Манчестер Сіті вистраждав нічию з Атлетіко, прорвавшись у півфінал ЛЧ – Зінченко став героєм навіть у запасі
Атлетіко в рамках матчу-відповіді чвертьфіналу Ліги чемпіонів не зміг забити у ворота Манчестер Сіті бодай раз, вилетівши з турніру.
Пеп Гвардіола й Дієго Сімеоне у першому чвертьфінальному матчі на Етіхаді влаштували епічну тренерську дуель, суть якої зводилась до контролю – "матрацники" тримали територію, аби не пропустити з позиційної атаки, а "містяни" зосередились на унеможливленні контргри суперника. Обидва коучі, в принципі, досягли своєю мети, але англійцям вистачило всього одного реального шансу, аби відкрити рахунок. У Мадрид вони приїхали, маючи за плечима мінімальну перемогу.
Визначилися півфінальні пари Ліги чемпіонів 2021/22
Тактичний задум Пепа й Ель Чоло
Це ставило Атлетіко в неприємне становище, адже тепер необхідно було грати сміливіше, так чи інакше відкриваючи простір. Тим не менш, Дієго Сімеоне не виставив усіх можливих нападників і не пішов уперед з перших же секунд – його команда працювала у схемі 5-4-1, як і в першій зустрічі. Різниця полягала в реалізації цієї схеми – у Манчестері мадридці зосередились на зонній обороні, а вдома вони вирішили працювати з персональною опікою, агресивним зонним пресингом з боку трійки центрхавів.
Вихід у атаку господарі будували через опускання Феліша в глибину й подальші короткі обіграші із передачами на хід. Також простежувалась ідея з відкриваннями Лоді або Лемара за спину Вокеру. На протилежному фланзі Грізманн персонально працював по ривках Канселу.
Пеп Гвардіола провів невеличку ротацію складу. Позицію правого фулбека зайняв Вокер, Канселу перейшов вліво, а в трійці атаки з'явились Марез та Фоден. Зінченко залишився у запасі, допомагаючи Вокеру порадами по ходу гри. На поле він так і не вийшов.
"Містяни" працювали у схемі 4-3-3 з широкими позиціями вінгерів та Канселу, в той час як Вокер та два центрхави трималися у вузьких позиціях поруч з Родрі. Дуже часто Вокер вибудовував із захисниками трійку в першій фазі атаки, внаслідок чого Сіті перебудовувався у шось схоже на 3-1-6 – схему з другого тайму поєдинку на Етіхаді. Під час наступних фаз атаки Вокер регулярно зміщувався у правий напівфланг. Ключовою ідеєю були перевантаження зон і розтягування оборони Атлетіко.
Перший тайм: агресивний Атлетіко, надійний Сіті
Атлетіко розпочав поєдинок досить агресивно. Мадридці намагались активно пресингувати, хоча й без фанатизму – здебільшого, підопічні Дієго Сімеоне змушували суперника віддавати довгі передачі у відкриті фланги. Проблемою стали виходи в атаку.
Феліш класно опускався, розвертався з м'ячем і протягував його вперед, однак йому критично бракували підтримки. Грізманн і Лемар були занадто далеко. Як наслідок, за весь перший тайм у "матрацників" можна пригадати тільки дальній і нескладний удар Кондогбія, а також момент з потенційним виходом Феліша віч-на-віч – Едерсон прочитав розріну передачу й першим дістався до м'яча.
Манчестер Сіті досить швидко вирівняв хід гри, а потім і захопив ініціативу. "Містяни" тримали м'яч 72% ігрового часу й протягом довгих відрізків закривали Атлетіко на його третині – причому там же перебували і всі футболісти гостей включно із захисниками. Мадридці відповідали щільною грою, але завдяки фантастично грамотним і при цьому складним позиційним рішенням Де Брюйне (і завдяки його складним передачам між лініями) оборона іспанців розривалась.
Втім, сильний пресинг господарів заважав організувати велику кількість моментів. До перерви англійці створили всього дві перспективних нагоди – і якщо перша являла собою дальній удар Гюндогана (м'яч пройшов у метрі від правої стійки), то друга мала б завершуватись взяттям воріт Атлетіко. На 29-й хвилині Марез розрізав оборону пасом на хід Вокеру у штрафний, той з правого краю прострілив на лівий, а Фоден звідти викотив пас під постріл Гюндогану метрів з восьми. Ілкай пробив, але влучив у стійку! Добивання ж вдалося заблокувати.
У підсумку, відпочивати команди відправились за нулів на табло. Манчестер Сіті за сумою двох матчів продовжував тримати мінімальну перевагу.
Другий тайм: Атлетіко пішов уперед, Манчестер Сіті занервував
Одразу по перерві мадридці почали працювати сміливіше. Зокрема, більш високу й вільну позицію отримав Грізманн, який вже на 46-й хвилині увірвався в штрафний і навіть пробив, заробивши кутовий. Після цього у господарів пройшло ще кілька спроб розірвати оборону "містян", а на 56-й хвилині справа могла дійти й до взяття воріт – це все той же Грізманн вистрілив метрів з 19-ти. М'яч пролетів поруч з лівою стійкою.
Тим не менш, конвертувати активність у бодай ще один момент мадридцям не вдавалося. Манчестер Сіті, своєю чергою, зовсім перестав загострювати біля воріт Атлетіко. Обидва тренери були незадоволені таким розвитком, тож пішли заміни: Гвардіола на 65-й зняв Де Брюйне й випустив Стерлінга, а Дієго Сімеоне замість Грізманна, Коке й Лоді кинув у бій Карраско, Де Пауля й Корреа. "Матрацники" перебудувались у схему 4-5-1.
Пеп відповів заміною Канселу на Аке (73 хвилина), а на 79-й він замінив Бернарду Сілву на Фернандінью. Це була відповідь на все більшу активність Атлетіко при відсутності моментів біля воріт Облака. Аке не підіймався високо, Вокер теж сів, а загалом Манчестер Сіті сів понижче, тримаючи рахунок. Це вдавалося непогано, адже голкіпери нудьгували. Тоді Дієго Сімеоне випустив нападників Суареса й Кунью (Феліш і Лемар сіли в запас) – це був ва-банк. Атлетіко перейшов на 4-3-3.
Обом командам пощастило в ендшпілі, а Зінченко – герой "містян"
Атлетіко в останні 10 хвилин основного часу пішов на штурм. Великою мірою, він був істеричним або мав лишень цікавий зародок без фінальної передачі – втім, двічі господарі були близькими до гола. Так, на 80-й хвилині Де Пауль отримав м'яч перед правим кутом штрафного й потужно пробив, але сфера пройшла поруч з ближньою стійкою. На 87-й же Корреа скинув м'яч під удар Куньї метрів з шести, однак під постріл в останню мить кинувся Стоунз – м'яч перелетів через нього та Едерсона, але у ворота не приземлився.
На 90-й хвилині емоції вскипіли. Феліпе у грубому підкаті зрізав Фодена, а Савіч протягув його по газону за футболку. Футболісти одразу влаштували сутичнку стінка-на-стінку, причому першим заступатись за Філа прилетів Зінченко. Його рішучість стала одним із хайлайтів зустрічі.
Арбітру Даніелю Зіберту довелося роздати порцію жовтих карток – для Феліпе вона стала другою. Атлетіко повинен був догравати вдесятьох.
До основного часу компенсували аж 9 хвилин. Манчестер Сіті міг покарати суперника за грубощі на 6-й внаслідок виходу Гюндогана віч-на-віч з Облаком – Ілкай прошив Яна, але той встиг загальмувати м'яч. Захисники винесли його. Атлетіко, своєю чергою, міг врятуватись на 8-й зі штрафного удару, який виконав Феррейра-Карраско. Яннік пробив у дальній кут, однак Едерсон врятував "містян".
Мадридці так затягнули час дрібними паузами, що гра продовжилась до 12-ї компенсованої. І саме на останніх секундах Атлетіко міг вирвати перемогу завдяки серії виграних підбирань перед штрафним, вриванню та пострілу Корреа. Едерсон парирував!
Зрештою, фінальний свисток зафіксував нульову нічию. Манчестер Сіті за сумою двох матчів пройшов у півфінал Ліги чемпіонів!
Сімеоне взяв реванш у Гвардіоли
У першому матчі Атлетіко вміло стримував Манчестер Сіті протягом години, але посипався після сміливого тактичного ходу Гвардіоли з шісткою гравців попереду (вона атакувала п'ятірку захисників). Дати раду цьому рішенню Ель Чоло не зміг, однак англійці зуміли забити лишень один гол. На Ванда Метрополітано ж "містяни" провели свій найважчий матч у сезоні.
Показовою є статистика просуваннь м'яча у штрафний – їх було всього 8 (4 передачі з 5-ти спроб і 4 вривання на дриблінгу). Крім того, надзвичайно сильно просіло просування при ударах від воріт: середня довжина просування склала всього 29,1 метр; це – третій з кінця показник Сіті в сезоні. Так. один проникний пас міг завершитись голом Гюндогана, але для чвертьфіналу Ліги чемпіонів цього все одно занадто мало.
Взагалі, уся статистика "містян" у Мадриді була вкрай низькою за стандартами Пепа. Особливо впадають в очі 86% точності передач та всього 6 повернень м'яча на чужій третині поля.
Команда Пепа не знала, як пройти оборонний блок Атлетіко, і мала величезні труднощі з подоланням пресингу мадридців. Втім, проблему можна було б пробачити, якби Манчестер Сіті контролював суперника – і в першому таймі це відчувалося. Великою мірою, він став продовженням другого тайму на Етіхаді. Набагато важче стало по перерві, коли Дієго Сімеоне почав ризикувати.
Заміни Ель-Чоло в перспективі створювали великі можливості для контратак Сіті, однак замість них вболівальники побачили розгублених англійців. Гості нічого не створювали, а в останні 20 хвилин взагалі перебудувались на закриту ігрову модель. При цьому підопічні Гвардіоли вкрай важко виживали під пресингом "матрацників" у схемі 4-4-2 – чим ближче було до кінця основного часу, тим частіше господарі повертали м'яч на чужій третині. В якийсь момент гра взагалі втратила тактичні основи – Атлетіко істерично навалювався, а Манчестер Сіті так же істерично грав на відбій.
Пеп Гвардіола не зміг вигадати нічого, що могло б перегорнути хід зустрічі. Він звалився до банального збереження результату, випускаючи орієнтованих на оборону Аке та Фернандінью й відмовившись від сміливих проходів захисників. Рішень для покарань "матрацників" на контратаках він так і не знайшов. Дієго Сімеоне змусив свого візаві відбиватись. Рішення аргентинця притиснули Сіті, а Пеп своїм підопічним особливо і не допоміг.
Як наслідок – Манчестер Сіті награв всього на 0,5 очікуваних голів (без урахуванням виходу віч-на-віч при грі 11 на 10), зробили лише 25 дотиків у штрафному (проти 34-х у Атлетіко) і видали 0,87 xT (очікувана гострота пасів). Щонайбільш важливо, гості створили всього 1 момент за 107 хвилин (до моменту Гюндогана в ендшпілі).
Пеп Гвардіола не приховував, що його команді просто пощастило і що Сіті просто забув зіграти у футбол. Сімеоне змусив Манчестер Сіті нервувати, тягнути час і відбиватись практично в режимі автобусу. Це – перемога Ель Чоло над головним антиподом.
Виліт Атлетіко прикрий, але справедливий
Після першого матчу Марко Ван Бастен розкритикував Атлетіко. Мовляв, дивитись на гру мадридців неможливо – це не футбол. Значна кількісь легенд та журналістів відреагувала у схожому руслі. Вочевидь, таку реакцію спровокувала схема 5-5-0 та відсутність ударів по воротах.
"Матрацники" дійсно привчили до низових поєдинків, у яких дуже мало цікавого, але чвертьфінальний Атлетіко – це чи не найбільш граючий Атлетіко за останні роки. Схема та відсутність ударів взагалі не мали значення у битві з Ман Сіті, адже Дієго Сімеоне воював за контроль території й переміщень суперника. Так, його підопічні рідше зустрічались з м'ячем і вибудовували дві масивні лінії оборони, однак було надзвичайно цікаво спостерігати за рухом іспанців на полі, за їхніми дисциплінованими перебудовами, відскоками Феліша в глибину й спробами забігти за спину Вокеру.
Це був справжній футбол. Просто англійці гралися з м'ячем, а іспанці – з використанням простору. Обидва стилі вимагали надзвичайно тонкої і злагодженої командної взаємодії. Атлетіко ГРАВ протягом усього протистояння, а не стояв у автобусі – і продемонстрував надзвичайно високий рівень. Така команда зайвою у півфіналі не була б.
Тим не менш, виліт мадридців виглядає справедливим. По-перше, три з чотирьох таймів протистояння пройшли за ініціативи англійців. Вони виграли другий домашній тайм, більш-менш якісно нівелювали переваги Атлетіко в обох перших і продемонстрували вміння бути різними. Ман Сіті, при всіх нюансах, шикарно працював з м'ячем і витримав навалу суперника – мадридці ж занадто багато уваги приділили обороні.
Звісно, можна сказати, що до перерви на Етіхаді та Ванда Метрополітано команди нейтралізували один одного, але тут ми підходимо до другої проблеми "матрацників" – за рівної гри Сіті створив бодай два топ-моменти (гол Де Брюйне і стійка Гюндогана). Атлетіко ж до другого тайму в Мадриді не створив нічого. Взагалі. Було лишень кілька нагод вискочити віч-на-віч, але всі вони не завершились ударом по воротах.
По-третє, варто враховувати ігровий тонус. Атлетіко на вихідних зустрічався з Мальоркою, а Манчестер Сіті провів надзвичайно виснажливий поєдинок проти Ліверпуля. В битві за лідерство у АПЛ "містяни" провели аж 181 ривок – це був рекорд сезону. Звісно, Пеп дещо освіжив склад на матч ЛЧ, але загалом у гостей мала проявитись втома. Десь "матрацники" на ній і зіграли в другому таймі.
Зрештою, варто відзначити низьку результативність Атлетіко. За останні 6 матчів команда лишень раз забила більше одного гола, хоча рівень гри був дуже високим. У протистоянні з Манчестер Сіті ця особливість виявилась фатальною, адже дотиснути втомлениих і дезорганізованих "містян" не вдалося – хоча у господарів було аж 12 компенсованих хвилин.
Так, десь мадридцям не пощастило, однак більшою проблемою виглядає ігровий стиль Дієго Сімеоне. Його команда у топ-матчах сідає занадто низько, відмовляючись від проактивного режиму з агресивним пресингом. Життя змусило зіграти інакше у другому таймі проти Сіті – і виявилось, що Атлетіко в такому виді цілком може притиснути "містян".
Якби мадридці так грали ще на Етіхаді, або хоча б з перших хвилин на Ванда Метрополітано, то шансів могло бути більше – Феліш мав би хорошу підтримку й варіанти для обіграшу, а Грізманн і Льоренте не мали би долати по 70 метрів при ривках до Едерсона. Звісно, це вже міркування із розряду альтернативної історії, однак ставка Сімеоне на суцільний контроль території не зіграла. Саме тому виліт Атлетіко з ЛЧ є прикрим, але справедливим.
показати приховати