Десятиліття у трясовині, кумир Гвардіоли на чолі та подвійне прокляття еліти: історія Мірандеса – головного дива Іспанії

6 лютого 16:30 2234 Читать на русском
Десятиліття у трясовині, кумир Гвардіоли на чолі та подвійне прокляття еліти: історія Мірандеса – головного дива Іспанії
Мірандес мчить до успіху / El Correo de Burgos

Про Мірандес – іспанського андердога з радянським кліше "гроза авторитетів" розповідає "Футбол 24".

Скромний Мірандес із іспанської Сегунди сенсаційно вийшов до півфіналу Копа дель Рей. Провінційні "кабанчики" з регіону Кастілья-Леон на шляху до слави вже встигли вибити зі змагань такі ж скромні Корухо та УКАМ Мурсію, а також зняли скальпи з елітних Сельти, Севільї і Вільяреала.

Кубок Іспанії: Мірандес сенсаційно обіграв Вільяреал та став другим півфіналістом

Клуб Депортіво Мірандес заснували в травні 1927 року, хоча спроби об'єднатися заради футболу в містечку Міранде-де-Ебро неподалік від Бургоса були й до цього – Ель Депортіво (1917), Спортінг (1919), Депортіво Спортінг (1921) та Міранда Уніон (1922). Усі ці клуби можна назвати праотцями Мірандеса, фундатором якого став Артуро Гарсія дель Ріо. Він випустив рівно 666 акцій новоствореного клубу з номінальною вартістю 15 песет. Уже 4 червня Мірандес у ході традиційного місцевого фестивалю Сан-Хуана провів свій перший матч – перемога 1:0 над Арабаррою з голом Фіделя Ангуло.

Ефектний початок діяльності, однак, не став двигуном успіху. Мірандес упродовж десятиліть не хапав зірок із неба. Майже всю епоху Франко "хабатос" змагалися у Терсері, а три сезони в період 1944-1977 рр. навіть провели в регіональних лігах. Дебют Мірандеса в Терсері трапився у вересні 1944-го в Сан-Себастьяні. Опонентом мірандців, щоправда, був не Реал Сосьєдад, а скромна Васконія. Вочевидь, найкраща кампанія в ті роки вдалася в сезоні 1957/58. Тоді Мірандес під керівництвом Хуана Малона фінішував 2-м у Терсері.

Від диктатора Франко – до міністра Берлусконі: топ-5 клубів, які сміються над фразою "футбол поза політикою"

Перед сезоном 1977/78 іспанські функціонери створили Сегунду B, до якої потрапили й "кабанчики". Провівши там 5 років, Мірандес, однак, не зміг підвищитися у класі – кастільці двічі програли в плей-офф. Перетнулися у той час шляхи команди з Міранди-де-Ебро й зі справжнім грандом. У грудні 1977-го на власному полі в рамках Кубка Іспанії вони прийняли грізну Валенсію з неймовірним Маріо Кемпесом на вістрі атаки (за півроку аргентинець поховає Нідерланди у фіналі Мундіалю, принесе рідній Аргентині перший Кубок світу, а собі – "Золотий бутс" турніру), та програли 2:4. Мав свою зірочку й Мірандес – Мігеля Анхеля Португаля, який пізніше віддав 10 років мадридському Реалу як гравець і тренер резервних команд.

Та найвідоміша постать у Мірандесі з'явилася у другій половині 80-х – Хуан Мануель Лільйо. Тактичний фрік, який став кумиром самого Хосепа Гвардіоли, очолив "кабанчиків" у 23-річному віці та відразу привів до чемпіонського титулу в Терсері. Пеп так хотів перейняти ази мудрості Лільйо, що на фінішній прямій ігрової кар'єри помчав у забутий Богом мексиканський Дорадос під його крило. Щоправда, чемпіонство з Мірандесом – чи не єдина нагорода Лільйо за всю кар'єру. Та для тренерів-революціонерів такого масштабу ця справа звична.

Проте, широкий загал про Мірандес із 35-тисячного містечка в провінції Бургос дізнався лишень у сезоні 2011/12. Той сезон "кабанчики" розпочали з неймовірної 833-хвилинної серії без пропущених м'ячів, потім через плей-офф пробилися до Сегунди й вперше дійшли до 1/2 фіналу Копа дель Рей. На шляху до півфіналу Мірандес почергово здолав представників Прімери – Вільяреал, Расінг і Еспаньйол – і став першою за десять років командою із 3-го дивізіону, якій підкорилося подібне досягнення. Та пробитися до вирішального матчу Кубка кастільці не змогли, двічі програвши Атлетіку з Більбао (1:2, 2:6).

Нинішні успіхи Мірандеса передусім пов'язані якраз із легендою басків. У 2012-му Андоні Іраола брав участь у побитті "кабанчиків", а через 7 років очолив їх перед стартом сезону в Сегунді. Наразі "червоні" йдуть доволі впевнено, зважаючи на статус новачка – 35 очок після 25-ти турів і проміжне 11-те місце в другому за силою іспанському дивізіоні. А ось у національному Кубку вдався справжній фурор. Гаразд, Сельта цьогоріч знову бореться за виживання, але Вільяреал і Севілья – серйозні претенденти на єврокубки, а Мірандес на затишній Андуві поклав на лопатки нервіонців (3:1) і розібрав на запчастини "Жовту субмарину" (4:2).

Тон у команді задають орендовані гравці. Так, бразилець Матеус, права на якого належать Уотфорду, забивав і Сельті, і Вільяреалу, а проти Севільї взагалі оформив дубль. Вінгер із Сосьєдада Мартін Меркеланс просто розривав у чвертьфінальному двобої. Баск забив Вільяреалу сам, а ще оформив 3 асисти. А ще ж є бразилець Маркос Андре (Вальядолід, 7 голів у всіх турнірах), баск Іньїго Вісенте (Атлетік, 5 м'ячів у всіх змаганнях) та багато інших.

Саме тому спостерігати за Мірандесом у півфіналі буде неймовірно цікаво, незалежно від того, чи зіграють проти "кабанчиків" легендарні Реал, Барселона, Атлетік, чи скромніша Гранада. А обставини ще й можуть скластися так, що Мірандес навіть у випадку поразки в 1/2 фіналу Копа дель Рей наступної зими побореться за Суперкубок Іспанії у теплій Саудівській Аравії... Справжнє диво в схибленому на грошах сучасному футболі!

Майбутнє наяву: безликі клуби, високі ціни, транснаціональні ліги та переїзд в Азію – з чим футбол входить у 2020 рік?

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
1
дн
:
20
год
:
57
хв
Рух
00:00
МФК Металург

Ми використовуємо Куки ! Що це таке ?

Залиште відгук