а овальним м’ячем. І це незважаючи на те, що заснований ними клуб іменувався 1. FC Nürnberg – перший футбольний в Нюрнберзі.
У середині ХІХ століття склалися дуже тісні зв’язки між Великобританією та Німеччиною завдяки шлюбу епохальної королеви Вікторії та князя Альберта Саксен-Кобург-Готського. Практично в кожному великому німецькому місті існували англійські школи для синів аристократів чи багатіїв. Також у країні жили та працювали тисячі англійських робітників, підприємців і ремісників. Ці люди, зокрема молодь, і привезли в Німеччину гру, яка згодом поділиться на футбол і регбі.
Одним із відповідальних за поширення небезпечного "вірусу" в Німеччині можна назвати Вільяма Кайла, який у 1892 році очолить Регбійний союз Англії. "Молодь зі Штутгарта не уявляє свого життя без ігор з м’ячем", – писав "заробітчанин". Один із вихованців Кайла, Фердинанд Хюппе, настільки підсів на британську голку, що продовжуватиме справу Вільяма, коли той повернеться на батьківщину. У 1900 році він стане першим президентом DFB (Німецького футбольного союзу).
Дебютний німецький регбійний футбольний клуб був створений у славному університетському місті Гейдельберзі в 1872 році. А ось через два роки розпочалася історія футболу в країні. У березні 1874-го англійці, які мешкали в Дрездені, заснували Dresden English Football Club, котрий протягом двох наступних декад залишатиметься непереможним. Головна причина безсмертності цієї команди полягала практично в повній відсутності конкурентів, які б могли кинути їй рукавичку.
Через 6 місяців після появи англійського клубу, на сцені нарешті з’являються німці. Шкіряний м’яч падає на землю перед учнями гімназії в Брауншвейгу. Німецькі юнаки не мали жодного поняття, що робити з цим НЛО. Цей м’яч кинув учням Август Герман. Він і його товариш Конрад Кох вчителювали у згаданій школі. Педагоги хотіли спробувати щось нове, що могло б зацікавити дітей. Вчителі чули краєм вуха про нову гру, яка швидко завойовувала Острів. Тому Герман замовив в Англії м’яч, щоб спробувати зіграти ним у футбол. До речі, британці прислали Августу регбійний м’яч. Природно, що та гра зовсім не нагадувала звичний нам футбол. Адже не лише учні, а й вчителі мали туманне уявлення про те, що слід робити з м’ячем.
Однак Герман назавжди впиcав своє ім’я в історію німецького футболу. Експеримент вчителя – це перше задокументоване використання м’яча в країні, у якому не брав участь жоден із британців. Його "вкидання з ауту", на думку історика німецького футболу Ганса Дітера Барота, є "моментом, коли футбол народився в Німеччині". Не менш важливим стало те, що Герман заразив свого колегу Коха англійською хворобою. Конрад стане одним з двох головних піонерів німецького футболу. Кох не гаятиме часу. Вже у 1875 році він видасть першу німецькомовну версію футбольних правил. Вчитель також заснував те, що інколи називають першим клубом, але це не має нічого спільного з реальністю.
Творіння Коха радше нагадувало гурток, який об’єднував 60-х учнів. Навіть якщо погодитися, що це клуб, а не гурток, то язик не повернеться назвати його футбольним. Вихованці Коха продовжували бавитися в гру, яка більше нагадувала регбі. Лише у 1882 році вони припинили носити м’яч у руках. У 1885-му Конрад опублікував другу версію правил, де провів чітку межу між регбі та футболом. Через рік Кох знову відзначиться. Його гімназія поїде в Ґетінґен, щоб схрестити шпаги з учнями місцевого ліцею. Це був дебютний виїзний матч в історії німецького футболу.
Конрад Кох
Праця Коха та інших апостолів швидко дала свої плоди. У 1888 році в Берліні четверо братів створили перший німецький клуб, який і досі існує – BFC Germania 1888. Другий також не забарився. Через шість тижнів на світ з’явився Hamburger FC. Клуби в країні почали вилазити, немов гриби після дощу. Так, у 1889 році народилася Вікторія з Берліна, яка стала вже четвертим клубом у столиці. У травні 1894-го ця команда нарешті зніме скальп з непереможного Dresden English Football Club.
Тоді футболу найкомфортніше жилося в Берліні. Це місто розвивалося шаленими темпами після того, як стало столицею новоутвореної Німецької імперії. Берлін допомагав гравцям вирішувати проблеми, які в інших населених пунктах часто ставили хрест на бажанні грати в футбол. У ті часи німецькі футбольні піонери могли лише мріяти про м’ячі та бутси. Але найгіршим було те, що суспільство косо дивилося на відступників, які замість того, щоб сповідувати рідну гімнастику, проповідували англійську єресь. Найбільше головного болю футболістам завдавала відсутність полів чи чогось схожого на них, де можна було б грати. У Німеччині було лише кілька якісних газонів, але їх контролювали ненависні гімнасти, котрі не хотіли ділити територію зі "зрадниками батьківщини" (це не жарт, преса, яка танцювала під дудку гімназистів, часто так називала футболістів).
Вони ж утримували більшість парків та намагалися не допустити туди своїх ворогів. Тому футболістам доводилося грати на плацах, призначених для військових парадів. Які, як правило, пустували на вихідні. Природно, що плаци зовсім не нагадували казкові англійські газони, але це був набагато кращий варіант, аніж грати на відкритих полях, де ніколи не бракувало ям та кротовин. Берлін мав безліч таких плаців, тому столиця, як магніт, притягувала футболістів. Другим островом у безкрайньому гімнастичному океані стали околиці Бремена та Гамбурга, де Кох поширював англійське Євангеліє. Не встояв проти футбольного вірусу й Штутгарт. На початку 1890-х пандемія почала ширитися в Карлсруе. Її нульовим пацієнтом в регіоні став ще один піонер німецького футболу Вальтер Бенземанн. Він народився в 1873 році в Берліні за рік до того, як Герман виконав свій історичний аут. Вальтер навчався у Швейцарії, де настільки захопився футболом, що в 14-річному віці заснував клуб у Монтре. Повернувшись додому, юнак не забув про гру й у 1889-му створив у Карлсруе International Football-Club, перший справжній футбольний клуб у південній Німеччині.
Вальтер не вважався якісним гравцем навіть у ті сиві часи. Він був занадто високим та неповоротким, недарма Бенземанн, як і Гуллівер, мав прізвисько Людина-Гора. Проте німці люблять його зовсім не за це. Вальтер виявився чудовим організатором, який ніколи не міг всидіти на місці. Шило в задниці щодня підштовхувало його до нових пригод. У 1891 році Бенземанн побив горщики зі своїм німецьким первістком та заснував FV Karlsruhe. Через два роки Вальтер створив ще один клуб у Страсбурзі. А в 1899-му переконав п’ять команд в Мангеймі об’єднати зусилля. Згодом у місті народився VfR Mannheim, котрий у 1949 році стане чемпіоном Німеччини.
У 1901-му Вальтер переїхав на Альбіон, де навчав британських учнів німецької та французької. Бенземанну тут також не сиділося на місці: Стаффорд-Бедфорд-Ліверпуль. Коли влітку 1914 року він повернеться на батьківщину, вибухне Перша світова війна. Вальтер ніколи не приховував, що не поділяє поглядів націоналістів: "Місце, де народилася людина, є настільки "важливим", як і те місце, де вона помирає". Але давайте не будемо бігти попереду паровоза.
Колегу Бенземанна – Коха – настільки розлютило те, що гімнасти постійно називають футбол антинімецькою грою, що він у 1902 році придумав німецькі відповідники англійських термінів. Саме Конрад першим охрестив гол влучним словом "Tor". Бенземанн не переймався такими "дурницями". До того ж, він обожнював англійські терміни. А найбільше йому подобалось слово "kicker". У 1920 році Бенземанн заснував футбольний журнал, який він назвав цим терміном. Для Вальтера, батько якого був євреєм, після приходу нацистів до влади настали важкі часи. Він переїхав до Швейцарії, де й помер у 1934 році. А "Кicker" й досі цвіте та пахне.
У 1890-х футбол постукав у двері Лейпцига. Юнаки в цьому місті любили легку атлетику і, як порядні піддані кайзера, були членами гімнастичного клубу, який інколи навіть дозволяв своїм вихованцям грати у футбол. Щоправда, такі свята любителям м’яча випадали вкрай нечасто. Для того, щоб отримати дозвіл на матч, їм доводилося проходити всі кола бюрократичного пекла. "У першу чергу вас повинна цікавити гімнастика, а не та закордонна зараза. Тому сьогодні не можу вам дати добро. Прийдіть через місяць", – таку відповідь, як правило, отримували футболісти від вгодованого начальства. Проте бюрократичний аспект – дрібничка на фоні того, що на "англійців" у рідному клубі вішали всіх собак. Футболістів звинувачували у відсутності патріотизму та марному гаянні часу. Тому в цих "божевільних" залишився лише один вихід. У грудні 1895 року футболісти клубу грали проти англійців з Leipzig Ball-Club. За давністю подій, невідомо, що тоді пішло не так. Але саме після даного поєдинку сепаратисти вирішили вийти зі складу рідного клубу. 26 травня 1896 року вони заснували VfB Leipzig.
Схожа історія, яка стала знаковою для історії не лише німецького, а й світового футболу, трапилася в Мюнхені. Кілька членів місцевого гімнастичного клубу MTV 1879 хотіли грати у футбол, але їм постійно встромляли палиці в колеса. Тому 27 лютого 1900 року ці "зрадники" заснували клуб, про який ви, мабуть, чули, – Баварію Мюнхен. Поза гімнастичними казармами, звичайно ж, дихалося легше. Але зовсім не на повні груди. Муки, через які доводилося проходити першим німецьким клубам, яскраво описав Улі Гессе у своїй фундаментальній книзі "Tor!".
"Найбільшою проблемою залишалися поля. Так, бременський Вердер грав на пасовиську. Тому "фінальний свисток" часто давали пастухи, які виганяли непроханих гостей, оскільки ті перешкоджали спокійно пастися коровам. Команді з настільки маловідомого міста, що його не варто називати, полем слугувало сміттєзвалище. MSV Duisburg, заснований у 1902 році, коли студенти переконали футболістів покинути місцевий гімнастичний клуб, виступав на полі, розташованому неподалік від цвинтаря. Тому гравцям інколи доводилося брати тайм-аути, коли на кладовище привозили нового "мешканця". У Кельні один фермер викликав поліцію через те, що футболісти витоптували траву в парку, який належав йому.
Вівці теж внесли свою лепту в боротьбу з футболом на німецьких землях. У 1895 році гравці так сильно налякали бідних тварин, що влада погрожувала шибеникам не лише серйозними штрафами, а й обіцяла кілька незабутніх тижнів за ґратами. На цьому вівці й не думали зупинятися. В одній з мангеймських газет за 1901 рік читаємо: "Свого часу місцевий плац викупили вівчарі. Тому, коли на їхню територію вдерлися футболісти, пастухи почали вдаватися до крайніх заходів. Клубам світили серйозні санкції. До того ж, військові нарікали, що футболісти перетворили плац на болото, по якому їм потім доводиться марширувати. Порядні бюргери скаржилися й на те, що гравці після матчів залишали на полі десятки порожніх пляшок".
У 1899 році Preussen Berlin FC став першим німецьким клубом, який міг похизуватися власним стадіоном з парканами та справжньою дерев’яною трибуною. Мабуть, не варто уточнювати, що власником місцини, на якій вибудували цю розкішну арену, був британець. В інших регіонах існували свої, не менш серйозні проблеми. У Німеччині прижилася практика "рухомих" штанг, які мандрували з одного кінця міста в інший. Щоправда, в цих стійках не було ніякої магії. Гравці самі волочили їх на власному горбу. У деяких клубах навіть існували спеціальні правила, які закріплювали стійки за певними футболістами. "Лівий форвард бере штангу з лівої сторони поля, правий – з правої. За захисниками закріплені штанги. А голкіпер бере м’яч та коловорот". Одним словом, німці. Другою великою проблемою була амуніція. Один з батьків-засновників FC Cannstatt, Філіпп Хейнекен згадував початок 1890-х: "Ми не мали насоса, а тому м’яча накачували гравці з потужними легенями". У 1899 гравці клубу, який згодом стане відомим під назвою VfL Osnabrück, грали велосипедними камерами. А одна з франкфуртських команд виступала босоніж.
Третьою проблемою були підкилимні ігри, які вели старші гімнастичні брати. Один із головних апостолів німецького спорту №1, педагог Отто Єгер писав у 1895 році: "Якщо хтось хоче показати свою зневагу, то він кОпає те, що ненавидить. Ми кОпаємо злого пса і саме тому копняк відіграє настільки важливу роль у футболі, я ненавиджу цю гру". Багато шкіл, зокрема в західній Німеччині, заборонили учням грати у футбол, навіть на вихідні та під час канікул. У 1898 році ще один вчитель-гімнаст Карл Планк писав: "Ми вважаємо, що цей анальний англійський спорт є не лише огидним, а й абсурдним, гидким та збоченим".
Звичайно, не всі німці поділяли погляди "великих" педагогів. Так, коли Планк не шкодував епітетів на адресу футболу, один із матчів у Берліні зібрав вражаючі 5000 глядачів. Були також інші ознаки, які доводили, що на футбол у Німеччині чекає велике майбутнє. У 1892 році в столиці розпочалися битви за титул чемпіона регіону чи міста. Після того, як Вікторія двічі стане найкращою командою Берліна, вона запросить на фінал чемпіонату Німеччини одну з топ-команд півдня. Господарі зупинилися на 1. FC Hanau 93. Звичайно ж, солдати армії Півдня із задоволенням набили б пики столичним панам. Однак їм була не по кишені така дорога подорож.
Після того як південні "боягузи" наклали в штани перед могутньою Вікторією, та прогнозовано проголосила себе чемпіоном Німеччини 1894 року. Цікаво, що через 113 років Ганау захоче взяти реванш. У 2007-му представники клубу надіслали листа в офіс Вікторії, в якому були такі рядки: "Давайте поставимо крапку в давній суперечці. Це піде на користь спорту". Берлінці погодилися взяти участь у двоматчевому протистоянні за титул чемпіона Німеччини 1894 року. Вікторія довела справедливість своєї офісної перемоги. Вона нокаутувала Ганау на виїзді з рахунком 3:0, а вдома проявила гостинність та дозволила андердогам повернутися до рідних пенатів з нічиєю в активі.
У 1894 році Гамбург зробив те, що не вдалося навіть столичним небожителям. Вісім місцевих клубів створили союз і почали змагатися в окремій лізі. Лейпциг також не пас задніх і через три роки взяв приклад з Гамбурга. В тому ж таки 1897-му гравці Карлсруе пішли ще далі та створили союз, який охоплював не лише міські клуби, а й декілька регіональних команд. Він отримав назву Футбольний союз Південної Німеччини. Й буквально за кілька місяців організація нараховуватиме в своїх лавах представників шести різних міст та містечок.
Тодішні німецькі команди не мали ніякого поняття про тактику. Проте тевтонці завжди були хорошими учнями. У кого могли навчитися німецькі учні? Звичайно ж, в англійських професорів. Тому в 1896 році Дуйсбург нашкрябав грошей на поїздку в Альбіон. Учнів одразу поставили в куток на Острові. Дуйсбург у чотирьох матчах не спромігся забити бодай один гол, а натомість пропустив близько трьох десятків. Через два роки одного з членів клубу Preussen Berlin відправили у відрядження на одну з англійських фабрик. Він там не лише вивчав передові технології, а й відвідував матчі, під час яких ретельно аналізував тактику профі.
Повернувшись додому, перший "топ-тренер в історії німецького футболу" переконав гравців рідного клубу відмовитись від довгих передач, які літали від воріт до воріт. Берлінці випробували короткі паси і це миттєво окупилося сторицею – Preussen став чемпіоном Берліна. У 1899 році Вальтер Бенземанн вкотре витягнув чарівну паличку та привіз до Німеччини англійських богів. Але про це якось іншого разу.
Володимир Войтюк, спеціально для Футбол 24
показати приховати