"Коноплянка може грати в будь-якому клубі світу". Антоніо Кордон – про те, як "проколовся" із Дрогба і чому відмовив "Барселоні"
Цими днями в Україні побував спортивний директор "Вільяреала" Антоніо Кордон Руїс. "Футбол 24" зустрівся із знаменитим іспанцем.
Він практично ніколи не дає інтерв’ю, а керівництво «Вільяреала» навіть попросив про те, щоб його не змушували спілкуватися із журналістами. Яскраве світло софітів – не для нього. Антоніо Кордон звик працювати у тиші і спокої.
Львів порушив звичний уклад іспанського професіонала. Гамірний брукований центр міста, каравани туристів, бій курантів на Ратуші. Ми зустрілися із сеньйором Антоніо за гальбою львівського пива у розкішному ресторані «Королівська Пивоварня», а після закінчення розмови спортдир «Жовтої субмарини» запросив журналіста «Футбол 24» у Вільяреал – на порцію елегантної іспанської паельї.
- Сеньйоре Антоніо, в успіхах «Вільяреала» останніх років є ваш суттєвий внесок. Що вважаєте своїм найбільшим досягненням?
- Якщо брати до уваги минуле, то це, безперечно, Санті Касорла. З теперішніх гравців «Вільяреала» можу назвати Бруно Соріано. Але мені не повернеться язик присвоїти собі цей здобуток. Бо насправді – це досягнення групи людей, однодумців у клубі, які злагоджено працюють в одному напрямку.
- Ви створили у Європі та Південній Америці розгалужену мережу скаутів. У скількох країнах працюють ваші люди?
- Їх небагато. Окрім мене - лише 5 осіб. Але в нас добре організована робота, ми слідкуємо за всіма лігами, які нас цікавлять. Коли бачимо, що футболіст непересічний і він нам подобається – виїжджаємо, щоб переглянути його «вживу». Успіх – не в кількості, а в якості. Кожен чітко знає, за яку ділянку роботи і за яку лігу відповідає.
- Чи є у вас спеціаліст, який стежить, зокрема, за українським футболом?
- Найчастіше ми відстежуємо матчі українських збірних. Коли вони прибувають у Європу, хтось із наших скаутів часто бере курс на цей матч і уважно дивиться.
- Є таке поняття як «Жовтий бебі-бум». Це коли щороку із філіалу в першу команду «Вільяреала» потрапляють молоді вихованці. Чи не виникало через це непорозумінь із головним тренером? Можливо, в нього є інші побажання щодо кадрової політики?
- З самого початку «Вільяреал» засновувався як клуб, що черпає таланти із власної академії, в яку вкладено багато коштів. Це наша основна мета – навчати дітей грати у футбол і продемонструвати їм, що піднятися із академії в першу команду – абсолютно реально. Відповідно, ніяких конфліктів чи непорозумінь із головним тренером немає. Робота академії із командою налагоджена до дрібниць, прописана філософія, збудована система, тож у першій команді лише раді молодим талантам.
Більше того. Якщо в академії є молодий футболіст, який через кілька місяців чи років здатний дійти до першої команди, ми конкретну позицію на полі притримуємо спеціально для нього, не беручи туди ніяких легіонерів – щоб не затулити, не затьмарити власного гравця. Це дуже важливо.
На фото: Антоніо Кордон та Олег Смалійчук
- За яким принципом ви набираєте професіоналів у свою команду?
- Як правило, у нас не відбувається радикальних кадрових змін. Переважно люди працюють у клубі упродовж багатьох років. Найголовніша вимога – щоб у людей співпадала філософія, а їхні професійні якості відповідали обраному напрямку.
- З якими клубами у «Вільяреала» найкраще налагоджена співпраця?
- Я 16 років у «Вільяреалі» і переконався, що в Іспанії всі клуби один одного поважають і підтримують. У «Вільяреала» прекрасні робочі стосунки з усіма. Важко виділити, що ось з тими у нас краща співпраця, а з отими – гірша.
- Ми згадували про ваші найбільші професійні успіхи. А що вважаєте своїм найдошкульнішим проколом?
- Це сталося ще в той час, коли я знімав відео по перспективних футболістах. Поїхав якось у Францію. На одному з матчів «Генгама» мене вразив потужний нападник і я ним дуже загорівся. Досвіду тоді в мене було небагато, старші колеги застерігали, що футболісти такого профілю можуть бути конфліктними і не варто ризикувати. Тож, трохи повагавшись, я ним знехтував. Потім виявилося, що це був Дрогба (Сміється). А поруч з ним грав – хто б, ви думали? – Малуда!
- Що можете порадити клубу, який хоче працювати за зразком «Вільяреала»? З чого варто розпочати насамперед?
- Найголовніше – не відхилятися від обраного курсу. Якщо є задуманий план, то щоб ніхто не впливав на рішення. Якщо прийняли рішення – рухаємося в одному напрямку і не збиваємося на манівці, бо, мовляв, там агент запропонував якогось футболіста. Якщо цей гравець не вписується в систему, то нехай він буде навіть із «Золотим м’ячем» – потрібно однаково прямувати своєю обраною дорогою.
- Що ви думаєте про роботу клубів-грандів, тих же «Ман Сіті» чи «Реала», які витрачають на трансферному ринку десятки мільйонів, але не отримують бажаного результату? Чи не смішно вам із них?
- Насправді, мене не цікавить, що і як роблять інші клуби. Я зосереджений суто на «Вільяреалі» і своїй роботі. Думаю, як би нам менше використати коштів і при цьому досягнути більшого. Гранди ж нехай роблять, що хочуть.
- Недавно вашими послугами цікавилася сама «Барселона». Чому ви прийняли рішення залишитись у «Вільяреалі»?
- Я багато віддав «Вільяреалу». Своєю чергою «Вільяреал» допоміг мені стати тим, ким я є. Я вже став частинкою клубу, і, поки є повна довіра від президента і керівництва, нереально навіть припускати, що зміню місце роботи.
- Зараз «Вільяреал» - четвертий у турнірній таблиці Прімери і має хороші шанси на Лігу чемпіонів. Це максимум, якого може досягнути ваша команда?
- Зараз ми перебуваємо на куражі, хоча ще кілька років тому грали у Сегунді. Позицію клубу в Прімері диктує бюджет - нереально порівняти бюджет деяких інших клубів у 600 мільйонів і наш – у 60. Кожен повинен міцно стояти на землі і розуміти реальність – що ти можеш станом на даний момент. Футбол – то цикли. Може бути кращий цикл, гірший цикл. Головне – не переборщити з амбіціями. Потрібно тримати ноги на землі і просто працювати.
- Не вперше у вирішальних раундах єврокубків Іспанія має найбільше клубне представництво. У чому секрет успіху?
- Любов до футболу і бажання грати в нього гарно, естетично. Це, відповідно, притягує і якісних футболістів, і вболівальників на трибуни. На стадіонах – якісні поля, у клубах – хороші інфраструктури. Плюс – величезна увага до дитячого футболу.
У продовження теми успішних клубів… Власники повинні визначитися, яку команду хочуть і як її бачать. Розробивши проект, вони запрошують під нього потрібних людей. Президент «Вільяреала» із самого початку сказав, що хоче мати клуб «не на кількість, а на якість». Ідея «Вільяреалу» – формувати гравців для клубу у власній академії і показувати при цьому змістовний, видовищний футбол.
- На яких позиціях в Іспанії дитяча школа «Вільяреала»?
- Минулого року U-18 стали чемпіонами Іспанії, виграли у «Реала» і «Барселони». «Вільяреал» - це третій клуб країни за кількістю делегованих футболістів у молодіжні збірні Іспанії. І це при тому, що населення Вільяреала – 50 тисяч осіб!
- Конкурентом «Вільяреала» у боротьбі за путівку в Лігу чемпіонів є «Севілья». Як ви оцінюєте талант Євгена Коноплянки? Які його іспанські перспективи?
- Коноплянка – сильний футболіст. З ударом, дриблінгом, прекрасним баченням поля. (Розмова відбулася перед матчем "Севілья" - "Вільяреал", в якому Євген забив супергол. Сеньйор Антоніо наче у воду дивився! - прим. "Футбол 24"). На мою думку, він може грати в будь-якому клубі світу.
- Ретрозапитання. Чи пригадуєте матчі «Вільяреала» з київським «Динамо» у середині 2000-х?
- Я якраз прийшов у клуб наступного року після цих матчів. Тому пригадати щось конкретне про «Динамо» - важко.
- Це ваш дебютний візит в Україну?
- За стільки років я облітав, об’їздив увесь світ, проте в Україні – вперше (Усміхається).
- Ціль вашого візиту?
- Я приїхав на запрошення свого друга Олега Смалійчука. У першу чергу хочу подивитись і оцінити для себе рівень і якість вашого чемпіонату, деяких його виконавців, ну і, звичайно, скуштувати ваш знаменитий борщ із варениками.
Олег Бабій, Футбол 24
Фото Ігоря Хомича"Коноплянка в "Севільї" ненадовго, а Швед вистрелить навіть швидше, ніж ми думаємо"
показати приховати