"Месія норвезького футболу": відмовив Баварії, Реалу та Аяксу заради клубу із дна і зробив його чемпіоном
Б'юся об заклад, ви ніколи не чули про найкращого норвезького гравця всіх часів Тома Люнда. У цьому немає нічого дивного, адже половину своєї кар'єри він провів у другому та третьому норвезькому дивізіонах. Але послухайте, що про нього говорять.
Франк Гренлюнд (партнер по Ліллестремі, колишній капітан команди): "Я і близько не грав ні з ким, хто за рівнем відповідав би Томмі – ні пліч-о-пліч, ні проти. Руне Братсет був названий найкращим гравцем усіх часів (захисник Вердера став лауреатом Ювілейної нагороди УЄФА, як найвидатніший норвезький футболіст 50-річчя 1954-2003, – прим. авт.), але вони з Томмі грали на різних позиціях. Томмі був нападником світового рівня".
Джо Хулі (тренер Ліллестрема в кінці 70-х): "Томмі – гравець рівня Кройфа і Беккенбауера".
Гельмут Шмідт (тренер Айнтрахта Брауншвейг, після дубля Люнда у ворота його команди за збірну Норвегії): "Якби у нас був такий гравець, як Том Люнд, ми б очолили західнонімецьку лігу. Неймовірно, що аматорська національна команда може утримати такого гравця! Ніяких сумнівів, що він коштує набагато більших грошей, ніж тих, що Аякс запропонував Ліллестрему для заміни Кройфа".
Тор Ресте Фоссен (колишній тренер збірної Норвегії): "Том Люнд – найкращий футболіст у світі, поки не доведено протилежне".
Рон Грінвуд (колишній тренер збірної Англії): "Том Люнд – месія норвезького футболу".
Віллі Ормонд (колишній тренер збірної Шотландії): "Том Люнд крутий для будь-якої команди світу".
Ейнар Аас (екс-гравець Баварії і Ноттінгем Форест під керівництвом Браяна Клафа): "Томмі Люнд був сильнішим за Кевіна Кігана, він перебував на одному рівні з Карл-Хайнцом Румменігге".
Столе Сольбаккен (екс-тренер Копенгагена і нинішній тренер збірної Норвегії): "Підписуюся під словами Ейнара Ааса!"
Борд Б'єркеланд (екс-гравець збірної Норвегії, який конфліктував із Люндом-тренером у Ліллестремі): "Чим був би Ліллестрем без Тома Люнда? Залізничним вокзалом".
Здивовані такій кількості епітетів? От і футболісти Аякса здивувалися грі 23-річного хлопака під час матчу збірних Норвегії та Нідерландів 12 вересня 1973 року. Чинні триразові чемпіони Європи були настільки вражені грою Тома Люнда, що негайно звернули на цього таланта увагу клубних босів. Аякс, який у той момент був європейським гегемоном, якраз шукав заміну Йохану Кройфу, який вирішив піти у Барселону.
Амстердамський клуб міг запросити практично будь-якого гравця – якого забажає. Але вибір голландського гегемона зупинився на зірці третього норвезького дивізіону. Це була справжня сенсація, адже Норвегія в ті часи не вважалася футбольною країною – матчі місцевого чемпіонату збирали, в кращому випадку, кілька тисяч глядачів на трибунах.
Але ще більшою сенсацією стала відмова Люнда від цього трансферу. Він вважав за краще залишитися у скромному Ліллестремі, у третьому норвезькому дивізіоні!
У 1973-му Ліллестрем тренували брати Хоффи – старший, Джор, був головним, Івар йому допомагав. Молодший розповідає: "Одного разу Томмі не прийшов на тренування, і ніхто не знав причини. Мене покликали до слухавки, і я прийшов в офіс. На іншому кінці дроту був Люнд, який сказав: "Вгадай, де я зараз перебуваю!" Я й гадки не мав. І тоді Том розкрив усі карти про Аякс і поцікавився, скільки Ліллестрем хоче заробити на цьому трансфері".
Посередником у переговорному процесі Люнда з Аяксом виступив норвезький журналіст газети Verdens Gang Рейдар Мартінсен, оскільки інституту футбольних агентів у той час ще не існувало. "Ми таємно вирушили в Амстердам і зустрілися з могутнім директором Аякса Япом ван Стамом. Я повинен був приєднатися до переговорів, підтримати і допомогти Томмі в міру своїх можливостей, – розповідає Мартінсен. – Ми поспілкувалися, і Люнду запропонували зарплату. Це була дуже гідна пропозиція за мірками того часу, але Томмі попросив взяти коротку перерву. Тоді керівники Аякса збільшили свою пропозицію, але і це не допомогло. Томмі відповів, що вважає за краще обдумати пропозицію у себе вдома, в Норвегії.
Ван Стам і його колеги явно засмутилися таким розвитком подій, вони були вражені і роздратовані, але намагалися не демонструвати своїх емоцій. На їхніх обличчях читалося, що угода повинна була стати формальністю. Я думаю, Томмі замислився. Ми вийшли з офісу, сіли в машину і дивилися за тренуванням гравців Аякса. Коли він побачив, як тренуються всі ці зірки, він не був упевнений, що зможе проявити себе в цій компанії. Це була дуже висока планка".
Люнд боявся літати, він зробив це трендом ще задовго до появи Денніса Бергкампа на футбольній орбіті. Нападник Ліллестрема потерпав від аерофобії, тож добирався на всі виїзні матчі автотранспортом – навіть на гостьові матчі своєї збірної в Угорщину і Болгарію. Щоб ви розуміли, відстань від Ліллестрема до Софії становить 3324 кілометри, подолати її машиною можна не раніше, ніж за 58 годин! У самій Норвегії існує гіпотеза, що відмова Аякса, а також ряду інших клубів на чолі з Баварією і Реалом, обумовлена саме боязню перельотів. Але іронія полягає в тому, що на переговори з Аяксом в Амстердам Люнд разом із Мартінсеном вирушили саме на літаку! "Ми спокійно прилетіли до Амстердама, але Том і оком не моргнув стосовно перельоту. Ймовірно, цікавість до пропозиції Аякса в цій ситуації переважила", – зазначив кореспондент.
Сам Люнд у 2021 році зізнався, що відмовився змінювати антураж через народження доньки. На початку 70-х футбол у Норвегії був аматорським видом спорту, але Люнд непогано заробляв на продажу лотерейних квитків, які в той час перебували на піку популярності. "Та й взагалі я почувався у Ліллестремі дуже комфортно. Добра надбавши, кращого не шукав".
У липні 1974-го Аякс зробив перші придбання в лінію атаки після відмови Люнда перебратися до Амстердама. З Брюгге приїхав Руд Гелс, із МВВ Маастрихт – Віллі Брокамп. У підсумку перший провів в клубі чотири дуже хороших сезони, другий – два посередні.
Аяксу було цього замало, і клуб не здавався – через два роки чемпіони Голландії зробили Тому нову пропозицію. Більш того, амстердамці відправили до Норвегії помічника головного тренера Боббі Хармса. Не допомогло. Після того, як у першому раунді Кубка чемпіонів 1977/78 Ліллестрем обіграв Аякс вдома з рахунком 2:0 і з Люндом у складі (найкращий матч в історії провінційного клубу), голландці навіть не намагалися пропонувати Томмі контракт – знали відповідь заздалегідь.
19 жовтня 1975 року на Тома Люнда вийшла Баварія, також чинний на той момент переможець Кубка чемпіонів. Тренер мюнхенців Деттмар Крамер був присутній на стадіоні Маріенліст в Драммені на матчі останнього, 22-го туру чемпіонату Норвегії сезону-1975 між Стремсгодсетом і Ліллестремом. Гра завершилася перемогою команди Люнда з рахунком 2:1, і після матчу між Крамером і гравцем відбулася зустріч у місцевому готелі. Наставник Баварії наполягав на тому, що бачить в Люнду пряму заміну легендарному німецькому бомбардиру Герду Мюллеру. Але, як і Яп ван Стам із Боббі Хармсом, Крамер полетів до Мюнхена, спіймавши облизня.
Через два місяці після відмови Люнда Баварія підписала з Дармштадта Райнера Кюнкеля, який у 33 матчах Бундесліги забив всього лише 6 м'ячів. У підсумку конкурувати з Мюллером довелося 19-річному недосвідченому форварду Карл-Хайнцу Румменігге, і всі ми чудово знаємо, чим це закінчилося.
Також достовірно відомо про інтерес до персони Люнда від Лідса, Мідлсбро, Сандерленда, Арсенала, Реала, Фейєнорда, Твенте і Страсбура. Відповідь Тома кожного разу була однаковою. Далеко не всі розуміли (і це нерозуміння нікуди не поділося) його рішення. Але, щоб це дійсно усвідомити, потрібно знати, якою особистістю був Люнд.
Томмі завжди був дуже скромним і сором'язливим хлопцем, який не бажав перебувати в центрі подій. Журналіст Aftenposten Ула Бернхус відзначав, що навіть наприкінці ігрової кар'єри Люнду було не по собі від прохань хлопчаків про автограф: "Кажуть, він досі не звик до пам'ятника на свою честь, і обходить його десятою дорогою. Великі спортсмени часто егоїстичні і зарозумілі, але Томмі – повна протилежність. У той час, як інші зірки грілися в променях слави, відразу після фінального свистка Люнд надавав перевагу компанії друзів. Поки інші заробляли долар-другий на своєму гучному імені, Том відмовлявся від публічних заходів. Мені здається, він сильно втомився від того, що його постійно культивують і вважають надлюдиною".
Тож половину своєї кар'єри він провів у другому і третьому норвезькому дивізіонах, що не перешкоджало йому бути єдиним гравцем із "трясовини", який регулярно викликається в національну збірну. Люнд практично самотужки витягнув свій Ліллестрем із третього дивізіону в перший, і привів команду до двох чемпіонських титулів – у 1976 і 1977 роках (а в 1986-му виграв з Ліллестремом золоті медалі вже в якості тренера). Інші місцеві сильні гравці погоджувалися виступати за скромний клуб із норвезької глухомані тільки завдяки Люндові – щоб пограти разом із легендою.
У 2018-му провідне норвезьке видання Verdens Gang (VG) визнало Люнда найкращим гравцем норвезького клубного футболу за увесь час. Один із тих, хто складав список 100 найкращих норвезьких футболістів, журналіст Кнут Еспен Свегорден зазначив: "Найкраще важливість Томмі була помітною, коли він був відсутнім. У 1975 році Ліллестрем боровся за чемпіонство, але Люнд отримав травму в матчі десятого туру. І після цього Ліллестрем зазнав дев'ять поразок поспіль..."
...У 2013 році вболівальники Волеренги відрубали голову статуї Люнда, яка розташовується на території стадіону "Орос". Тоді ж Івар Хофф жорстко виступив на телебаченні: "Шкода, що в Норвегії немає смертної кари. Вона б нам не завадила якраз для таких випадків".
Здається, Том Люнд у свої 70 може дозволити собі висловлювання про те, що Ерлінг Холанд спроможний його перевершити. І в цих словах немає й грама самозакоханості.
М.Ч., спеціально для Футбол 24
Крутіші за Карпати: як у 60-х любителі з другого дивізіону вигравали Кубок Данії двічі поспіль
показати приховати