"Хоч ви не вбили і не згвалтували, ваша репутація варта 1 фунта". Як здати матч, щоб ніхто не помітив
"Футбол 24" розповідає божевільну історію Брюса Гроббелара – напевно найвідомішого голкіпера "Ліверпуля" всіх часів.
Біографія Брюса Девіда Гроббелара зіткана із пригод, які іноді навіть загрожували його життю. Він мав нещастя народитися у Родезії – країні, що зараз відома як Зімбабве. Батько, залізничник і фермер, змалку прищепив Брюсу любов до спорту. Бейсбол, а особливо футбол захопили хлопця. Маючи міцну атлетичну тілобудову, Гроббелар-молодший збирався піти у професіональний спорт, натомість його фізичними даними скористалася армія.
У 1960-70-х Родезія тонула в крові – громадянська війна. Брюс опинився у парашутно-десантному батальйоні спецназу тодішнього прем’єр-міністра країни і пройшов вишкіл в інструкторів "Моссаду" – грізних ізраїльських розвідників. Згодом Гроббелар вихвалявся, що вони навчили його 40 видів убивства. І він убивав, беручи участь у каральних рейдах.
"У першу ж ніч терористи атакували наш табір. Я стояв на варті і застрелив двох. Інакше не можна – війна! Виживає той, хто вистрелить скоріше і влучніше", – резонно зауважує Брюс.
Відвоювавши два роки, Гроббелар із батьками переїхав у США. Невдовзі прилаштувався у канадську команду "Ванкувер Вайткепс", щоправда, стан соккеру у той час був зовсім печальний, тож молодий голкіпер паралельно грав у бейсбол за "Норт Адамс Стейт Коледж". Грав і мріяв про чемпіонат Англії. Оглядини у "Вест Бромвіч Альбіон" провалилися, зате Гроббеларом зацікавився клуб четвертого дивізіону "Крю Александра". Тут Брюс проведе один сезончик і навіть відзначиться забитим м’ячем.
На затишну арену "Гресті Роуд" зачастив скаут із самого "Ліверпуля". У той час мерсисайдці були однією з найсильніших команд Європи, проте потребували молодого голкіпера на заміну Рею Клеменсу, який готувався до виходу на "пенсію". У березні 1981-го Гроббелар поставив підпис під контрактом і незабаром зайняв місце у воротах. Його козирем була неймовірна реакція, а мінусом – авантюрна гра на виходах, що іноді закінчувалася "привозами". Невдачі він сприймав із посмішкою, хоча міг і зірватися на комусь із партнерів, роздавши кілька стусанів. Словом, Брюс був непересічним балагуром, а чорні вуса лише додавали йому театральності.
В особистому житті панував такий же кавардак. Гроббелар одружився і виховував двох доньок. Тим не менше, регулярно ходив "ліворуч". Через кілька років виявилося, що це був не єдиний його гріх.
*******
Кріс Вінсент також народився у Родезії. Його батько займав одну з керівних посад на цукровому заводі, але, як відомо, війна вирівнює людей різних статусів. Кріс взяв у руки автомат і пішов служити. Дослужився до Бронзового Хреста "за доблесть", а на його бойовому рахунку – понад 100 вбитих.
Після дембеля хотілося солодкого життя. Вінсенту не давала спокою одна нав’язлива ідея. Він задумав відкрити у Родезії клуб, який організовував би для грошовитих дядечків сафарі на п’ять титульних представників африканської фауни: лева, леопарда, буйвола, слона та носорога. Потрібно було "всього лише" знайти інвестора, а з цим виникли проблеми.
Чоловік поїхав у Великобританію, але й там надії знайти однодумця танули з кожним днем. Кріс Вінсент спустив усі гроші, практично до останнього цента, і вже збирався повертатись додому на щиті. Аж раптом одного вечора за пінтою поганенького пива приятель Вінсента висунув ідею: "Тобі потрібно звернутися до Гроббелара. Він – твій земляк. Воював, як і ти. Вам буде про що поговорити".
На фото: Кріс Вінсент із товаришем, якого зрадить
Вони зустрілися у Честері. Винний бар Harkers ідеально підходив для розмови "по душах". Гроббелар промочив горло і після парочки фронтових історій розчулився: "Сафарі, кажеш? Моя кар’єра закінчується, а жити на щось потрібно далі. Ось тобі моя долоня – я в ділі".
Брюс інвестував у сумнівний проект 20 тисяч фунтів і став власником 10 відсотків компанії. Назвали її дуже пафосно – Mondoro Wildlife Corporation (mondoro у перекладі – “дух лева"). Час минав, а справи йшли кепсько. Не отримавши обіцяних дивідендів, Гроббелар плюнув на це все і пішов з компанії. Мрії Кріса Вінсента розвалилися, як картковий будиночок. Але авантюрист із Родезії дещо знав і мав план, як це можна використати, вбивши двох зайців – підзаробити + помститися Гроббелару.
*******
Що такого екстраординарного міг знати Кріс Вінсент? Таки знав. Гроббелар мав необережність впустити свого приятеля у внутрішній світ футбольної тусовки. А там виявилося не зовсім чисто.
Варто зробити важливий відступ для того, щоб представити ще одну ключову дійову особу цієї історії – Річарда Ліма із Малайзії. Хлопчина, родом із Китаю, виростав дуже тямущим і схильним до математики. Йому вдалося вступити у бухгалтерську школу в Лондоні – тут все й закрутилось. На Річарда вийшли люди з малайзійських ігрових синдикатів, які пообіцяли гроші за цінну інформацію. Лім зобов’язувався повідомляти їм коефіцієнти британських букмекерських контор, а також ситуацію в різних командах – травмовані, дискваліфіковані, ті, хто одужав і готовий зіграти. До появи інтернету така інформація була справді надзвичайно важливою. За нетривалий період статки Ліма дозволили йому не турбуватися про стипендію. Захотілося більшого. А куш можна було зірвати, домовившись із тим чи іншим футболістом про здачу матчу.
У 1990-му Річард Лім познайомився із Джоном Фашану – провідним форвардом "Банди психів" із "Вімблдона". Нападник мав підприємницьку "жилку" і паралельно із футболом розвивав свій бізнес у різних напрямках. Можливість вийти на ринок Південно-Східної Азії підкорила Фашану. Він вступив із Лімом у тісні ділові зв’язки.
Через якийсь час Джон вийшов на Гроббелара і запропонував йому щотижня робити для азійських букмекерських контор аналіз кількох матчів туру у чемпіонаті Англії. За кожен такий матеріал голкіперу "Ліверпуля" обіцяли близько 2 тисяч фунтів "гонорару". А невдовзі, для протоколу – 6 листопада 1992-го, відбулася таємна зустріч на квартирі Фашану, де окрім форварда "Вімблдона" були присутні Лім та Гроббелар. Хлопці явно замислили щось нехороше.
На фото: Джон Фашану і Вінні Джонс
Минув рік. Одного дня Гроббелар, взявши із собою Кріса Вінсента, поїхав в аеропорт "Хітроу". А дорогою розкрився перед товаришем.
– Можу отримати пристойні гроші, якщо здам один із матчів "Ліверпуля".
– Як? – здивувався Вінсент. – Це ж "Ліверпуль". Навколо камери і заповнені трибуни.
– Розслабся. Я вже 14 років стою у воротах. Ніхто не помітить, якщо "випадково" опинюся в метрі від того місця, де належить бути.
В аеропорту Гроббелар зустрівся із Лімом. Вони усамітнилися в туалеті, звідки Брюс повернувся, маючи в кишені тисячу фунтів. "Здам матч – отримаю ще 40 тисяч", – запевнив свого супутника, який очікував неподалік.
21 листопада 1993-го "Ліверпуль" поступився "Ньюкаслу" – 0:3. Як потім встановило слідство, Гроббелар і Лім неодноразово зідзвонювалися до та після матчу. А через чотири дні голкіпер отримав кейс, в якому лежали акуратно спаковані купюри. У сумі – 40 тисяч фунтів. Натомість азійський синдикат підняв на розгромній поразці "Ліверпуля" близько трьох мільйонів фунтів. Усі сторони залишилися задоволені.
Далі – більше. Гроббелар вирішив "злити" матч із МЮ. Четвертого січня 1994 року "Енфілд" приймав "червоних дияволів". "Ліверпуль" на той момент посідав місце на екваторі турнірної таблиці, а МЮ – лідирував. Тому коли у ворота Гроббелара з перших хвилин почали сипатися голи, ніхто особливо не здивувався. Спершу Брюс пропустив після удару головою Стіва Брюса, згодом вийшов з воріт і дозволив себе перекинути Гіггзу, ну а ще виявився безсилим після удару Ірвіна зі штрафного. Справу зроблено? Ха!
На фото: Шмейхель і Гроббелар пропустили порівну
Мерсисайдська команда знайшла сили на епічний камбек. У підсумку зіграли 3:3. "Ти знаєш, скільки я міг підняти на цьому матчі? – бідкався потім голкіпер у розмові з Крісом. – 125 тисяч фунтів готівкою! Але ми зрівняли… Я міг пропустити ще, проте, чорт забирай, стрибав не туди, куди треба, і видав два кляті сейви!"
*******
Кріс Вінсент взяв телефонну трубку. На якусь мить завагався, як це буває перед важливим кроком, після якого немає вороття. Видихнув і набрав тремтячими пальцями номер редакції The Sun. "У мене є інформація про футболістів, які здають матчі". – "Хто саме?" – "Імена обійдуться вам у кругленьку суму. Скажімо, 100 тисяч фунтів. Але повірте – воно варте того. Мова йде про дуже відомих футболістів".
На зустріч із Вінсентом відрядили журналіста манчестерського відділу видання Джона Трупа. Досвідчений репортер одразу зрозумів, що ця історія – просто мегабомба. Прізвища Гроббелара було достатньо для того, щоб The Sun кинула на розкрутку матеріалу величезні ресурси. Кріса завербували для справжнього шпигунського завдання. Журналістам потрібен був безпосередній аудіозапис розмови, в якій вже екс-голкіпер "Ліверпуля" себе видасть. З цією метою вони нашпигували приміщення готелю, де зупинився Гроббелар, "жучками".
Шостого жовтня, у свій День народження, Брюс, який нічого не підозрював і продовжував довіряти Крісу, запросив його на кілька "шотів". Зарядившись алкоголем, обидва пішли "махнути" партійку-другу у більярд. У Гроббелара задзвонив телефон. Це був Річард Лім, який до того часу обзавівся прізвиськом "Коротун". Розмовляли про матч "Саутгемптона", куди Брюс перейшов після "Ліверпуля", проти "Ковентрі". Кіпер виправдовувався: "Я дозволив Дабліну перекинути себе, але ми відповіли трьома голами. Нічого не міг вдіяти. Фаааак!"
Вінсент намагався непомітно записати цю розмову на диктофон, але його план провалився. А ось під час наступної зустрічі Гроббелар повідомив, що збирається здати матч проти "Ман Сіті", який відбудеться 5 листопада. Цього разу диктофон шпигуна схопив усе, що треба. "Сіті" повинен виграти з перевагою в один м’яч, а я за це отримаю 25 штук", – підсумував Брюс.
Джон Труп і його колега Гай Патрік, звісно ж, зайняли на "Мейн Роуд" бойові позиції і відстежували кожен рух Гроббелара. Гра знову пішла не за сценарієм голкіпера. Він пропускав, але його партнери щоразу відповідали – 3:3 у підсумку. Були й підозрілі моменти. У випадку із третім голом Гроббелар стрибнув надто високо, щоб дістати м’яч, який йшов низом. А ще при рахунку 3:3 вибив прямісінько у ноги одному з гравців "Ман Сіті", який не скористався подарунком і пробив повз ворота.
"Я знімаю футбол 22 роки і люблю спостерігати за реакцією голкіперів на голи його команди, – розповідав Найджел Кейрнс, фотограф The Sun. – Вони радіють, звісно. Але от Гроббелар реагував незвично. Коли його одноклубники забивали "Сіті", він стояв із кам’яним обличчям. А коли забили вдруге – лише похитав головою".
Журналісти видання підготували розгромний матеріал. Їм бракувало лише коментаря від самого Гроббелара. Восьмого листопада голкіпер приїхав в аеропорт "Гетвік", щоб вилетіти у Зімбабве на матч своєї збірної. Труп і Ко приперли його до стінки. Почувши звинувачення, підкріплені фактами, Брюс вичавив із себе: "Ви зруйнували мою кар’єру і моє життя". В Африку він так і не полетів. Настав час подбати про адвокатів.
*******
"Світовий ексклюзив. Гроббелар брав хабарі за здачу матчів". Під таким заголовком вийшов номер The Sun, датований 9 листопада 1994 року. Шок. Блискавка. Сенсація. Бомба!
Англійський футбол не знав корупційних скандалів ще з 1960-х. Окрім Гроббелара під слідством опинилися Річард Лім, голкіпер "Вімблдона" Ганс Зегерс, Джон Фашану із своєю новою подругою Меліссою Касса-Мапсі. Їх усіх заарештували. Щоправда, дівчину невдовзі відпустили.
Грандіозний скандал підвів риску під кар’єрою Фашану. Гроббелар і Зегерс ще деякий період числилися у своїх клубах, проте на поле вже не виходили.
Розслідування і судовий процес розтягнулися на роки. Чимало фактів, зібраних на корупціонерів, не стикувалися. Зрештою, 8 серпня 1997 року суд присяжних ухвалив рішення, що Лім, Фашану та Зегерс не винні – за усіма пунктами звинувачення. Щодо Гроббелара ще сумнівалися, але зрештою виправдали і його.
Брюс пішов у наступ і подав позов на The Sun. Шкоду, завдану виданням своїй репутації, він оцінив у 85 тисяч фунтів. Журналісти подали апеляцію, розгляд якої закінчився у січні 2001-го. Розмір компенсації із 85 тисяч зменшився до символічного 1 фунта. "Хоч ви не вбили, не зґвалтували, не пограбували, ваша репутація, містере Гроббелар, не вартує більшого", – саркастично підсумував суддя.
*******
Вчора знаменитому голкіперу виповнилося 59 років. Після закінчення ігрової кар’єри і нокаутуючого скандалу Гроббелар деякий час працював коментатором на телеканалі Sky One. А у 2007-му, у віці 50 років, знову одягнув рукавички, щоб зіграти за заштатні маленькі клуби "Нортвіч Вікторія" та "Глассхоутон".
Зараз Брюс мешкає у Канаді. Тренує місцеві футбольні команди, а іноді й сам виходить на поле. "Чоловік із джунглів" досі залишається трішечки авантюристом.
