"Гравці розказували, що Ісраелян їздив в Москву за грошима". Чому в Кам'янському нема футболу

З чого все почалося?

Керівник профсоюзу Дніпровського металургійного комбінату Микола Колючий та його друг Сергій Бурхан створили команду при підприємстві. Спершу клуб грав на заводських змаганнях, в аматорському чемпіонаті, а згодом доріс і до професійного статусу.

Цікаво, що Колючий ніколи не був президентом клубу, а завжди носив приставку "віце". Це лише формальності – саме він до приходу Ісраеляна був першою людиною в клубі, без якої не вирішувалися жодні питання.

Микола Колючий

"На початку ми програвали, людей могли з роботи на матчі не відпускати, форму купували в Харкові на ринку. Клуб зразу назвали громадською організацією, щоб показати, що він належить місту. Не будували ніякі бізнес-плани й не хотіли, щоб це була приватна структура. Ми хотіли, щоб молодь приходила працювати на комбінат – а тут ще й можна було потрапити в футбольний клуб. Коли створювали, на комбінаті 9 місяців не виплачували запрплату. Але якось викрутилися.

Міській владі й адміністрації комбінату завжди було байдуже на команду. Нею займався профсоюз, ентузіасти й люди, яким був небайдужий футбол. Спорт завжди розвиває у дітях колективізм, духовність, лідерські якості. Це була наша основна ціль – направлення до молоді", – розповідає про ті часи Колючий.

У 2004-му році власником комбінату стала компанія ІСД, яка до 2010-го року повністю належала Сергію Таруті та Олегу Мкртчану. З її приходом фінансування команди збільшилося, але не суттєво – донецький Металург, який отримував гроші з тієї ж кишені, був в пріоритеті. Зарплата гравців Металурга в десятки разів перевищувала заробітки футболістів Сталі.

Команда грала по нижчих лігах, без жодних перспектив підвищення в класі. Все змінилося з приходом в команду Володимира Мазяра. Він за два роки вивів команду з Другої ліги в УПЛ.

Але потрапити туди допоміг якраз донецький Металург, який оголосив себе банкрутом і припинив існування. Враховуючи той факт, що в Сталі ті ж власники, команда стала правонаступницею донеччан. Тоді Іллічівець, який зайняв останнє місце, але хотів залишитися, таки вилетів. Рішення про те, хто буде грати в УПЛ, визначалося голосуванням клубів. Перемогла Сталь.

Тепер команда стала цікавою ІСД. І всьому, що залишилося від донецького Металурга.

Як в клуб прийшов Вардан Ісраелян?

Ісраелян – близький друг екс-власника і генерального директора ІСД Олега Мкртчана й колишній керівник Металурга. Після зникнення цього клубу Мкртчан хотів забезпечити друга якоюсь роботою і згадав, що володіє ще одним футбольним клубом. Який ще й пробився в Прем'єр-лігу.

Спочатку було прийнято рішення відправити в Сталь ряд футболістів і працівників Металурга. А 19-го листопада 2015-го в клуб прийшов Ісраелян. Він не виганяв зі своїх посад Колючого та Бурхана. Вони вирішили піти самі.

– Донецький Металург був в Києві на базі і чекав своєї участі. Ми якраз займалися заявкою команди. Ісраелян не робив нічого, щоб нам допомогти. Більше того, ми думали не заявляти. Ніхто не приймав участі в тому, щоб заявити Сталь – як буде, так буде, вважали керівники, – каже Колючий.

– Ви могли зробити так, щоб Ісраелян та інші люди з Металурга не працювали в Сталі?

– Могли закрити клуб взагалі.

– Іншого виходу не було?

– На той момент у нас не було грошей — комбінат повністю припинив фінансування через різні причини. І в нас було два варіанти: або закрити клуб, або дозволити прихід Ісраеляна.

Він запросив мене і Бурхана. Я запитав, чи буде щось мінятися в нашому клубі. "Ні-ні-ні, все, як і було", – почув у відповідь. Але з моменту його приходу все стало навпаки. Весь апарат донецького Металурга переїхав сюди. Там, де в нас працювало 2 людини, там працювало 20. Ми цього не розуміли. Виник конфлікт. Відбувся захват клубу.

Ми розуміли, що грошей нема, а комбінат згоджувався фінансувати клуб, коли повністю зміниться його керівництво. Якби ми відмовилися, то би викликали гнів громадськості – клубу б просто не було. І ми сказали – займайтеся, лиш би в місті була команда.

– Чому ви пішли з клубу?

– Як можна працювати з людьми, в яких бачення футболу і “філясофія” зовсім інша?

– В чому це проявлялося?

– В поглядах на футбол, відношенні до футболу.

От дивіться — ви працюєте в цьому кабінеті, а вам кажуть, що поряд з вами працюватиме ще одна людина. Ви спробували і зрозуміли, що незручно. Або ви йдете, або він.

– Як Ісраелян міг приймати рішення, якщо Сталь була громадською організацією?

– Вони ж потім переробили клуб в приватну структуру.

– Це можна було зробити без вашого відома?

– Так і зробили. Ми віддали клуб і туди не лізли. Мовляв, що хочете, те й робіть, займайтеся. Вони зробили з громадської організації приватну. Правильно це, чи ні, я не знаю.

Чому в Сталі почалися фінансові проблеми?

Олег Мкртчан

До 2010-го року власниками ІСД були Мкртчан і Тарута. Потім ситуація змінилася – контрольний пакет акцій компанії викупила група російських бізнесменів. Вони це зробили за рахунок російського державного "Внешекономбанку". Тоді його керівником (Головою наглядової ради) був Володимир Путін, зараз ці функції виконує прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв.

Мкртчан і Тарута стали міноритарними власниками ІСД з 49,9% акцій. Перший отримав посаду генерального директора, другий – голови ради директорів.

Фактично фінансування комбінату й, відповідно, клубу здійснювалося за рахунок "Внешекономбанку", на кредит від якого жила ІСД. Цей банк разом із Центральним банком має особливий статус в Росії й навіть не потребує банківської ліцензії.

Це ніколи не було проблемою в Сталі. До 2014-го року.

"Завод формально належав ІСД, а фактично – "Внешекономбанку" Путіна. В той час я ще організовував людей, щоб у випадку війни могли захистити, випускав листівки з написом “Путін – х***о". Тому стосунки з власниками були погані. Акціонери ж росіяни, сидять у Москві. Футболісти розказували, що от зараз Ісраелян з Москви приїде й гроші привезе", – розповідає Футбол 24 Микола Колючий.

В квітні минулого року компанія "Метінвест", яка належить Рінату Ахметову, зробила рокировку. "Метінвест" не міг контролювали підприємства, які знаходяться на окупованих територіях. ІСД – міг. Як повідомляє Коммерсант – все завдяки компанії "Внешторгсервис", яку пов'язують з Сергієм Курченком. Вона мала вплив на підприємства, які знаходяться на окупованій території.

До того ж Дніпровський комбінат винен серйозну суму "Метінвесту".

Відтак, Єнакієвський металургійний завод, який належав, але не контролювався Ахметовим, відійшов до "Внешторгсервису". Власник Шахтаря натомість отримав вплив над Дніпровським металургійним комбінатом і, відповідно, Сталлю. Цю інформацію в травні 2017-го року підтвердив депутат "Опозиційного блоку" Олександр Вілкул.

Щоправда, в липні того ж року Сергій Тарута не був таким категоричним.

"На сьогодні дійсно ведуться переговори з керівництвом "Метінвесту", перед яким у ДМК є велика заборгованість. Цей діалог не стосується продажу комбінату, а навпаки, відновлення його діяльності. Борг ДМК перед "Метінвестом" планують структурувати, щоб в подальшому компанія не блокувала роботу комбінату, а навпаки, здійснювала поставки сировини", – сказав він.

Відомо точно одне – колишній директор Єнакіївського метзаводу Олександр Подкоритов став генеральним директором Дніпровського комбінату. Про це розповів Юрій Риженков, генеральний директор Метінвесту.

Мати фарм-клуб Шахтаря – мабуть, добре. Але не такий – проблемний, без стадіону і повним хаосом у керівництві. Тому Ахметов не захотів утримувати клуб – тут би з проблемним комбінатом розібратися. Команда залишилася без фінансування.

"Де-юре комбінат далі є власником клубу, але де-факто власник змінився. На комбінаті вже інший менеджмент. Скоро будемо знати, яка компанія з'явиться в клубі в найближчий час", – ділиться здогадками Колючий.

За чий рахунок живе Сталь?

Ісраелян вже заявляв, що фінансує клуб виключно зі своєї кишені. Наскільки велика ця кишеня й хто кладе туди гроші – точно невідомо.

"У мене ведуться переговори з декількома інвесторами, тому я дуже сподіваюся, що це питання вирішиться і клуб буде жити далі", – сказав Ісраелян в одному з інтерв'ю ТК Футбол 1.

Чому команда не грає в Кам'янському?

Ситуація проста й водночас складна. Ісраелян прийшов в клуб, який тільки-но розпочав реконструкцію місцевого стадіону. Ремонт розпочали ще Колючий з Бурханом. Потім розпочалися проблеми на комбінаті й, відповідно, в клубі. До стадіону руки банально не доходили – тут би команду на плаву втримати. Реконструкція заморозилася.

Перші два сезони в еліті Сталь проводила на Метеорі в Дніпрі. Спершу команда базувалася в Кам'янському, а з приходом Ісраеляна – в Харкові, а потім під Києвом. Причина називалася проста – в Кам'янському погані умови для проживання й тренувань. На матчі доводилося добиратися з Києва в Дніпро.

Сергій Бурхан

"Чому Сталь переїхала? Ісраелян зі своєю величністю не може знаходитися в місті з таким забрудненим повітрям, як в Кам'янському. Гравці – також. Вони сміялися з Дніпродзержинська. Так, в нас нема бази і полів, але де ж ми 19 років грали?" – не розуміє рішення нового керівництва колишній спортивний директор Сталі Сергій Бурхан.

З сезону 2017/18 Сталь переїхала на Оболонь-Арену. В офіційній заяві це рішення пояснювалося тим, що оренда Метеору обходиться вдвічі дорожче, аніж київського стадіону.

В грудні стало відомо про те, що Сталь переїжджає в Бучу, використовуватиме місцеву інфраструктуру й навіть змінить місце реєстрації.

Що зараз зі стадіоном в Кам'янському?

Руїна. Тут нема що розповідати. Це треба бачити:

– На стадіоні поварили спеціальні металеві каркаси. Ще ми їх завозили. Щодо будівництва стадіону Ісраелян весь час брехав – нічого не робилося. Ми там підготували майданчик, комбінат його розрівняв і підготував для будівництва. Все.

У нас є план реконструкції стадіону, документація. Але це нічого не вирішує, – пояснює ситуацію Колючий.

– Ісраелян казав, що стадіон має будувати комбінат. Правда?

– Раніше Мосьпан і Завгородній (колишні президенти Сталі, – прим. Футбол 24) давали листи в ФФУ про те, що стадіон буде побудований комбінатом. Але якщо клуб став приватним, то ти (Ісраелян, – прим.) й будуй.

Потім на комбінаті змінився власник й Ісраелян сказав, що винен комбінат. Але ж ти, коли приходив сюди, то мав вирішувати питання, хто буде будувати.

– За документацією хто повинен ремонтувати стадіон?

– За документами стадіон належить комбінату. Комбінат повинен був це робити, але треба займатися цим питанням. Не просто – брати стадіон і грати. Треба ходити, просити, вимагати, щоб робилося. Потім на комбінаті грошей не було. Який стадіон?

Але ти ж прийшов, мільйонер, і говорив, що побудуєш...

– Комбінат виділив гроші на ремонт стадіону?

– Так, комбінат починав реконструкцію зі своїх грошей. Далі – не знаю.

Ми старалися дивитися за процесом, підганяти. А коли клуб став приватним, стосунки з комбінатом стали зовсім іншими, – підсумував Колючий.

Цікаво, що при цьому Ісраелян постійно обіцяв – в Кам'янському буде стадіон. Як можна говорити таке, розуміючи, що жодних важелів впливу на процес у тебе нема? Загадка.

***

Ситуація зі Сталлю – один з найяскравіших символів українського футболу. Без логіки, сенсу й повного залежностей. Футбольна команда – наче символ міста, але її дислокація залежить тільки від того, хто нею керує і дає гроші.

Комбінат і Колючий – команда в Кам'янському, Ісраелян і Ко – в Києві. Жодних сентиментів.

Сьогодні в Кам'янському нема футболу, а горе-стадіон все ще вітає команди Першої ліги. А що ще залишається?