Топ-100: Луїш Фігу
Сьогодні розповідь піде про легенду португальського футболу - Луїша Фігу.
Гра Фігу - це видовище для футбольних гурманів. Він чудово володів швидкісним дриблінгом, відмінним ударом з обох ніг, міг пробити по воротах з будь-якої дистанції, причому нерідко ці удари ставали повною несподіванкою для воротарів. Чудова технічна складова з відмінними атлетичними даними. Він не боявся силової боротьби, однак сам грав підкреслено коректно. Дії Фігу з м'ячем завжди відрізнялись особливою елегантністю, яка захоплювала шанувальників.
"Без м'яча я існую тільки наполовину", - заявляв Луїш.
Починався ж футбольний шлях Фігу в маленькому містечку Алмада, розташованому на лівому березі річки Тежу. У дитинстві Луїш починав грати у дворовій команді одного з найбідніших районів свого рідного міста, але був швидко помічений футбольними селекціонерами і вже в одинадцять років перебрався на інший берег до столиці Португалії, де був зарахований в юнацьку команду лісабонського "Спортінга".
Його перші тренери згадують, що вже тоді Фігу перевершував всіх інших і в техніці, і в швидкості, і у футбольному мисленні. Він рано навчився не тільки грати сам, а й організовувати гру партнерів. Тому найбільш відповідним для нього місцем на полі виявилася позиція правого півзахисника, що тяжіє до атаки.
Успіхи на міжнародному рівні прийшли до Луїша надзвичайно рано. Вже в 1989 році у складі юнацької збірної Португалії він завоював бронзову медаль на чемпіонаті світу для юніорів, що проходив у Шотландії. У 1991 році виграв зі своєю збірною чемпіонат світу для гравців не старше двадцяти років. Той чемпіонат проходив в самій Португалії, а тренував португальських юніорів Карлуш Кейрош.
Після такого успіху Кейрош був призначений тренером національної португальської команди і став готувати її до виходу на чемпіонат світу 1994 року. Ядро збірної склали новоспечені чемпіони-юніори, і в тому числі Луїш Фігу.
Але збірна не змогла подолати відбірний турнір. Натомість у "Спортінгу", де Фігу дебютував коли йому ще не виповнилося вісімнадцяти, його гра вже була яскравим явищем. Фігу намагався перейти в більш іменитий португальський клуб - "Бенфіка", але врешті-решт він віддав перевагу іспанській "Барселоні". Запрошення послідувало від самого Йохана Кройфа, який тренував тоді "Барсу". Так в 1995 році Луїш Фігу опинився в столиці Каталонії. Тоді йому було двадцять три роки.
Правда, великий голландець вже наступного року залишив тренерську роботу, і потім наставниками Фігу були Боббі Робсон, Карлос Рексач та ван Гаал. Але як би то не було, саме в "Барселоні" футбольний талант португальця відкрився для всього світу. Партнерами Фігу в різний час були брати де Бури, Філіп Коку, Роналдо, Патрік Клюйверт, Рівалдо.
Разом з клубом Фігу виграв в 1997 році Кубок володарів кубків, а також європейський Суперкубок, двічі ставав чемпіоном Іспанії. За роки виступів португальця в "Барселоні" у нього з'явилися тисячі шанувальників.
Euro 2000
Блискуче Фігу грав на чемпіонаті Європи 2000 року. Він був душею всієї збірної Португалії. Перший матч групового турніру зі збірною Англії складався драматично, до вісімнадцятої хвилини португальці програвали 0:2. Але саме в тому матчі Фігу забив англійцям гол, визнаний одним з найкрасивіших голів усього чемпіонату. Перший тайм закінчився внічию - 2:2, а в другому португальці вирвали перемогу.
У двох наступних матчах відбіркового турніру португальці не пропустили жодного м'яча, вигравши у збірної Румунії 1:0 та розгромивши збірну Німеччини 3:0. У матчі 1/4 фіналу португальці здолали збірну Туреччини 2:0. Натхненна, яскрава гра португальців захоплювала і спортивних журналістів, і глядачів, і весь світ. Багато хто заздалегідь називав португальців чемпіонами Європи.
У півфіналі зі збірною Франції (чемпіонами світу), португальці теж першими відкрили рахунок. Проте французи змогли забити гол у відповідь. Основний час закінчився внічию. За три хвилини до закінчення додаткового часу трапився пам'ятний епізод - суддя вирішив, що м'яч влучив у руку португальського гравця. Пенальті реалізував Зінедін Зідан. Так Франція пройшла у фінал, де тільки дивом виграла у збірної Італії, зрівнявши рахунок за лічені секунди до кінця основного часу.
РЕАЛ
У 2000 році Луїш Фігу був визнаний кращим футболістом Європи і отримав "Золотий м'яч" паризького тижневика "Франс футбол".
Але перед цим, 24 липня 2000 він офіційно перейшов в мадридський "Реал".
М'яко кажучи, цей трансфер мав великий резонанс у футбольному світі. І справа тут не в рекордній сумі, виплаченій каталонцям. А в першу чергу, у віковому протистоянні "Барселони" і Мадриду. Втім, сміливці знаходилися і до нього: Шустер, Лаудруп, Мілья. Але, на відміну від португальця, вони відправлялися в стан "заклятого ворога" тоді, коли на колишньому місці їх не чекало вже нічого хорошого. Фігу - інший випадок. Він був капітаном "Барси", його обожнювали вболівальники (з переходом навіть перестав функціонувати "Фан-клуб Фігу" у Барселоні). У Фігу були свої причини - мадридський "Реал" завжди був і залишається мрією будь-якого футболіста. Зрозуміло, важливу роль зіграла і фінансова сторона питання: за контрактом Луїш Фігу мав отримувати вдвічі більше, ніж в "Барселоні".
Тут не варто забувати, що сталося це багато в чому через зміну влади у Мадриді: на пост президента "Реала" заступив "великий і жахливий" Флорентіно Перес. В ході передвиборчої кампанії він пообіцяв, що в команді обов'язково з'явиться суперзірка. Цим словом він, в першу чергу, позначав Зідана і Фігу. У разі невдачі з суперфутболістами Перес пообіцяв безкоштовні абонементи всім членам клубу на сезон 2000/01. А це приблизно 9 млн. доларів. 9 млн. в результаті залишилися при ньому. А білу футболку першим приміряв Луїш Фігу. До речі, додатковим поштовхом до відходу з "Барси" для португальця послужило те, що навесні 2000-о у відставку пішли і президент клубу і головний тренер. Команда занурилася в невідомість, і Фігу це категорично не влаштовувало.
В "Реалі" він досяг свого ігрового піку. Його майстерність диспетчера проявилася ще яскравіше, ніж у колишніх командах.
У перший же сезон він став кращим гравцем іспанської першості. У 2001-му його визнали найкращим футболістом світу.
На його рахунку 163 матчі і 38 голів за "Реал". Були завойовані наступні трофеї: чемпіонський титул Іспанії (2001, 2003), Суперкубок Іспанії, Ліга чемпіонів (2002), Суперкубок УЄФА (2002), Міжконтинентальний кубок (2002). Більше того, він став кумиром мадридських фанатів, які полюбили його не менше, ніж Рауля.
ЗБІРНА
Чемпіонат світу у Японії та Кореї успіхів португальській команді не приніс. Вони зайняли лише 3-е місце в групі D. Але у Фігу попереду був домашній чемпіонат Європи. Це вже не була та команда, яка зачаровувала чотири роки тому. Але вона дійшла до фіналу. А у фіналі були греки, з якими португальці за два матчі так і не придумали, що зробити.
На ЧС-2006 Фігу вже практично не грав в основному складі. Взяв участь він лише в матчі за 3-е місце. У підсумку Португалія зайняла 4-е місце.
Інтер
В 2005-му Фігу покинув Мадрид. Через 10 років він все-таки опинився в Італії. Але не в "Ювентусі" (і тим більше не в "Пармі"), а в "Інтері".
Його міланська біографія виявилася не настільки насиченою, як її мадридська частина, але, тим не менш, в стані "нерадзуррі" він чотири рази завойовував скудетто (2006-2009), Кубок Італії (2006).
Правда, влітку 2007-о він міг розлучитися з "Інтером", але його перехід в арабський "Аль Іттіхад" так і не відбувся. Араби не виконали обіцянки, які не перевели частину коштів за підписаний ще взимку договір. Моратті, Манчіні та фанати команди настільки сильно почали вмовляти Луїша залишитися з ними, що той не встояв і в підсумку відіграв в Мілані ще 2 сезони.
31 травня 2009 в матчі між "Інтером" та "Аталантою" Фігу, який вийшов на поле з капітанською пов'язкою, був замінений на 42 хвилині зустрічі. Цей матч став прощальним для Луїша. Під час заміни всі гравці на полі вишикувалися біля бокової лінії, а гра була перервана на кілька хвилин.
Відразу після закінчення своєї футбольної кар'єри Фігу зайняв одну з керівних посад у структурі "Інтера".
Андрій Бешлей, Футбол24
показати приховати