"Мене дивує мовчання Мілевського – це ганебно": керівника Трибуни 15 годин катував білоруський ОМОН – шокуюче інтерв’ю
Розмова головного редактора "Футбол 24" із керівником проекту Tribuna.com у Білорусі та Україні Максимом Беразінскім, який бере активну участь в акціях протесту проти режиму Лукашенка і зазнав тортур у застінках одного з мінських РУВД.
"Собрались наркоманы, непонятные люди!"
– Максиме, розпочнемо з 11 серпня – дня, коли вас затримали. Як це було?
– Ми їхали автомобілем по нашому головному проспекту Незалежності. На автомобілі висів біло-червоно-білий прапор. Нас зупинили працівники ДАІ для перевірки документів. Почали складати протокол за те, що ми сигналили, хоча насправді сигнал у цьому авто не працював.
Тим часом прилетів бусик з ОМОНом. Трьох пасажирів нашого автомобіля одразу запхнули туди. Я сидів в авто ДАІ, але через мить також опинився в цьому бусику, де нас потихеньку почали лупити. Спершу – руками і колінами. А потім перекинули в автозак, де вже добряче "прийняли" – поставили на коліна, били кийками. В автозаку були "стакани" – окремі, одиночні камери. Нас запхнули туди двох. У такому положенні ми чекали години дві, поки автозак заповниться людьми.
До половини дванадцятої він заповнився. Виїхали до Лєнінського РУВД. Прибувши туди, нас знову лупили, поставили до стінки, біля якої ми простояли дуже довго. Туди-сюди ходив омонівець і періодично застосовував кийок. Обшукали, забрали особисті речі, шнурки від взуття. Далі – гараж, де довелося простояти 15 годин, очікуючи невідомо чого, зі зв’язаними руками. Використовувалися спеціальні пластмасові стяжки – дуже неприємні відчуття, бо руки у них "затікають".
Спершу нам казали, що через кілька годин відпустять додому. Згодом, що з’ясовуватимуть обставини затримання і, можливо, комусь пощастить. Тієї ночі нас, затриманих, було 115 осіб. "Швидка" забирала людей із пораненнями від травматичних куль, а також із розбитими головами тощо. Зрештою, нас залишилося вісімдесят. Збиралися перевозити в Жодіно або Окрєстіно. В автозак поміщається 25 осіб. П’ятеро людей виявилися "зайвими" – і я серед них. Підписав, щоправда, зобов’язання з’явитися на суд. Моєму братові пощастило менше – він опинився в Окрєстіно, де побиття продовжилося. Його випустили наступного дня – о п’ятій годині ранку.
– Чи відчуваєте зараз наслідки побиття? Які частини тіла у вас постраждали?
– Синці ще помітні, але почали сходити. Стегна, спина, сідниці. Але такої жесті, як в інших хлопців, не було. Голову не зачіпали – це найважливіше.
– Під час української Революції Гідності голови, розбиті беркутівськими кийками, – це було буденністю…
– У нас також трапляються такі випадки. За великим рахунком, було зрозуміло, що це – нелюди, які не зупиняться ні перед чим. Побиття ногами, примус до багатогодинного стояння – це вже наджорстокість. Але, дивлячись на те, в якому стані виходили інші люди, що коїлося в Окрєстіно (брат розповідав), нам, за великим рахунком, поталанило "відскочити". Уявіть: побиття і 15-годинне стояння у нелюдських умовах я ще називаю "відскоком"! На жаль, такі реалії у Білорусі.
– Омонівці били мовчки?
– Серед них – повна зомбація. Вони говорили, мовляв, люди виходять за гроші. Якщо знаходили у когось в кишені 20, 100 доларів, чи навіть білоруські рублі – це було додатковим приводом віддубасити жертву. "Ая-яй, виходите воювати проти міліції. Зараз ми вам влаштуємо". Зрозуміло, все це говорилося через суцільний мат, у потоці гніву.
Другий момент – це Майдан. "Ви хочете Майдану? Що вас не влаштовує? Вам погано живеться в Білорусі? Ви не бачите, що в Україні після цього почалася війна?" Ось у такому ключі.
Третій момент – "страна для жизни". Все почалося з YouTube-каналу під такою назвою. Його ідея – ми хочемо країну для життя. Це гасло використовувала також Світлана Тихановська, опонентка Лукашенка на президентських виборах. "Зараз ми вам влаштуємо "страну для жизни", – казали омонівці і продовжували лупцювати.
Запам’ятався ще такий момент. Омонівець запитував: "Рабочие есть?" Всі мовчать. "Трактористы есть?" Всі мовчать. "Вот, собрались наркоманы, непонятные люди! Ни одного нормального чувака, который был бы недовольный ситуацией, нет". Хоча ми – абсолютно нормальні хлопці: хтось займався запчастинами; був таксист Яндекса, якого викинули з машини, а машину розбили; був мужчина, який напередодні поховав дружину, випив із друзями та родичами і повертався з кладовища – його також загребли. З нами був 70-річний дідусь, який також вистояв 15 годин. Він просто вийшов у магазин за хлібом… Була мати двох дітей – 20 і 24 років – які розклеювали по місту листівки. Було кілька дівчат.
– Упродовж цих 15 годин ніхто з ваших рідних та колег не знав, що з вами трапилося і де ви перебуваєте?
– О пів на першу, коли нас обшукували, зателефонувала братова дружина і я встиг повідомити, що ми – у Лєнінському РУВД. Але потім настала невизначеність – нас хотіли перевозити в інше місце, тож родичі із передачею збиралися поїхати туди. Потрібно розуміти, що у ці дні додзвонитися до РУВД – нереально. Дізнатися, де твої родичі, практично неможливо. Це – зайвий стрес. Близько 50 людей досі вважаються зниклими безвісти. І це – у XXI столітті, коли все можна відстежити.
– Посвідчення журналіста ніяким чином не допомогло?
– Вони запитали, хто ми, лише після того, як побили вже кілька разів. Одразу хочу зазначити: лупили тільки омонівці, працівники РУВД не чіпали. Хоча це стосується лише нашого відділку – в інших місцях, наскільки мені відомо, вони також брали участь у побиттях. Я запитав одного міліціонера: "Як ти можеш тут працювати?" – "Це, звісно, жесть, – відповів він мені. – Я особисто так не робив би. Але я – лише пішак". Порекомендував йому звільнитися, бо інакше він стане співучасником злочину.
The police beat the lying man.
— NEXTA (@nexta_tv) August 11, 2020
Today we have received hundreds of videos with evidence of human rights violations in Belarus.#ЛукашенкоУходи #LukashenkoGoAway#Belarus pic.twitter.com/jqGPkZ2QWg
Буквально вчора (інтерв’ю з Максимом відбулося у середу, – Футбол 24) один із працівників Лєнінського РУВД подав рапорт і звільнився. Це не той, з ким я розмовляв, але сподіваюся, що ця людина також звільниться. Адже ті, хто працюють в "органах", бачать ці знущання і залишаються служити, повинні понести покарання після того, як ми переможемо. Буде нова країна, де реально добитися правди.
Щодо журналістського посвідчення. Коли вони дізналися, що я з Трибуни, один омонівець кинув фразу: "Хто ж тепер писатиме новини на Трибуні?" На цьому всі мої привілеї закінчились. Можливо, це зіграло свою роль, коли мене відпускали. Буквально вранці міністр внутрішніх справ Краєв сказав: "Журналистов трогать нельзя. Нужно срочно выпустить". Проте назагал журналістська "корочка" ніяким чином не сприяла.
"Били шокером, гасили об тіло недопалки"
– Найбільша жесть, яку ви побачили власними очима за всі ці дні?
– Був чоловік, який начебто йшов проти міліції із сокирою. Його дубасили по-особливому люто, ногами. Нам заборонили підводити голови, тому ми могли тільки чути. Сильно відхопили будівельники, що поверталися зі зміни – у їхніх сумках знайшли звичайні складні ножі, якими вони нарізали ковбасу для бутербродів. Брат розповідав про чувака, якому влучили у шию із травматичної рушниці. Він сидів, задихався і хрипів на увесь РУВД. Згодом його забрала "швидка".
Більше жесті було в Окрєстіно. Від брата знаю, що у камеру 5Х5 набивали по 127 осіб! Звичайно, що завантаження та розвантаження автозаків – це завжди побиття. Затриманим влаштовували "коридор ганьби", яким потрібно було пробігти 50 метрів. Омонівці у цей момент дубасили, якщо ти падав – додавали ще сильніше. Співкамерник брата розповідав про згвалтування кийками – це відбулося на його очах. Є підтвердження, що люди надходили у лікарню із розривами прямої кишки.
Lukashenko's police not only kill and injure people. We receive multiple reports from medics about horrible torture experiencing by thousands of those who remain in custody. Police RAPE people with batons and other objects!
— NEXTA (@nexta_tv) August 13, 2020
Please help to stop that! Retweet!!#Belarus pic.twitter.com/7W2QcNpU7I
Затриманих не годували понад добу, а коли принесли "котлети", то навіть ті, хто голодував по півтора доби, не могли їх їсти. У туалет також не виводили. Той, хто вже не міг терпіти, пісяв у пляшки. Потім ці пляшки прополіскували і заповнювали водою. У камеру, де сидів брат, видавали 5,5 літрів. Вистачало по три ковтки на кожного. Доповнює максимальну жесть те, що били навіть дівчат…
– Окрім того, що били, ще й гвалтували? Бо я натрапляв і на таку інформацію.
– Так. Це не чутки. Є підтвердження лікарів, що такі випадки – непоодинокі. Від цього волосся стає дибки. Після епізодів, коли затриманих не тільки лупцювали, але й намагалися з ними ще щось робити – били шокером, гасили об тіло недопалки – стало зрозуміло, що це садисти, фашисти, які спроможні на що завгодно. Вважаю, що найбільша жесть у нас ще попереду. Адже зрозуміло: люди, які зникли безвісти, не могли випаруватися без сліду. Напевно, будуть такі, хто не зміг звідти вийти…
– Скільки офіційно підтверджених смертей у ході акцій протесту станом на сьогодні?
– Був чоловік, якого застрелили, – той, що "сам підірвався". Був чоловік, який потрапив у РУВД і там із ним відбулося щось незрозуміле. Вчора з’явилася інформація про хлопця, розчавленого машиною. Але це сталося 16 серпня, коли особливих протестів не було. Обставини цього випадку наразі не з’ясовані. І ще одна смерть: один із членів спостережної комісії начебто вчинив самогубство.
Важко в це вірити, бо чимало фактів буде приховуватись. Багато тривожних чуток надходять з інших міст, зокрема з Бреста, Барановичів. Сім’ї постраждалих активно залякують, щоб інформація не поширювалася. Так чи інакше, правда розкриється. Не знаю, як виправдовуватиметься міністр МВС – він, як на "голубом глазу" говорить, що все нормально. Сила, мовляв, була застосована адекватно. Ніяких хоча б вибачень чекати не доводиться.
– Омонівські звірі – лише білоруського розливу, чи є серед них і російські "колеги"?
– Не можу підтвердити інформацію щодо росіян. Нас точно били білоруси. Вони розмовляли характерним білоруським говором, який ні з чим не сплутаєш.
"Спортсмени засцяли"
– У своєму Facebook ви написали: "Футболисты и хоккеисты, хватит ссать. Вы практически последний слой населения, который четко и ясно не обозначил свою позицию по очень важному вопросу". Чому вони мовчать?
– У нас з’явився лист спортсменів – відкрите звернення до влади з вимогою визнати президентські вибори недійсними. На даний момент там підписалися близько 200 спортсменів. Серед них – жодного футболіста чи хокеїста. Є представники інших видів спорту, на них чиниться тиск. Кілька осіб вже відмовилися від своїх підписів.
Що відбувається з футболістами – я не знаю. Варто зазначити, що деякі гравці все ж виступили публічно. Наприклад, Леонід Ковель, який колись грав за Карпати, Віталій Трубило, Стас Драгун. А Ілля Шкурін відмовився виступати за Білорусь, поки Лукашенко – президент. Тобто, поодинокі випадки є, але в цілому про масовість мова не йде. Футболісти БАТЕ підтримали Сороку, який потрапив у РУВД. Наскільки мені відомо, цей клуб теж зазнав тиску силових структур. До слова, директор БАТЕ, який раніше працював у міліції, викинув свою форму у смітник.
Але БАТЕ хоча б більш-менш приватний клуб. Інші клуби залежать від державної підтримки. Наприклад, Шахтар, де працює Вернидуб. Підприємства бастують, тож ніяких грошей футболісти не побачать, поки комбінат не почне працювати на повну силу. Чому команди мовчать і не висловлюють солідарності з робітниками, зарплати яких значно менші, але вони пішли на цей крок? Для мене така мовчанка – одне з найбільших розчарувань.
Таким чином, футболісти йдуть у своєрідному антирейтингу одразу після ОМОНу. Адже вони могли б вплинути на настрої людей; могли б показати владі, що каста спортсменів – також проти; могли б прискорити перехід еліти на сторону світла. Білоруси, яким є що втрачати, у яких скромні зарплати, – борються, а спортсмени, маючи солідний фінансовий запас, – засцяли.
Я шокований. Я не уявляю, як вони збираються дивитись в очі людям. Я вважаю, що у новій Білорусі всі ті, хто промовчав, не повинні бути пов’язаними з національною збірною. Їх потрібно відсікати, тому що вони не стали на бік народу і це погано.
– Мілевський також відмовчується, хоча пожив у Європі, цінує, мабуть, права та свободи, має українське громадянство. Обмежився лише нейтральним дописом про мир після перемоги над Астаною…
– Мене дивують всі футболісти. Дивує Олександр Глєб, який відмовився коментувати ситуацію, дивує Артем Мілевський, дивують наші легіонери, які сидять за кордоном – той же Кутузов. Їм узагалі нічого не загрожує, проте вони мовчать або обмежуються загальними фразами про мир, насильство. Це ганебно і нечесно.
Те, що білоруський спорт годується з людських податків, але станом на цю хвилину не перейшов масово на бік народу, підриває будь-яку повагу до нього. Мені не хочеться мати з такими спортсменами нічого спільного.
– Антон Сорока: що про нього відомо і в якому він зараз стані?
– Його вже відпустили. Наскільки мені відомо, у РУВД до нього також не було ніяких поблажок. Хіба що, начебто, не били по ногах – для футболіста це дуже важливо. Але свою порцію побоїв він отримав. У цьому плані – все стандартно. Я ж кажу: там запитують, хто ти, трохи пізніше – вже після того, як починають лупити. Під роздачу потрапили актор, хокеїст, боєць ММА. Загрібають всіх без розбору.
– Призупинено чемпіонат Білорусі, але цього вікенду матчі збираються відновити. Як вважаєте, вболівальників допустять на трибуни, чи "зассут"? (після інтерв'ю з'явилося офіційне рішення: матчі – без глядачів, – Футбол 24).
– Я практично впевнений, що "зассут". Матчі ж переносили не тому, що федерація – з народом. Їх переносили, щоб люди не збиралися на трибунах і нічого не вигукували. Федерація – це збіговисько сцикливих людішек, які випустили звернення, більше схоже на пробиття дна, ніж на якусь позицію. На жаль, футболісти продовжують брати в цьому участь. Це все нагадує цирк.
Відновлення чемпіонату можна пояснити тим, що календар підтискає, відкладати ігри вже немає особливої можливості. Восени гратиме збірна. Це також потрібно враховувати.
– Ви пропонуєте відлучити від збірної Білорусі усіх спортсменів, які не мають позиції. Чи готові, як керівник спортивного сайту, відмовитися від інтерв’ю з ними?
– На даний момент ми це ще не обговорювали. Зв’язуємося зі всіма спортсменами, які готові висловитися щодо цієї історії. Аби надалі розуміти, у кого яка позиція, і вже від цієї позиції відштовхуватися. У нас були біатлоніст Вадим Сашурін, який зараз працює у гандбольному клубі СКА, і тренер біатлонної збірної Олег Риженков. Один висловився на підтримку Лукашенка, але при цьому засудив ОМОН, інший – виправдав ОМОН.
Процес триває. Хтось висловлюється, хтось поки що боїться це робити. Нам треба надати цим людям максимальну можливість перейти на наш бік. Якщо ми скажемо "все, від сьогодні ні з ким не спілкуємося" – це буде лише додатковим тиском на них, і це не зовсім правильно. Давайте подивимося, як розвиватимуться події далі. Тільки тоді доречно буде говорити про якісь санкції.
Спортсменам потрібно усвідомити, що вони відомі світовій спільноті. Кожна їхня заява привертає додаткову увагу до того, що коїться в Білорусі. Вони мають можливість донести правду до якомога більшої кількості людей у світі. Ось їхня головна місія на даний момент замість того, щоб думати про свої задниці.
"Щоб перестріляти беззбройних людей, у Лукашенка вистачить ресурсу і без Росії"
– Як ви охарактеризуєте рівень протестних настроїв у Білорусі станом на 19 серпня? Нема відчуття, що градус потроху спадає?
– Зараз відбувається величезний тиск на працівників заводів, які бастують. Важливо зберегти той настрій простих роботяг. Сьогодні вранці ОМОН розганяв людей, які стояли на прохідних МТЗ, Білоруської телерадіокомпанії, інших підприємств. Влада намагається роз’єднати протестувальників – щоб робітники не відчували підтримки, щоб подумали, мовляв, залишилися самі і з ними розправляться звільненнями та залякуваннями. Таке завдання влади – зрозуміле і очевидне.
Я пишаюся шахтарями, які продовжують бастувати, незважаючи на те, що на них чиниться чи не найбільший натиск. Ця сфера економіки заробляє реальні гроші, бо той же МАЗ, який також страйкує, – дотаційне підприємство. Гродно Азот і Білоруськалій – бастують, вони великі молодці.
Grodno Azot, MAZ, MTZ, BelAZ, MZKT, Naftan, Belshina, Belaruskali, Minsk metro, power plants, rail workers, foresters, state farmers, IT specialists! Everyone in Belarus demands Lukashenko to go, to disband OMON, and to hold free and fair elections!#LukashenkoGoAway#Belarus pic.twitter.com/W0aR6G7Yw6
— NEXTA (@nexta_tv) August 14, 2020
Створений фонд солідарності із білоруськими страйкарями. Вже перелічено по 100 тисяч доларів Білоруськалію, МТЗ і Гродно Азоту. Продовжуємо активний збір коштів. Наразі у фонді – 1,6 мільйона доларів. Українці, солідарні з нами, можуть приєднуватися до пожертв.
Інша історія – перехід силовиків на бік народу. Це вже непоодинокі випадки, хоча у них – достатньо жорсткі умови контракту. Скажімо, коли ти приходиш в "органи" з академії МВС, то повинен погасити вартість навчання – близько 5 тисяч доларів. Коли підписуєш контракт на 5 років, тобі дають підйомні. У контракті прописано: якщо звільняєшся – зобов’язаний повернути ці гроші. Кабальна система! Багатьох це зупиняє, та все ж є сміливці, які пишуть рапорти або заявляють, що вони – з народом. Наше завдання – максимально просувати такі історії і переконувати, що далі жити в такій країні – нестерпно. Межу перейдено. Жодна матір, жодна адекватна людина не зможе пробачити таке знущання над своїми дітьми, рідними та близькими.
The act of a real officer and a decent man.#ЛукашенкоУходи #LukashenkoGoAway#Belarus pic.twitter.com/DiwLxCrtvG
— NEXTA (@nexta_tv) August 12, 2020
– Чи є у вас та ваших однодумців чітке розуміння, що Лукашенко – це верхівка айсберга, а далі доведеться мати справу із Путіним?
– Звичайно, білоруси розуміють, що така небезпека існує. Кожен день нам розповідають, що Лукашенко спілкується Путіним про підсумки виборів, про військову підтримку і так далі. Але прямо зараз є очевидні стримуючі фактори для Путіна. Ситуація реально сильно відрізняється від того, що було в Україні у 2014 році. На даний момент жодна опозиційна сила не заявляє про те, що потрібно кардинально переглянути відносини з Росією. Це найбільший торговий партнер.
До того ж, у Росії величезна підтримка білорусів. Інтервенція може підірвати рейтинг самого Путіна.
І найголовніше – не зовсім зрозуміло, проти кого воювати. Зараз Білорусь максимально об'єдналася, головна мета – чесні вибори. Чужа армія може знадобитися тільки для того, щоб стріляти по людях. Але перестріляти беззбройних людей у Лукашенка вистачить ресурсу і так. Чи вони збираються змушувати кожного роботягу працювати під дулом автомата? Але в будь-якому випадку ми розуміємо цю небезпеку і "держим ухо востро".
– Чому змінилася риторика Світлани Тихановської? Спершу вона виїхала у Вільнюс і записала кілька достатньо депресивних звернень, але цими днями заявила, що готова стати національним лідером.
– Потрібно розуміти, що на неї також чинився дуже сильний тиск, а її чоловік перебуває у заручниках. До того ж діти були не з нею, вони могли зазнати аналогічного пресингу. Очевидно, що, як матері і дружині, їй би не хотілося ризикувати життями найрідніших людей. До того ж, коли вона виїжджала за кордон, було невідомо, що виникнуть настільки масові протести, а проти людей застосують такий рівень жорстокості. Я не виправдовую її поведінки, але розумію причини.
Тепер Тихановська побачила, що є підтримка, тож вона готова вмикатися у процес. Перебуваючи у Литві, вона продовжує брати участь у політичному житті. З іншого боку, протест у Білорусі настільки масштабний, що лідер з’являється в кожному окремо взятому колективі. Звичайний робітник може підійти до мікрофона і виступити краще від будь-яких мерів чи "червоних директорів", які не вміють два слова докупи зв'язати.
Ця історія триває із самого початку виборчого періоду. Був Тихановський – стала Тихановська. Був Бабарика – з'явилась Колесникова. Був Цепкало – з'явилася його дружина. Тобто, щоразу виринають особистості, які готові вести за собою, бути лідерами на місцях. Людей дістала влада Лукашенка, вони втомилися боятись, тому кожен готовий стати вожаком на своїй ділянці фронту.
– "Поки ви мене не вб’єте – інших виборів не буде", – сказав Лукашенко. Ви ще вірите, що диктатора вдасться скинути порівняно мирними методами?
– Всі кроки, які здійснює білоруське суспільство, спрямовані на мирний шлях вирішення проблеми, а силовий метод виходить якраз від влади. Ми підкреслюємо – бажаємо мирної передачі владних повноважень, мирних і чесних перевиборів. Білоруси – не кровожерливі, не кровопивці. Думаю, якби ситуація вирішилася ще до цього кровопролиття, більшість білорусів були б не проти, щоб залишити Лукашенкові якусь резиденцію, дати йому двох охоронців – і нехай спокійно доживає. Сильного запиту на вендетту не було.
Зараз, звісно, ситуація змінилася. Люди не готові пробачати і вимагатимуть покарання судовим процесом. Можливо, вдасться піти на компроміс, щоб влада змінилася без громадянської війни. Не хочеться, аби дійшло до самосуду. Розв’язувати війну проти власного народу – це вершина цинізму.
– Наскільки у Білорусі відчувається підтримка притомних українців?
– Я спілкуюся з колегами із української Трибуни – вони нас підтримують. Взагалі, вдячний за будь-який саппорт з будь-якого куточка світу. Я розумію українців, які побоюються з приводу Путіна. У частини білорусів теж наявне таке побоювання. Ситуація між Україною та Путіним після того, що відбулося з Кримом і Донбасом, – очевидна. Більшість білорусів вас підтримує. Кажу "більшість", бо я так вважаю – соціологічних опитувань щодо цього питання, на жаль, немає.
При цьому, білоруси нормально налаштовані щодо тих росіян, які є адекватними, які не хочуть об’єднувати колишні республіки в новий СРСР. Потрібно розрізняти простий народ і державу. Коли у мене з росіянами розмова торкається Криму, я просто припиняю спілкуватися з тими, хто вважає, що анексія півострова – це нормально.
Словом, тим українцям, які нас підтримують, – дякую. Тим, які не підтримують, – подумайте, почитайте. Те насильство, яке відбувається у Білорусі, неприйнятне для будь-якого режиму. Хоча б з поваги до тих, хто постраждав або загинув, просто замисліться, на чиєму ви боці. Білорусь не прагне переходу під Росію чи будь-кого іншого. Ми хочемо своєї вільної, незалежної держави, хочемо товаришувати з усіма сусідами, які нас оточують.
показати приховати