Неймовірна історія фана "Вест Хема", який зіграв за улюблений клуб
"Футбол 24" – про непересічний випадок з життя Стіва Девіса, вболівальника, який втілив свою дитячу мрію.
Усі ми любимо футбол за моменти, які назавжди залишаютсья у нас в пам’яті. Легендарні історії, які має кожне покоління вболівальників. Одна з таких – про відданого фана "Вест Хема" Стіва Девіса, якому вдалось зіграти за клуб, який він підтримував з дитинства.
Довгий час про цю подію, яка сталась у 1994 році, було відомо зовсім мало. Але у 2014-му журналісту видання Howler Джеффу Мейшу вдалось знайти Стіва, який розповів свою історію.
Хто такий Стів Девіс?
Стів мріяв грати за "Вест Хем" уже з п’яти років. Він ріс у провінційному робочому містечку Рушден, і за місцем народження мав би вболівати за "Рушден", "Нортхемптон" або "Ковентрі Сіті". Але після того, як він побачив тріумф "Вест Хема" над "Фулхемом" у фіналі Кубку Англії в 1975-му, він став фанатом "молотобойців" на все життя.
Уболівальники "Вест Хема" носять на руках гравців, які щойно виграли Кубок Англії-1975
"Інші діти в школі казали, що я повинен підтримувати місцеву команду. Але я просто знав, що "Вест Хем" – це моє. Не можу пояснити це. Я з гордістю одягав футболку клубу і їздив на матчі так часто, як міг (між Рушденом і Лондоном 115 кілометрів – прим.)", – говорить Стів, в кімнаті якого всі стіни були завішені плакатами гравців "Вест Хема". Він згадує і свого кумира:
"Моїм героєм був Тревор Брукінг. Я мав сотні його фотографій".
Одного разу, коли Стів ще був підлітком, йому вдалось потайки пробратись у потяг до Лондона, щоб побачити свого кумира у грі проти "Уотфорда" на "Аптон Парк". Під час матчу м’яч потрапив прямо до рук хлопцю. "Неймовірно, я спіймав його. Потім Тревор Брукінг підбіг і показав, щоб я подав м’яч. "Підійди, щоб взяти його", – сказав я". На його щастя, футболіст так і зробив. "Це спогад, який залишився у мене на роки". "Вест Хем" виграв 3:2, Брукінг забив, а Стів мав, що розповісти батькові.
Його тато, валлієць Джофф Дефіс, був широкоплечим захисником у недільній лізі (непрофесійна ліга, яку також називають "лігою пабів" через велику кількість команд з таких закладів). "Тато непогано грав, як для своїх 40 років", – говорить Стів.
Стів Девіс і його татуювання "З "Вест Хемом" до смерті"
Він і сам починав грати за "Фішермед" у нижчих дивізіонах недільної ліги: "Кожен мріє грати за свою улюблену команду, і щоразу, коли я виходив на поле, я уявляв, що граю за "Вест Хем". Я намагався бути, як Рей Стюарт чи Кенні Сенсом, але, звісно, мені не вдавалось грати так добре.
Уже з 15 років Стів відвідував майже всі домашні матчі клубу та починав їздити на гостьові ігри. Це затягувало його, і він з ностальгією згадує ті смутні для Англії часи: безробіття, страйки шахтарів, громадські заворушення, зародження хуліганських рухів. У якийсь момент стало легше купувати квитки на потяг, коли Persil почав друкувати купони зі знижками на упаковках прального порошка. "Мама купувала Persil, а я вирізав купони і відправлявся на виїзд", – згадує Стів, який об’їздив усю Англію. Особливо розширилась географія з виходом "Вест Хема" 1993 року в тільки-но створену Прем’єр Лігу.
На той момент Стів уже закінчив свою нетривалу футбольну кар’єру, іноді граючи в своє задоволення по неділях, коли не було матчів "Вест Хема". Здебільшого, його можна було знайти в одному з пабів, де він після чергової пінти пива затягував відому "I’m, Forever Blowing Bubbles".
"I’m, Forever Blowing Bubbles" на "Аптон Парк", де "Вест Хем" грав з 1904-го по 2016-й
Сім’я і друзі
На початку 1990-х Стів одружився. У нього народились діти, донька Хлоя і син Самуель Брукінг, якого він назвав на честь свого кумира дитинства. Він почав працювати кур’єром, продовжуючи їздити по всій Англії. Одного разу він навіть відправився у Манчестер з "футбольною" посилкою: "Виявилось, що я доставляю архітектурний план нової трибуни для стадіона "Ман Сіті". Це були 90-ті, всі будували нові стадіони, футбол змінювався".
Найкращого друга Стіва звали Чанк, який теж був запеклим фанатом "Вест Хема". Вони разом їздили на матчі улюбленої команди.
"Він справжній друг. У нас навіть дружини мали одне й те саме ім’я – Келлі. І завагітніли вони теж десь в один час. Одного разу, коли вони були на 5-му місяці, ми всі разом поїхали на матч в Торкі. І ми ледь не пропустили стартовий свисток через те, що змушені були зупинятись кожні 5 хвилин, бо їм ставало зле", – говорить Стів.
Якось Чанк подзвонив мені і сказав: "У нас передсезонна гра в Оксфорді. Поїхали?" – запитав він. Рішення було на поверхні, і Стів разом з ним та дружиною відправились на матч проти "Оксфорд Сіті". На вулиці йшов 1994 рік.
Матч
Реднапп вийшов з роздягальні та звично привітався з фанами. "Харрі є Харрі, він розмовляє з людьми. Він привітався і все таке. Хтось прокинув жарт, але без надмірної люб’язності", – згадує Девіс.
Перший тайм почався, як і сотні інших матчів "Вест Хема", які Стів бачив на власні очі. Гра не клеїлась, і Стів раз по раз лаявся на гравців. Особливо діставалось Лі Чепмену: "Давай, віслюче, вставай! Ти невиправний!". Аргумент Стіва: "Якщо ти дивишся гру улюбленої команди, і хтось її псує, ти не лишаєш його в спокої кілька хвилин. Чемпем був прямо перед нами, і продовжував падати, а я не міг себе стримати". Девіс мав потужний голос, і перекрикував усіх.
Харрі Реднапп і Стів Девіс на телешоу у 2015 році
"Поряд із лавою запасних був чолов’яга, весь у татуюваннях "Вест Хема", який почав щось кричати і в мій бік", – згадує той день Харрі Реднапп. "Ми не мали, ким замінити Чепмена. У перерві я провів 5 замін, і у нас залишалось рівно 11 гравців. А потім один з них отримав травму. Тому я звернувся до того фана у натовпі: "А чи можеш ти грати так само добре, як говориш?"
Наступним питанням тренер вже дізнавався розмір взуття Стіва. "Я зістрибнув з трибуни, і Харрі повів мене за собою у тунель. Я не міг повірити, я був у роздягальні "Вест Хема", де гравці відпочивали у перерві. "Лі, ти йдеш, замість тебе – Стів", – сказав Реднапп. Ми вийшли з роздягальні, і я досі думав, що Харрі жартує наді мною. Я реально не думав, що вийду на заміну, або думав, що зіграю лише пару хвилин", – розповідає Стів.
Коли диктор на стадіоні побачив, що на поле виходить Девіс, він відправив помічника дізнатись ім’я цього новачка. Харрі впевнено відповів:
"Ти взагалі дивився Чемпіонат світу? Не знаєш великого болгарина Титишева?"
Стів пригадує свої перші враження: "Я почував себе не у своїй тарілці, просто намагаючись зберігати спокій. Після перших 5 хвилин у мене трусились ноги. Я грав за "Вест Хем"! Після цього мені треба було потрапити в гру. Я не залишав половину поля "Оксфорда", і грав у парі з Тревором Морлі! Я бігав, заряджений адреналіном. Грав обережно, зробив кілька пасів. Це був шалено швидкий футбол.
"Алвін Мартін відпасував на мене, крикнувши: "Стіві". Передача була такою сильною, що ледь не вдірвала мені ногу".
А потім сталось те, що стало легендою. Він продовжує розповідь, згадуючи момент на 71-й хвилині матчу: "Ми вибігали в атаку. Метті Холмс біг з м’ячем по флангу. Переді мною було два захисники, але я просто біг вперед. Ніхто з них не тримав мене персонально. Я отримав пас від Холмса і зрозумів, що опинився перед воротами у штрафному. Я просто пробив. Вдарив так, як не вдарив би нічого іншого. М’яч пішов низом повз голкіпера "Оксфорда" і закотився в кут воріт. Я побіг святкувати, тримаючись за голову. Час немов зупинився – це був найкращий момент мого життя. Я був виснажений, за день до цього я викурив 30 цигарок. І ще парочку в першому таймі. Врешті, "Вест Хем" переміг 4:0".
Стів Девіс (зліва) проти "Оксфорд Сіті"
Але казка швидко закінчилась. Стів пішов у роздягальню. Там йому не дозволили залишити у себе футболку з 3-м номером, у якій він грав, бо вона потрібна була команді наступного тижня проти "Ньюкасла". А через 25 хвилин Стів разом з Чанком і дружиною вже тягнулись у машині дорогою назад.
Наостанок Стів додає:
"Мій гол відмінили. Я був майже у 2-метровому офсайді. Я підбіг до арбітра і сказав йому: "Ти покидьок, ти вкрав у мене мрію!"
"Коли я буду помирати, відвезіть мене на "Енфілд". 5 причин, чому ми обожнюємо Стівена Джеррарда
"Він жбурнув телефон об стіну і розбив його". Маловідомі історії про сера Алекса Фергюсона
показати приховати