Головне – тримати удар: падіння Чорноморця і повернення амбіцій
Одеський Чорноморець – один зі старожилів українського футболу. Після злету у Лізі Європи клуб пережив болюче падіння, але зумів не лише витримати удар, а й повернутися в еліту вітчизняного футболу.
Історія Чорноморця така ж колоритна, як історія Одеси. Клуб мав різні назви, феєрив у Кубку УЄФА та декілька разів вилітав до нижчого дивізіону. Його футболку приміряли такі метри, як Валерій Лобановський, Леонід Буряк, Ігор Бєланов та Іван Гецко. Пам'ятаємо і бомбардирський хист Олександра Косиріна, зупинити якого міг лише дуже насичений та дисциплінований захист.
Офіційною датою заснування клубу вважається 26 березня 1936-го. Саме у цьому році одеське Динамо (прародич Чорноморця) стартувало у першому історичному чемпіонаті СРСР. Команда під орудою Арона Когена фінішувала третьою у групі "В", а нападник одеситів Леонід Орєхов став найкращим бомбардиром усього чемпіонату з 8 голами. Вже через два роки Динамо виступало у групі "А", яка в подальшому називатиметься Вищою союзною лігою.
Стримував Марадону, був білою вороною у Кварцяного і став священником
Згодом команда кілька разів змінюватиме назви (Харчовик, Спартак, Металург), а починаючи з 1958-го називатиметься Чорноморцем. Перші великі успіхи до "моряків" прийдуть у середині 60-х. Легендарний Юрій Войнов, який тільки-но закінчив кар'єру футболіста, очолив команду у 33 і досягнув чималих успіхів – з Лобановським та Базилевичем у складі вивів Чорноморець в елітний дивізіон та пробився до півфіналу Кубку СРСР (що назавжди залишилося рекордним досягненням одеситів часів СРСР).
Parimatch – драйвер розвитку українського спорту. В портфелі партнерських проектів бренду – вісім клубів представників УПЛ (Шахтар, Десна, Маріуполь, Львів, Верес, Чорноморець, Металіст 1925, Дніпро-1), Федерація баскетболу України, Українська хокейна ліга та інші.
Parimatch є лауреатом великої кількості світових і всеукраїнських премій: "SBC awards", "Effie Awards", "Людина Року" та інших. Бренд активно розвиває соціальні проекти в рамках діяльності фонду Parimatch Foundation.
Нова епоха Чорноморця розпочалася у 1968-му, коли команду очолив Сергій Шапошников. Йому вдалося стабілізувати виступи команди, яка закріпилася у когорті провідних команд країни. Та у 1970-му "моряки" вилетіли у нижчий дивізіон.
В Одесі я почувався щасливим. Разом зі Львовом це мої улюблені міста, обожнюю їх. На жаль, через епідемію холери, яка лютувала в Одесі у 1970-му, свої домашні матчі нам довелося грати у Києві. Не в останню чергу саме тому Чорноморець тоді вилетів з Вищої ліги, – розповідав Сергій Йосипович, якого не стало цьогоріч на 99-му році життя.
Чорноморець-1970 / фото з архіву
Через чотири роки одесити знову повернулися у дивізіон найсильніших завдяки зусиллям наставника Ахмеда Алескерова. Величезний внесок у те велике повернення зробив нападник Анатолій Шепель, який у 1973-му став найкращим бомбардиром Першої ліги з рекордом – 38 голів у 36 матчах.
Коли Ахмед Алескеров прийняв Одесу, то чітко пояснив: "Я хочу у Вищу лігу. Якщо побачу, що хтось приходить на тренування і не відпочив достатньо чи затримався у ресторані допізна, знайте – ви мені не потрібні". Не можна було виходити на поле з думкою, що ти щось собою являєш завдяки прізвищу. Публіка чекала демонстрації таланту в кожному матчі. В Одесі я не мав права розчаровувати вболівальників, – згадує Шепель.
Одразу після повернення Чорноморець завоював бронзові медалі першості (таке раніше вдавалося тільки двом командам: тбіліському та мінському Динамо). Наступного року "моряки" дебютували у єврокубках – згодом команда буде традиційним представником країни у міжнародних турнірах. Дебют прийшовся на матч з Лаціо.
В Одесі ми виграли 1:0, – розповідає Анатолій Рибак, ключовий оборонець одеситів. – Насправді ми могли забивати більше: я влучив у штангу, потім Віталій Шевченко втратив нагоду. А от у Римі все склалося не так добре, хоча ми перегравали Лаціо. На нас тиснула їхня підтримка. Коли я вийшов на поле, то всі ці петарди, конфетті вивели мене з рівноваги. На останніх хвилинах угорський суддя призначив пенальті. Далі додатковий час і наша капітуляція. А у разі виходу в наступну стадію на нас чекала Барселона.
Віктор Прокопенко (праворуч) / фото з архіву
Новий етап в історії Чорноморця розпочався у 1982-му, коли команду очолив Віктор Прокопенко, екс-гравець "моряків". Після невеликої паузи та вильоту у Першу лігу, Прокопенко повернувся за штурвал і саме під його керівництвом Чорноморець стартував у першому незалежному чемпіонаті України. У прем'єрному розіграші Кубку одесити завоювали трофей. Через два роки кубок знову повернеться на берег Чорного моря. Крім того, з Прокопенком Чорноморець двічі поспіль виграє "бронзу" чемпіонату України.
Чорноморець-1994, Альтман і Прокопенко у центрі / фото з архіву
Сезон 1994/1995 одеська команда розпочне з новим рульовим – Леонідом Буряком, який підніме планку і у двох чемпіонатах його хлопці зберігатимуть статус другої команди України. Перша велика невдача у новітній історії клуб спіткає у 1998-му, коли флагман українського футболу вилетить до Першої ліги. На зламі тисячоліть команду і далі лихоманитиме. Аж до 2003-го, коли новим головним тренером стане Семен Альтман. У 2006-му Чорноморець повернеться на п'єдестал із "бронзою".
Після довгого періоду застою та чергового вильоту до Першої ліги "моряки" довірили тренерський місток Роману Григорчуку. 16 листопада 2010 року стало точкою відліку нової епохи в історії клубу, яка запам'ятається кожному українському вболівальнику.
Роман Григорчук / фото з соцмереж
Вже за підсумками першого сезону одесити здобули право повернутися в еліту українського футболу. Сезон 2011/12 був "втягуючим" – 9 місце у турнірній таблиці. Але було помітно, що команда напрацьовує свій малюнок гри та не збирається задовольнятися середніми показниками.
Наступний сезон підтвердив це припущення: 6 місце у таблиці та вихід у фінал Кубка України, де "моряків" зміг зупинити лише чинний чемпіон – донецький Шахтар. У битві за Суперкубок Чорноморець програє тому ж таки Шахтареві, але путівка у Лігу Європи перебиває гіркоту поразки.
Чорноморець-2013 / фото Чорноморець
Перемоги над Дачією та Црвеною Звездою проклали Чорноморцю шлях до групового етапу Ліги Європи. Суперники були далеко не прості: ПСВ, Лудогорець та Динамо Загреб. Команда Григорчука йшла рівно як в чемпіонаті, так і в єврокубках – друге місце в групі Ліги Європи та путівка в 1/16 фіналу турніру. Чорноморець заявив про себе на всю Європу.
Щоправда, у наступний раунд плей-офф не потрапила жодна українська команда: Дніпро програв Тоттенхему, Шахтар не впорався з Вікторією Пльзень, Динамо нічого не протиставило Валенсії, а Чорноморець у важкій битві з Ліоном поступився лише через один гол. Попри відхід легіонерів, "моряки" завершили сезон на 5 місці, що давало ще один шанс спробувати сили у Лізі Європи.
Одесити у єврокубках / фото Чорноморець
Сезон 2014/15 став своєрідною точкою неповернення. Клуб різко зменшив фінансування, почалися затримки із зарплатнею. Окрім того, команда у першому раунді кваліфікації в ЛЄ не впоралася з хорватським Сплітом та покинула турнір. У чемпіонаті одесити теж не феєрили – лише 11 місце у таблиці. Григорчук покинув команду перед зимою та очолив Астану. Спеціаліст не вірив, що втримає команду на ходу.
Під керівництвом Бабича команда знову фінішує 11-ю, але вже показує проблиски надії. Підігрів інтерес і прогрес команди – 6 місце за підсумками сезону 2016/17. Здавалося, ми знову побачимо одеситів в ЛЄ та повні трибуни стадіону "Чорноморець".
Чорноморець новітньої епохи / фото Чорноморець
Але реальність виявилася прозаїчною: часта зміна тренерів та виліт у Першу лігу України. Доля дала ще один шанс: ФК Полтава не отримав атестат на участь в УПЛ, тому одесити залишились в еліті. На тренерський місток прийшов Ангел Червенков, а старт із перемоги над Олімпіком виглядав гарним сигналом. Але історія повторилася – 11 місце в таблиці та програш Колосу в боротьбі за місце в УПЛ.
Повернутися в еліту одразу не вдалося – знову тренерські ротації та зміна кадрів. Лише через сезон зусиллями Сергія Ковальця та Олексія Антонова Чорноморець впевнено посів 2 сходинку у таблиці Першої ліги – велике повернення одеситів в УПЛ.
Авагімян, Путря, Вачіберадзе / фото Чорноморець
Зараз команда звикає до еліти. У розпорядженні Юрія Мороза багато молодих і перспективних виконавців, яким доводиться вперше нюхати порох великих футбольних баталій та звикати до швидкості УПЛ.
Очевидно, що місце у нижній частині турнірної таблиці тимчасове: у команди є великий потенціал, і тренер робить ставку на побудову стилю гри, а не окопів у власному штрафному майданчику заради мінімального результату. З часом результат прийде, що історія Чорноморця демонструвала вже багато разів. Головне – набратися терпіння та бути вірним своїм принципам.
показати приховати