Атланта-1996: рекордний дебют на Олімпіаді, який подарував спорту українських зірок
Олімпійські ігри в Атланті стали дебютними для національної команди України. Тоді нашим спортсменам вдалося поставити медальну планку, перестрибнути яку наразі не вдалося.
На Олімпійські ігри в США, які відбулися у 1996 році, Україна вперше виставила свою команду під жовто-синім прапором. До Атланти вирушили 233 українські спортсмени, які були спраглі до перемог та готові гучно заявити про себе на весь світ.
На відкритті Олімпіади, яке відбулося 19 липня 1996 року, честь нести прапор нашої країни випала олімпійському чемпіону Сеула, багаторазовому чемпіону і рекордсмену світу в стрибках з жердиною Сергію Бубці, який згодом став президентом Національного олімпійського комітету України. "Зірочкою" команди була 18-річна гімнастка Лілія Подкопаєва, яка невдовзі приміряла аж три олімпійські медалі.
Схоже на те, що помпезна церемонія відкриття та великі надії, які покладала на свою команду молода країна, неабияк стимулювали спортсменів, які виступали під жовто-синіми кольорами. Упродовж ігор вони завоювали 9 золотих, 2 срібні та 12 бронзових медалей, що дозволило Україні посісти високе 9 місце у загальному командному рейтингу. 23 медалі та топ-10 у загальному заліку стали вершиною, підкорити яку знову Україні наразі не вдавалося.
До слова, у Міністерстві молоді та спорту прогнозують, що на Олімпіаді-2020 в Токіо ми можемо розраховувати на 13-15 медалей. При цьому партнери проекту Parimatch дають 40% на те, що принаймні 4 нагороди України будуть найвищого гатунку.
Parimatch – головний драйвер розвитку спорту в Україні!
Ігри в Атланті показали, що в світі спорту з'явилися нові зірки, а Україна претендує надовго закріпитися у статусі держави із сильними атлетами.
Лілія Подкопаєва здійснила справжній фурор – попри юний вік, вона змогла оформити медальний хет-трик, перемігши у багатоборстві та вільних вправах, а також здобувши срібло на брусах. Ще одна 18-річна гімнастка Катерина Серебрянська також слухала гімн України з найвищого п'єдесталу. Наразі вона єдина українська "художниця", якій підкорився Олімп.
Світ боксу також побачив нового майбутнього чемпіона. Володимир Кличко здійснив свою мрію та став чемпіоном у суперважкій категорії. Історична перемога відкрила йому двері в професійний бокс, де він згодом підкорив не одну вершину.
Не підвів очікувань і борець В'ячеслав Олійник, хоча його шлях на п'єдестал був нелегким. Декількома роками раніше він покидав спорт та переїхав жити до Франції. Утім, перерва пішла йому на користь – у 1994 році він отримав путівку на Олімпіаду завдяки перемозі на чемпіонаті Європи, а в Атланті борець не залишив суперникам жодного шансу.
Наразі єдина золота медаль у парусному спорті також була завойована в Атланті. Євген Браславець та Ігор Матвієнко обігнали суперників у змаганні яхт класу 470.
Силу українців на весь світ продемонстрував Тимур Таймазов, ставши переможцем ігор у важкій атлетиці. Він підняв над головою 236 кілограмів, встановивши світовий рекорд.
Рустам Шаріпов став єдиним спортсменом тієї плеяди, для якого золото Олімпійських ігор було не першим. У Барселоні в складі збірної СНД він виграв золоту медаль у командній першості. Окрім того, в Атланті в тих таки командних змаганнях він з партнерами вибороли бронзу. На жаль, через проблеми зі спиною до Сіднея-2000 він не досягнув.
Свій статус чемпіонки світу підтвердила й Інеса Кравець, якій досі належить рекорд у потрійному стрибку. Українка випередила росіянку Ласовську на цілих 35 сантиметрів. Вона розраховувала завоювати золото і в стрибках у довжину, але завадила невдала програма змагань. Після перемоги та фонтану емоцій Інеса повернулася в готель близько першої ночі, а старт наступної дисципліни був о 7 ранку. У підсумку Кравець зробила три заступи та не виконала кваліфікаційний норматив у дисципліні, яку любила найбільше.
Надалі українським спортсменам на Олімпіаді вдавалося долати рубіж у 20 медалей, але наблизитись до 9 золотих нагород наразі виглядає нездійсненним завданням. Залишається з ностальгією згадувати фантастичний дебют України на Олімпіаді та сподіватись, що колись ми станемо свідками ще більших перемог.
показати приховати