Манчестер Сіті розгромив Тоттенхем: кінець Моурінью-тренера та прекрасний матч блискучого Зінченка
В рамках центрального матчу 24-го туру АПЛ Тоттенхем зазнав чергового фіаско, програвши Манчестер Сіті з великим рахунком.
Манчестер Сіті після трьох поспіль поразок Ліверпуля відірвався від мерсисайдців на десять очок, а від найближчих переслідувачів (Лестера та МЮ) – на чотири та п'ять залікових балів відповідно (при матчі в запасі). Очевидно, що тепер підопічні Пепа Гвардіоли можуть програти чемпіонство лишень самим собі, але у поточному сезоні можливо всяке – святкувати команді зарано. Саме тому на матч проти Тоттенхема вийшов основний склад із Зінченком в основі, хоча Рубен Діаш залишився у запасі.
Клопп пустив сльозу після поразки від Лестера – тренер Ліверпуля вже не вірить у захист титулу
Очевидно, що "шпори" на Етіхаді перебували у статусі андердога зустрічі, однак у першому колі саме лондонці святкували перемогу над Ман Сіті. Крім того, у склад повернувся Кейн, який тиждень тому обірвав рекордну серію поразок Жозе Моурінью. Словом, Тоттенхем не можна було недооцінювати.
Перший тайм зустрічі залишив дуже багато запитань щодо футболу "містян". Так, вони контролювали м'яч 64% ігрового часу, швидко повертали його після втрат і провели дев'ять ударів (проти двох у суперника), однак у площину пройшли всього два постріли – причому небезпечних моментів у виконанні господарів було ще менше. Тоттенхем здорово оборонявся і намагався підчатувати Сіті на контратаці, що ледь не вилилось у гол на 14-й хвилині: гості заробили штрафний в метрах 22-х від воріт, а Кейн завдав прямого удару в ближню дев'ятку – стійка врятувала Манчестер!
Сіті відповідав цікавими за задумом атаками, але їм бракувало якості в завершальній фазі. Так, в одному з епізодів Зінченко легко хитнув захисника на лінії штрафного, однак замість удару по воротах відкотив м'яч п'яткою назад – цього ніхто не очікував, а за хвилину після цього Жезус двічі пробивав у захисників.
Словом, "містяни" мали відчутні проблеми, але щось чемпіонське в команді Гвардіоли є – господарі заробили пенальті з нічого. Гюндоган на 21-й хвилині просто відкрився під передачу в штрафний, а Хьойберг по-дурному зніс Ілкая. Родрі не без проблем реалізував пенальті. 1:0!
В другій половині першого тайму Манчестер Сіті довів володіння м'ячем аж до 77%, але зміст гри взагалі не змінився. Стандарти у "містян" взагалі не пішли (все повітря знімали захисники "шпор"), а більшість ударів не були небезпечними. Важко навіть згадати, коли господарі встигли довести статистику до дев'яти пострілів. Втім, на 42-й хвилині перевага в активності таки могла вилитись у другий гол: Стерлінг отримав передачу від Канселу на хід правим флангом, увірвався в штрафний та викотив пас під удар Гюндогану метрів з восьми – Санчес встиг кинутись під м'яч! Потім ще й Жезус стріляв з близької дистанції, але це було занадто високо.
Відпочивати команди пішли за мінімальної переваги підопічних Пепа Гвардіоли. У перерві Жозе Моурінью замінив Моуру, випустивши на другий тайм Сіссоко, однак задум португальця не встиг спрацювати – Манчестер Сіті забив вже через чотири хвилини після відновлення гри. Атака виявилась типовою для останніх матчів "містян": Стерлінг змістився на лівий край штрафного, обігрався з Фоденом і Гюндоганом і вирізав тонкий пас на лівий кут воротарського – туди саме увірвався Гюндоган, який у дотик пробив під ближню стійку. 2:0! Це був вже 10-й гол етнічного турка в останніх 12 турах АПЛ.
Тоттенхем після цього настільки сильно розгубився, що кілька хвилин просто катав м'яч між захисниками на власній половині. Манчестер Сіті також особливо не рухався. В такому руслі матч тривав до 60-х хвилин. Жозе Моурінью спробував щось змінити, на 64-й випустивши Аллі замість Ндомбеле, але у цьому матчі його заміни чомусь ставали тригерами до голів "містян" – вже на 66-й вони забили втретє. Причому забили по-знущальницьки: Едерсон вибив м'яч подалі в напрямку Гюндогана, а той прийняв передачу і якимось чином опинився перед одним лишень Санчесом – Ілкай легко розхитав суперника, після чого пробив у правий нижній кут. 3:0!
Питання щодо переможця матчу було знято з порядку денного. Щоправда, Тоттенхем зробив спробу розмочити рахунок: Жозе Моурінью випустив Бейла, а "шпори" навіть почали переважати Манчестер Сіті в активності – благо, господарі не бажали витрачати зайві сили на приниження лондонців. Пеп Гвардіола навіть підіграв опоненту знявши з поєдинку Гюндогана та Жезуса, однак лондонці замість створення купи моментів створили Зінченку хорошу статистику верхових єдиноборств, перехоплень та виносів.
Втім, рахунок таки міг змінитись. На 81-й хвилині Бейл згадав молодість, накрутивши трьох захисників та завдавши потужного удару, однак Едерсон врятував. Манчестер Сіті відповів на 89-й вриванням Стерлінга у центр штрафного з пострілом низом по центру – Льоріс парирував ногою. От і все, що було за останні півгодини. Зрештою, фінальний свисток зафіксував впевнену перемогу "містян".
Таким чином, Манчестер Сіті набрав 53 очки, відірвавшись від другого місця на сім залікових балів при матчі в запасі. Тоттенхем, маючи в активі 36 пунктів, залишився на восьмій сходинці – втім, Астон Вілла у поточному турі може потіснити "шпор" ще нижче.
Жозе Моурінью нічого не дає Тоттенхему. Схоже, він завершився, як тренер
Детальніше про ідейну та тактичну кризу, з якою спіткнувся Тоттенхем при Жозе Моурінью, ми писали після матчу з Челсі – то була третя поспіль поразка "шпор" і рекордна серія поразок для португальця. Після того повернувся Кейн, а лондонці переїхали Вест Бром, однак у новому топ-матчі Тоттенхем зіграв точно так же, як і проти Челсі. І як проти Ліверпуля. І навіть як проти Брайтона.
Команда просто закривалася на власній половині й намагалася підчатувати на контратаці завдяки переміщенням Кейна та Сона – в першій половині сезону цей підхід працював навіть у топ-поєдинках, але нині це призводить до приниження Тоттенхема. Ось так виглядала карта зон, з яких віддавалися передачі. Невже це нормально для команди з п'ятим за вартістю складом АПЛ?
А так виглядала усереднана карта позицій та ігрових зв'язків Тоттенхема.
Тоттенхем навіть не намагався переходити в позиційну атаку. За весь поєдинок "шпори" провели всього 3 передачі в штрафний і 7 дотиків у ньому проти 24 передач і 53 дотиків у Сіті. І це при тому, що за загальною кількістю дотиків лондонці не сильно відстали (1000 vs 735).
Так, тягатися з нинішнім Манчестер Сіті не здатний навіть Ліверпуль. Так, у Тоттенхема посеред тижня була 120-хвилинна перестрілка з Евертоном, а "містяни" в цей час відпочивали. Втім, це ніяк не виправдовує Моурінью, у якого просто не залишається аргументів на свій захист.
Моур знову скаржився на несправедливий пенальті, який зламав гру, однак не треба сильно розуміти футбол, щоб побачити ідіотськість ситуацій з фолами лондонців у штрафному – Дайєр у матчі з Челсі лежачи вдарив Вернера, а Хьойберг зніс Гюндогана, коли той зайшов у глухий кут. Навчити команду діяти обережніше в таких ситуаціях тренер топового рівня, яким себе вважає Жозе, повинен за одну годину.
Тим паче, що проблема визрізла задовго до останніх матчів. "Шпорам" призначили вже шостий пенальті. Жоден інший клуб АПЛ у поточному сезоні так часто не отримував "11-метрові" на свої ворота.
Моурінью любить скаржитись на Фортуну. Після розгрому від Сіті він заявив, що старт матчу був за "шпорами", а гол Кейна зі штрафного міг все змінити. Але що б він змінив? Тоттенхем почав би атакувати бодай на дещицю активніше?
Ні, Жозе мав на увазі інше – після забитого голу він закрився б ще сильніше в надії вистояти та підчатувати на контратаці. Аналогічно Тоттенхем зіграв проти Вулверхемптона, коли вдалося забити вже на перших секундах. Щоправда, лондонці не йдуть уперед, навіть якщо програють в один гол.
Окей, такий стиль має право на життя, але чи приносить він Тоттенхему користь? Аж ніяк. Команда програла п'ять з шести останніх матчів і опустилася на дев'яту позицію, пропустивши 13 голів. Навіть Евертон забиває у ворота "шпор" п'ять голів. Манчестер Сіті забив тричі, навіть не підіймаючи темп – в першому таймі підопічні Пепа Гвардіоли взагалі виглядали не найкращим чином, частенько втрачаючи м'яч. Тоттенхем цим ніяк не скористався. У команди є певні шаблони по виходу з оборони в атаку, але немає злагодженої системи.
У поточному сезоні нікому не було легко. У всіх були кризові серії, але тренери виходили з них завдяки новим ідеям, схемам та варіаціям складу. Так, Пеп Гвардіола перейшов на гібридні 4-3-3 з активною роллю Зінченка та вриванням Гюндогана в штрафний, після чого де-факто виграв чемпіонат. Мікель Артета віддав пріорітет футболістам з молодіжно-єврокубкового складу, більш збалансованому за своїми характеристаками – і припинив серію поразок. Томас Тухель у перших трьох матчах змінив дві схеми й виставив чотири варіанти атакувальної ланки.
Жозе Моурінью ж продовжує жити у золотій осені 2020-го, сподіваючись на взаємодію Кейна з Соном і контратаки – хоча це давно не працює.
За Моурінью дуже прикро. Він дійсно змінився психологічно після відставки з МЮ. Він знову захищає футболістів навіть після найбільших невдач (окрім Бейла), він витягує хейт ЗМІ на себе, він допомагає людям під час пандемії. Моур неодноразово виявляв любов до фанатів і гравців у дрібних ситуаціях – як з болбоєм, що вдало потягнув час і отримав запрошення у команду, чи як з самотнім Регілоном, якому Жозе подарував ногу хамона на Різдво. Моур старається, але його тренерські ідеї не відповідають вимогам сучасного футболу.
Цікаво, що найкраща версія Моурінью останніх років працювала на телебаченні, розбираючи разом Арсеном Венгером топ-матчі вікенду та розказуючи байки про свою кар'єру. Можливо, час стати новим Гарі Невіллом, а не страждати в якості тренера?
Зінченко – прекрасний. Настав час це визнати
Олександр після Нового року став стабільним футболістом основи. Тепер не він чекає свого шансу в кубкових турнірах, поки лідери відпочивають – тепер Менді шукає щастя на низах, поки Сашко готується до топ-матчів АПЛ. Українець за останні півтора місяці провів вісім матчів, награвши 701 хвилину – це його найкращий відрізок у кар'єрі в Манчестер Сіті.
При цьому Пеп Гвардіола персонально виділив його важливість для команди, а аналітики одностайно схвально відгукнулися про поєдинки Зінченка з МЮ, Ліверпулем і Тоттенхемом. Це не порожні слова. Достатньо поглянути на карту передач Олександра в матчі проти "шпор" – він зв'язав роботу одразу п'ятьох партнерів (Родрі, Фоден, Стерлінг, Ляпорт, Гюндоган). Жоден футболіст не залучався до гри настільки активно.
Так, більшість з 112 передач українця (лідер у матчі зі "шпорами") були простими, але він практично не помиляється – у Зінченка найвища точність 94%. Цей факт особливо важливий, якщо враховувати роль Олександра у командній грі – він повинен постійно створювати варіанти для передач, заповнювати вільні зони, розтягувати тиск суперника у звужених зонах та швидко віддавати пас на відкритого партнера.
Так грає увесь Сіті – креативники на кшталт Гюндогана шукають / відкривають зони або створюють більшості, поки зброєносці розхитують опонентів безупинними переміщеннями м'яча. Ось так, наприклад, футбол "містян" працює при створенні простору на правому фланзі. Важливо тільки не гальмувати й вчасно віддати пас.
У Зінченка протягом поєдинку було дуже багато ситуацій, коли звичайний обіграш з партнером простенькими передачами несподівано перетворюється у передачу на загострення. Як ось, наприклад, на 16-й хвилині, коли розкрили ситуацію 3-в-3: Бернарду потягнув захисника за собою й обігрався з Зінченком у короткий пас, а Гюндоган відкрився за спиною – Олександр одразу ж віддав йому передачу.
Картинка клікабельна
Ніби все й просто, і головна роль була у переміщеннях, але по факту маємо комбінацію з пасом Зінченка у гігантську вільну зону. Хоча можна було зіграти простіше, запустивши м'яч на фланг Стерлінгу – і нехай він сам потім виплутується із глухого кута.
Українець і раніше прекрасно виконував подібну роботу, однак протягом останнього місяця вплив Сашка почав відчуватись і при безпосередньому загостренні – так, одразу три гольові атаки Сіті на Енфілді почалися з активних дій Олександра в глибині та з його передач, а у поєдинку проти Тоттенхема українець увійшов до топ-5 футболістів за очками загострення передачами. Не дивно, що при всій прекрасності Канселу чи Фодена більшість атак Сіті проходять саме через лівий фланг.
При роботі у пресингу Зінченко також прекрасний. Так, другий гол Манчестер Сіті на Енфілді розпочався з його відбирання у Фірміно на чужій половині, а з Тоттенхемом наш співвітчизник став лідером Сіті за поверненнями м'яча (аж 8 епізодів) – щоправда більшість сталася на власній половині.
При цьому і в обороні Зінченко подобається – українець за більшістю усереднених показників перебуває в топ-4 / топ-5 захисників Манчестер Сіті. Він реально зупинив Салаха і Трента на своєму фланзі у матчі з Ліверпулем (крім кількох епізодів), він якісно відпрацював у ситуативній трійці захисників з МЮ й став лідером за відбираннями (8 успішних з 9-ти) та виносами (3) в поєдинку з Тоттенхемом – причому два виноси насправді були вибитими головою верховими передачами за спину Олександру. Взагалі, у порівннянні з попередніми роками, навички позиціювання в захисту у нашого співвітчизника виросли.
Багато хто скаже, що Зінченка зарано хвалити, що треба поглянути на дистанцію і що його роботу, в принципі, може виконати кожен грамотний футболіст (той же Канселу). Але коли вихваляти українця, як не зараз? Вісім класних поєдинків АПЛ поспіль, три з яких були проти топів – це дуже серйозний рівень. Навіть Пеп не стримував себе, а йому краще знати, хто молодець.
Ну а щодо "кожен так може", то це, можливо, і так – Зінченко є футболістом-функцією. Втім, варто розуміти кілька важливих нюансів.
Перший: у позиційному футболі Гвардіоли майже всі виконавці є такими ж функціями – Пеп за відхід від загальної моделі лаявся на Анрі навіть при забитих ним голах, ігнорував Ібрагімовіча й здихався Сане. Навіть на Едерсона каталонець накричав після його асисту, адже такі виноси неприйнятні для системи Сіті.
Другий: Зінченко повністю відповідає вимогам Пепа. Гвардіолі немає сенсу щось змінювати, адже все працює. Нині це стабільний футболіст основного складу найкращого клубу Англії.
Третій: зараз Зінченко грає проти всіх команд АПЛ незалежно від того, яка у суперника тактика та стилістика. Звісно, в першу чергу це пов'язано зі стабільністю моделі Сіті, але раніше працювало чітке розмежування: Менді бігає там, де треба створювати ширину, Зінченко – там, де потрібен контроль. Нині Олександр грає і з Шеффілдом, і з Тоттенхемом, і з Ліверпулем.
Ну, і зрештою: позиція фулбеків у наш час – одна з найбільш прогресивних. В ній вже не працюють звичайні ривки по флангах. Тепер тут грають витривалі інтелектуали з особливими навичками та вмінням швидко адаптуватись під експерименти тренера. Зінченко відповідає цим трендам.
Zinchenko vs Spurs
— Lacomps (@lacomps) February 13, 2021
pic.twitter.com/M2L03d6zpF
Він вміє грати на фланзі та в центрі (причому одночасно), може виконувати роль класичного фулбека або фальшивого, завжди дає шалений об'єм роботи з м'ячем, відчуває поле, розуміє систему позиційного футболу та швидко перемикається під перестановки Гвардіоли. Так, є і серйозні мінуси (швидкість, удар, безпосереднє загострення), але навіть у Мессі є важливі недоліки.
Словом, українець – молодець. Зараз він грає на топовому рівні. Це давно потрібно визнати, забувши про глузування.
показати приховати