Повернення Короля
Одразу й не пригадати сезону, коли б “Ліверпуль” грав так погано.
Рой Ходжсон, на якого покладали великі надії на старті сезону, так і не зміг витягнути команду із болота, в яку її загнав Рафа Бенітес разом попередніми горе-власниками. Не можна сказати, що Ходжсон – поганий менеджер, бо своєю роботою у “Фулхемі” довів протилежне.
Рой робив все що міг, проте чим більше він намагався оптимізувати командну гру, тим глибше провалювався його “Ліверпуль”. 25 очок та 12 місце після 20 турів – далеко не ті цифри, які хочуть бачити в одному із найтитулованіших англійських клубів. Як наслідок – нове керівництво клубу відправило Ходжосона у відставку. Рятувати “Ліверпуль” закликали легенду клубу Кенні Далгліша.
Словами важко описати, ким є для “Енфілд Роуд” Далгліш. Він – найкращий гравець за всю історію “Ліверпуля”, за який відіграв 13 років. Фани клубу називають його просто “Король Кенні”. З “Ліверпулем” Далгліш виграв 6 Чемпіонатів Англії, 3 Кубки Чемпіонів 5 Кубків Англії.
В 1985 році Король Кенні став граючим тренером “Ліверпуля”. Тричі в 1986, 1989 та 1990 роках він приводив клуб чемпіонських титулів в Англії, а також виграв два кубки та 4 суперкубки. Далгліш залишив клуб в 1991 році. Більше на чемпіонський п’єдестал в Англії “Ліверпуль” не піднімався.
Проте його успішна тренерська кар’єра продовжилася – в 1994 році він привів скромний “Блекберн Роверс” до віце-чемпіонства, а вже в наступному 1995 р до чемпіонства в Англійській прем’єр-лізі. В 1997 р. він виграв срібло АПЛ із “Ньюкаслом”, пропустивши лишень на фініші сезону поперед себе МЮ Алекса Фергюссона. Після цього Далгліш ще трохи потренував шотландський “Селтік”, у якому він починав свою славну кар’єру.
В 2009 році Далгліш повернувся у “Ліверпуль” – він отримав посаду у клубній академії та став послом клубу. Весь 2010 рік телекамери постійно уловлювали Короля Кенні на трибунах “Енфілд Роуд” – він із сумом в очах спостерігав за муками на полі його рідної команди.
Зараз саме із іменем Далгліша пов’язують надії “Ліверпуля” на відродження минулої слави. Проте чого ж насправді варто чекати від повернення Короля Кенні?
Перш за все варто звернути увагу на те, що Далгліш не займався тренерською практикою вже близько 10 років, що робить це призначення доволі авантюрним. Разом з тим повернення Далгліша на тренерський місток є потужним PR-ходом. Тепер нове керівництво остаточно заручилося підтримкою фанів клубу. Персона Далгліша як ніяка інша здатна об’єднати довкола себе фанів, адміністрацію та гравців клубу. Така єдність повинна стати основою для подальших успіхів.
В той же час потрібно розуміти, що Король Кенні не Чарівник Смарагдового міста. Він не зможе в один момент перетворити Шкртела, Кириякоса та Конческі в надійних оборонців чи зробити із Лукаса Лейви, Максі Родрігеса, Крістіана Поульсена та Мілана Йовановича півзахисників, з якими можна вирішувати серйозні завдання у АПЛ. Окрім того Далглішу ще потрібно буде зберегти головну ударну силу команди – Фернандо Торреса, який вже втомився від безперспективності “Ліверпуля” і вже конкретніше починає дивитися у сторону “Манчестер Сіті”, МЮ та “Челсі”.
На “Ліверпуль” чекають непрості часи. Команда потребує якісної кадрової революції. Проте на серйозні трансферні витратити взимку Далгліш не зможе розраховувати. Саме тут може стати в пригоді його досвід роботи у клубній академії. Мабуть вже до кінця цього сезону в основній команді з’являтимуться молоді таланти.
Всі розуміють, що Дагліш це не Рафаель Бенітес, який у погоні за зеленими папірцями згоден втратити обличчя. Далглішу не потрібно нікому нічого доводити – він і так все давно довів і на футбольному газоні, і на тренерському містку. Він повернувся у футбол, щоб врятувати рідний “Ліверпуль”. І “Енфілд Роуд” вірить у свого Короля.
показати приховати