ПСЖ розгромив Барселону на Камп Ноу: буденна ганьба "кулес" у плей-офф ЛЧ, тактичний жах Кумана, Мбаппе – новий Мессі
В рамках першого матчу 1/8 фіналу Ліги чемпіонів УЄФА Барселона зазнала нищівної поразки від ПСЖ (1:4).
В рамках 1/8 фіналу ЛЧ випало немало цікавих пар, але одна вирізняється – Барселона проти ПСЖ. Цей матч виглядав найбільш статусно, однак "родзинка" протистояння криється не в силі футболістів, а у взаємовідносинах клубів.
Барселона – ПСЖ – 1:4 – відео голів та огляд матчу
Каталонці і парижани ненавидять один одного майже десять років: за перехоплені топ-трансфери, за розгроми, за скандальний арбітраж у 2017-му, за перехід Неймара та спроби перетягнути Мессі, тощо. ЗМІ обох країн теж вписалися у цю війну, підігріваючи ажіотаж провокативними обкладинками, а фанати каталонців перед головною битвою обматюкали президента ПСЖ під готелем. Втім, головна роль у цьому зіткненні належала футболістам.
Маурісіо Почеттіно не міг розраховувати на Неймара та Ді Марію, а участь Верратті була під питанням. У підсумку тренер вирішив поставити Марко у старт під Ікарді. Вінгерів грали Мбаппе та Кін. Рональд Куман, натомість, вирішив ризикнути – в центрі оборони вийшов Піке, який тільки-но відновився від травми. Крім того, праворуч у захисті поставили Деста, у якого останнім часом було мало ігрової практики. Всі інші лідери вийшли в основі.
ПСЖ дещо краще розпочав поєдинок, непогано накриваючи каталонців на їхній половині поля й впевнено тримаючи м'яч під контролем. Вже на 1-й хвилині гості могли вийти уперед: Верратті з центру віддав передачу на хід Мбаппе, а той втік від Піке з Дестом та вирвався сам на сам з тер Штегеном – втім, Марк-Андре вчасно вийшов з воріт, вибивши м'яч з-під ніг нападника. Ще через три хвилини Ікарді вирвався з-під тиску на лівому фланзі й викотив передачу під удар Гуйє метрів з 23-х, однак Ідрісса вистрілив неточно.
Барса одразу ж огризнулася фірмовим зміщенням Дембеле з дальнім ударом, але його накрили захисники. Перший небезпечний момент каталонці провели на 14-й хвилині: Педрі відкрився між лініями, поставив корпус Гуйє та розрізав оборону пасом на лівий край штрафного Грізманну – Антуан виходив віч-на-віч, але Кімпембе встиг загнати його у глухий кут. Грізі зумів пробити, але вийшло точно в Наваса!
ПСЖ не забарився з відповіддю: на 19-й Педрі помилився в центрі, Паредес одразу ж перевів м'яч на Мбаппе, а той віддав пас у карний майданчик на Ікарді! Мауро опинився перед голкіпером, але пробив настільки слабко, що Педрі наздогнав м'яч перед воротами.
Загалом, у середині першого тайму тривала рівна гра на зустрічних курсах. Відчувалося, що оборона обох колективів вразлива до передач за спину. Зрештою, на 27-й хвилині це призвело до вельми суперечливого пенальті: Мессі закинув м'яч на хід де Йонгу, а той увірвався на правий край штрафного та впав.
На одних повторах здавалося, що Френкі симулював, але на інших був помітний контакт стопи з коліном Курзава. Фани ПСЖ впевнені, що хавбек міг втриматись, підмалювавши падіння, однак Бйорн Кейперс призначив пенальті. Мессі впевнено його реалізував. 1:0!
Look at kurzawa’s knee. It’s a pen pic.twitter.com/2zGoBTzRs7
— CfcHugo (@cfcswedee) February 16, 2021
ПСЖ на якусь мить поплив, ледь не пропустивши другий гол вже на 29-й хвилині – це Дембеле вийшов віч-на-віч з Навасом, але замість потужного удару Усман покотив м'яч у руки Кейлору. Покарання за марнотратство прилетіло вже на 32-й: Курзава відкрився за Дембеле й отримав діагональ від Флоренці, віддав передачу в штрафний на Верратті, а той у дотик зовнішнім боком стопи віддав пас на 11 метрів в ноги Мбаппе. Кіліан легко обійшов Лангле й розстріляв ближній кут з кількох метрів – 1:1!
Після цього команди влаштували розмін фантастичними моментами. Так, вже на 35-й хвилині Курзава увірвався на лівий край штрафного та потужно пробив у дальній кут – тер Штеген парирував. Грізманн відповів проривом лівим флангом з пострілом метрів з 20-ти – поруч зі стійкою!
Кін одразу ж огризнувся ударом з лінії карного майданчика в ближній кут, який потягнув тер Штеген, однак на 45-й хвилині Марк-Андре привіз гольову нагоду для ПСЖ. Голкіпер замість виносу підрізав м'яч над собою, Париж заробив кутовий, а Ікарді замкнув подачу з нього ударом головою в ближню дев'ятку. М'яч влучив у зовнішній бік сітки. Зрештою, відпочивати команди пішли за нічийного рахунку.
У перерві Маурісіо Почеттіно наважився на важку заміну, знявши Гуйє. Той забагато фолив і мав жовту, причому арбітр явно натякав, що наступний фол буде останнім для Ідрісси. На поле вийшов Еррера. Барса ж на поле вийшла лише формально. ПСЖ з перших хвилин другого тайму захопив м'яч під контроль і почав проводити атаку за атакою.
Вже на 47-й хвилині все могло завершитись другим голом – це Мбаппе дозволили пробити з лінії штрафного в дальній кут. М'яч промайнув поруч зі стійкою. Ще за три хвилини Кіліан протягнув м'яч у центрі та віддав пас на Ікарді, а той з лінії карного майданчика елегантно покотив на правий край під удар Кіну. Мойзе пробив зі складним рикошетом від Альби, однак тер Штеген врятував Барсу. Каталонці могли покарати за марнотратство на 58-й хвилині, заробивши дуже небезпечний стандарт, але Мессі пробив з нього у стінку.
В якийсь момент здалося, що Барса перехопила ініціативу. Так, на 62-й хвилині господарі могли заробити пенальті внаслідок прострілу Альби, який відскочив у руку Кіну. Арбітр вирішили, що це не пенальті. В наступній же атаці Дембеле завдав удару з правого краю під ближню стійку, але це було занадто слабко.
За це ПСЖ жорстоко покарав на 65-й хвилині, коли Флоренці прорвався правим флангом та прострілив у штрафний. Піке вибив м'яч на Мбаппе, а той розстріляв ворота. 1:2! Ще за п'ять хвилин ситуація стала катастрофічною. ПСЖ заробив стандарт на лівому фланзі, Паредес виконав подачу на дальню стійку, а Кін спокійно замкнув її головою – 1:3!
Рональд Куман у відповідь почав проводити істерично-хаотичні заміни, знявши з гри спочатку Деста, а потім Педрі, Піке та Бускетса. На полі з'явилися Мінгеса, Пуч та Трінкау, однак за двадцять хвилин після голу парижан "блаугранас" не створили взагалі нічого. Ну, за виключенням дальнього удару Дембеле вище воріт. Навасу було настільки нудно, що на 82-й хвилині той викотив пас точно в ноги Грізманну, але навіть в цьому випадку Барса не забила – м'яч відскочив повз ворота. В очах каталонців відчувалася апатія.
ПСЖ міг забити вчетверте ще на 78-й хвилині, коли Грізманн наступив шипами на ногу Мбаппе у власному карному майданчику. Арбітри вибачили господарів, однак Мбаппе не пробачив. На 85-й хвилині Дракслер протягнув м'яч по центру метрів на 50, після чого викотив передачу на лівий край штрафного – Кіліан же у дотик поклав сферу в дальню дев'ятку. 1:4!
Цей гол став останнім у зустрічі. ПСЖ святкує розгромну перемогу. Матч-відповідь проведуть 10 березня.
Барселона – це фіаско
У Європі вже давно склалася неприємна для каталонців традиція – раз на рік люди збираються біля екранів і спостерігають за розгромом Барселони у плей-офф Ліги чемпіонів. У 2017-му було 0:4 в Парижі, за рік сталися 0:3 у Римі, далі знамениті 0:4 на Енфілді, потім 2:8 від Баварії, і ось маємо 1:4 проти ПСЖ – а ще було 0:3 від Юве одразу ж після знаменитої Ремонтади. Загалом – шість розгромів за п'ять років.
Хоча у поточному сезоні Барса підняла нову планку, вперше за всю історію виступів в ЛЧ пропустивши 3+ голів на Камп Ноу двічі поспіль (в останньому турі у групі Ювентус влаштував 0:3). Ба більше: два розгроми на Камп Ноу у сезоні 2020/21 – це рівно стільки ж, скільки їх було за попередні 20 сезонів.
Чотири ж голи у рідних стінах Барса пропускала аж у 1997 році, коли Шевченко зробив хет-трик. Після нього на Камп Ноу тричі за команду гостей в одному матчі відзначились тільки Форлан (2005 рік) та Мбаппе (2021).
Що найгірше, чергове гучне фіаско Барселони не викликає емоцій. У 2018-му році був шок – здавалося, що стався нещасний випадок, який "блаугранас" повинні виправити. За рік стався психологічний злам – після Енфілда каталонці були вбиті горем, а всьому світу стало очевидно, що епоха великої команди завершилась. Перед Баварією вся Європа очікувала розгрому, але ж не 2:8 – після нього в столиці Каталонії почався бунт проти Бартомеу та замайоріли масштабні реформи (принаймні, в проектах).
У 2021-му ж розгром від ПСЖ став буденністю. Він не виглядає подією року. Його навряд чи згадуватимуть так же, як Ліверпуль чи Лісабон. Навіть особливо яскравих мемів про цей матч не було, хоча результат, безумовно, викликає посмішку – для когось гірку, а для когось іронічну. Хет-трик Мбаппе навіть не здається визначним – нині чи не кожен топовий футболіст може повторити щось подібне з обороною Барси.
Сьогоднішній футбол Барселони не відповідає гучному імені "більше, ніж клубу". Якби "блаугранас" вийшли проводити сезон у футболках якогось середнячка на кшталт Севільї, то ніхто б і не помітив різниці – андалусійці теж непогано атакують у чемпіонаті, допускають часті осічки з Кадісами, виходять з групи Ліги чемпіонів і виносяться першим же сильним суперником. Щоправда, Барса "спалилася" б на смішних помилках в обороні та на форварді, який ходить пішки протягом 90 хвилин. Саме ці речі стали "фішкою" Барселони, а не красиві комбінації.
Можна було б спитати, хто винен, і запропонувати шляхи вирішення, але навіщо? За п'ять років у глобальності проблем Барси розібралися навіть діти у молодшій школі, однак топ-менеджери клубу не зробили хоча б одного кроку до виходу з кризи. Реформи, омолодження, жорсткі правила для Мессі та зірок, залізна дисципліна, зменшення витрат – ці ідеї не прожили навіть місяця при Рональді Кумані.
Борги ростуть, Мессі все так же ходить по полю й ниє про відхід, в центрі оборони грає ледь живий Піке, а Куман повторює шлях попередників, підлаштовуючись під розбалансований склад замість створення надійної структури гри.
Барселона за п'ять років не зробила жодних висновків, і навіть сім розгромів у ЛЧ за цей період нічого "блаугранас" не дали. Раз так, то пора визнати – ПСЖ громив не гранда, а середняка із потужними виконавцями в атаці. В таких перемогах немає нічого видатного. Париж зробив те, що мав зробити будь-який топ-клуб.
Футбол Барселони – це кошмар
Якщо відійти від лірики й поглянути на поле, то стане очевидною неминучість розгрому. Цей факт став помітним ще на стадії формування орієнтовних складів – кого не постав у оборону, а все одно виходить самогубство Барси.
В Умтіті одразу не вірилось, Мінгеса був неефективним одразу на двох позиціях, Піке тільки-но відновився від травми, а Дест майже не грав протягом місяця. Можна було б поставити де Йонга в центр захисту, але для матчу з ПСЖ його навичок явно було недостатньо. Та і відмовитись від Френкі у півзахисті – це занадто жирно.
У підсумку вийшов Піке. Його перформанс був видатним – вже на 1-й хвилині Мбаппе втік від нього на ривку, перед голом на 32-й Жерар дав пройти передачі на Кіліана й знову дозволив йому обійти себе, а на 35-й Курзава вистрілив у дальній з-поміж ніг Піке. По перерві провину за голи несли інші гравці, але в цілому такий футбол від Жерара очікувався. Його давно без проблем обігрують один-в-один, а про роботу на швидкості краще промовчати.
Втім, не один Піке все провалив. Достатньо хоча б подивитись на те, як Барса оборонялася при моменті Ікарді на 19-й хвилині.
Три захисники в одній точці закономірно були відрізані одним простим пасом від Мбаппе. Подібна ситуація повторювалась не раз – на Кіліана кидались по два-три виконавця, а він їх відрізав.
Втім, згубили каталонців не індивідуальні помилки, а загальна структура. Основний прийом ПСЖ, яким вбивали Барсу, стало стягування футболістів у центр зі швидкою діагоналлю на фланг. Оборона "блаугранас" розтягувалась у зоні між центрбеком та фулбеком, а шпарину заповнював Верратті – саме так було забито перший гол і саме з цього прилетів третій.
В теорії, Барса мала відповідь на цей хід – в фазі гри без м'яча Дембеле та Грізманн сідали в оборону й повинні були стати перепоною для проривів по флангу. Мінус цього плану полягав у тому, що їхні оборонні та позиційні навички не відповідають статусу поєдинку. Той же Курзава постійно відкривався під передачі на фланг – якщо Дембеле його наздоганяв, Лайвен легко перегравав суперника один-в-один. Як наслідок, другий і третій голи ПСЖ прилетіли завдяки діагоналям за спину французам.
А ось тут Дембеле не контролює ривок Курзава через напівфланг у штрафний. Це – класичний епізод з матчу.
Простір у напівфлангах або не контролювали взагалі, аба ж тут провалювались опорники. Особливо відвозили де Йонга, що теж не є новинкою – Френкі регулярно помиляється з моментом атаки та позицією. Це проявилося вже на 1-й хвилині, коли нідерландець не вгледів за Верратті – Марко прийняв пас і одразу ж запустив Мбаппе віч-на-віч.
І при першому голі Френкі відпустив Верратті. Марко вільно прийняв м'яч і у дотик перевів на Мбаппе. Склалося враження, що каталонці оборонялися зонально й просто не розібралися, хто з ким грає – центрхави ПСЖ класно розташувалися між лініями, а Френкі могли попросити залишатись вище. Втім, тут не добігав ще і Бускетс. І взагалі ніхто не добігав!
В четвертому голі Френкі звинувачувати не хочеться, адже там було 3-в-2 без шансів, але при третьому саме він втратив Кіна. Щоправда, стандарти – це особлива тема, а Барса оборонялася зонами. Як наслідок, одного винного знайти важко. Там була колективна відповідальність, але найбільш "спалився" саме Френкі.
Знову ж таки – списувати все на індивідуальні помилки неправильно, адже сама структура гри Барселони була неправильною. В першу чергу, через Мессі – повз Ліонеля гравці ПСЖ спокійно ходили з м'ячем, починаючи атаки. Подібний футбол проходить з Алавесом, але експерти сотні разів попереджали – у топ-матчі за подібну пасивність покарають жорстоко. Зрозуміло, що Мессі не може дати шалений об'єм та безпомилковість, однак хоча б перекривати лінії передач у таких поєдинках він зобов'язаний. Інакше буде 1:4 (а то і 2:8).
По-друге, Барселона в принципі погано розташовувалась. Намагаючись пресингувати високо, команда вже на перших хвилинах засвітила шалені шпарини між півзахистом та обороною. ПСЖ у чвертьфіналі ЛЧ з Аталантою легко використовував такі ситуації, однією довгою передачею в цю зону відрізаючи півкоманди. На Камп Ноу підопічні Маурісіо Почеттіно користувались прогалинами, хоча загалом зіграли від інших якостей.
А ось так розташовувався ПСЖ при розіграші каталонців. Максимально щільно, з перевагою в центрі поля та без вільних зон позаду.
Або ось так. Є різниця, чи не так?
Найбільш позитивне враження Барса справила в атаці, але є кілька важливих нюансів. Перший – каталонці були активні лишень до перерви. Другий – "блаугранас" атакували за одним і тим же сценарієм. Це неодмінно був короткий розіграш між найсильнішими виконавцями, зібраними в глибині на лівій половині поля, після чого йшла передача на хід. Класика, яка приносить успіх у Ла Лізі. Так Барса заробила пенальті й створила два моменти Грізманна.
Проблема полягала в тому, що і якість виконання каталонців не вразила. Той же Дембеле взагалі нагадав Коноплянку – нічого, крім зміщення з флангу в центр з ударом, він не показав, в обороні від нього не було користі, а у потрібний момент Усман не зміг нормально пробити.
Втім, це індивідуальний провал, а от у контратаці з ударом Грізманна в дальній кут був системний фейл – Антуан не віддав передачу Усману на хід. Як наслідок, захисники загнали Грізі в єдину можливу зону для пострілу, хоча могли отримати вихід віч-на-віч.
А так практично аналогічну контратаку розігнав ПСЖ – моментальна передача між лініями по діагоналі на Ікарді та продовження у дотик під удар Кіну. І там, і там техніка виконавців дозволяла провести подібні маневри, однак так зробив тільки ПСЖ.
У перерві Маурісіо Почеттіно зрозумів проблему – парижани при атаках та пресингу розтягувались у центрі, де на двох опорників чинила тиск вся атака Барси. Якщо каталонці відігрували першу лінію гостей, то далі починались контратаки. По перерві ПСЖ став діяти компактніше – і більше ми не бачили якісних атак "блаугранас".
Розгром став моживлим завдяки одному важливому слову – швидкість. ПСЖ банально діяв швидше. Всюди. У кожному епізоді. Гості швидше бігли і швидше приймали правильні рішення.
І тут варто враховувати, що команда Маурісіо Почеттіно далека від тієї міці, яку демонстрував колектив Томаса Тухеля. Нині у ПСЖ менше зіркових кадрів і слабший футбол, а Неймар і Ді Марія пропускали зустріч – втім, Барселона виявилась набагато простішим суперником, ніж Лор'ян і Анже.
Мбаппе – новий Мессі
Саме цього всі і очікували. Мбаппе був просто створений для покарання повільної й слабкої в позиційній роботі оборони Барси. Вже на 1-й хвилині стало зрозуміло, що без голу Кіліан поле не покине, та і хет-трик "черепашки" не здивував. Мбаппе, по суті, нічого геніального й не зробив – просто розташовувався, де потрібно, і тікав на швидкості.
У поєдинку на Камп Ноу істинним Мессі був не Ліонель, а Мбаппе. Причому не нинішнім Мессі, а тим, куражним з початку 2010-х. Так, Кіліан провів 14 спроб обіграшу (10 успішних), половина з яких була проведена перед чужим штрафним – одного разу Кіліан переграв в одній точці Мессі, Бускетса й Педрі.
Крім того, Мбаппе завершив зустріч з шістьма ударами (чотири у площину), трьома передачами під удар з гри (лідер разом з Ікарді), 13 виграними єдиноборствами з 15-ти та трьома зібраними на собі фолами. Ну, і про хет-трик не варто забувати – ніхто з 1997 року у ЛЧ на Камп Ноу не забивав Барсі тричі, а у плей-офф ЛЧ це взагалі нікому не вдавалось.
Мбаппе забив 110-й гол за ПСЖ, ставши третім бомбардиром в історії клубу після Ібрагімовіча (156) та Кавані (200). В рамках плей-офф Ліги чемпіонів Кіліан забив вже 8-й гол, порівнявшись із Зіданом і піднявшись на третє місце серед французів після Анрі (12) та Бензема (18).
Схоже, час його рекордів за Париж добігає кінця. В наступному сезоні Мбаппе стане трансферною ціллю номер 1 – і, можливо, саме він відродить велич Класіко, ставши футболістом Реала.
Барселона – ПСЖ: як розпочалась найбільша війна в європейському футболі, або Мессі проти "своїх"?
показати приховати