Динамо забило 5 голів, але програло – матч "першокласної команди", який досі залишається рекордним в історії
Рівно 80 років тому Динамо Київ зіграло, мабуть, найбільш божевільний матч у своїй історії. Чи може першокласна команда забити 5 голів і поступитися?
Такими питаннями задавалася тодішня преса, пряма цитата: "Знавець футболу дасть тверду відповідь: "Ні!"... У той день, 4 червня 1940 року, о 19:00 за місцевим часом відбувся найрезультативніший офіційний матч за весь час існування київського Динамо. Дербі проти однойменного московського клубу також залишилося рекордним за кількістю забитих м'ячів і в історії чемпіонату колишнього СРСР. Хоч 6-й футбольний сезон стартував ще у травні, стадіон Динамо в Москві прийняв стартовий для себе поєдинок лише місяць потому.
Не дивно, що гра зібрала понад 60 тисяч глядачів, які скупчилися і біля сидячих місць. Причому перед зустріччю пройшов сильний дощ, а температура більше нагадувала нинішні суворі часи, ніж звичну літню – лише 15 градусів. У киян відразу 4 втрати (кожен відсутній зіграв мінімум 10 матчів з 26), склад суперника недорахувався головного відповідального за комбінації.
В основі української команди вийшов Костянтин Шегоцький (на фото вище), якого за 2 роки до того НКВС на 15 місяців незаконно запроторив у в'язницю для "ворогів народу". Там не обійшлося без традиційних злочинів "енкаведистів" – перший гравець у літописі футболу України, який забив 100 м'ячів у офіційних змаганнях, пережив жорстокі катування, зокрема, "слідчий" чергував удари ніжкою стільця по тулубу із затисканням пальців рук дубовими дверми. Вийшов звідти з опухлими ногами, перебитими пальцями, втрачаючи пам'ять. Після війни 35-річний Щегоцький став одним з наймолодших тренерів в історії Динамо. Забивав у середньому майже 1 гол за гру, брав срібло і бронзу союзної першості, хтозна чого б ще досягнув, якби не тортури...
Фінал без... арбітра: як війни, революції і заколоти призводили до колапсу європейських чемпіонатів
Київ приїхав у статусі четвертої у таблиці команди сезону після 6 турів. Москвичі відставали на 3 бали, але в таблиці мали на гру менше – вони прагнули реваншу за поразку в попередній зустрічі (3:1). Команди набрали швидкий темп. За стартові 10 хвилин динамівці обмінялися забитими м'ячами. Дементьєв вдало реалізував вихід на ворота, а капітан киян Лайко (перший футбольний майстер спорту з Дніпра) ефектним ударом з розвороту замкнув подачу Калача. У середині тайму м'яч знову побував у воротах обох команд. Спершу Щегоцький після подачі з кутового грудьми вгатив м'яч у ворота, вперше вивівши Київ уперед. Однак через хвилину Ідзковський не зреагував на гарматний удар Соловйова.
Ніщо не віщувало біди – 2:2 до перерви, звісно, доволі результативний рахунок, але щоб наколотити ще 9 за другий тайм? Вирішальним став стартовий відрізок з 50 по 52 хвилини, ці 110 секунд нокаутували гостей. Команда Михайла Печеного пропустили 3 м'ячі. Гості спробували повернутися в гру. Навдивовижу чітку комбінацію зі зміною місці, яку організували Онищенко та Балакін, завершив Калач, і цей гол було визнано найкращим у матчі. Утім, московський клуб скористався масою кутових, які призвели до помилок воротаря (вологе поле!) та захисту киян, відзначившись ще тричі. Ніколи до того Антон Ідзковський чи інший воротар Динамо не виймав снаряд зі своїх воріт стільки разів за 90 хвилин матчу...
Кияни використовували тактику дрібного пасу низом. Техніка Щегоцького, агресія Онищенка та Балакіна допомагала тиснути в атаці. Останнє слово залишилося за українськими гостями – Калач ударом головою додав до свого асисту дубль, а фінальну крапку поставив Гребер, реалізувавши пенальті та виправившись за гол у свої ворота. Ці влучання лише підбили рекордний підсумок дуелі. Поразка 5:8 на полі принципового суперника. Стільки київський клуб не пропускав більше ні від кого. "Неймовірно, але факт" (с). Того ж літа, 25 серпня 1940 року, команда Печеного зазнає найбільшої поразки в усій історії Динамо Київ. Кривдник буде той же, а рахунок 0:7.
"Кияни – команда настрою. Її гравці фізично слабо підготовлені... Вони грали індивідуально, без взаємодопомоги та зв'язку ліній... Ця поразка – великий урок для київської команди, яка переживає серйозну кризу. У цьому винен тренер команди Печений, який не міг фізично загартувати і підготувати команду", – писала радянська преса про тренера, який дивом втримався ще після першого сезону в Динамо. Мине 12 років, поки кияни візьмуть переконливий реванш (3:0) на полі суперника, перервавши чорну 16-матчеву серію.
За підсумками сезону-1940 динамівці Москви стали чемпіонами СРСР, випередивши найближчих переслідувачів, одноклубників із Тбілісі, на 2 бали. Київське Динамо, яке перед тим встигло взяти срібло і бронзу, другий рік поспіль посіло 8-й рядок, що стало одним з найгірших результатів за всі часи.
6-й чемпіонат СРСР
Динамо (Москва) – Динамо (Київ) – 8:5 (2:2)
4 червня 1940 року. Москва, стадіон Динамо, 60 000 глядачів (насправді навіть більше)
Динамо Москва: Фокін, Радикорський, Чернишов, Станкевич, Лапшин, Єлісєєв (к), Семичастний, Бехтенєв, Соловйов, Дементьєв, Ільїн
Динамо Київ: Ідзковський, Махиня, Фесенко (Коротких, 60), Клименко, Гребер, Афанасьєв, Балакін, Лайко (к), Онищенко, Щегоцький, Калач
Голи: Дементьєв (8, 51), Соловйов (26), Бехтенєв (50) Семичастний (52), Ільїн (70), Гребер (74, автогол), Єлісєєв (82) – Лайко (10), Щегоцький (25), Калач (59, 86), Гребер (88, пен.)
показати приховати