"І тут мені кажуть, що я підпишу контракт з Барселоною": Ямал пригадує купіль із Мессі і його найкращий гол
Ламін Ямал провів чудовий рік, виступаючи за Барселону та збірну Іспанії, і у своєму юному віці виграв міжнародний трофей. Іспанець дав велике інтерв'ю France Football, яке адаптувала та переклала Ольга Любушкіна.
Вінгер Барселони Ламін Ямал став зіркою не тільки Ла Ліги, а й Євро-2024 у складі збірної Іспанії. Молодий нападник отримав номінації на найвищі нагороди у футболі від France Football. В інтерв'ю французькому виданню Ламін розповів про свій шлях і про те, що його мотивує на нові звершення.
– Ваші друзі та родина розповідали нам, що в дитинстві ви ніколи не випускали м'яча з рук. І якщо хтось забирав його у вас, бо прийшов час їсти чи спати, ви починали плакати…
– Це правда! Пам'ятаю, коли я ходив до школи, носив його в сумці. Перед тим, як іти на урок, ховав у рюкзак, бо вчителька не хотіла, щоб я клав його на стіл. Вдома я любив грати у футбол зі своїми собаками. Батько казав, що мені нема чого боятися, що вони мене не вкусять, тож мені було весело з ними. Обігрувати собаку – це найскладніше, що можна зробити! Це була частина мого навчання, це було схоже на тренування.
– Який ваш перший спогад про футбол?
– Моє перше тренування з Ла Торрета (у віці трьох років). Я не знав, що робити: всі почали виконувати вправи для розминки... Я ніколи раніше цього не робив і хотів додому. Тато сказав мені, щоб не панікував, що все буде добре і що зможу отримати задоволення, коли тренування справді розпочнеться. І вже з другого тренування мене перевели у вищу вікову категорію. У Ла Торрета навчили мене грати в команді, рухатися і взаємодіяти з партнерами.
– За якими гравцями ви стежили?
– Неймар ще грав у Сантосі, і я любив дивитися відео з ним. Ходив до друга, у якого був комп'ютер, і ми проводили цілі дні за переглядом відео в інтернеті, а потім повертався додому і намагався відтворити те ж саме у своїй спальні перед сном. Я також любив Ліонеля Мессі, звичайно! Не забуваючи про Вілью, Педро та всю команду Барси, за якою спостерігав по телевізору.
– Чи вплинули на вашу гру виступи на майданчику Rocafonda в Матаро, на північ від Барселони?
– Гра на Polideportivo (муніципальне бетонне поле) дозволила вдосконалитися в ситуаціях віч-на-віч і навчитися виходити з тих ситуацій, з якими мені доводиться мати справу в матчах. Я також навчився долати свій страх грати зі старшими друзями і отримувати задоволення, попри все. Зрештою, я завжди грав проти суперників, які були на сім чи вісім років старші за мене, і мені доводилося знаходити способи ухилятися від них, щоб уникнути ударів.
"Ми перетворили зацементований майданчик у власну версію "Сан-Сіро". Топ-10 правил дворового футболу
– Звідки у вас талант до футболу: від батька, який був дуже обдарованим, чи від Лео Мессі, який благословив вас на благодійному вечорі, коли ви були ще зовсім маленьким?
– Мій батько був повним невдахою! Він усім казав, що він хороший гравець, але це не так! Хоча саме він водив мене в парк грати у футбол і записав мене з мамою в Ла Торрета. Чесно кажучи, не пам'ятаю фото з Мессі, був дуже малий. Мама розповіла мені про це, коли мені було 7 чи 8 років. Неймовірно думати, що найкращий гравець світу купав мене, але думаю, що це просто збіг.
– Вам не здається, що тоді він передав вам трохи своєї магії?
– Сподіваюся, що так! З краплею його магії я міг би стати неймовірним футболістом, чи не так? Але це збіг обставин, не більше.
– Це на його честь ви обрали номер 19 в Барселоні?
– Коли мене викликали до національної збірної (8 вересня 2023 року, проти Грузії, 7:1 з одним голом), я взяв номер 19, тому що він був одним з єдиних, що залишилися, оскільки я був новачком у команді. Саме з цим номером я виграв перший великий титул у своїй кар'єрі (Євро). З Барсою я зіграв лише сім хвилин, коли ми виграли Ла Лігу (у 2022-23 роках він носив 41-й номер у складі "блаугранас"). Потім я побачив, як люди почали говорити, що це номер, який Лео колись носив у Барсі та національній збірній. Я все більше і більше прив'язувався до нього.
Це дуже особливий номер для мене, який носитиму до кінця життя. Але намагаюся не думати надто багато про порівняння і завжди залишатися собою. Як я кажу своїм друзям, найголовніше для мене – залишити свій слід у футболі та зробити чудову кар'єру. Після цього кажу собі: якщо мене порівнюють з найкращим гравцем в історії, то це тому, що все роблю правильно. Це мене не турбує, але я концентруюся на собі.
– Ви б хотіли віддати красиву передачу, як Іньєста, чи забити, як Мессі?
– Щось на кшталт Лео! Я пам'ятаю гол, який він забив у ворота Атлетіка Більбао (сольний прохід у фіналі Копа дель Рей 2015 року). Бачу, як Лео отримує м'яч біля лави запасних і починає дриблінг один за одним повз усіх захисників до воріт. Я був приголомшений!
– Ви пам'ятаєте той день, коли перейшли в Барселону?
– Я повертався додому зі школи, коли один із моїх друзів, який чув, як мама говорила про це з подругами, підбіг до мене з криком: "Ти підеш до Барси!". Я не повірив йому, але, прийшовши додому, запитав маму, чи це правда. Вона сказала, що не хотіла мені говорити, бо ще не було повного підтвердження. Це був шок! Я тільки думав про те, щоб перекусити, піти в парк з друзями, і тут мені кажуть, що я підпишу контракт з Барселоною!
Коли приїхав до Ла Торрети, у мене була ця майстерність обігрувати віч-на-віч, ця вертикальність і моя манера гри, але мені не вистачало самоконтролю. У той час я був трохи "хаотичним" гравцем: брав м'яч і кидав виклик своєму безпосередньому супернику за допомогою дриблінгу. У Ла Масії я навчився бути спокійним і знати, коли грати швидко, а коли повільно, а також грати в команді – все те, що робить Барсу такою особливою.
– Де ви бачите можливості для покращення?
– Переважно в захисті. Нападники великих клубів, таких як Барса та Реал, мало захищаються, і я думаю, що це та сфера, де нам потрібно вдосконалюватися. Я спробую сконцентруватися на цьому.
– Що ви пам'ятаєте про свій перший день тренувань з першою командою?
– За два дні до матчу Ліги чемпіонів проти Вікторії Пльзень (7 вересня 2022 року, 5:1) Хаві покликав усіх гравців, які мало грали в чемпіонаті, на тренування в неділю, і мене попросили взяти участь. Я не наважився зайти в роздягальню, тому деякий час залишався в спортзалі на велосипеді, нічого не роблячи... Ансу (Фаті), якого трохи знав, потім пішов зі мною. Там були Альба, Жерар Піке, Міралем П'яніч... Я дуже хвилювався, тому що це були гравці, яких звик бачити по телевізору, і раптом виявилося, що я граю з ними. Поступово збентеження минуло. Коли я дебютував у матчі (29 квітня 2023 року в Ла Лізі проти Бетіса), почувався добре, без жодного стресу.
– Ви поспішаєте прогресувати?
– Ні, ні, я не поспішаю, але хлопець, який не любить... Скажімо так, коли відчуваю, що можу перейти на вищий рівень, не люблю зупинятися на досягнутому. Мені подобаються труднощі. Краще грати менше, але з найкращими, ніж грати весь час, але щоб було занадто легко. Це вже було на юнацькому рівні. Я не поспішаю, але завжди хочу більшого.
– Разом з Ніко Вільямсом ви були однією з зірок Євро, виглядаючи розслабленими та працьовитими. Як справляєтеся з тиском?
– Зрештою, це все заради того, щоб отримувати задоволення від гри у футбол. Ми двоє друзів, які грають разом. Тільки уявіть, якби ви і ваш найкращий друг були в національній збірній, ви б, напевно, робили те ж саме, що і ми. Все, про що ми думаємо, – це насолоджуватися і розважатися. Наша єдність очевидна, коли хтось із нас забиває гол і ми танцюємо, тому що це наш спосіб дивитися на футбол і добре проводити час. Це також допомагає нам розслабитися, бути самими собою і викластися на повну.
Ламін Ямал та Ніко Вільямс / фото: Image Photo Agency/Getty Images
– Чи очікували ви перемоги на цьому Євро?
– Ми всі були впевнені один в одному. Той факт, що вся преса писала, що ми не вийдемо до чвертьфіналу, ще більше мотивував нас. Ми знали, що потрібно робити, щоб пройти весь шлях. І ми показали, що були найкращою командою. Коли ти граєш з Дані Карвахалем, Родрі, Ніко (Вільямсом), Дані Ольмо, Педрі... Ти знаєш, що здатен грати на високому рівні. Ми дуже хороша команда, і ми вже думаємо про наступні змагання.
– У півфіналі проти Франції, попри ранній гол (на 9-й хвилині), ви зберегли самоконтроль і свій стиль гри, щоб переламати ситуацію.
– Ми також пропустили у матчі 1/8 фіналу проти Грузії (4:1), і це послужило нам уроком. Ми трохи запанікували і втратили кілька м'ячів. Тому сказали собі: якщо пропустимо гол, як це сталося з Францією, коли ми грали набагато краще, то треба зберігати спокій. На щастя, я швидко зрівняв рахунок (на 21-й хвилині), і це повернуло нас на правильний шлях. Франція – одна з найкращих команд світу. Це був дуже фізичний матч, але ми виграли його завдяки нашому стилю гри та нашому характеру.
– Треба бути сміливим, щоб забити.
– Це питання впевненості. Мої партнери по команді дали мені цю впевненість, сказавши грати так, як я вмію. Наш капітан, (Альваро) Мората, сказав мені на зборах: він знає, що я здатен на великі речі. З такою впевненістю ти можеш бити з будь-якої точки поля.
– Перед матчем Адрієн Рабйо зробив вам комплімент і сказав: "Щоб зіграти у фіналі Євро, тобі доведеться зробити набагато більше, ніж робив досі". Це була ваша відповідь, той гол?
– Це вже потім я зрозумів, що це він захищався переді мною. Тоді я не звернув на це уваги. Зрештою, навіть якщо це було непорозуміння, воно допомогло мені мотивувати себе на хороший матч. Але я не тримаю на нього зла. Він чудовий гравець, і я з нетерпінням чекаю нової зустрічі з ним на полі.
– З цим титулом ви встановили новий рекорд, ставши наймолодшим гравцем, який коли-небудь вигравав міжнародний трофей, випередивши Пеле. Це важкий тягар для вас?
– Пеле – один із найвидатніших гравців в історії, він, безсумнівно, входить у топ-3. Побиття рекорду такого неймовірного гравця залишиться зі мною на все життя. Саме це я мав на увазі, коли говорив, що хочу залишити свій слід у футболі.
– У 2021 році ви дивилися Євро з друзями в торговому центрі Матаро. Час летить непомітно, чи не так?
– Це правда, що я пройшов шлях від спостереження за змаганнями по телевізору, коли ще не був професіоналом, до того, щоб стати одним із головних героїв, за яким люблять спостерігати діти. Ба більше, ми виграли його, про що, очевидно, мріяли! Неймовірно, чи не так?
– Що для вас змінила ця перемога? Цього літа була така собі "Ямаломанія"...
– Я не обов'язково усвідомлював це під час змагань, тому що ми були трохи відрізані від світу і не розуміли її масштабу. Я по-справжньому усвідомив це в аеропорту. Люди були божевільні від того, що бачили нас і святкували з нами. Зараз я більш відомий. Раніше люди просили мене сфотографуватися, але міг вийти на вулицю без особливих проблем. Тепер це неможливо. Коли я їду в машині, люди впізнають мене через вікно.
– Це не заважає вашій мамі просити вас допомогти по дому, з того, що нам розповідали.
– Я міг би думати, що я король світу, тому що чемпіон Європи, але це не так, тому що мама все одно просить мене піти купити те чи інше, взути шльопанці, зробити щось… Це допомагає мені усвідомлювати реальність, і це дає мені бажання вдосконалюватися день за днем.
– Ви бачите себе в Барсі на довгі роки, чи думаєте про продовження кар'єри в іншому місці?
– Я хочу максимально використати цей момент, бути частиною найкращого клубу у світі. Хочу увійти в історію Барси, це те, що має для мене найбільше значення.
Фото Manuel Queimadelos/Quality Sport Images/Getty Images
– Колись рушійною силою Ель Класіко було суперництво між Мессі та Роналду. Тепер настав час для дуелі Ямал – Мбаппе?
– Я пам'ятаю ті Класіко, про які всі говорили: це було божевілля! Чим більше великих гравців у Мадриді, як у Барсі, тим краще для Ла Ліги. Але ні, я не думаю, що зараз настала ера Мбаппе – Ламіна. Це буде ера Барси і Мадрида, як це було завжди. І ми зробимо все можливе, щоб виграти Класіко, які траплятимуться на нашому шляху, щоб ми могли вигравати титули.
– Про що ви мрієте більше: про Лігу чемпіонів, чемпіонат світу чи "Золотий м'яч"?
– Я б сказав, що про чемпіонат світу та Лігу чемпіонів, але не можу вибрати... А потім "Золотий м'яч".
– Ви є фаворитом у боротьбі за Kopa Trophy для найкращого молодого гравця віком до 21 року, який вручатиметься France Football 28 жовтня під час церемонії "Золотого м'яча". Цього буде достатньо, чи ви вже ставите перед собою більш високі цілі?
– Я сподіваюся виграти Kopa Trophy, дайте мені його! Як я вже казав, мені завжди хочеться більшого. Хотів би виграти Лігу чемпіонів і "Золотий м'яч". Якщо я зможу їх виграти, тим краще, але не думаю про це. Я в основному думаю про те, щоб добре розпочати сезон з Барсою. Не думаю, що це мій рік, і нікуди не поспішаю. У цьому сезоні спробую зробити все, що в моїх силах, щоб виграти титули з командою. Якщо цього року я отримаю нагороду найкращого молодого гравця, буду щасливий її отримати, а потім прагнутиму до більшого, як і завжди.
