Іспанська м'яcорубка: хто виграє найбільш конкурентну лігу за останні 20 років, або Барса та Реал у серйозному лайні
Іспанія отримала нереально крутий сезон за останні 20 років. Тут вже шість разів змінювались лідери, а Барселона втратила одинадцять очок. Лише дискурс в історію дозволяє визначити фаворита на здобуття титулу.
Починаючи з сезону 1998/99 жодного разу сім найкращих команд першості не були розділені лише трьома очками – це дистанція між Барселоною, яка пори регулярні виїзні провали примудряється втримувати лідерство (22 очки), та сьомим Хетафе (19). Три іспанські гранди більше не демонструють регулярності з попередніх років. Станом на 12-й тур вже мало хто наважиться назвати Прімеру лігою двох-трьох команд з великою прірвою від середняків. Подарунки історичних грандів наразі найкраще використовують чотири клуби з так званого другого ешелону – Сосьєдад, Севілья, Гранада і Хетафе.
Реал сенсаційно не зміг здолати Бетіс та зрівнявся за очками з Барселоною
Команда з Сан-Себастьяна посідає третю сходинку з тими ж трьома пунктами, які мають у своєму активі Барселона та Реал. Баски вже 17 років не перебували так високо на аналогічному відрізку турнірної дистанції (у сезоні 2002/03 вони були першими з 26-ма очками). Перед стартом сезону президент Хоакін Аперрібай ставив завдання виходу у єврокубки, але неймовірний вибух таланту Мартіна Едегора, сенсаційного королевича Іспанії, про якого ми розповідали трохи раніше, дозволяє мріяти навіть про місце у трійці найкращих.
П’ята у таблиці Севілья програла лише один з шести останніх матчів (проти Барси на Камп Ноу). Трансфери Лукаса Окампоса (4 м’ячі, 1 асист) і Жоана Джордана (2 м’ячі, 1 асист) стали позитивним імпульсом для "рохібланкос" – зараз вони небезпідставно марять Лігою чемпіонів. Ще один представник андалусійського футболу Гранада також приємно дивує. Сенсаційний новачок після підвищення у класі демонструє розкішні результати, не визнаючи авторитетів. Попри поразку від Сосьєдада команда Дієго Мартінеса залишається одним з лідерів дивізіону за набраними очками вдома – 12 з 18-ти можливих. Ноево лос Карменес перетворився на фортецю, неприступну, зокрема, для Барселони (0:2 у п’ятому турі). Набравши 20 балів, "Ель Грана" не лише суттєво випереджає за графіками свою основну ціль (збереження прописки), але й заглядає у бік Європи.
Хетафе, який посідає шосте місце, вже боровся за Лігу чемпіонів у минулому сезоні, пропустивши вперед Валенсію на фінішній прямій. Зберігати пристойний рівень футболу команді з передмістя Мадрида дозволяють голи Анхеля, одного з неочікуваних "кілерів" чемпіонату (5 влучних пострілів).
Непересічна рівність іспанської першості підтверджується статистикою. Барселона втратила 11 очок (!) за одинадцять зіграних поєдинків (перенесений Ель Класіко відбудеться 18 грудня). При цьому каталонці досить несподівано спіткнулись на двох колективах, які у минулому сезоні представляли Сегунду – вже згадані 0:2 на Лос Карменес та 2:2 на Ель Садарі проти Осасуни. До слова, остання демонструє просто божевільні результати на власному полі, не поступаючись 31 матч поспіль у всіх турнірах. Але це не виправдовує команду Валвьерде, яка продовжує робити старі помилки.
Недавні чемпіонства з 100 набраними очками зараз виглядають чимось дуже далеким, якщо не фантастичним. У сезоні 2011/12 цієї позначки досягнув Реал, а наступного року – Барселона вже покійного Тіто Віланови. Зважаючи на нинішні виступи двох суперпинципових суперників, схожі цифри – не інакше, як утопія. Щоб набрати сто пунктів, мадридці та каталонці не можуть собі дозволити втратити більше трьох балів до завершення сезону. Навіть затяті оптимісти навряд чи прогнозуватимуть такий перебіг подій, тим паче – враховуючи форму грандів.
В іспанському футболі відбуваються великі зміни з початку сезону 2018/19, і це видно неозброєним оком. Минулорічна кампанія була другою найбільш вирівняною за 21 рік. Після тих же 12-ти турів першу та п’яту команди, Барсу з Еспаньйолом, розділяли всього три очки. Севілья, Атлетіко та Алавес посідали другу, третю і четверту позицію відповідно, набравши по 23 пункти. За аналогічний відрізок поточного сезону лідери чергуються, немов візерунки у калейдоскопі: Реал очолював таблицю 4 рази, Барса – 3, Севілья – 2, Атлетіко, Атлетік і Гранада – 1. За останні 25 років лише у сезоні 2005/06 було стільки ж лідерів на аналогічному етапі.
З тих пір, як перемоги в Іспанії приносять три очки (95/96), всього один сезон може похвалитись кращою конкурентністю, ніж нинішній. На старті кампанії 1998/99 першу та восьму команди розділяли три залікові бали (Сарагоса – 22, Мальорка – 19). Цікаво, що Барселона, яка тоді йшла шостою (19 очок), у підсумку виграла чемпіонат з 79-ма пунктами. Каталонці випередили Реал на 11 очок, хоча після 12-ти зіграних "хорнад" мадридці були другими (21 бал).
Сьогодні ми бачимо кардинально протилежну ситуацію порівняно з сезонами 04/05, 15/16, 16/17 і 17/18, коли кучність першої шістки була найнижчою за 25 років. Першу та другу команди розділяли три очки. У перших трьох випадках лідирувала Барселона, ще одного разу – Реал, а титул завжди діставався тому, хто перебував на вершині.
Лідери після 12-ти турів, відтоді як змінилась система нарахування очок, здобували чемпіонство у 13-ти з 25-ти випадків. Барса, яка за ідентичних обставин є першою нині, брала лігу 9 разів. Та чи наважиться хтось повісити на каталонців золоті медалі прямо зараз? Ні Англія, ні Італія, ні, тим паче, Франція не зможуть похвалитись схожим рівнем конкуренції у першій десятці. Хіба що Німеччина демонструє подібні цифри – одне очко між третьою і дев'ятою командою.
показати приховати