"Ми зламаємо тобі кістки": був надією Бахрейну й міг би грати з Україною, або Як катування і репресії зруйнували кар'єру
Захисник Хакім аль-Араїбі у юному віці дебютував за збірну Бахрейну, але згодом його життя перетворилося на моторошну драму.
21:00
Сайєд Дія
Що ми знаємо про Бахрейн?
Для більшості українців знання про Бахрейн обмежуються фактом, що це якась далека арабська держава з величезними нафтовими ресурсами. І це у кращому випадку. Адже навіть як туристичний напрямок у нас вона не дуже популярна. І справді, Королівство Бахрейн (саме така офіційна назва) – це маленька острівна країна у Перській затоці. Загальна площа становить якихось 766 км², що майже на сотню менше, ніж у самого лише Києва. Це ж стосується населення – 1,5 млн осіб.
Україна – Бахрейн: де дивитися контрольний матч
У контексті нашої статті нам набагато цікавіший державний устрій. Форма правління, як ви вже здогадалися з офіційної назви, – монархія. Однак не проста, а дуалістична. Це коли влада монарха формально обмежена конституцією або її аналогами. Ключове тут слово "формально", оскільки король володіє настільки широкими повноваженнями, що реальних механізмів стримування чи протидії просто не існує. Особливо, якщо прем'єр-міністр також член монаршої родини.
Будь-які протести проти влади у такій ситуації не просто марні, а навіть небезпечні. Ситуацію ускладнює релігійний чинник. Річ у тому, що королівська сім'я належить сунітської гілки ісламу, а левова частина населення – шиїти. Однак навіть такий дисбаланс на користь звичайних громадян не допоміг їм досягти задоволення вимог під час так званої Арабської весни. Правителі Бахрейну дружать з керівниками сусідніх сунітських держав, чия військова підтримка допомогла придушити мітинги.
Згодні, поки немає жодного натяку на те, чому ви це читаєте на футбольному сайті. Однак це саме той мізер інформації, якою повинен володіти читач для розуміння контексту. Наша ж історія про хлопчину, якого вважали надією збірної Бахрейну. За інших умов він цілком міг би завтра зіграти в Харкові проти України. На жаль, королівська сім'я Аль Халіфа доклала чимало зусиль, щоб зруйнувати не лише його кар'єру, але й життя загалом.
Випадкова(?) жертва революції
Хакім аль-Араїбі, саме так звуть нашого героя, до 15-річного віку займався футболом виключно у шкільній команді. Це зовсім не дивно для Бахрейну нульових. Саме там його запримітив один із скаутів, який подав звіт про юного футболіста у тамтешню Футбольну асоціацію (БАФ). Вже через рік хлопця викликали у збірну U-17. Кар'єра розвивалася стрімко, і вже у грудні 2013-го він отримав виклик до складу головної команди країни, яку на той момент очолював американець Ентоні Хадсон.
Збірна для аль-Араїбі була символом єдності сунітів та шиїтів. Адже на клубному рівні він виступав за Аль-Шабаб, який репрезентує шиїтське крило. Клуб сильно постраждав після революції. БАФ зробила усе можливе, щоб майже рік футболу там не було зовсім, а потім взагалі відправила Аль-Шабаб у другий дивізіон. Як ви вже здогадалися, зазнали санкцій та переслідувань і самі гравці. Заарештовували навіть гравців збірної. Згодом вони отримали реальні терміни ув'язнення, а після звільнення здебільшого утікали геть із країни.
Хакім аль-Араїбі опинився за ґратами дещо випадково. Принаймні так говорить одна із версій. Правоохоронці нібито прийшли заарештувати його брата, а оскільки його вдома не було, то забрали футболіста. Згодом вони воз'єдналися у слідчій камері. Їм інкримінували вандалізм у поліцейському відділку. Мовляв, молодики, бувши учасниками протестів, палили автомобільні шини та трощили майно, яке належить державі. Абсурдною цю ситуацію робить той факт, що Хакім у день скоєння так званого злочину перебував за 20 кілометрів від місця подій, де грав за Аль-Шабаб, а цей матч навіть транслювали по національному телебаченню. Зрештою, після трьох місяців утримання під вартою хлопців випустили на волю під заставу. Здавалося, на цьому історія могла б завершитися. Однак система ніколи не забуває про своїх "ворогів". Особливо про тих, хто знає занадто багато.
Захищений, але не виправданий
Перший арешт трапився наприкінці 2012-го. Аль-Араїбі після того спокійно повернувся у Аль-Шабаб і продовжив будувати успішну кар'єру. Виходило справді непогано. У 2013 він дістався до рівня збірної Бахрейну. Можливо, саме це його і врятувало. Як не дивно, поліція не закрила справу, попри свідчення одноклубників Хакіма та наявність відео з матчу. Прокурор вважає, що у футболіста було достатньо часу, щоб покинути стадіон по закінченні гри і долучитися до штурму відділку поліції, який відбувся через 40 хвилин після фінального свистка.
Суд був заочним. Аль-Араїбі, його брату Амаду та ще одному ймовірному спільнику дали по 10 років ув'язнення. Двоє останніх досі перебувають за ґратами. Хакім же скористався можливістю втекти. Він дізнався про вирок, перебуваючи в Катарі з національною збірною. Саме там почалася його шестимісячна подорож. Спочатку він втік до Ірану, згодом була Малайзія, звідки транзитом через Таїланд футболіст дістався до Австралії. У травні 2014-го йому надали притулок, а ще через три роки наш герой отримав статус політичного біженця.
Аль-Араїбі обжився у Мельбурні. Грав у футбол за напівпрофесійні клуби та одружився. Обраницею стала дівчина, з якою він був знайомий із 17-ти років і яка теж вирішила покинути Бахрейн. Перебуваючи далеко від батьківщини, гравець більше не боявся. Говорив чимало і відверто. Зокрема, про свій арешт та про методи роботи поліції. "Для мене це було пекло. Перші два дні мені зав'язували очі і били по обличчю і ногах. Вони три години били мене по ногах, кажучи: "Ми зламаємо тобі кістки, ми зруйнуємо твоє майбутнє. Ти ніколи більше не будеш грати у футбол цими ногами". Їм навіть не було потрібне моє зізнання. Коли я запитував, у чому мене звинувачують. Мені просто казали заткнутися і били ще сильніше", – розповів аль-Араїбі німецькому телеканалу ARD.
Вибори президента ФІФА – новий оберт конфлікту
До 2016-го ця історія не мала належного розголосу. Хакім аль-Араїбі був просто одним із футболістів, які постраждали від системи. Привернути до себе увагу вдалося завдяки іншому скандалу. Після звинувачень у корупції Зеп Блаттер покинув крісло президента ФІФА, і посада стала вакантною. Одним із головних кандидатів був очільник Азійської конфедерації – Салман бін Ібрагім Аль Халіфа. У першому турі він поступився Джані Інфантіно лише трьома голосами. Наш герой добряче зіпсував репутацію шейху.
Салман очолив Азійську конфедерацію у травні 2013-го, а до того опікувався футболом у Бахрейні. Належачи до королівської сім'ї, він також брав участь у придушенні протестів. Щоправда, у своїй царині. Шейх очолив комітет, ціллю якого було вирахувати учасників революції та простежити, щоб вони були належним чином покарані. Загальна кількість заарештованих футболістів, арбітрів і тренерів сягнула понад півтори стоні. Функціонер у розмовах з іноземними ЗМІ відхрещується від чогось подібного, навіть заявив, що такого комітету не існувало. Однак у бахрейнській пресі про його діяльність писали відкрито, вихваляючи дії чиновників.
Зрештою, коли Салман Аль Халіфа побачив перспективу пробитися на керівну посаду у ФІФА, він почав замітати сліди. Чимало футболістів були реабілітовані та повернулися на батьківщину. Зокрема, Сайєд Аднан навіть знову отримав виклик у збірну. До революції він був справжньою зіркою, претендував на приз найкращому футболісту Азії у 2009 році. Після мітингів зазнав репресій, отримав 2 роки ув'язнення, а згодом емігрував до Австралії. Але аль-Араїбі не судилося повторити долю Аднана.
Хоча правильніше буде сказати, що він сам не захотів. Хакім дав низку критичних інтерв'ю, у яких розповів про порушення прав людини, приниження та катування у тюрмах. І, звісно, про роль у цьому процесі шейха Салмана. Після такого, що очевидно, шлях у Бахрейн футболісту був перекритий, хоча там його з нетерпінням чекали.
Медовий місяць, який став жахом
Коли у світі є бодай мінімально впливова держава, яка хоче з тобою поквитатися, до подорожей потрібно ставитися дуже обережно. Саме так і вчинив аль-Араїбі. Плануючи медовий місяць, він усе по кілька разів перевірив. Вони з джружиною вирішити провести кілька днів у Таїланді. Рахім звернувся у консульство, де його запевнили, що небезпеки немає. Яким же було здивування, коли футболіста затримали відразу в арепорті. "Приблизно 15 поліцейських оточили нас, вони знімали фото і відео, а потім забрали його. Я була настільки шокована... Ми були у відпустці, тому що одружилися. Я не розуміла, що відбувається", – розповіла дружина. До речі, жінка перші кілька днів добровільно провела разом із чоловіком за гратами. Коли його перевели у іншу в'язницю, їй довелося повернутися в Австралію. Їм навіть не дозволили порозмовляти.
Ця ситуація трапилася через те, що Бахрейн був не схильний просто забути цю історію. Тюремний термін не втратив чинності, а на батьківщині потурбувалися, щоб аль-Араїбі отримав "червоний циркуляр" для Інтерполу. Його зарахували до "особливо небезпечних" зловмисників. Хоча зазвичай цю процедуру не може виконати країна щодо свого колишнього громадянина, якщо він отримав статус політичного біженця. Однак це не був випадок Хакіма. Правоохоронці Таїланду почали готувати його екстрадицію.
Очевидно, що аль-Араїбі намагався цього уникнути. Він пояснював свою ситуацію, апелював до запевнень щодо цілковитої безпеки перебування на території Таїланду. Хлопець банально боявся, що доведеться пережити усі жахіття ув'язнення у Бахрейні знову. Тільки цього разу могло бути значно гірше. "Я нічого не робив в Бахрейні, я нічого не робив у Таїланді, я нічого не робив в Австралії. Як вони можуть так тримати мене під замком? Якщо мене екстрадують, не забувайте мене. Я знаю, що там зі мною станеться. Мене будуть катувати, поки я не зізнаюся в усьому, чого не робив. У цій країні не знають про права людини. Мене там уб'ють. Моє життя закінчиться. Я боюся уряд Бахрейна", – відчайдушно просив про допомогу Хакім.
Розголосу ця історія набула завдяки Крейгу Фостеру – колиншньому австралійському футболісту, який після завершення професіональної кар'єри працював на телебаченні. Він опублікував відповідний допис у Твіттері, а мережа миттєво підхопила. Хештег #SaveHakeem дуже швидко став популярним. Але, на щастя, акції були не лише онлайн. Громадськість у Австралії почала вимагати негайного втручання від уряду країни. Спочатку акції почала влаштовувати команда футболіста Паску Вале, а згодом її підхопили інші клуби країни. Банери на підтримку свого колеги на поле виносили футболісти, схожі плакати уболівальники приносили на трибуни. Також влаштовували спеціальні мітинги. Своєю чергою, Бахрейн постійно наголошував, що аль-Араібі нічого не загрожує. Мовляв, йому потрібно тільки повернутися додому і оскаржити вирок, називаючи судову систему криїни "незалежною і прозорою" й такою, що "відповідає міжнародним стандартам".
Таку масштабну акцію підтримки ніяк не можна було проігнорувати. Міністерка закордонних справ Австралії Маріз Пейн особисто пообіцяла допомогти. ФІФА також не залишила ситуацію без уваги, опублікувавши відповідну заяву на своєму офіційному сайті: "Просимо гуманного і якнайшвидшого вирішення питання Хакіма аль-Араїбі. Її взагалі не повинно було бути, оскільки він отримав статус біженця в Австралії, живе і працює там як футболіст. Просимо всі причетні до цього органи вжити всіх необхідних заходів, щоб містеру аль-Араїбі дозволили повернутися до Австралії і продовжити кар'єру професіонального футболіста". Цікаво, що Азійська конфедерація, очолювана Салманом бін Ібрагімом, обмежилася повідомлення, що працює над цим разом із ФІФА. І все.
На фоні такої громадської активності процес екстрадиції довелося призупинити, але аль-Араїбі все ще залишався у Таїланді. Загалом він провів у тамтешній в'язниці 70 днів, хоча спочатку планував "тиждень щастя" зі своєю дружиною. Справа завершилася тим, що уряд Бахрейну банально відкликав вимогу щодо екстрадиції. Цікаво, що різка зміна позиції Бахрейну сталася вже наступного дня після того, як міністр закордонних справ Таїланду відвідав у Манамі наслідного принца Салмана бін Хамада Аль Халіфа (не плутати із Салманом бін Ібрагімом), щоб обговорити "двосторонні відносини між Бахрейном і Таїландом і обговорити сфери, що репрезентують взаємний інтерес цих країн".
У Мельбурні аль-Араїбі зустріли, як героя. Дружина, преса, одноклубники та високопосадовці. І, звісно, люди, які підтримували його увесь цей час. Вищезгаданий Крейг Фостер не приховував емоцій: "Це перемога, яка доводить, що не можна порушувати міжнародне право. Ми не допустимо цього. І все це зробили прості люди. Було приголомшливо брати участь в цьому русі".
Сам футболіст радів, що йому вдалося уникнути екстрадиції і подальших наслідків. Хакім не змінив своїх переконань, але визнав, що було занадто необачно їхати на медовий місяць в іншу країну. "Я почувався дуже-дуже погано. Сумував за своєю дружиною. Щоб не збожеволіти, я просто бігав будівлею в'язниці. Все, чого я хотів, це повернутися до дружини, а не бути у тій пастці. Дуже шкодую про цю поїздку. Я волів би, щоб ми ніколи не покидали Австралію", – зізнався аль-Араїбі.