Леонід Кучук: "Я повинен був отямитися і подивитися на футбол збоку"
Інтерв'ю із головним тренером кам'янської "Сталі".
Повернення Леоніда Кучука в чемпіонат України відразу показало рівень цього тренера. За короткий час йому вдалося поставити гру команді. Кожен день роботи він намагається використовувати з максимальною вигодою і не відпускає жодної деталі футболу. На інтерв'ю з головним тренером "Сталі" ми приїхали о 9 вечора в готельний комплекс біля Києва, де на той момент базувалася команда. Кучука застали за переглядом відео наступного суперника – "Карпат". На ранок "Сталь" переїжджала до Харкова, на тренувальну базу "Металіста". Адже знайти поле в Києві не так і просто.
– Леоніде Станіславовичу, в своїх перших 4 матчах зі "Сталлю" ви набрали стільки ж очок, як донецький "Шахтар" – 10. Але і це не дозволило вашій команді грати в наступному етапі чемпіонату у верхній шістці. Засмучені?
– З одного боку я розчарований, адже перша шістка – це перша шістка і хочеться грати вище. Друга шістка – це друга і це прибиває. Ми зробили великий крок і можна сказати, що я перевірив команду, а команда перевірила мене. Я ставив завдання і не афішував його – це 100-відсотковий результат. Я повинен був перевірити, чи команда зможе цього домогтися, чи ні. Як показала практика, "Сталь" може цього добитися, але потрібно правильно поставити крапки, якого результату ти можеш досягати. Результат залежить не тільки від мене чи від команди. Результат залежить від багатьох речей: від футбольного поля, водія, який тебе везе, людина, що прибирає твою кімнату, хто готує тобі обід і вечерю. Все грає на результат. Багатьох речей немає і я це розумію – багато речей потрібно зробити, я це теж розумію.
"Сталь". Головні цифри сезону-2016/2017
Я задоволений тим, як команда за цей результат бореться, як вона перебудовується і долає труднощі. У кожній грі бувають труднощі. У першій грі нам протистояв "Олімпік". По-хорошому ми повинні були програвати за всіма показниками, але ми витягли цю гру. Чому є багато нюансів. Те, про що я вам сказав. Зараз можна було зробити по-іншому підготовку. Я це не врахував і це позначилося на грі. Але в тій грі вже проявилися певні якості, і те, що коли команда грає через "не можу", вона намагається досягти результату. Ось це мене тішить.
– Для вас було важливо, щоб команда зіграла через "не можу"?
– Не в цьому справа, команда повинна боротися, навіть якщо не виходить. Команда не повинна зупинятися. Я цього не визнаю. Якщо не виходить, руки вгору підняли, і робіть з нами що хочете? Ні! Навіть будь-який неймовірний матч можна витягнути. Якщо ти не вмієш "витягувати", то ти ніколи не досягнеш результату.
– Після першого матчу з "Олімпіком" ви виглядали трохи "прибитим". Вас шокувало те, що ви побачили у виконанні своєї команди?
– Ні. Я розумів, що відбувалося і бачив, як нас переграють, де і чому. Я трішки не те, що був ошелешений. У тому матчі виникло дуже багато проблем у грі. Я був здивований, чому вони в один момент виникли. Але це добре, що вони проявилися в один момент. Більшість цих проблем ми стали виправляти. Щоб націлитись на результат, потрібно розуміти, як виправити свої проблеми. Гра може вдаватись або не вдаватись, але побачити, що ти не доробив і що ти можеш зробити і перебудувати швидко – це треба вміти. Зробити це швидко не завжди виходить. Ігри бувають різні. Не завжди з перших хвилин ти заволодів перевагою. Є такий футболіст Юрій Пудишев, він якось розповів мені одну історію: "Били в 8, били в 9 і попали ми 0:9!" Ось цього я не хочу. Краще влучати, коли суперник не чекає. Можливо, супернику здається, що він тебе возить. Але потім, як в боксі, потрібно пробити боксера або пробити команду. Ось це я називаю зробити хороший результат.
– Свого часу ви працювали з футболістами рівня Ліги чемпіонів. Сьогодні у вас зовсім інша команда. Як ви самі оціните рівень футболістів "Сталі"?
– Не маю право їх недооцінювати або переоцінювати. Я повинен розуміти, що вони можуть, а що не можуть. Футболісти, як і люди, різні. Один може дати більше швидкості, інший здатний дати витривалість. Головне ці особливості поєднати. Щоб не було такого, що всі біжать швидше і вище. Легкоатлети добре біжать, але це інший вид спорту. У кожної людини є талант і у кожного таланту є стеля. Просто потрібно вміти розкривати таланти. Я вважаю, вміння розкрити талант футболіста, саме в цьому сила тренера. Мені здається, що футболісти, які грають зараз в "Сталі" під моїм керівництвом, дуже хочуть чогось добитися. І ця мотивація дуже важлива. Людина повинна старатись ставати все кращою і кращою. Та не зупинятися на досягнутому. Було багато прикладів, коли великі зірки зупинялися і гасли.
– Вам самому цікаво після великих клубів повертатись в скромні умови?
– Мені дуже цікаво працювати з цією командою. Спостерігати, як футболісти сприймають мої ідеї. Постійно думаю, як правильно знайти до них підхід, донести інформацію. Як поставити тренувальний процес або перебудувати саму гру. Це неможливо зробити, якщо ти цього не відчуваєш. Я дуже радий працювати в "Сталі" з цими футболістами. За їх бажанням і ставленням до футболу – це найкращі футболісти. Якщо у тренера немає ідей, то нічого не вийде. Я навіть переживаю, якщо у мене тренування не виходить. А таке може трапиться раз в два роки. Кожна гра – це окрема історія, на яку я готую команду. Коли ти зупиняєшся у зростанні, то ти це відчуєш. Це вдарить по результату.
– Якщо аналізувати вашу кар'єру, то при вашому керівництві футболісти працюють інакше, ніж при інших тренерах. В чому секрет?
– У мене є своя філософія і стратегія гри. Намагаюся її дотримуватися. В свій час була мода на технічних і розслаблених футболістів. Вони м'яко грали, але коли зустрічали легкий опір, то розчинялися. У футбольному світі їх називали "полотери". Я зрозумів для себе, що "полотери" не грають у футбол. Футбол – це швидкісно-силовий і контактний вид спорту. В останній нашій грі з "Олександрією" було 28 порушень правил з боку команди Володимира Шарана і 17 з нашої. А буває всього 12 порушень з боку двох команд. Вони або не хочуть, або йдуть від них.
– В іспанському чемпіонаті набагато менше порушень, ніж в матчі "Сталь" – "Олександрія"...
– Вони уникають цієї боротьби, тому що у них інша техніка. Ми повинні грати завдяки іншим якостям. Футбол – агресивний вид спорту.
– Ви проти іспанського стилю футболу в Україні?
– Я добре пам'ятаю київське "Динамо", у якому грали Трошкін, Матвієнко, Решко та інші. Будучи гравцем мінського "Динамо", я навіть грав проти команди Валерія Лобановського. І на зборах дивився за тренуваннями його команди. "Динамо" грало агресивно. Ми повинні розвивати свій стиль. І я вважаю, що в українського футболу є свій стиль.
– Ви послідовник ідей Лобановського? У нас в українському футболі пішла мода на тікі-таку...
– Я давно працюю в українському футболі і кажу наш футбол, тому, що не відокремлюю себе від нього. Наша сила – це швидкість і швидкість мислення. Швидкість мислення може по-різному проявлятися: в швидких або повільних атаках, може в "тікі-таці". Сила грає величезну роль. Якщо планувати грати в "тікі-таку", тоді потрібно перебудовувати наступне покоління хлопчаків. Необхідно виховати можливо не одне покоління, щоб перебудувати під стиль "тікі-таки". І під цей стиль перебудовувати школу. Можливо, на це потрібно буде 10-20 років. І плюс не забувайте про кліматичні умови, адже в Іспанії є можливість цілий рік грати на вулиці. Нам потрібно готувати дитячих тренерів. Щоб вони були готові викладати предмет. Футбол чим відрізняється від будь-якого освітнього предмета? Лише тим, що це спорт. Його також потрібно правильно викладати.
– Під час гри ви дуже емоційно реагуєте на те, що відбувається на полі. Деякі футболісти говорять, що перебуваючи в грі, не чують тренера. Чи все ж таки до них доходять підказки?
– В одній команді у мене вийшло на поле 9 легіонерів. Вони не розуміли нашу мову і мені слід було їм пояснити на пальцях. Мені кажуть, потрібен перекладач. Прислали трьох перекладачів, ті в один момент почали перекладати. Я кажу: "Стоп, стоп, не потрібно перекладачів!" Футболісти повинні розуміти мене навіть по жестах. У грі з "Олександрією" був один момент, коли я підказав куди віддавати передачу і ми забили гол. Футболісти відчувають енергетику тренера. Вона повинна передаватися на відстані. Тренер може кричати і його можуть не почути, але енергетика передається. Як дельфіни передають один одному знаки на кілометри в море. Ніхто не розуміє, як це відбувається. Так само і в футболі. Я вважаю, що якщо тренер сидить приречено, то так само буде грати і команда.
– Лобановський не кричав…
– Він переживав. У нього були свої емоції. Він завжди переживав і це було помітно. У нього була така передача емоцій.
– Ви колись вимірювали, скільки кілометрів ви можете "намотати" по тренерській зоні під час гри?
– Я іноді втомлююся так, що виходжу після матчу мокрий, як футболіст. Іноді розмовляю сам з собою, щоб прийняти рішення, так чи так. Іноді деякі кажуть: "Ти як божевільний!" Іноді ти вмикаєшся в гру і потрібно швидко оцінити ситуацію. Якщо ти будеш міркувати хвилин 5, то можеш просто програти матч. У мене було практика, коли 20 секунд вирішили долю гри. Поєдинку, який вирішував долю виходу в групу Ліги Європи. Для мене ці 20 секунд пролетіли як мить. "Шериф" грав з "Твенте". Його тренував Стів Макларен. Я не встиг дещо перебудувати і нам забили. Програли 1:2 у грі, в якій "Твенте" особливо не виблискував.
– Як вам після матчів з "Твенте", роботи з Лассаною Діарра в "Локомотиві", тепер їздити по всій Україні на автобусі шукати поля для тренувань?
– Я б не сказав, що це стрес. Будь-який тренер повинен працювати в умовах, які є. Їх можна трохи поліпшити. Ти можеш їх погіршити, якщо ти почнеш скиглити. А ти не повинен скиглити, на тебе дивляться. Я сам сідаю в поїзд або автобус, кажу: "Всі вперед, в рушницю!" Якщо ти почнеш скиглити, то нічого не буде.
– "Олександрія" – команда, яку дуже складно перекусити навіть лідерам чемпіонату. Колектив Володимира Шарана дуже сильний в компоненті єдиноборств. Вам вдалося їх "перекусити". Для вас головне результат чи все ж бачити, як команда максимально віддається грі?
– В "Олександрії" – хороша, потужна команда. Їх почерк – вони виграють багато єдиноборств у будь-якої команди. Команда Шарана добре пресингує, добре підбирає м'ячі після пресингу. Я б не сказав, що ми їх "перекусили". У кожній грі є непомітні нюанси. Гра будувалася не до нашого забитого голу. Був момент, коли я зрозумів, що все. Він відбувається, ти можеш вигравати або програвати, але ти розумієш, що команду суперника починаєш переламувати. Там було єдиноборство: стик в стик і наш гравець виграв у футболіста, який стики не програє, і після цього ініціатива переходила в наші руки. У грі буває переломний момент, який потрібно використовувати.
– У матчі з "Чорноморцем" і голом Дениса Васіна "Сталі" відверто пощастило. Адже не можна сказати, що цей гол був награний.
– Це так здається, що нам пощастило. Зрозуміло, що такий момент ми не тренували. У "Чорноморця" є свої особливості гри і одеська команда за багатьма параметрами схожа на "Олександрію". Ми стратегічно правильно грали. Можливо в моменті з голом нам і пощастило, але ми використовували свою можливість. Не може бути рівна гра, коли одна з команд виграє 80 відсотків підбирань. Це здається, що гра рівна.
– Ви були б незадоволені якщо б Васін в грі з "Чорноморцем" не добіг в моменті з голом?
– Характерна особливість, що Васін тепер часто добігає. Я вважаю, що він швидкий, потужний і недооцінений форвард. Денис добре володіє двома ногами, розуміє гру. До приходу в "Сталь" я чув про нього багато історій. Але мені імпонує, як він швидко перебудувався і як почав працювати в тренувальному процесі.
– А що скажете про легіонерів "Сталі"? Багато хто звик до іноземців рівня Шав'єра, Соси, Мбокані...
– Той же Карікарі може грати ще сильніше. Я з ним потихеньку спілкуюся. Я кажу: "Кваме, ти розумієш, що ти можеш грати на іншому рівні? Мало того, що ти зараз робиш!" І цього дійсно мало. Є компоненти, в яких потрібно додати. У мене в кар'єрі бували історії, коли ми брали в команду футболіста за 5 тисяч доларів, а потім продавали його за півтора мільйона.
– Прогрес якого гравця ви б могли відзначити?
– Прогрес всієї команди. Навіть тих, хто не завжди грає. Іноді всі чекають, що вийде той футболіст, а грає інший, якого ніхто не чекав. А потім виходить той, кого всі чекали. Для стратегії матчу іноді потрібно поставити футболіста на заміну. Не посадити, а залишити, щоб він вийшов на заміну. Багато зараз говорять про Карікарі, а я не знаю, чи вийде він в старті на наступний матч. Я подивлюся як він буде тренуватися. Вся наша команда намагається рухатися вперед. Де ми зупинимося, я не знаю. Головне рухатися, якщо не рухатися, то потрібно зупинятися, дивитися по боках і думати, що робити.
– До приходу в "Сталь" у вас була творча пауза тривалістю в два роки. Це пішло на користь чи ви навпаки втратили час?
– Я вважаю, що мені потрібна була така пауза. Я отямився. Якщо б я не прийшов до тями, то міг продовжувати "туди-сюди". А потрібно було подивитися на футбол збоку. І взагалі психологічно відновитися, адже до цього у мене в кар'єрі був дуже непростий період. Під час паузи вдалося поспостерігати, як футбол розвивається, в якому напрямку. Подумати, як побудувати тренувальний процес, щоб наздогнати футбол, адже він тікає дуже швидко. Ось цей час дав можливість трохи посидіти, подумати, помандрувати, порозмовляти. Я не приховую, коли поїхали на стажування до Італії, і зустріч з Джан П'єро Гасперіні дуже сильно на мене вплинула. Нинішній тренер "Аталанти" дуже сильно "двинув". Ми спілкувалися про тактику, як побудувати тренувальний процес, як міняти тактику по ходу гри. Потрібно було поставити багато запитань. До нього в команду не приходять зірки, але він завжди робить сильну команду і потім продає вже зірок.
– Команди Гасперіні люблять міняти тактику по ходу гри. Це він вас підштовхнув до тактичної варіативності? У перших 4 матчах ви використовували аж 5 різних формацій.
– Багато було етапів і моментів у житті, які змушували рухатися вперед. До зустрічі з ним я не розумів, як можна швидко і чітко перебудувати команду по ходу матчу. Після зустрічі з ним я зрозумів, як це зробити в грі. Я почав розуміти, для чого це робиться і що потрібно робити. Якщо ти не розумієш, як це відбувається, то не потрібно перебудовувати, потрібно шліфувати те, що вмієш. А іноді хтось вирішує перебудуватись і сам не розуміє, для чого. Це різностороннє взаємовідношення – футболісти, тактика, підготовка. Можна і 20 тактик змінити, але якщо ти не готовий, то зробиш тільки гірше.
– До зустрічі з Гасперіні ви змінювали тактику гри по ходу матчу?
– Ні. 8 років тому я змінював взаємодію між гравцями під час гри. Але не до кінця усвідомлював цю ідею. Зараз це поширено, але якщо ти не знаєш предмету, то потрібно розуміти, навіщо це робити. Якщо наявні у тебе футболісти не розуміють, то не потрібно це робити. Ти можеш хотіти, але тобі не дозволяє наявність футболістів цього робити.
– Андрій Шевченко розповідав, що тренер "Наполі" Мауріціо Саррі розписує план на гру в блокноті. Все до деталей: розіграли м'яч, пас на фланг, передача в центр, пас під праву ногу, удар. Так розписує весь матч. Для чого?
– Коли я тільки закінчив свою кар'єру гравця і потрапив до одного тренера, ми відпрацьовували взаємодію гравців. Він сказав мені: "Тут, тут, сюди три передачі і розворот атаки!" Я стою і розумію, що нічого не розумію. Як робити і куди. І я брав блокнот і розписував кожен лист взаємодії гравців під тактику 4-3-3: як провести флангову атаку, як провести атаку через центр. Я прописував кожну деталь. Якщо б цього конспекту не було, я думаю, у мене б нічого не вийшло. Мауріціо Саррі пише своєрідний конспект для себе. Його пише будь-який тренер. У будь-якій тактиці можна спробувати різні взаємодії. Але це потрібно багато разів повторювати. Саррі, прописуючи план, тренує себе. Якщо тренер сам не знає, як він хоче, то і футболісти не зможуть втілити його ідеї. Іноді кажуть: ну ось потрібно пробігтися, а футболісти можуть запитати, куди пробігтися. Іноді люди кажуть: а от з цієї зони починається імпровізація. А що це означає? А якщо нападник забіжить на другий ярус і попросить пас, адже це також імпровізація. Кожна імпровізація повинна бути підпорядкована якимось законам. Імпровізація Кріштіану Роналду підпорядкована законам його позиції. Я бачив збірну Португалії перед чемпіонатом Європи. Вони дуже добре використовували сильні сторони його позиції. Мені дуже імпонує робота Саррі. У нього є своє бачення побудови гри. Саррі може будувати гру по-різному, але все в форматі схеми 4-3-3. У цій тактичній варіації він знаходить багато пасток для суперників. Він, до речі, не змінює схему по ходу гри. Для чого щось змінювати, якщо все "відшліфовано"? Навіщо ламати?
– Іноді колеги пишуть, що Леонід Кучук грає в оборонний футбол. Погодитесь?
– Ні. А в який футбол грає "Борусія" Дортмунд, "Лейпциг", "Ліверпуль" або "Тоттенхем"? Є певні принципи гри, яких слід дотримуватися. Я однаково рівно ставлюся як до оборони, так і до атаки. І якщо говорити відверто, то в тренувальному процесі більше працюю над атакою.
– Уже зараз зрозуміло, що вашої "Сталі" буде не вистачати у верхній шістці. А яка у вас буде мотивація грати в нижній шістці?
– Мотивація – це сама гра. Футболісти повинні самі себе мотивувати. Не можна виходити на поле розслабленими і невмотивованими. На футбольному полі може відбуватися різне. Іноді залітає 8 з 9 ударів. Але завжди потрібно розуміти, для чого ти виходиш на поле. У мене є вираз: "Головне не забути, заради чого ми зібралися!" Ми зібралися заради того, щоб продемонструвати футбол. Можливо, багатьом він може не сподобається. Але ж це добре, коли є дискусія навколо гри. Хтось критикує, хтось підтримує. Тоді буде більше людей на футбол ходити. Головне, щоб люди не сказали, що ми не хочемо грати.
– З собою в "Сталь" ви привели цілу команду – тренера воротарів, з тактики, головного помічника і тренера з фізпідготовки.
– Я б не сказав, що це багато людей. Це мінімальний мінімум. Ні в кого немає питань по тренеру воротарів, а без тренера з фізпідготовки і тактики в сьогоднішньому футболі дуже непросто. У кожного з них є своя частина роботи. Я б навіть сказав, що кожен робить роботу за трьох. А ви хотіли, щоб головний тренер відповідав за все? Тоді тренер через пару місяців може відправитися лікуватися.
– Ваш прихід в "Арсенал" і "Сталь" показали, що за одні збори можливо побудувати команду...
– Давайте розділяти поняття поставити гру і побудувати команду. Для побудови команди зборів не вистачає. Щоб поставити гру, може вистачити і зборів, а ось побудова команди – більш тривалий процес. Завжди є позиції, які потрібно зміцнювати.
Ігор Циганик, Роман Бебех (FootballHub)
показати приховати