Історія команд. Селтік Глазго - великі духом, що дарують радість і б'ють Гігантів

9 травня 2013 1403 Читать на русском

"На сьомий день Господь поглянув на землю, подумав і відрізав від Англії її найкращий шматок - Ірландію", - це слова одного з персонажів фільму "Банди Нью-Йорка". Ірландців у цьому кіно багато. Вони власною кров'ю оплачують право жити на новій батьківщині.

Ці люди перетнули Атлантику, рятуючись від голодної смерті. Майже два мільйони ірландців в середині 19-го століття загинули від штучного голоду, створеного англійською адміністрацією. Ще стільки ж емігрувало. Утім не всі поплили за океан, дехто шукав кращої долі ближче. Саме ірландська діаспора в Глазго і створила одну із найсильніших футбольних команд Шотландії, одну із найпопулярніших команд світу - "Селтік".

ПОЧАТОК. ДОБА МЕЙЛІ

Історія футбольного клубу розпочалася у 1888-му році, а поштовхом до його створення стали злидні. Католицький священник брат Волфрід зібрав команду при церкві святої Марії, метою якої була благодійність. На матчах планували збирати пожертви для сиріт та бідного населення. Назва "Селтік" стала даниною кельтському походженню ірландців та шотландців. А барви та конюшина на емблемі - символом суму емігрантів за зеленим островом.

Хоча клуб і заснували вихідці з Ірландії, він з року в рік набирав шаленої популярності і серед місцевого населення. "Селтік" отримав імідж католицького клубу, тоді як інша команда з міста Глазго - "Рейнджерс" - ідентифікувала себе як протестантський колектив...

YOU'LL NEVER WALK ALONE

Коли ти йдеш крізь бурю, іди з високо піднятою головою... Не бійся темряви... Адже негода закінчиться і ти побачиш золоті небеса. І почуєш ніжний спів жайворонка. Ти ніколи не залишишся самотнім.

  

Так співається в пісні You’ll Never Walk Alone, створеній у сорок п'ятому. Її виконують вболівальники багатьох команд, але на "Селтік Парк" вона звучить по-особливому. Бо ці слова передають всю суть зелено-білих вболівальників. Якщо їхні улюбленці програють, фани не лютують, не ображають футболістів і, боронь Боже, не відвертаються від команди. Вони сумують. І чекають. Чекають, що колись, як у 67-му, побачать золоті небеса, та почують ніжний спів жайворонка. А поки цього не сталося, гравці мусять знати - самотніми вони не залишаться ніколи.

  

"Селтік" 44 рази ставав чемпіоном Шотландії, однак люблять цю команду не за титули. А за ту радість, яку вона несла бідним сиротам. За те диво, яке вона дарувала, долаючи футбольних Голіафів. За ті емоції, які вона дарує людям, що втратили вітчизну. Адже з 80-ти мільйонів ірландців, яких доля розсіяла по світу, важко знайти бодай одного, що не вболіває за "Селтік" (Глазго).

  

Серед відомих уболівальників команди актори Джеррард Батлер і Дженіфер Лав Х'юїт, вокаліст U2 Боно і легенда рок-музики Род Стюарт.

  

Восени 2012-го клуб святкував 125-річчя. Де-де, а тут традиції шанують. Великих перемог у рамках святкування від "кельтів" не чекали, адже в рамках Ліги Чемпіонів до Глазго завітала сама "Барселона". "Барса" Мессі, Хаві та Іньєсти - команда, яку дехто вважає найкращою в історії футболу.

  

Однак інколи на полі найважливішим є характер. І кому це знати, як не вболівальникам "Селтіка". Зелено-білі не є футболістами, кращими від каталонців. Але саме в той казковий вечір вони захотіли здійснити мрію - свою і тисяч інших людей. І вони це зробили. Після фінального свистка камера вихопила на трибунах Рода Стюарта. Легендарний музикант із сорокарічним стажем уболівання плакав, немов дитина. Мабуть, таким воно і є - щастя...

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
4
год
:
43
хв
Ліверпуль
22:00
Баварія
Вгадай результат матчу
Залиште відгук