Ворскла скандально програла АІКу – старі проблеми футболу Скрипника коштували єврокубків, а УЄФА потрібні технології
Єврокубкова кампанія Ворскли знову виявилась короткою, завершившись поразкою від АІКа (0:2). Звіт читайте на "Футбол 24".
АІКа побоювались перед першим матчем, однак Ворскла несподівано впевнено переграла шведів у Стокгольмі (3:2). Допоки у полтавців були сили, у них все працювало більш-менш якісно, окрім оборони – суперник же мало що створював у позиційному наступі навіть при домінуванні. Отримавши такий досвід, Віктор Скрипник вирішив нічого не змінювати, випустивши той же стартовий склад. Його візаві, своєю чергою, оновив центр оборони й випустив знаменитого Гвідетті в центр нападу.
Перші півгодини зустрічі показали, що рішення українського тренера було правильним. Ворскляни виглядали динамічніше й агресивніше за АІК, впевнено контролюючи гру через короткі комбінації на флангах та високий пресинг. Вже на 8-й хвилині це могло завершитись пенальті за удар по ногах Степанюка, однак арбітр вирішив проігнорувати епізод (він взагалі давав грати).
Свою активність "зелено-білі" конвертували у 5 ударів за стартові 20 хвилин, причому 4 з них пройшли із зони підбирання після стандартів та подач. Щоправда, більшість з них блокували. Крім того, непоганий дальній постріл у площину воріт завдавав Степанюк, однак йому забракло сили. Здебільшого, напруження в штрафному АІКа приходило після обіграшів у трикутниках між фулбеками, форвардами та вінгерами.
АІК же не міг розкрити оборонний блок Ворскли. Шведи безцільно розкатували м'яч з флангу на фланг, завершуючи ривки по них подачами в руки Різнику або під винос захисникам. Полтавці грамотно захищались, опускаючи Пуцліна в лінію оборони за потреби й таким чином не дозволяючи себе розтягнути.
Втім, Ворскла сама створювала собі проблеми, високо втягуючись на чужу половину поля під час пресингу або в боротьбі за підбирання. На 18-й хвилині це могло вилитись у катастрофу – Гвідетті залишився 1-в-1 з Яворським на нашій половині поля, отримав передачу на хід й вивалився на побачення з Різником. Джон пробив низом, але Дмитро парирував ногою!
Свій перший реально гольовий момент Ворскла створила на 29-й хвилині внаслідок чергового підбирання перед штрафним. Венсан Тілль завдав потужного удару, а м'яч рикошетом полетів у ліву дев'ятку – втім, Нордфельдт парирував. На жаль, всього через хвилину після цього Віктору Скрипнику довелося знімати з гри травмованого центрбека Зайкова, а замість нього вийшов номінальний опорник Челядін.
Даний епізод негативно позначився на футболі Ворскли. Полтавці в останній третині першого тайму підсіли на власну половину, віддавши ініціативу шведам, а ті ледь не відкрили рахунок на 38-й хвилині – це Бйорнстрьом обігрався у стіночку на лівому краю карного майданчика й пробив у дальній кут. Поруч зі стійкою! Втім, більше моментів у основний час АІК не створював.
Тим більш прикро було пропустити на 3-й компенсованій хвилині після проникного пасу на Отьєно. Той впав у боротьбі з Пердутою, але встиг скинути м'яч під удар Мендесу. Правий фулбек шведів одразу ж пробив, а м'яч рикошетом полетів у протихід Різнику – 1:0. Під завісу першого тайму АІК зрівняв загальний рахунок.
Другий тайм розпочався без замін. Ворскляни стартували дещо активніше, заробивши кутовий на 48-й хвилині й навіть завершивши його ударом по воротах (неточним). Втім, досить швидко господарі перехопили ініціативу. На 54-й хвилині вони навіть забили гол, однак його не зарахували через величезний офсайд.
Небезпечніше було на 58-й, коли Стефанеллі виконав подачу, а м'яч рикошетом від захисника полетів за комірець Різнику. На щастя для полтавців, Дмитро перевів м'яч над поперечкою. На 61-й же черговий крос шведів завершився ударом Гвідетті – Різник виручив і тут. Після цього команди обмінялися пострілами Тілля та Хуссейна, але вони виявились зовсім негострими. Взагалі, в середині другого тайму гра вирівнялась і стала спокійнішою.
В другій половині другого тайму команди дещо активізувались. Зокрема, Аярі на 71-й хвилині класно прокинув м'яч під удар з лівого краю штрафного, але Яворський у підкаті встиг вибити сферу. Ворскла відповіла двома небезпечними подачами з кутового – першу Степанюк замкнути не встиг, а Марлісон при другій не зміг влучити у ворота. На цьому тлі обидва тренери вирішили провести заміни – Віктор Скрипник замість Тілля й Марлісона випустив Феліпе та Кравчука, а Бартош Гжелак кинув у бій Ахмеда, освіживши лівий фланг атаки.
Захопити явну перевагу над Ворсклою це не допомогло, однак на 81-й хвилині АІК серйозно налякав наших вболівальників. Стефанеллі несподівано вискочив з-за спини Яворського, прийняв розрізний пас від Гвідетті й опинився прямо перед Різником – на щастя, його удар низом Дмитро відбив. Втім, полтавці теж могли шокувати шведів у компенсований час, організувавши кілька хороших атак і ледь не забивши після подачі зі скидкою на лінію воротарського. Челядін тягнувся до м'яча, але не пробив.
Зрештою, свисток арбітра відправив команди в овертайми. Очікувалось, що втомлені полтавці не зможуть нормально провести цей відрізок зустрічі, однак в перші 15 хвилин на полі домінували саме вони. І не просто домінували, а створювали гольові моменти! Зокрема, на 92-й хвилині Козиренко потужно пробив з дистанції – Нордфельдт парирував. Ще кращий постріл вдався Степанюку на 100-й хвилині – м'яч пішов у протихід голкіперу й під поперечину, але Нордфельдт і тут виручив. На жаль, за цю активність довелося заплатити травмою Олійника.
АІК міг підчатувати Ворсклу в одному з епізодів, коли Отьєно дали пробити метрів з 11-ти. На щастя, Яворський встиг заблокувати удар. Розчарований Бартош Гжелак після цього провів подвійну заміну, а у міні-перерві поляк зняв з гри ще двох гравців. Замість Мендеса, Стефанеллі, Гвідетті й Коллінза на поле вийшли Рінг, Бауї, Мбунга-Кімпіока та сісей. Віктор Скрипник обійшовся без ротації.
Все було нормально, однак на 107-й хвилині Ворскла несподівано пропустила гол... Після подачі з кутового сталося замикання із рикошетом, внаслідок якого м'яч полетів у протихід Різнику. Дмитро в останню мить вибив сферу з лінії, а добивання на стрічці завершилось виносом в аут. Арбітри, однак, вирішили, що "круглий" перетнув лінію. 2:0. Хитрі шведські режисери показали повтори лишень із камер у центрі поля.
Пізніше у соцмережах з'явилося фото, на якому здається, ніби гол таки був.
Ворскла пішла уперед і була дуже близькою до камбеку. На останніх хвилинах Степанюку вдався фантастичний удар з далекої відстані – втім, м'яч пролетів у сантиметрах над поперечкою. Зрештою, фінальний свисток зафіксував виліт полтавців. Прикро.
Старі проблеми Віктора Скрипника коштували єврокубків
Загалом, Ворсклу можна похвалити за цю коротку єврокубкову кампанію. Полтавці не тільки продемонстрували гідний футбол, а й грамотно готувались до сезону – майже всіх лідерів зберегли, змогли якось підписати новачків, взяли хорошого тренера. Хороший тренер поставив прогресивну гру, яка базувалася на непоганому фундаменті Юрія Максимова (вже при ньому команда працювала від володіння). Не вистачало хіба що часу, аби оновлений склад вийшли на пік форми й відпрацювали усі елементи гри. Можливо, якби в суперниках були не шведи, які мають за плечима половину сезону, то все вийшло б значно краще.
Конкретно в Нючепінгу ворсклян можна відзначити за хорошу функціональну підготовку – певні спади у активності були, але навіть в екстра-таймах команда трималася на високому рівні. Шведи перебувають у тонусі, але явної переваги в динаміці над українцями вони не мали.
Також підопічні Віктора Скрипника сподобались в ідейному плані. Не все у цьому матчі виходило, але "зелено-білі" розуміли, що вони хочуть і як це треба робити. Особливо це було помітно на флангах, де постійно вдавалося будувати трикутники й обігруватись на межі штрафного. Взагалі, командний рух Ворскли виглядав перспективно, хоч і дещо сиро. Крім того, сподобалося, як полтавці використовували слабкість АІКа у контролі глибини та зони підбирань після стандартів та подач – ця особливість була помітною ще в Стокгольмі, а в Нючепінгу "зелено-білі" провели 5 ударів за півгодини після цих ситуацій. Кілька таких епізодів протягом матчу могли завершитись голом.
Тож чому така прекрасна Ворскла програла? Якщо не вдаватись у конкретні тактичні недопрацювання, а узагальнити, то все можна списати на Віктора Скрипника – але не в тому сенсі, що він поганий тренер. Навпаки, його бажання ставити футбол а-ля Вердер грає злий жарт з українськими командами та з ним самим. Його стиль прогресивний, однак він дуже залежний від кадрового потенціалу. Особливо це проявляється під час позиційного наступу – він був слабким місцем і Зорі, і вчорашньої Ворскли.
При всій продуманості футболу "зелено-білих", команді не вдавалося розкрити оборонний блок суперника. Атаки Ворскли завершувались на флангах, однак АІК більш-менш підлаштувався. Полтавцям критично не вистачало якісних відкривань на чужій третині поля та якісних передач на просування в зони перед штрафним та всередину. Як і за часів Зорі, підопічні Віктора Скрипника намагались компенсувати проблему величезною кількістю дальніх ударів – втім, лонгшоти завжди пов'язані з відчутним рандомом. В один день залетить, в наступні три – ні. Дальні удари мають бути лишень крайнім варіантом завершення атаки, а не системою.
Частково просування атак можна покращити по ходу сезону, однак без футболістів дуже високого рівня з особливими характеристиками пробити стелю буде важко. Футболу Ворскли буде вистачати для боротьби за бронзу, але у вирішальних матчах проблема просування буде знову й знову нагадувати про себе. Як у Швеції.
Віктор Скрипник прекрасно розуміє цей аспект. Саме тому полтавці й грали у дуже сміливий, але при тому й вкрай ризикований футбол. Високий пресинг і контрпресинг, купа єдиноборств, акцент на флангову гру, ставка на короткі володіння – все було зроблено для того, щоб у матчі з АІКом виникало багато перехідних фаз. Це б мало спростити злам оборони шведів, адже після втрати м'яча вся структура команди залишається на певній стадії розвалу.
За цей ризик Ворскла платила своїми тилами. Якщо швидко відібрати м'яч не вдавалося, то за спинами полтавців виникали величезні зони, які можна було використовувати. Кілька разів АІК підловив "зелено-білих" на цьому – зокрема, у моменті Гвідетті на 18-й хвилині. Та і загалом помітно, що структура оборони у полтавців поки що не відпрацьована, що знову ж таки пов'язано із необхідністю відпрацювати футбол з купою перехідних фаз. Без них у сезоні буде дуже важко, тож плата адекватна.
Найбільш прикро, що АІК не зміг скористуватись наданими шансами. Якби шведи забили під час якогось виходу віч-на-віч чи завдяки привозу захисників, то можна було б розвести руками – самі винні, самі знали, на що наражаємось. Поразка у серії пенальті також не вдарила б по нервах – це лотерея. Але ж ні! Голи скандинавів стали наслідком якихось випадкових ситуацій з випадковими рикошетами. Ну як так...
В будь-якому випадку, за Ворсклою у цьому сезоні буе цікаво поспостерігати. Віктор Скрипник будує у Полтаві щось дуже цікаве й перспективне – і якщо все буде добре, то вже через рік "зелено-білі" зможуть пройти у єврокубках набагато далі. Можливо, навіть вдасться зачепитись за груповий етап. Поки ж чекаємо.
Про другий гол
На відеоповторах, які давали шведські режисери, відсутність взяття воріт здавалася максимально очевидною. Крім того, пізніше з'явилося фото, на якому Різник явно вибиває м'яч перед лінією воріт. Помилка не викликала сумнівів, аж поки у соцмережах не виклали відео гола з трибун та скріншоти з іншого ракурсу. Лишень після цього на душі трішки відлягло, адже там м'яч таки перетнув стрічку.
Так чи інакше, епізод в черговий раз довів необхідність впровадження технологій у футбол. Можна багато говорити про дух гри, однак реально помітити, чи перетнув м'яч лінію, неозброєним оком було дуже важко – не покидає відчуття, що арбітри зарахували гол і потім вже не могли скасувати рішення, а насправді вони нічого не бачили. Необхідно постійно слідкувати за скупченням гравців, тримати в голові можливість офсайду й за долю секунди вирішувати, чи був гол. Це дуже важко.
Окей, цього разу арбітри впорались, нехай. Але чому в суперечливій ситуації не переглянути повтор? А чи був взагалі VAR на цьому матчі? А на якій стадії VAR та система відеофіксації голів взагалі працюють? Про все це не знають ні вболівальники, ні навіть футболісти. Лишень порившись у регламенті Ліги конференцій, можна дізнатись, що "в принципі, VAR можна використовувати лише у фіналі. Однак УЄФА може вирішити використовувати VAR також в інших матчах або не використовувати VAR у фіналі".
Очевидно, що VAR не було, адже тоді б рефері розглянув фол проти Степанюка у штрафному АІКа. А чи була система відеофіксації голу? Регламент наводить аналогічне трактування – система може використовуватись в обраних УЄФА матчах, але конкретно в протоколах перед матчем звичайний вболівальник чи футболіст не знайде цієї інформації. Про використання цієї системи можна тільки здогадуватись.
Зрозуміти УЄФА можна – не всі клуби у кваліфікації можуть дозволити собі впроваджувати настільки круті системи, а подекуди це просто неможливо. Тим паче, у Лізі конференцій. Тим не менш, можна було б хоча б проінформувати людей щодо використання VAR та Goal Line Technology – це вже б зменшило кількість розмов.
В будь-якому випадку, ситуації на кшталт другого голу демонструють необхідність системного підходу у використанні технологій у футболі. Якщо клуб хоче грати в єврокубках, то він має відповідати певним умовам – і не важливо, що там по інфраструктурі. Не грають же в єврокубках клуби з домашнім стадіоном місткістю в 1500 чоловік? Зрештою, всі гроші, які акумулює ФІФА / УЄФА, давно можна було пустити на впровадження VAR та GLT.
Можливо, так скоро і буде. Прикро тільки, що одними із каталізаторів реформ у футболі знову мають стати помилки в матчах українських команд.
показати приховати