Тібо Куртуа: Нехай "Челсі" виграє Прем'єр-лігу, а "Атлетіко" - півфінал Ліги чемпіонів
Перебуваючи у лавах "Атлетіко" на правах оренди в останні три сезони, 21-річний бельгієць став наріжним каменем успіху "матрацників" під керівництвом Дієґо Сімеоне.
Допомігши мадридському клубу потрапити у четвірку найкращих у Лізі чемпіонів, Куртуа також став гарантом успішного шляху збірної Бельгії на Мундіаль вперше за 12 років.
- У складі "Атлетіко" Ви вже виграли Лігу Європи, Суперкубок УЄФА та Кубок Короля. За чотири тури до завершення Прімери команда лідирує та ще й опинилась у півфіналі ЛЧ. Можете уявити себе переможцем цих двох турнірів?
- Пригадую свою першу гру у чемпіонаті Бельгії, коли я мріяв про хорошу кар'єру на батьківщині. Я й гадки не мав, що виступатиму за великий клуб та боротимусь за такі трофеї. Тепер ми поруч з найважливішим для нас трофеєм - Лігою чемпіонів. Хороший шанс виграти і Прімеру, хоча через "Реал" та "Барселону" така нагода випадає рідко. У цих командах багато класних гравців-індивідів, проте ми хороша команда, і нам не доводиться будувати гру на конкретних гравцях. Буде прикро, якщо врешті-решт ми залишимося з нічим, проте нам ніхто не посміє дорікнути у тому, що ми не боролися до кінця.
- Які у Вас були відчуття, коли дізналися про свого суперника у півфіналі ЛЧ та про можливість Вашої участі у цьому протистоянні, адже формально Ви - гравець "Челсі"?
- Дуже спокійно сприйняв все. Для мене це особливий жереб, оскільки "Челсі" - також мій клуб, якого "Атлетік" вже перемагав у 2012 році у Суперкубку УЄФА (4:1). Зрештою, над цією обставиною не варто багато роздумувати. Коли я дозволю собі думки на кшталт: "О, мені варто бути обережним", то я неодмінно зіграю погано. Я хочу здобути трофеї тепер, тож у цих двох іграх я уболіватиму за "Атлетіко". У решті матчів я є уболівальником ще й "Челсі". Сподіваюсь, що підопічні Жозе Моурінью виграють Прем'єр-лігу, а не ці два два матчі. "Челсі" - фаворит, проте "Барса" з таким статусом вже вилетіла...
- У чому секрет успіху "Атлетіко"? Наскільки заслуга у цьому Дієґо Сімеоне?
- Заслуга Сімеоне величезна, адже саме він привів нас до цих вершин. Коли я прийшов у команду, то під час першої розмови, на якій я був присутній, Сімеоне розповів про своє чітке бачення, як все повинно відбуватися і як ми повинні грати. Ця чіткість стала ключем. У команді Сімеоне гравець може бути поза грою і тижнів п'ять, проте коли він повертається, то йому не потрібно пояснювати, що він нього вимагають, оскільки все йде за планом. Кожен гравець знає своє місце і роль кожного партнера на полі.
- Ви родом зі сім'ї волейболістів. Чому Ви обрали футбол та ще й позицію воротаря?
- Мої батьки грали у волейбол у найвищому дивізіоні Бельгії, а також виступали у пляжному волейболі. Моя сестра грає за збірну Бельгії і нещодавно її визнали найкращим ліберо Європи. Мій брат також волейболіст, проте поєднує спорт з навчанням. У дитинстві в нас біля дому був майданчик для гри у пляжний волейбол і мені подобалося ловити м'яч у падінні на піску. Це вподобання перейшло і на футбол. Коли постав вибір між грою у захисті та у воротах, я вирішив стати воротарем. Напевне, не прогадав?
- Незважаючи на молодий вік, Вам співають дифірамби у Бельгії, країні, яка народила таких асів воротарської майстерності як Жан-Марі Пфафф та Мішель Прюдом. Хоча Ви і не бачили їхньої гри наживо, можливо Ви переглядали їхні ігри?
- Переглядав їхні ігри - мені подобається спостерігати за їх переміщеннями у воротах, хоча футбол з того часу змінився. Не можна порівнювати гравців, які виступали 30 років тому, з теперішнім поколінням. Швидкість гри змінилася і теперішні воротарі повинні бути універсальніші. Коли я був підлітком, то я захоплювався грою і намагався почерпнути науку Ікера Касільяса та Едвіна ван дер Сара.
- Який перший чемпіонат світу пригадуєте?
- Пам'ятаю фінал мундіалю-1998 у Франції, а потім вже наступну першість за участю збірної Бельгії. Тоді якраз виступав теперішній наставник збірної Марк Вільмотс, і нас з турніру вибила збірна Бразилії. За рахунку 0:0 Вільмотс забив гол, який арбітр не зарахував, і у підсумку збірна Бельгії поступилась з рахунком 0:2. Це була остання гра нашої збірної на чемпіонаті світу до цих пір. Цікаво, як далеко ми пройдемо на цьому Мундіалі?
- Бельгійців вважають доволі сильним суперником на Мундіалі у Бразилії. Не шкодять команді надмірні компліменти?
- Цей турнір для нас є чудовою нагодою здобути незабутні враження і ми, розуміло, докладемо зусиль, аби пройти якнайдалі. У Бельгїі ведуться розмови навіть про перемогу чи, як мінімум, повторення найуспішнішого виступу збірної на світових першостях у 1986 році (четверте місце). Все ж нам слід бути реалістами. Гаразд, ми можемо стати переможцями групи, проте потім на нас чекає Німеччина або Португалія. Навіть якщо ми здолаємо когось з цих суперників, то нам може трапитися Аргентина. Потім Бразилія чи Іспанія...Там буде стільки команд з великим досвідом, якого якраз нам бракує. У нас у збірній, певна річ, є гравці, що виступають у великих клубах, проте чемпіонат світу - це інший світ, який слід сприймати з покорою.
- До цих пір сезон вдався майже на всі сто. Яким має бути фінал мрії сезону?
- Стати чемпіоном Іспанії, виграти Лігу чемпіонів та завоювати золото на світовій першості у Бразилії - це був би перфектний фінал. Якщо дивитися на все з точки зору реаліста, то сподіваюсь виграти принаймні один трофей та пройти довгий шлях на Мундіалі.
Інтерв'ю ФІФА переклав та адаптував Андрій Холявка
показати приховати