Блог Дмитра Джулая. Златан, Copa Libertadores, Хаві Герра
Вибухова суміш егоїзму, якої бракуватиме на чемпіонаті світу. Форвард "Вальядоліда", який однаково вправно забиває в різних за рангом лігах. Турнір, у якому хочеться побачити усе... До Вашої уваги щоденник українського коментатора за 12-16 грудня.
Один матч змінює інший, деякі враження поповнюють «архів», що може знадобитися у майбутньому, а деякі нагадують миттєві знімки. Невідомо, наскільки точними та глибокими вони є , чи корисними будуть потім. Тим не менш їх варто зафіксувати.
У хаосі вражень, помилкових чи ні, іноді можна зробити цікаві відкриття.
12-16 грудня
Златан
З усіх славних пам’яток Парижа вище за нього лише Ейфелева вежа. Лише він здатен заявити: «Без мене на чемпіонаті світу нема чого дивитися». Вибухонебезпечна суміш егоїзму та максималізму неминуче призводить до конфліктів, непорозумінь. Серйозних і не дуже, на полі та за його межами.
Можна жартувати про спритність агента, який регулярно організовує Златану гучні переходи. Та самих лише зусиль найбільшого ділка навряд чи було б достатньо, щоб зривати з місця футболіста такого рівня. Вигнанець з дитинства, Ібра продовжує мандрувати світом, ніде не пускаючи коріння. Ніде, окрім футбольного поля.
А на полі його репертуар безмежний. Неймовірні голи, дивовижні передачі, блискучий контроль м’яча. Може, тому, що на одному місці він надовго не затримувався, ніколи його клуби не влаштували істеричних кампаній із вимогою дати йому Золоту Цяцьку (ЗЦ). Можливо, йому не подобається, що його таланти ігнорують тренери збірних Папуа Нової Гвінеї чи островів Кука. Можливо, він навіть потай страждає. Щоправда це не заважає йому штампувати титули (які, як кажуть «розумні» люди, потрібні, щоб отримати ЗЦ) та забиті м’ячі (ще один, як кажуть «розумні», необхідний для власника ЗЦ компонент).
Колись у Європі була нагорода — Золотий м’яч. У часи, коли ще не можна було будь-де дивитися геть усі матчі іноземних чемпіонатів. Про закордонних героїв розповідали своїм співвітчизникам журналісти, що час від часу бачили їх на власні очі. Вони голосуванням визначали переможця, вони творили міфологію футболу. Кожен, згаданий у голосуванні, наче потрапляв до сонму обраних.
Від матчу до матчу Златан нагадує про те, що вже у зовсім іншу епоху він забронював собі місце у цьому сонмі. Йому не потрібні для цього чиїсь голоси у дедалі нудніших та дедалі безглуздіших опитуваннях. Варто йому вперше торкнутися м’яча — й починається вистава, що ніколи не буде нудною, а кожен рух у ній буде сповнений суто футбольним сенсом.
Copa Libertadores
Стежити за жеребкуванням Кубка Лібертадорес — все одно що спостерігати за гучною прем’єрою крізь замкову щілину. Необізнаній людині нелегко пробиратися крізь чагарі чудернацьких «назв»: Болівія 2, Перу 1, переможець пари 7. На жаль, ані КОНМЕБОЛ, ані компанія, що продає телевізійні права на турнір по всьому світу, не дуже розуміють, який скарб потрапив їм до рук, й не вміють ним розпоряджатися. Одним не так вже й важко було б дочекатися завершення усіх чемпіонатів, не так вже й важко було б розводити команди з однієї країни у різні групи. Іншим навряд чи б завадило вдумливіше вибирати матчі, що пропонуються решті світу.
Кубку Лібертадорес не пощастило з «господарями», але нам усім страшенно пощастило з Кубком Лібертадорес. Попри усі викрутаси, щороку навіть після такого зашифрованого жеребу в передчутті яскравих баталій починає калатати серце. Тут немає закритого клубу з 7-8 команд, які обов’язково потраплять до плей-офф. Можуть домінувати представники тих чи інших країн, але самі представники змінюються досить регулярно.
Вже на попередньому етапі в око впадають дві пари: «Спортинг Кристаль» – «Атлетику Паранаенсе», «Депортиво» (Кіто) – «Ботафоґу». А справжній бенкет почнеться у лютому. У шостій групі, наприклад, зійдуться «Ньюеллс», «Ґреміу» та колумбійський «Атлетико Насьйональ», команда, що виграла обидва чемпіонати країни у 2013-му. Після кваліфікаційних матчів до них ще може приєднатися «Насьйональ» уругвайський. Чотири претенденти на вихід із групи. В інших групах будуть «аутсайдери», та ніхто з них не виходитиме на поле приреченим.
Матчів буде багато, вони йтимуть суцільною лавиною й у цьому вирі легко буде щось пропустити. З різних причин, кожна з яких здаватиметься поважною. Магія Кубка Лібертадорес допоможе тоді не загубитися. Адже це один із тих турнірів, у яких хочеться побачити абсолютно все.
Хаві Герра
Колись бомбардирські рекорди здавалися недосяжними й захмарні показники голеадорів минулого пояснювали «примітивністю» та «слабкістю» суперників, їхньою тактичною «безграмотністю». Потім Роналду з Мессі почали засовувати тактично грамотним по п’ятдесят за сезон.
На тлі їхніх досягнень результати інших здаються скромними, хоча ще років 10-15 тому середня результативність у 0,63 за гру (поточний показник Герри), а це 24 у сезоні, означала б дуже пристойний результат у класифікації бомбардирів.
Він завжди забивав. У другій команді «Валенсії», потім у «Алавесі», «Леванте» й зрештою у «Вальядоліді». Був лише один «недолік». Хаві Герра робив це не у першому дивізіоні. А це означало, що він забивав «примітивним» та «слабким» суперникам. Якщо не рахувати два виходи на заміну за «Валенсію» у сезоні 2006/07, свій перший повноцінний матч в еліті Герра зіграв у серпні минулого року. Зараз у нього 46 матчів у Прімері у складі «Вальядоліда» й 18 забитих м’ячів.
Буде більше. Адже справжній хист бомбардира не зникає раптово після «підвищення» у класі. Вміння блискавично зорієнтуватися, упіймати мить, що є у тебе для удару, випередити захисника або вдало обрати позицію у штрафному майданчику не повинно вивітрюватися після зустрічі з вимогливішими суперниками.
Кожен гол Хаві Герри у ворота «Сельти» був ілюстрацією цього вміння. Кожен був зі знаком якості. У холодний день, коли мало хто наважився завітати на стадіон, спалахи його вміння зігрівали так, як можуть це робити лише найкращі футбольні миттєвості.
показати приховати