Коваленко, дублер Роналду та вчорашні лідери італійських грандів – символічна збірна провалів сезону Серії А
Завершуємо підбивати підсумки минулого сезону Серії А. До вашої уваги символічна збірна з футболістів, які не виправдали очікувань.
Серію матеріалів про сезон чемпіонату Італії ми розпочали збірною найяскравіших футболістів. Завершуємо також символічною командою, але – розчарувань. Не можна сказати, що хтось тут опинився випадково. Дехто не зумів підтвердити свої амбіції, дехто – не впорався з новими викликами, дехто – просто продовжив деградувати. Напевно можна сказати лише одне – не всі отримають шанс усе виправити.
Голкіпер – Бартоломей Дронговскі (Фіорентина)
Поляк перебуває у системі Фіорентини з 2016 року, але лише позаминулого сезону підібрався до статусу основного голкіпера. Допомогла оренда в Емполі, у складі якої Дронговскі навіть встановив рекорд Серії А. Однак вже з першого туру минулої кампанії почалися проблеми. Червона проти Роми. Ще через кілька матчів опинився в запасі. Далі – травма, після якої позбутися статусу резервіста вже не вдалося. За таких умов не доводиться навіть мріяти про перехід в Інтер, який цікавився Дронговскі.
Правий захисник – Йоакім Меле (Аталанта)
Хочеться вірити, що данець просто став заручником ситуації в його клубі. Меле перебрався в Аталанту в січні 2021-го. За півсезону став справжнім відкриттям і слідом провів дуже потужне Євро-2020. Закріпити успіхи в Серії А не вдалося. Не допомогли навіть травми конкурентів. Просто факт – торік Меле за 5 місяців зіграв лише на 200 хвилин менше, ніж упродовж повноцінної кампанії 2021/22.
Центральний захисник – Жуан Жезус (Наполі)
Наполі після невдачі з Костасом Маноласом знову спробував залатати дірку в центрі оборони, підписавши гравця Роми. Щоправда, за Жезуса платити не довелося. Не можна сказати, що досвідчений бразилець скористався шансом. Скоріше навпаки. Рахмані начисто виграв конкуренцію у свого титулованого колеги. Свої хвилини Жезус награв здебільшого завдяки травмам Каліду Кулібалі. Трапився з ним і курйоз – завдяки його автоголу Спеція стала першою командою, яка виграла матч Серії А без ударів у площину воріт.
Центральний захисник – Стефан де Врей (Інтер)
Від одного з найкращих до найгірших за якийсь рік. Таку метаморфозу пройшов Стефан де Врей. З Антоніо Конте нідерландець був головним у трійці центрбеків Інтера, з Сімоне Індзагі став найвразливішим. "Нерадзуррі" були надто потужними, щоб кожна результативна помилка де Врея ставала вирішальною. Однак місця у цій команді він заслуговує хоча б за провальне міланське дербі на початку грудня. Жиру буквально познущався зі Стефана. Саме з того матчу й почався фінальний спурт Мілана, який завершився чемпіонством.
Камбек імені Жиру у відеоогляді матчу Інтер – Мілан – 1:2
Лівий захисник – Алекс Сандро (Ювентус)
Чи не єдина позиція, де конкуренції просто не було. Алекс Сандро продовжив свою стагнацію ше на один сезон. Не допомогла навіть зміна тренера. Саме Макс Аллегрі вивів бразильця на топ-рівень під час своєї першої каденції в Юве, але потворити трюк не вдалося. Сандро отримував найбільше ігрової практики серед трьох лівих захисників туринців, але розпорядився цим часом найменш ефективно. Лише один асист за 28 матчів. Персонально це найгірший сезон Алекса у європейській кар'єрі, а йому лише 31 рік. На пенсію зарано.
Опорний півзахисник – Артуро Відаль (Інтер)
Чилієць не провалився у широкому розумінні цього слова. Просто така постать повинна відігравати значно вагомішу роль. Лише два матчі у стартовому складі, сумарно 700 хвилин на полі за увесь сезон. Очевидно, містеру Індзагі не потрібен Відаль. Не дивно, що Інтер планує позбутися "воїна" за рік до завершення контракту. Його зарплата – одна з найвищих у клубі. Платити майже 8 мільйонів євро за аніматора у роздягальні – розкіш, яку віце-чемпіони собі дозволити не можуть.
Правий півзахисник – Луїш Нані (Венеція)
Якби нам довелося визначити головний провал у цій збірній, то ось він. Поки конкуренти в боротьбі за виживання якісно підсилювалися, Венеція підписувала Луїша Нані. Як результат – команда впала на останнє місце і покинула Серію А. Португалець не зміг якісно замінити Роналду в МЮ, не зміг гідно перехопити естафету у свого земляка і в Італії. Нані лише 10 разів з'являвся на полі (віддав 1 асист) і кінцівку сезону провів у глухому запасі.
Атакувальний півзахисник – Браїм Діас (Мілан)
Після втрати Хакана Мілан несподівано не став шукати нову "десятку", а просто віддав культовий номер Браїму Діасу. З Реалом домовилися про дворічну оренду, включивши право викупу. Мініатюрний іспанець класно почав, а потім підхопив ковід. Після хвороби на попередній рівень не повернувся. Про що говорити, якщо "россонері" догравали кампанію з Раде Крунічем у складі. Браїм може покинути Апенніни достроково, про викуп не може бути й мови. Мілан вже шукає нового гравця. 3+3 за сезон – вкрай скромні показники для футболіста команди такого рівня.
Лівий півзахисник – Віктор Коваленко (Спеція)
Вихованець Шахтаря отримав ідеальну можливість зарекомендувати себе в Серії А. Тьягу Мотта справді розраховував на Коваленка і давав гравцю вдосталь шансів. На жаль, Віктор ними сповна скористатися не зміг. Наприкінці сезону він уже був гравцем глибокої ротації. Не більше. У Спеції Коваленко грав і в центрі півзахисту, і зліва на фланзі, і ближче до атаки. Не закріпився ніде. Замість того, щоб підняти свій рейтинг перед поверненням в Аталанту, Віктор додав ще більше сумнівів щодо своїх перспектив у Серії А.
Нападник – Нікола Калініч (Верона)
Недосказаність. Саме це слово якнайкраще описує усі проби колишнього нападника Дніпра закріпитися у Серії А. Ігор Тудор бачив свого земляка ключовою фігурою в атаці. Калініч навіть непогано стартував, але порох закінчився вже у вересні. Зрештою, терпіти це до самого фінішу виявилися неготовими ні Верона, ні сам футболіст. Взимку 34-річний хорват повернувся у рідний Хайдук. Там показники Калініча у перерахунку на зіграні хвилини виявилися ще гіршими. Вочевидь, завершення кар'єри вже на обрії.
Нападник – Луїс Мурієль (Аталанта)
Колумбієць марить стабільним місцем у стартовому складі. У позаминулому сезоні він видав приголомшливі 22+9, але був для Джан П'єро Гасперіні лише джокером. Тепер же Мурієлю випав шанс підтвердити свої амбіції, а він його змарнував. За відсутності травмованого Сапати Луїс не зміг закріпитися у статусі лідера атак Аталанти і значно знизив власну результативність. Найкращим бомбардиром команди став Маріо Пашаліч – 13 голів. Мурієль забив лише 9. Фактично відсутність забивного нападника була однією з головних причин, чому бергамаски навіть у єврокубки не вийшли.
