Борусія М – Шахтар – 10:0: чемодани Каштру і сумнівні біляші українського футболу
Сергій Костенюк розбирає чергове гучне фіаско українського клубу у Лізі чемпіонів.
У Менхенгладбаху місцева Борусія знову розтрощила Шахтар, цього разу – 4:0. Матч четвертого туру групового турніру Ліги чемпіонів продемонстрував, що ганебна поразка у Києві (0:6) не була випадковістю. Зустріч у Німеччині довела, що це була жахлива закономірність, яка відображає, наскільки все сумно в українському футболі загалом і донецькому клубі зокрема.
З післяматчевого інтерв'ю Луїша Каштру склалося враження, що він начебто задоволений грою своєї команди. Португальський спеціаліст зазначив, що результат матчу не зовсім відображає те, що відбувалося на полі: "У першій грі Борусія була кращою без жодних сумнівів і вона заслужила виграти з різницею в шість м'ячів. Нас тоді взагалі не було на полі. У цьому матчі було по-іншому.
Були помилки в обороні з нашого боку, особливо при стандартах. Нам вдалося володіти м'ячем 53% часу, було більше кутових, на 37 атак більше, ніж у Борусії. Тут була більш збалансована гра. Борусія б'є шість разів по воротах і забиває 4 м'ячі.
Нашим атакам не вистачило завершення. Але чи відображає ця гра різницю в 4 м'ячі? Ні. Чи справедливий результат? Борусія була більш ефективною. Результат завжди показує, якою була гра, скільки м'ячів було забито і пропущено.
Тому не буду говорити – заслужена у них перемога, чи ні. Футбол – це рахунок, який ми бачимо в кінці на табло. Я повинен визнати слабкі сторони, які у нас були. У першу чергу, стандартні положення. Мабуть, вони стали вирішальними для результату гри".
Борусія М – Шахтар – 4:0 – відео голів та огляд матчу
Як на мене – дивна позиція. Ще більше дивує те, що головний тренер вважає головними причинами чергової ганебної поразки стандартні положення, хоча ці стандарти були наслідками ще більшої проблеми – глобальнішої, ніж гра при стандартних положеннях.
Борусія розібрала Шахтар тими ж інструментами, що й у Києві. Нічого нового. Та ж схема – 4-2-3-1, за структурою той же пресинг, тільки менш інтенсивний, з періодичним вимкненням і тимчасовим переходом команди у режим зональних принципів гри. Тепер Борусія затратила менше енергії, ніж у столиці України, але цього знову вистачило, щоб розтрощити Шахтар.
Якщо тренер довів амбітну команду до системних, великих поразок і навіть не бачить тих проблем, які до них призводять, то йому нічого робити у клубі. Все просто. Каштру – симпатична людина і непоганий спеціаліст, але, однозначно, з Шахтарем йому не по дорозі. Португальський штаб вже зараз може збирати чемодани. На мій погляд, подальша його діяльність у донецькому клубі – безперспективна.
Борусія показала, наскільки низький рівень Шахтаря у тактичному плані. Команда має свою систему гри, але вона не відрізняється гнучкістю. У Лізі чемпіонів зустрічаються суперники, які представляють різні футбольні культури і, звичайно, щоб бути конкурентоздатним на цьому рівні, не завадило б прагнення збагачувати свій тактичний арсенал.
Марко Розе – сучасний топ-тренер, який чудово просканував можливості Шахтаря ще перед першою грою. Упевнений, перед домашньою зустріччю він розумів, що чемпіони України навряд чи зможуть щось нове запропонувати тим методам, які їх просто знищили у Києві. Нам пощастило, що Гладбах зараз перебуває у дещо гіршій інтегральній готовності, ніж три тижні тому. Пресинг німецької команди вже не був таким тотальним. Розе знову скеровував позиційні атаки Каштру у фланги і там автоматично вмикалися флангові пастки.
Якщо у першому матчі ставало образливо за Шахтар, та хоча б з естетичної точки зору можна було насолоджуватися організованими проактивними методами оборони у виконанні однієї з команд, то вдруге вже було сумно. За великим рахунком, нічого нового ми не побачили. Звичайно, це претензії не до господарів поля, а до Шахтаря, який повинен був знайти дієві аргументи.
Перед матчем Каштру щось казав про помилки у першій грі; про те, що Шахтар зовсім не пресингував; про те, що команда працює в цьому напрямку. Але працювати належало вже давно, а не починати експерименти у матчі УПЛ з Олександрією (експеримент невдалий). Зараз, коли щотижня тренерський склад через вірус займається з різними групами гравців, це неефективно. Фундаментальна робота над такими важливими аспектами сучасного футболу, як пресинг, контрпресинг та, відповідно, вихід з-під них, не ведеться у змагальний період з таким щільним графіком. Зараз вона може лише удосконалюватися.
Можна не сумніватися, що контракт зі штабом Каштру не буде продовжений. Португальський спеціаліст ще має деякий час, щоб попрацювати над стандартами, але, думаю, керівництву клубу немає сенсу втрачати час. Вже зараз потрібно вирішувати, хто буде керувати командою у майбутньому. Якщо – Срна, то навіщо чекати? Якщо тренер зі сторони, то, знову ж таки, потрібно визначатися.
Український футбол застряг у недалекому минулому, коли для конкурентоздатності вистачало ефективної селекційної роботи, індивідуальної майстерності легіонерів, чіткої базової системи гри та відповідної функціональної готовності. Зараз футбол стрімко розвивається у напрямку тактики. Ми ж не сіли на цей потяг розвитку актуальних трендів, залишившись на пероні із сумнівними біляшами.
Прошахтарівські ЗМІ не розуміють, що ж таке коїться з їхньою улюбленою командою? Мабуть, щоб бути конкурентоздатними у Лізі чемпіонів, потрібно рухатись уперед, а не спочивати на лаврах. Футбол розвивається у певному напрямку і нам ніколи не пізно все ж таки викинути того біляша і взяти білет на поїзд, місце в якому знайдеться для всіх – було б бажання.
Кадровий потенціал Гладбаха нічим не кращий за гравців Шахтаря, але "помаранчево-чорні" за сумою двох матчів програють 0:10. Програють команді, яка наразі посідає сьоме місце у Бундеслізі. Страшно навіть подумати, який контраст би виник, якби донеччани зустрілися з Баварією.
Щодо самої гри, то за традицією почнемо з кадрового потенціалу і тактичних схем команд. Очікувано, Каштру і Розе зіграли тими ж формаціями, що й три тижні тому. Базовими схемами Шахтаря та Борусії були 4-1-4-1 (4-3-3) та 4-2-3-1 відповідно.
Щодо стартових складів, то тут зміни були достатньо суттєві, хоча на малюнку гри це не надто позначилося. У Борусії вийшли троє нових гравців – Вендт, Лазаро і Емболо замість Бенсебаїні, Хофмана та Плеа. У Шахтаря, звичайно, кадрових проблем цієї осені значно більше і Каштру постійно змушений розраховувати на різних футболістів. У старті "гірників" було відразу шість змін.
Усереднені позиції гравців
Матч можна поділити на два умовні відрізки – перший і другий тайми. Поки рахунок не став 3:0, Борусія мала беззаперечну перевагу. Після перерви господарі вже більше грали по рахунку, але повністю контролювали ситуацію. Наприкінці Гладбах узагалі зупинився, Шахтар намагався забити хоча б гол престижу, але нічого не вийшло – свій високий клас вкотре продемонстрував Ян Зоммер.
Каштру каже, що у Німеччині Шахтар зіграв краще, ніж в Україні, посилається на 53% володіння м'ячем. Чи пам'ятає пан Луїш, що у Києві його команда мала навіть на відсоток більше цього нікому не потрібного стерильного володіння? Спеціаліст говорить про фарт господарів поля, про шість ударів, чотири з яких зайшли. Мабуть, йому гріє душу підсумковий показник по ударах – 14:13.
Цікаво, чого більше у цих словах – неповаги до уболівальників Шахтаря, чи некомпетентності тренера? Якщо Каштру прикривається цифрами, йому слід оцінити вартість техніко-тактичних дій команд. Португалець повинен подякувати Розе за те, що у другому таймі німці розслабили клешні тиску та інтенсивності, інакше рахунок міг бути значно непристойнішим.
У першому таймі мотивовані господарі перебили гостей 10:2! При цьому, у Шахтаря не було жодного удару у площину, а обидва постріли відбулися з-за меж штрафного. Донеччани почали покращувати статистику лише після перерви, за рахунку 0:3, а особливо в ендшпілі, коли на табло горіли 0:4. Дуже "об'єктивна" оцінка матчу від головного тренера...
Так, Шахтар мав змогу контролювати м'яч, зробив більше передач за суперника, але знову ж таки – не можна порівнювати якість цих ТТД. Як і в першому матчі, Борусія взагалі робила менше пасів, але мала значну перевагу у показнику ключових передач. У Києві – 16:3 на користь німецького клубу, а у Менхенгладбаху до перерви йшли за таким же графіком – 8:1. У другому таймі ситуація змінилася і були вже 1:8 (загалом 9:9), але ці зміни зумовлювалися тим, що Гладбах грав по рахунку і економив батарейку на Бундеслігу.
От у чому дійсно додав Шахтар у порівнянні з першим матчем, то це у фолах. Якщо у Києві "помаранчево-чорні" до перерви не зробили жодного, то цього разу вже у першому таймі Шахтар мав вісім порушень правил. Не допомогло.
Як і в Києві, Борусія переважно атакувала правим флангом. На цю вертикальну зону припало 44% атак господарів. Це на 6% менше, ніж у першому матчі, але все одно перекіс вражаючий.
Щодо горизонтальних зон, то тепер м'яч більше перебував на третині поля Борусії, ніж Шахтаря, але, знову ж таки, цей показник суперник нам віддав у другому таймі.
Команда Каштру намагалася тримати високу лінію оборони і за можливості створювати тиск на короткий розіграш Борусії. Намагання пресингувати були нестабільними і достатньо сирими. Звісно, без якісного тиску висока лінія оборони неодноразово призводила до небезпечних закидань за спини захисникам.
Борусія виманювала Шахтар короткими розіграшами на своїй половині поля для того, щоб довгою чи середньою передачею перевести м'яч до зони атакувальної групи гравців. Далі – боротьба і підбір. До речі, німці знову були набагато кращими у верхових єдиноборствах. Якщо м'яч вигравали "гірники", відразу вмикався відлагоджений під ситуації контрпресинг. Саме цей аспект часто призводив до створення фазових зон і, як наслідок, до небезпечних моментів біля воріт Пятова.
Вже зрозуміло, що чемпіонам України не вдасться поборотись за плей-офф Ліги чемпіонів. За перше місце у групі посперечаються Гладбах і Мадрид, а ми, маючи фору у два очки, спробуємо відстояти третю сходинку у протистоянні з Інтером. Якщо Україна матиме у плей-офф Ліги Європи два клуби – це стане великим успіхом.
Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24
показати приховати