"Лестер"-2016. Історія про те, як творяться дива
"Футбол 24" підбиває великий підсумок феноменального подвигу в англійській Прем'єр-лізі.
You've got the money and the power, I won't go your way
I can't take from the people, they don't matter at all
I'll be waiting in the shadows till the day that you fall
«Underdog» (2009), Casabian.
Стрічки соцмереж останніми днями наповнені світлинами зі святкування Великодня, думками про бійку між футболістами "Динамо" і "Шахтаря" та привітаннями "Лестера" з англійським чемпіонством. Й, коли про Великдень знають всі, а про українське Класичне – більшість, то історія нікому непримітного "Лестера" викликає більше запитань, аніж відповідей. Як ця скромна команда змогла вирвати головний трофей Туманного Альбіону з зубів таких монстрів як "Арсенал", "Манчестер Сіті" чи МЮ? Спробуємо розібратися.
«Foxes never quit»
Клуб було засновано ще у 1884 році, однак з тих далеких часів і до понеділка «Лестер» завоював всього 4 титули – три Кубки ліги (1964, 1997, 2000) й один Суперкубок Англії (1971). Найбільше досягнення у чемпіонаті – срібні нагороди у 1929. Самі бачите, зірок з небес «лисиці» не ловили. До того ж довгий час вони прозябали у нижчих дивізіонах англійського футболу. У новітньому форматі найвищої англійської ліги (власне, всім відомої АПЛ) «Лестер» провів всього 10 сезонів й став чемпіоном у ювілейному десятому.
Варто сказати, що у недалекому 2008 році «Лестер» виступав аж у Лізі 1 (третя за рангом англійська ліга), однак команда відразу ж піднялася у класі й 5 сезонів виступала у Чемпіоншипі, поки не здійснила омріяне – виграла другий за рангом англійський дивізіон й піднялася в Прем'єр-лігу. У першому сезоні на цьому рівні тоді ще команда Найджела Пірсона успішно боролася за виживання, а сьогодні також успішно вирішила інше завдання – виграла золоті нагороди. Девіз клубу – «Foxes never quit» («Лисиці ніколи не здаються»). Сперечатися з цими словами станом на травень 2016 суворо заборонено.
Тайські повії
Перед початком сезону 2015/16 футболістам «Лестера» вкотре пророкували боротьбу за виживання – команда не змогла підсилити свою проблемну оборону, а ті хлопці, що прийшли, виглядали або списаним матеріалом (Хут, Інлер, Окадзакі), або котом у мішку (Канте, Крамаріч). Відхід найкращого гравця попереднього сезону Естебана Камб’яссо також не вселяв оптимізму. Однак найбільшою проблемою «лисиць» здавалося звільнення головного тренера Найджела Пірсона за місяць до старту нового чемпіонату.
Причина такого рішення босів дуже повеселила громадськість. Троє футболістів «Лестера», зокрема й син Пірсона Джеймс, під час туру «лисиць» Таїландом зайнялися сексом із місцевими повіями й навіть образили одну з них на расовому підґрунті. Відео, так би мовити, інциденту потрапило у британські таблоїди. Пікантності ситуації додавав той факт, що власником «Лестера» є таїландець. Відтак, керівництво довго не думало й розірвало контракти з «гарячим тріо», а згодом й з самим Найджелом Пірсоном. Офіційне формулювання – «фундаментальні розбіжності з клубом».
На той момент таке рішення власника клубу Вішая Шрівадданапрабхи викликало чималий ажіотаж – все-таки звільнили тренера, який врятував «Лестер» від вильоту. Англійські ЗМІ міркували, хто ж замінить харизматичного Пірсона (говорили про Мартіна О’Ніла, Гуса Хіддінка і Сема Аллардайса) й навіть не підозрювали, що пост керманича «лисиць» посяде Клаудіо Раньєрі. Людина, яка, тренуючи збірну Греції, програла Фарерським островам.
З бруду в люди
«Вони взяли Раньєрі? Що, серйозно? Дивне рішення», - так прокоментував у своєму твіттері призначення нового головного тренера у «Лестері» відомий англійський аналітик Гарі Лінекер. Не відставав й екс-керманич «Тотнема» Гаррі Реднапп: «Клаудіо - хороший хлопець, та з цією роботою йому дуже пощастило. Я здивований, що він повернувся в Англію після того, що зробив зі збірною Греції».
До «Лестера», як ви вже зрозуміли, дон Клаудіо тренував Грецію. «Тренував», звісно, гучне слівце. Італієць керував греками всього в чотирьох відбіркових матчах до Євро-2016 – три поразки (одна від Фарер) і нічия. Раньєрі очікувано вказали на двері й у те, що колишній бос «Валенсії», «Челсі», «Ювентуса», «Інтера» і «Роми» повернеться до тренерського ремесла, не вірилося. У 63 роки вже можна й записнички з конспектами на верхню поличку закидати. Італієць, однак, вирішив спробувати. Ще один раз. Та ще й скористатися шансом повернутися в Англію, де раніше Роман Абрамович не оцінив його зусиль, замінивши на Жозе Моурінью.
Португалець, до слова, неодноразово дражнив свого попередника. «Я не винен, що Раньєрі вважають невдахою», - ця фраза Моурінью надовго закарбувалася не лише в пам’яті нинішнього тріумфатора, а й у всіх любителів англійського футболу. Сеу Жозе такі слова прощалися – він майже завжди був на коні, а за доном Клаудіо закарбувався штамп «вічно другого». Для справді великих звершень боси клубів завжди змінювали італійця.
За іронією долі, чемпіонський титул офіційно відійшов до «Лестера» саме на «Стемфорд Брідж», де головний конкурент «лисиць» «Тотнем» не зміг перемогти «Челсі». Таким чином чи не остання робота у кар'єрі принесла Раньєрі йому найбільшу славу. В цей же час Жозе Моурінью безробітний й в очікуванні нового виклику.
Не команда зірок, а команда-зірка
Коли мова заходить про «Лестер», знаюча людина, інтелігентно потираючи підборіддя, говорить незнаючій: «Ти бачив гол Варді «Ліверпулю»? А фінти Мареза?». Дехто ще згадає Каспера Шмайхеля, чий батько Петер – 5-разовий чемпіон Англії в складі МЮ, а також переможець Ліги чемпіонів. Словом, легенда, а не тато.
Інші футболісти «Лестера» чомусь не одразу впадають в вічі. Вони абсолютно непомітні й на них не звертається увага. Вони наче є, але от щось таке примітне одразу й не згадаєш. Всі, як один, трудяги і бійці. Дивишся на таких й наче бачиш себе – нема ані термінатора Роналду, ані марсіанина Мессі, ані інтелектуального монстра Пірло. Всі у «Лестері» люди, всі близькі тобі, всі без Царя в голові й непотрібного пафосу. Справжній приклад самовідданості та професіоналізму.
Очевидно, Раньєрі потрапив у свій колектив. Італієць завжди мав проблеми із топ-футболістами, а у «Лестері» він зіткнувся з тими, хто просто виконував вказівки, без зайвих слів. До прикладу, італійський тренер говорив про боротьбу за виживання навіть тоді, коли всім довкола було зрозуміло – «лисиці» точно будуть в першій четвірці. Підтакували наставнику й всі (!!!) футболісти. Жоден й словом не обмовився про можливе чемпіонство, поки воно не затріпотіло у лапах «лисиць». Ось це командна робота!
П’ятірка найкращих футболістів «Лестера»
Джеймі Варді. Ще кілька років тому Варді виступав в трясовині англійського футболу («Стокбрідж», «Галіфакс») після того, як його забракувала Академія «Шеффілд Юнайтед». Джеймі довелося працювати вантажником й після важкої роботи їхати на матчі. Про збори, чи якусь планову підготовку не було й мови. Сьогодні ж на рахунку форварда аж 22 голи в АПЛ й рекорд чемпіонату Англії по тривалості гольової серії (на рахунку уродженця Шеффілда аж 11 м’ячів поспіль). Також Варді вже встиг дебютувати в збірній Англії, за яку провів 6 матчів й двічі забив.
У 2012 трансфер Варді з п’ятилігового «Флітвуда» обійшовся «Лестеру» в один мільйон фунтів, що для команди Чемпіоншипу досить пристойні гроші. Одразу ж після переходу в стан «лисиць» тренери помітили у Джеймі проблеми з алкоголем, адже той навіть кілька разів приходив на тренування п’яним. На щастя Варді, поруч була батьківська рука Найджела Пірсона, яка дозволила забути про цю проблему.
"Синку, тобі не місце у футболі. Повертайся до мами". Надихаюча історія кар'єри Джеймі Варді
Дивлячись на Варді, в очі зразу ж впадає пов’язка на зап’ясті його правої руки. Цей синій бинт підтримує кістки, які не зрослися після багаточисельних тріщин, отриманих Джеймі у нижчих лігах. Там йому довелося добряче попітніти, щоб сьогодні тримати над головою чемпіонський трофей.
Ріяд Марез. Алжирець довго не міг знайти себе у Франції, де розпочинав футбольний шлях. Все змінилося після смерті батька, який допоміг Ріяду полюбити гру. Юний футболіст пообіцяв, що зробить все можливе, аби стати професіоналом, й свого слова дотримав.
Спершу Мареза не хотіли бачити в себе академії кількох французьких клубів – мовляв, таких худорлявих у нас, хоч греблю гати. Ріяд не розчаровувався й таки влаштувався там, де потрібно. Друголіговий «Гавр» таким скарбом розкидатися не захотів, вмить підписавши хавбека. Спочатку нинішня зірка Прем’єр-ліги виступала за дубль «Гавра», та вже згодом наробила такого шуму в Лізі 2, що «Лестер» не втримався й заплатив за Мареза … 360 тисяч євро. Мізерні гроші порівняно з тим, скільки дивідендів алжирець приніс чемпіонам Англії (17 голів + 11 передач у цьому сезоні).
Н’Голо Канте. Абсолютно нетиповий французький футболіст, як говорили про нього тренери французького «Булоня». «По-перше, у нього немає екстравагантної зачіски. По-друге, в його вухах немає сережок. По-третє, він не носить на голові гігантські навушники», - каже про Канте П’єр Вілль, поруч з котрим Н’Голо колись розпочинав кар’єру.
Канте вражає всіх своєю скромністю, а новини з його життя тренери дізнаються хіба що з повідомлень у пресі. Француз менше говорить і більше працює. Недарма ж у першому ж сезоні у французькому чемпіонаті півзахисник скромного «Кана» здійснив найбільшу кількість перехватів, що, як не дивно, не зацікавило топ-клуби. Над пропозицією «Лестера» Н’Голо думав більше місяця, але, так і не дочекавшись кращих варіантів, махнув рукою: «Лестер»? Ну окей».
Цікаво, що студія Sky Sports під час презентації Н'Голо у якості новачка «Лестера» користувалася даними відомого симулятора «Football Manager 2015», оскільки інших даних у відомих аналітиків не було. Уявляєте? А сьогодні цей хлопчина чемпіон Англії й Король відбору м’яча на Туманному Альбіоні
Каспер Шмейхель. Його батько – Пітер. Один із найкращих воротарів в історії. 5-разовий чемпіон Англії. Переможець Ліги чемпіонів. Чемпіон Європи. Так ми представляли Каспера перед початком сезону. Тепер – він сам по собі й не потребує на своїй презентації імені тата.
Починав Каспер у «Ман Сіті», де закріпитися не зумів й тривалий час поїздив по орендах, одна з яких привела Шмейхеля до «Лестера». Надворі стояв 2011 рік, «лисиці» тинялися просторами Чемпіоншипу й про повторення батькових здобутків Каспі вже й не мріяв. Три роки у трясовині й вихід в АПЛ принесли Шмейхелю статус найкращого воротаря Чемпіоншипу. У вищій лізі данець також не загубився, практично в кожному матчі рятуючи свою команду від вірних голів.
Цікаво, що обидва Шмейхелі виграли свої перші англійські чемпіонства в один день, в одному віці і за однакових обставин. Співпадіння?
«2 травня 1993 го мені було 29, ми не грали, але стали чемпіонами Прем'єр-ліги, бо наші суперники не змогли перемогти в своєму матчі.
2 травня 2016- го Касперу Шмейхелю - 29, «Лестер» не грав, але також став чемпіоном прем'єр-ліги, бо «Тотнем» не зміг перемогти», - написав Пітер у своєму твіттері. Схоже, час Шмейхеля-молодшого лише починається.
Вес Морган. Колись тренер, а сьогодні аналітик Гаррі Реднапп здивувався, чому Моргана не викликають у збірну Англію, цілком забувши, що Вес – ямаєць. Ось речення, яке найповніше характеризує капітана «Лестера».
Десять років Морган виступав за нижчоліговий «Ноттінгем Форрест», в якому став капітаном і легендою. 400 матчів у складі, то вам не жарти! Перехід у «Лестер» відбувся в 2012 й тут лідер збірної Ямайки також не загубився, ставши справжньою скалою у центрі захисту. Після виходу «Лестера» в АПЛ здавалось, що Моргану бракує швидкості й узагалі захисник виглядав досить неповоротким. Як виявилось, це був такий собі оптичний обман. Весу вистачало тактичної підкованості й грамотного вибору позиції, щоб не залишати суперників за спиною. 185 сантиметрів, 95 кілограм. Таке тіло ще треба вміти контролювати.
До слова, на днях стало відомо про те, що виробник елітного рому Captain Morgan випустить спеціальну серію пляшок на честь чемпіонства «Лестера». На етикетках алкогольного напою буде зображений капітан команди Вес Морган. Ех, всім би такі почесті.
Секрет успіху
Нічого абсолютно нового тренерський штаб «Лестера» не придумав. Команда грала за всім відомою схемою 4-4-2 з цупким центром поля, швидкими контратаками й високим пресингом. Цікавою була сама підготовка команди до матчів – виявляється, «лисиці» більше відпочивали, ніж тренувалися.
«Безумовно, я високо оцінюю роль тренувань, але все відносно: у Італії всі схиблені на них, в Англії - все інакше. Мої хлопці тренуються багато, але не дуже часто. Будь-який матч тут - це висока інтенсивність, що не може не вимотувати. Тому якщо ми зіграли в суботу, неділя - вихідний. У понеділок проводимо легке тренування - я б назвав його тренуванням в італійському режимі. Вівторок - інтенсивне тренування. Середа - відпочинок. Четвер - знову інтенсивне тренування. П'ятниця - підготовка до матчу. Субота - чергова гра» - розповідає про тренувальний процес свого клубу Раньєрі. Незрозуміло лише, як готуватиметься команда до матчів, якщо в наступному сезоні додадуться єврокубки і внутрішні Кубки, з яких «Лестер» у цьому сезоні поспішно вилетів.
До слова, немало уваги штаб Раньєрі звертав на гру своїх суперників. Чотири основних аспекти гри опонента, які найбільше цікавлять італійця і Ко виглядають так:
1. Вихід суперника з оборони в атаку;
2. Поведінка суперника відразу після переходу м'яча від однієї команди до іншої;
3. Побудова суперником позиційної оборони;
4. Стандартні положення.
Ось і весь секрет «Лестера». Якщо чесно, то ніякого секрету взагалі нема. Така підготовка не є чимось екстравагантним не те що в світі, а навіть в Англії.
Чемпіони не лише у футболі
Той, хто бодай раз бачив домашній матч «Лестера» не міг не звернути уваги на газон «Кінг Пауер Стедіум». Чудесні візерунки на травичці цієї арени - заслуга агронома Джона Ледвіджа та його команди з восьми осіб. «Ми працюємо 7 днів на тиждень, і робимо свою роботу дуже серйозно. Завдання команди - грати, наше завдання - щотижня готувати для неї найкраще поле», - каже Джон.
До слова, в листопаді Ледвідж і Ко отримали нагороду Football Grounds Team of the Year Award (найкраща стадіонна команда року). Таким чином, у Лестері є ще одні в своєму роді чемпіони.
Фінансова стабільність
Власником «Лестера» є 58-річний таїландець із важкуватим для українського язика прізвищем - Вішай Шрівадданапрабха (далі – просто Вішай). Цей азійський бізнесмен є власником національної мережі duty-free «King Power». За версією Forbes Вішай входить у десятку найбагатших людей своєї країни. Його статки оцінюються в 3.2 мільярда доларів.
Одне із головних завдань Вішая – розвиток бренду мереж duty-free. Для цього він назвав іменем своєї компанії стадіон «Лестера» й зробив «King Power» титульним спонсором своєї команди.
У випадку перемоги в АПЛ власник клубу пообіцяв відвезти всю команду на тижневий відпочинок у Лас-Вегас, де організує переможну вечірку. Чемпіонство є - тепер справа за Вішаєм. До слова, два останніх домашніх матчі проти «Челсі» президент залишав стадіон на гелікоптері, який забирав таїландця прямо з газону.
Ще одною цікавинкою боса «лисиць» є його любов до буддистських монахів, дюжину яких він одного разу привіз до табору команди. Один з них по імені Фра розповів про амулети, що принесли удачу футболістам. «Не дивлячись на релігійні відмінності, ми близькі як хороші друзі», - підсумував свою зустріч із Варді та компанією монах.
Сюжет
Повірити у те, що «Лестер» стане чемпіоном Англії, вболівальники змогли, мабуть, лише після домашньої нічиєї «Тотнема» з «Вест Бромом» й, відповідно, перемоги «Лестера» над «Суонсі» у 35 турі. Тоді відстань «лисиць» над найближчим переслідувачем «Тотнемом» зросла до семи очок й в останніх трьох турах команді Раньєрі було достатньо здобути всього три пункти або дочекатися втрати очок опонентами. Останні не підвели, зігравши внічию з «Челсі».
Протягом всього сезону здавалося, що «лисиці» рано чи пізно почнуть котитися вниз. Коротка лава запасних й енерговитратна манера гри натякали на те, що зимою «Лестер» включить задню. Команда ж грала практично одним і тим же набором футболістів! Поразка від «Ліверпуля» й дві нічиї говорили – ось він, спад сенсаційного фаворита. Дзуськи! Ці хлопці зразу ж після невдалої серії виграли у «Тотнема». І так завжди. Після фіаско «лисиці» знаходили в собі сили знову повертатися в гру.
Так було після 2:5 від «Арсеналу» в першому колі (на виїзді був битим «Норвіч»), а друга в сезоні поразка від «канонірів» через два поєдинки після того подарувала світу справжню чемпіонську 5-матчеву виграшну серію.
Коли ми говорили «стоп», вони знову поверталися. Коли ніхто не вірив, вони посміхалися. Коли ми крутили пальцем біля скроні, Варді спокійно поправляв пов’язку, а Марез накручував кількох суперників.
Не факт, що побачимо колись бодай схожу історію. Потрібно просто насолодитися: такі моменти на вагу золота. Робити висновки й розуміти – немає нічого неможливого. Ці три «н» вдалося втілити життя простим хлопцям у синіх футболках, тому цей трюк може провернути кожен.
Андрій Сеньків, спеціально для "Футбол 24"
"Дружина заплакала, а лікарі втупилися у підлогу". Як Стіліян Петров виграв дуель із смертю
показати приховати