"Ми не мали води і світла": чому Генріх Мхітарян став бразильцем, хто зробив з нього зірку і як промчати трасою від пекла до раю і назад
Топовий півзахисник небувалого атакувального таланту. Генріх Мхітарян – вірменин, який став справжнім "бразильцем" ще до Шахтаря та не збавив обертів. Зараз він знову робить правильну ставку.
Відомий німецький канал ZDF називає Мхітаряна найбільш славним і коханим сином Матері Вірменії з часів Римської Імперії. І це не дивно, адже в себе в країні він справжній герой і суперстар. Хай це історія про Гіггза, а не Бейла, і Мхітарян навряд чи колись відчує, що таке грати на Євро чи Чемпіонаті світу, але він №1 на роки чи навіть десятиліття. "Мі-кі-таріан", – ламали собі язики гравці і боси Борусії, які підписали гравця з екзотичним для себе прізвищем. Зійшлись на компромісному Мікі.
Генріх Мхітарян: У "Шахтарі" зіграв проти "Борусії" і зрозумів, що мені потрібен Дортмунд
Його не знищить ніщо. Нестерпно рання болюча смерть батька – футбольного кумира, якому поклонявся не менше за улюблених Зідана і Кака; бразильська монополія імені Луческу в Шахтарі; провалля другого сезону в Дортмунді; непорозуміння і знущання від великого і жахливого Жозе Моурінью. Не знаю, як після останнього, але Генріх завжди піднімався і ставав ще сильнішим. І це вирізняє його з-поміж інших талантів, які ніколи не досягнуть його вершин слави, успіху і фінансів.
Війна, смерть батька очима дитини і райська втеча... у Бразилію
Малого Генріха потрясло не просто сильно, а дуже сильно. Пережити смерть 33-річного батька-футболіста, на якого рівнявся і жадібно дивився, всотуючи кожну цінну хвилинку. Він так молився, аби татко взяв його на тренування у французькому клубі, назва якого нічого вам не скаже. І плакав, коли цього не ставалось. "Генріху, батька ніколи вже не буде з нами", – казали йому заплакані мама і сестра. Ніколи? Це так безкінечно довго для хлопчика, якому лише 7 рочків, думав собі він.
"Мама і сестра плакали, а я запитував: "Де тато?" Яким був батько Генріха Мхітаряна
Пережити війну, яка позбавила тисячі вірменських сімей всіх благ цивілізації навіть після закінчення бойових дій. "Ми майже взагалі не мали води, а світло могли вмикати лише 2 години на день", – пригадує гравець, який зараз заробляє не менше 8 мільйоні євро, навіть не проводячи крутий сезон у Манчестер Юнайтед. Мхітаряни виїхали у Францію саме через початок військового конфлікту між азербайджанцями і вірменами. Коли вони повернулись, аби батько зміг померти на батьківщині, жити все ще було нереально. Та ще й з двома дітьми.
У 13 років його виштовхали в Бразилію. Там Генріх провів незабутні 4 місяці і став... напівбразильцем. Вивчив португальську. Між Пюніком і Сан-Паулу тоді відбувався обмін футболістами, і Мхітарян став одним з 3-х щасливчиків свого віку. Сором'язливий хлопець отримав доступ до богів своєї справи у футбольному раю.
Від Зідана до Кака
У дитинстві він збирав фото Зінедіна Зідана, згодом називаючи його найбільшим кумиром. "Я хотів грати, як Зідана і Гамлет (батько, – прим. "Футбол 24)". Але у Сан-Паулу він зафанатів ще одним ідолом. Кака ще не переходив у Мілан, але вже змушував таких дітлахів, як Генріх, копіювати його кожний рух.
Уже тоді він відзначився своїм професіоналізмом. Наші гравці так часто не хочуть вчити іноземні мови в європейських клубах, і у них знаходиться сотня поважних причин. Мікі ж почав готуватись за 2 місяці до поїздки, проте опанував португальську вже на місці. Тоді до вірменської групки підселили худорлявого бразильця. Привіт, я Ернанес. Згодом той став зіркою в Лаціо, чемпіоном в Ювентусі та багатим у Китаї. Там же ж був ще й Оскар, якого теж занесе у Піднебесну за грошима.
Якщо у Вірменії ставили більший акцент на фізиці, то тут всі вправи були заточені під контакт з м'ячем. Їли, жили і тренувались в одному місці. Не дивно, що потім він довго мешкатиме на базі Шахтаря і цілком комфортно себе почуватиме. Все заради максимальної концентрації на справі. Навіть зараз в Англії його рідко побачиш у місті з дівчиною (яка взагалі є? це великий-великий секрет – його приватне життя) чи друзями, а про клуби взагалі мовчимо. Мхітарян забив декілька голів за юніорі Сан-Паулу, трохи навіть спіймав першу зірочку. У нього почало виходити.
"Наполовину бразилець" втирає носа скептикам у команді Луческу
То були ті цікаві часи, коли Шахтар мав, назвемо це так, декілька ну дуже дружніх клубів, які долею випадку ніяк не могли відібрати в нього очки. Одним з таких запеклих суперників був донецький Металург. Але з приходом Мхітаряна все змінилось. Металурги почали нав'язувати свій красивий стиль і пред'являти свій бразильський козир. Не дивно, що 21-річного легіонера в перший же сезон зробили капітаном.
У переможному півфіналі Кубка України 2010 Генріх сам не забив, але асистом відзначився. І коли Шахтар підписав його на фоні чуток про Вердер і Тоттенхем, подумалось: їм просто набридло грати проти цього прудкого і хитрого хлопця, тому вони купили його, хоча в атаці та поруч місця майже не було. Вірменин у Шахтаря? Ще й з Металурга. Мало хто вірив тоді, що Мхітарян виросте у такого топа, якого потім продадуть за грубі мільйони. Вони просто не знали, що він став напівбразильцем ще тоді, в Сан-Паулу.
І дійсно було важко. Велика бразильська діаспора ніби виштовхувала його на полі як чужорідний елемент. Куди тільки Генріха не засовував Луческу. Та правда така, що після посереднього першого сезону з кожним наступним він став грати і забивати в рази частіше. Мхітарян був настільки зухвалим, що навіть вибився у лідери команди, затьмаривши 100-відсоткових бразильців. Він швидко переріс Шахтар і легким натиском домігся свого трансферу.
Міцний зв'язок із сестрою, яка працювала з Платіні і звела з Райолою
Без сім'ї не було б його такого зіркового, працьовитого і порядного. Втративши у ранньому віці батька, він ще більше зблизився з сестрою Монікою. "Немає такого, як ти і я. Ми – сім'я. І все, що ми заробляємо, є нашим", – намагався він їй сказати. Але сестра хотіла заробляти на себе сама. Дівчина почала працювати на Мішелю Платіні у ті славетні часи, коли легендарний француз ще й не підозрював, що в його кабінет очільника УФА можуть якось постукати з прокуратури.
Моніка не страждає на невпевненість у собі, тому одного разу підійшла до боса і попросила скинути їй контакти того самого кровожерного і всюдисущого агента. Міно Райола – ділок, який дуже скептично ставиться до футболу і бізнесу на пострадянському просторі. Але на якийсь 10-й емейл відповів. Агент-поліглот і гравець-поліглот – на цій угоді життя заробили всі і не один раз.
Мама на місці Маркевича кричала: Не роби мені проблем, що ти твориш?!
Матір Генріха Марина працює у Федерації футболу Вірменії. Працює там же, де Мирон Маркевич зараз – очолює відділ збірних. Якось юний син функціонерки грав за молодіжну збірну і почав показувати свою імпульсивність. "Ти що собі дозволяєш, Генріху? Вони вдарили мене, мам. Ну то й що, ти повинен себе порядно поводити, інакше в мене будуть проблеми на роботі". Мама не дала йому зав'язати в ранньому віці, коли виглядало таким непосильним і обтяжливим, підказувала правильні стежини в молодому і продовжила бути для нього авторитетом та наствником і у зрілому.
Тренер смертельно серйозно подивився на мене і сказав: "Мікі, будеш великим"
Мхітарян зізнається, що перехід у Борусію дався йому не надто легко. Тут річ не тільки у незнайомій раніше мові, незвичній культурі та атмосфері. Першим сезоном він заявив про себе і багато пообіцяв своїми виступами на полі. Коли ж під час його другого сезону в команді Клоппа почалась катастрофа, через яку Дортмунд ледь не вилетів з Бундесліги, Генріх став винити себе. "Нехай вже б я просто не забивав голів. Але те, що я навіть моментів не створював, було для мене неприємним відкриттям. Я прийшов за великі гроші і сам дуже тиснув на себе через це". О так, у Шахтарі він призвичаїв нас до того, що і сам забивав пачками, і партнерів просто змушував забивати.
Мікі відчував, що не має права розважатись у клубах чи ходити в ресторани. Багато ночей провів, роздумуючи над невтішним становищем. Не хотів навіть з хати виходити. Повна самотність. І тут на допомогу прийшов тренер-рятівник. "Коли Тухель на першій зустрічі сказав мені, що хоче витягнути з мене максимум, я посміхнувся про себе. Подумав, що він просто хоче заручитись у мене підтримкою".
Генріх не вірив Томасу. Але новий наставник Борусії зробив те, що розкрутило вірменську машину в її третьому сезоні на "Вестфаллені" на повну котушку. Однак він подивився на вірменина смертельно серйозним поглядом і наголосив: "Мікі, ти будеш великим!". У підсумку якась запаморочлива кількість голів та асистів за Борусію привела екс-зірку чемпіонату України в Манчестер Юнайтед – клуб, про який раніше тільки мріялось. "Тухель зробив з мене зірку", – з вдячністю відзначає вірменський півзахисник.
Манчестерське пекло імені Моурінью
Так, Генріх провалювався в деяких матчах дуже відверто. Так, він міг зникнути і розчинитись. Але не в усьому його провалі на "Олд Траффорд" винен тільки він. Мхітарян просто не знайшов правильного тренера у момент, коли всі інші мрії здійснились. Моурінью не раз скептично оцінював його можливості, натякаючи на походження та відмінності у підході до футболу. Так ніби екс-гравець Борусії не феєрив на всю Європу декілька сезонів. У Жозе й і з Шевченком, пам'ятаєте, не склалось, і з Салахом. З багатьма, що таїти.
Він вимагав від творця поезії сухої інтенсивності, біганини і роботи "за станком". Особливо жахливі були неодноразові спроби тренера ставити його на лівий фланг, де він відверто губився. Мхітарян раз за разом переламував ситуацію на свою користь, але будь-який його промах утворював величезну стіну між гравцем і тренером. Публічно присоромлювати підопічних – це улюблена фішка екс-тренера Реала та Челсі. Генріх робив усе, щоб уникнути цього. Навіть встиг поставити рекорд гольових пасів на старті сезону АПЛ чи забити екстраординарний гол скорпіона. Але Моурінью продовжував влаштовувати йому американські гірки від пекла до раю і назад. Та й сам Мхітарян не витримував ментально й іноді губив свої шанси безжально легко.
Гол Мхітаряна у стилі "скорпіона" став найкращим серед гравців МЮ у грудні
Світле майбутнє в меншому клубі
Інколи людям здається, що відійти від мрії – це непростимий крок назад. Але, може, вони просто погано вибрали і стукають не в ті двері. З точки зору актуальних результатів, престижності та того, що називають "вболіваю і мрію грати з дитинства" Арсенал, звісно, поступається МЮ. Сказати "Грати на "Олд Траффорд" – це ніби виступати на сцені. Батько пишався б мною, якби побачив" є легше і щиріше, ніж промовити те саме, але замінити на "Емірейтс". Проте Генріх у перспективі може виграти значно більше від обміну на Алексіса Санчеса, ніж той же Моурінью, який спекався гравця, що на його думку "слабо адаптувався до інтенсивності, агресивності та конкурентоспроможності АПЛ".
Мхітарян зі сльозами попрощався з гравцями Манчестер Юнайтед
Мхітарян у Венгера отримує значно комфортнішу схему (побільше нападників і поменше захисників – ось наш девіз успіху), більш творчого тренера, який ще й вміє з особливою любов'ю шліфувати атакувальні діаманти, а не заганяти їх у підвальні цехи для роботяг. Арсенал взагалі є топом з топів, якщо взяти, наприклад, фінансовий потенціал. Просто проспав момент і безрозсудно відстав у гонці озброєнь, загубившись в нетрях 4-х місць.
Вони схожі один на одного. Клуб і гравець. Мхітарян також тільки й чекає, щоб знову підвестись і розсміятись скептикам в очі. Зараз, здається, наступає ідеальний момент. "Каноніри" найбільш схожі до Шахтаря і Борусії, де відчував ту бразильську радість атакувальної самби, якою заразився у 13. Його ім'я співатимуть фанати, на нього не тиснутиме сума трансферу, а всі навколо будуть сприяти і пробачати те, що не пробачають у клубі, який вже 5-й сезон не може пригадати, як воно – вигравати чемпіонат Англії, і занадто від цього комплексує.
показати приховати