Кополовець мчав зустрічною смугою, Васильков під "градусом" та інші новорічні пригоди
"Футбол 24" зібрав сім святкових історій у футболістів та тренерів УПЛ, а також майстрів мікрофона.
Коли до врочистого бою курантів залишаються лічені години, думати-читати-писати про футбол стає ліньки. Тож поспішаємо розбавити інформаційну стрічку, яка рясніє подіями, голами та чутками, порцією розповідей від знаменитих персон. "Футбол 24" звернувся до них із проханням пригадати найпам'ятніший Новий рік у своєму житті. Як виявилося, хтось із співрозмовників мав пригоди, мов у бойовику, хтось напився до "чортиків", а хтось, насамперед, цінує спокій і затишок.
Андрій Тлумак, екс-голкіпер львівських "Карпат": Новий рік я б назвав святом гучних компаній, тоді як Різдво - суто сімейне свято. У центрі Львова ходять вертепи, тож ми завжди ходимо переглянути їх виступи. Тим паче, мої діти мають ті чи інші ролі у святкових виставах. Повертаючись до Нового року можу сказати, що вже п'ять чи шість років зустрічаю його в незмінному товаристві старих друзів - Миколи Іщенка, Юрія Паньківа, Сергія Пшеничних і Тараса Кабанова. Минулого року, коли "зависали" в Карпатах, поруч святкував ще й Андрій П'ятов. Тож було весело (Сміється). До речі, тепер плануємо перед Новим роком завітати в лазню, як герої відомої стрічки. Вже все вирішено - ми забронювали місця в одній із львівських лазень.
Максим Шацьких, нападник київського "Арсеналу": Чи траплялися якісь цікаві випадки? Чомусь не пригадується взагалі нічого. Абсолютно. Щоразу зустрічаю Новий рік, як і зазвичай, - у колі сім'ї та друзів. Так буде й тепер. Нікуди не поїдемо, залишимося в Києві. До слова, хочеться побажати, щоб у 2013-му році на трибуни прийшло значно більше вболівальників, адже граємо саме для них. Ну й не завадило б побільше сильних команд у чемпіонаті, щоб Україна була солідно представлена в єврокубках.
Микола Васильков, журналіст, ведучий пам'ятного телепроекту "Третій тайм", (стилістику збережено практично на 100 відсотків): Випити можу неміряно, лакаю шо сліпий всі види горюче-смазочних, проте вік не той... Чудово, коли тобі 21 і ти хаваєш безтурботно амфітаміни і товчеш у чашці чаю по три пігулки екстезі, зараз гет інше життя. Тепер відхідняки такі, як у перлі наче, отже намагаюся нічо кіслотного не жерти і не нариватися на свята. Найпевніше, відкоркую пляшку червоного австралійського піно-нуа, або ж божоле-нуво, хоча вже для нього час трохи минув.
Зустрічаю завжди в ріжних місцях, з ріжними особами. Відзначу ньюєа на Печерську, на вулиці Шовковичній у компанії Катрусі Зінченко і маленького немовля Макара (в народі "макарона" чи "бурячка" - червоніє, коли заходиться).
Було якось я на Новий рік вивалювався з клубешника "Бомонд", це в круглій башті, разом із рябою кампашкою з телевізійників, когось із федерації, з "Камеді". А я уже тоді дав країні вугілля на душу населення, і всі до мене запхалися в "Хонду тайп р". Я по "газах", і на спуску на повній ході впілявся в бетонну балку - дорога ліворуч повертала, а у мене "градуси" в очах... Хтось викликав мусорів, когось відправили домів хутко з розбитими носами, я ледь відплювався від ДАІ, на евакуаторі вдвох з одною найстійкішою дівкою за ніч допленталися сто. Там жорсткий бадун, мороз, головняк. Такі ось теж бували свята.
Микола Павлов, головний тренер "Іллічівця": Відколи у мене загинув батько, а це сталося понад 20 років тому, я святкую Новий рік лише в тихій сімейній компанії. Пригоди молодості згадую неохоче, та й важко це робити. Скажу так: у житті футболіста є лише два свята - День народження та Новий рік. Собі в наступному році можу побажати лише того, щоб якомога скоріше повернутися на тренерську лаву. Набридло протирати штани на трибунах, наче я якась віп-персона.
Олександр Головко, екс-захисник київського "Динамо" та збірної України: У мене завжди все чітко прораховане, тому пригоди, форсмажори чи щось подібне, дякувати Богу, оминають боком. Принаймні, дотепер. Кажете, маю міру в алкоголі? (Сміється). Не думаю, що це залежить від кількості спожитого спиртного. Просто для мене Новий рік - це суто сімейне свято, доповнене присутністю найближчих друзів та кумів. І для яскравості емоцій не потрібно їхати за кордон - скільки пригадую, завжди зустрічав Новий рік в Україні. Похід в лазню? Зараз ми вже в такому статусі, що можемо собі дозволити лазню, не відходячи далеко від домівки. Попарився - і за святковий стіл.
Денис Босянок, коментатор: Новий рік - це "внутрішнє" свято, воно має бути в душі кожного. Зіткнення із зовнішнім світом, якісь пригоди тощо - це відвертати власну увагу від основного. Пригадую юність у південному степу, де тоді мешкав. У новорічно-різдвяні вечори я вирушав з двома найкращими друзями в мандри. Ми співали супроти вітру, а в степу, як відомо, акустика просто неймовірна. Яким був репертуар? Я виріс на російській рок-музиці, тож захоплювався гуртами "Кіно", "Аліса", "Акваріум", ДДТ. На жаль, я тоді був не надто обізнаний з українською музикою, щоправда, знав кілька щедрівок, якими присмачував рок-хіти. Зараз я виїхав за межі Києва. Маю будинок в лісі, де легко дихається. Тут природи більше, ніж мене.
Михайло Кополовець, півзахисник львівських "Карпат": Ой, була у мене така пригода минулого року! До бою курантів залишається якась година, а мені ще потрібно заїхати автівкою по батька, роблячи відчутний "гак". Щоб зрізати трохи шляху і виграти час, рушив по зустрічній смузі, і невдовзі нарвався на інспекторів ДАІ. Потрапив би до відділку, якби не мав у багажнику кілька пляшок шампанського. Щиро перепросив хлопців, подарував дві пляшки і вони мене відпустили. У мене, знаєте, завжди нормально розмова з даішниками складається (Сміється).
Планую розпочати святкування в сімейному колі, а потім з друзями вирушимо до одного з ужгородських ресторанів. Дозволю собі випити в цю ніч трохи більше, ніж зазвичай. Все-таки перша половина сезону - позаду, зараз можна. До речі, я тут був в Дубайї, звідки привіз пляшку колекційного віскі. Це дорогуватий напій, зазвичай його ставлю "за скло". Але не цього разу. Дегустуватимемо всією компанією.
Розмовляв Олег Бабій
Twitter автора - @Gullit_87
показати приховати