Міланське дербі. Надпринципова битва в середині турнірної таблиці
У неділю на «Сан-Сіро» зійдуться «Мілан» та «Інтер». Золоті часи обох команд позаду, і наразі вони продовжують шукати свою гру, але матч від того навряд чи буде менш цікавим.
Міланське дербі – одне з найпопулярніших дербі у світовому футболі і найбільш очікувана подія італійського спортивного календаря. Протистояння команд з одного міста само по собі має особливий характер, адже гравці на такі матчі зазвичай налаштовуються як на останній бій, а фанати старанно готують свої найяскравіші перформанси. Але історія суперництва «Мілана» та «Інтера» робить поєдинок між міланськими клубами винятковим футбольним явищем, яке щоразу притягує увагу мільйонів глядачів по всій планеті, незалежно від їх турнірного становища.
«Дербі проти Інтера – важливіше потрапляння у Лігу Європи. Для мене цей матч важливіше всього. Ми будемо грати для вболівальників і постараємося порадувати їх», – заявив Аділь Рамі напередодні попереднього дербі у травні.
Якщо так сприймає цей матч футболіст, який провів у Мілані менше року, то тільки уявіть собі, як сприймають цей матч місцеві уболівальники, вихованці клубів та гравці, що вже тривалий час захищають червоно-чорні або чорно-сині кольори. Зробити це буде легше, якщо трохи пригадати історію.
Історія виникнення дербі
Якщо подивитись на нижню частину емблеми «Мілана», то можна побачити як там гордо красується рік заснування команди – 1899. Саме тоді британський віце-консул у Мілані Альфред Едвардс, вирішив організувати в місті футбольно-крикетний клуб. Свою ідею він обговорив з колегами та місцевими жителями 16 грудня у готелі «Hotel du Nord», а вже за два дні дав оголошення в «La Gazzetta dello Sport» про набір команди.
Першим тренером команди став англієць Девід Еллісон, а воротарем і капітаном – його співвітчизник Герберт Кілпін, який добре товаришував з Едвардсом. Також у колективі було ще декілька іноземців, решту ж склали міланці. Над назвою заморочуватися не стали і швидко затвердили «Milan Cricket & Foot-ball Club», як офіційне ім’я клубу.
Схожа політика була і при виборі кольорів ігрової форми: Кілпін привіз із Англії смугастий спортивний костюм у червоно-чорних тонах і запропонував іншим зробити схожі. Для переконливості сказав, що червоний колір символізуватиме диявола, який стане покровителем команди, а чорний – означатиме небезпеку, яка чекає на їх суперників при зустрічі. Звідси походять і прізвиська «Мілану» – Rossoneri (Червоно-чорні) та Diavolo (Дияволи).
У січні 1900 року клуб Альфреда Едвардса стає членом Італійської федерації футболу і вже в квітні того ж року виграє Королівську Медаль, обігравши «Ювентус» з рахунком 2:0. У наступному сезоні «Мілан» не лише повторює свій успіх, але й здобуває свій перший титул чемпіонів країни. Ще два чемпіонства підкорилися команді у 1906 і 1907 роках.
А потім національна федерація підіймає питання про заборону легіонерів у клубах і з цього приводу в рядах «червоно-чорних» спалахують неабиякі суперечки. Більшість гравців і робітників «Мілану» від початку не були у захваті від того, що в місцевій команді грає багато іноземців. Тож, коли стала загроза виключення клубу із федерації, то відстоювати права легіонерів перед головним футбольним органом країни охочих було не багато. Дехто навіть навпаки відверто схвалював рішення федерації, що одного разу призвело до масової бійки.
У березні 1908 року 44 члени клубу «Мілан» на знак протесту заснували футбольний клуб «Internazionale» (Міжнародний), куди увійшли легіонери і місцеві жителі, які їх підтримали. Одним із них був художник Джорджіо Муджані. Він став не лише гравцем команди, але і автором емблеми нового клубу. Також Муджані запропонував футболістам грати у чорно-синій смугастій формі. В ті часи були розповсюджені червоно-сині олівці і мистець-футболіст вважав, що таким чином їм вдасться підкреслити свою протилежність «Мілану». До того ж, синій колір символізував небо, що автоматично робило покровителями клубу сили добра наперекір дияволу «россонері». Так команда отримала своє прізвисько Nerazzurri (Чорно-сині).
Ті самі 44 засновника клубу. Окремо виділені перший президент "Інтера" Джованні Парамітіотті (верхній ряд), а також Джорджіо Муджані
Як не дивно, та вже у 1909 році Італійська федерація футболу відмовляється від дискримінаційного правила заборони легіонерів. Допомогли протести інших команд, в яких було багато іноземців на кшталт «Торіно» і «Дженоа». Але стосунки між гравцями «Мілана» та «Інтера» були вже настільки зіпсованими, що про поєднання не могло бути й мови. Звідси і бере свій початок міланське дербі, яке має офіційну назву «Derby Della Madonnina» на честь Діви Марії, статуя якої красується на верхівці Міланського собору.
Особливості протистояння
Міланське дербі сміливо можна назвати найбільш унікальним у футболі. В світі не знайти два інші клуби, які б так само тісно були пов’язані між собою. Та по-справжньому особливим «Derby Della Madonnina» робить той факт, що, незважаючи на всю непримиренність суперників, їм вдається досить мирно співіснувати. Протистояння «Мілана» та «Інтера» нагадує скоріше спір двох людей похилого віку із сусідніх будинків, які були дружні в юності, ніж кровну ворожнечу, що триває понад сто років.
Вболівальники. Історично «Мілан» вважався клубом міського робітничого класу і членів профспілок, серед яких було багато трудових мігрантів з півдня Італії, тоді як за «Інтер» традиційно вболівали представники більш заможного середнього класу і буржуазії, переважно корінні міланці. Через це фани «червоно-чорних» отримали прізвисько casciavìt (на міланському діалекті означає «викрутка», а в народі так прийнято називати простаків). В свою чергу, фанів «чорно-синьої» команди називають bauscia («хвалько»). З роками такий розділ між фанатськими таборами було дещо нівельовано, але і сьогодні «інтерісти» нерідко називають своїх опонентів командою таксистів, адже більшість шоферів є прихильниками «Мілану».
Стадіон. З 1955 року команди ділять один стадіон на двох. В цілях економії, щоб не будувати та утримувати дві величезні споруди, затяті суперники пішли на компроміс і з'їхалися на оновленому 82-тисячному «Сан-Сіро», названого за ім’ям передмістя, де він розташований. У 1979 році арену було перейменовано у «Джузеппе Меацца» на честь капітана збірної Італії 1934 і 1938 років (коли вони ставали чемпіонами світу), який встиг пограти і за «Мілан», і за «Інтер». Проте, «міланісти» продовжують і нині називати стадіон його старим ім’ям «Сан-Сіро». В очних протистояннях фанати «россонері» займають південну трибуну (Curva Sud), «нерадзуррі» – північну (Curva Nord).
Гравці. Спочатку, як і належить непримиренним суперникам, переходи футболістів «Мілану» в «Інтер» і навпаки були подією надзвичайною. До 1982 року всього 10 футболістів одягали футболки обох команд. Та з 80-х років принциповість у трансферній політиці клубів суттєво знизилася. За останні 32 роки одразу 30 гравців зуміли пограти за обидві команди. Найвідоміші із них: Луїджі і Альдо Чевеніні (по декілька разів змінювали червоно-чорні кольори на чорно-сині і назад), Джузеппе Меацца, Лоренцо Буффон, Фульвіо Колловаті, Роберто Баждо, Крістіан Пануччі, Андреа Пірло, Кларенс Зеєдорф, Едгар Давідс, Ернан Креспо, Крістіан Вієрі, Патрік Вієйра, Роналдо, Златан Ібрагімович, Антоніо Кассано, Маріо Балотеллі. Із нинішніх футболістів команд троє гравців «Мілану» встигли побувати у стані «Інтера»: Саллі Мунтарі, Джампаоло Пацціні і Андреа Полі (жодної офіційної гри за «нерадзуррі» так і не провів).
Підігрівання емоцій перед недільним матчем
За традицією активне протистояння між «Міланом» та «Інтером» розпочалося задовго до стартового свистка арбітра. Та якщо зазвичай матчу передують гучні заяви футболістів та тіфозі обох команд про неминучість їх перемоги, то цього разу відзначилися офіційні сторінки клубів у «Твіттері», які обмінялися взаємними колкостями.
«Агов, ‘’Інтер’’, ось наше улюблене дербі, 13-го травня 2003 року. А яке Ваше?», – написав офіційний твіттер «Мілана».
«Россонері» згадали півфінал Ліги чемпіонів, в якому вони вийшли вперед, завдяки голу Андрія Шевченка. «Інтер» зрівняв рахунок після удару Обафемі Мартінса, але, оскільки перша гра, в якій формальним господарем був «Мілан», завершилася нульовою нічиєю, у фінал вийшли «червоно-чорні». А потім і виграли його. Та поразку «чорно-синіх» справедливо вважається найприкрішою в історії міланських дербі.
«Нерадзуррі» із відповіддю не забарилися.
«Привіт, ‘’Мілан’’, без сумнівів: наше улюблене дербі – перемога Моурінью з рахунком 4-0, яка датована 29 серпня 2009 року».
Хто не пам’ятає, даний матч відбувся у другому турі «Серії А», а авторами голів у складі переможців стали Дієго Міліто (двічі), Тіаго Мотта і Деян Станковіч.
Згодом до інформаційного протистояння долучилися і футболісти команд, які робили для офіційних сторінок селфі та підписували їх на знак того, що вони роблять ставку на перемогу власної команди.
Мотивація і психологія
Авжеж принциповість дербі є найголовнішим мотиватором для обох клубів. Та є у команд низка додаткових стимулів викластися у неділю на всі 100% та продемонструвати свій найкращий футбол.
Тиждень тому сталося те, чого вболівальники «чорно-синіх» чекали ще навесні – керівництво «Інтера», в особі Еріка Тохіра, відправило у відставку Вальтера Маццаррі. На його місце одразу ж було призначено Роберто Манчіні. Фахівець вже працював у клубі з 2004 по 2008 роки і навіть здобував з «нерадзуррі» три поспіль Скудетто, але з того складу фактично нікого не залишилося, тож сьогоднішні футболісти напевно захочуть зарекомендувати себе перед новим наставником з найкращої сторони вже у першому матчі.
Філіппо Індзагі очолив головну команду «Мілану» влітку цього року і його позиції в клубі наразі виглядають досить стійкими, щоб не бути звільненим найближчим часом. Але Піппо є що доводити керівництву, вболівальникам і самому собі, тож можна не сумніватися, що молодий алленаторе знайде потрібні слова для своїх гравців аби зарядити їх на матч. Тим паче, що сам Індзагі має чималий досвід виступів у міланських дербі.
Якщо брати турнірні мотиватори, то обидві команди знаходяться фактично в рівних умовах: «россонері» йдуть сьомими з 17 очками в активі, а «нерадзуррі» розташувалися на дев’ятій сходинці, відстаючи від «Мілану» лише на один бал. Скласти конкуренцію «Ювентусу» та «Ромі» у боротьбі за чемпіонство в цьому сезоні міланські клуби навряд чи здатні. Проте обидві команди прагнуть грати у Лізі чемпіонів і для цього їм потрібно займати третє місце, де нині знаходиться «Наполі», маючи 21 набраний пункт. Очевидно, що переможець дербі суттєво покращує свої шанси наздогнати неаполітанців.
Що стосується психології, то тут перевагу можна впевнено віддати «червоно-чорним». Індзагі зумів швидко знайти спільну мову зі своїми футболістами і налагодити атмосферу у роздягальні. Підопічні не втомлюються дякувати своєму наставнику за роботу під час святкувань забитих голів та інтерв’ю.
В той же час у стані «Інтера» не все так райдужно. Прощання Вальтера Маццарі зі своїми підопічним вийшло дуже емоційним. Разом з екс-тренером «нерадзуррі» сліз не змогли втримати Жонатан Морейра, Юто Нагатомо, Ернанес і Жуан Жезус. А ще декілька гравців на чолі з Андреа Ранокк’я встигли заявити, що Маццарі несправедливо самотужки поніс відповідальність за помилки всіх гравців. Даний факт дозволяє припускати, що психологічна рівновага «чорно-синьої» команди дещо похитнулася і тиждень тренувань з Манчіні навряд здатні її нормалізувати.
Кадрові втрати
Фактично всі футболісти «Мілана» залікували свої травми і готові у неділю вийти на поле. Італійська преса звітує, що Рікардо Монтоліво після перелому ноги займається у загальній групі і його поява в заявці на матч не повинна стати сюрпризом. Щоправда не факт, що Філіппо Індзагі ризикне випускати капітана команди у дербі. Серед інших гравців під питанням залишаються Найджел де Йонг та Ігнаціо Абате, які останніми днями займалися за індивідуальними програмами. Рішення про їх участь у недільному матчі медики прийматимуть напередодні поєдинку. А от на кого Піппо точно може не розраховувати, так це Даніеле Бонера, який у попередньому турі чемпіонату отримав червону картку.
У лазареті «Інтера» теж є позитивні зрушення. Остаточно відновилися від пошкоджень Пабло Освальдо, Фредді Гуарін і Даніло Д’Амброзіо. До тренувань у загальній групі повернулися Андреа Ранокк’я та Янн М’Віла. За індивідуальною програмою наразі займаються лише Жонатан та Ернанес, які найімовірніше не допоможуть своїй команді цієї неділі. Також у міланському дербі не зможе взяти участь Гарі Медель, який був вилучений в попередній грі проти «Верони».
Тактичні орієнтування
Філіппо Індзагі вже остаточно визначився з пріоритетною тактичною схемою для своєї команди і не немає сумнівів, що проти «Інтера» ми побачимо звичні 4-2-3-1. За повідомленнями тамтешніх ЗМІ під час останніх тренувань керманич награвав в обороні квартет Рамі – Алекс – Мексес – Де Шільйо, а у півзахисті тріо Ессьєн – Мунтарі – ван Гінкель. Хоча деякі авторитетні видання впевнені, що «під нападником» у старті гратиме не голландець ван Гінкель, а француз Жеремі Менез. Позиції ж вінгерів мають закрити двоє із трійки Ель-Шаараві – Бонавентура – Хонда, а на вістрі атак ймовірно вийде Торрес.
З приходом Роберто Манчіні стало зрозуміло, що «нерадзуррі» більше не збираються практикувати гру з трьома захисниками. На тренуваннях новий наставник активно награє тактичну схему 4-3-1-2, але не цурається робити деякі перестанови у півзахисті, використовуючи формації 4-4-2 та 4-1-3-2. Орієнтовний склад на матч проти «Мілану» виглядає наступним чином: Ханданович – Додо, Жуан, Ранокк’я, Нагатомо – Кузмановіч, М’Віла, Гуарін – Ковачич – Паласіо, Ікарді.
Коментарі перед матчем
Адріано Гааліані, віце-президент «Мілана»:
«Статистика свідчить про те, що прихід нового тренера дає команді необхідний імпульс, якого вистачає на три-чотири матчі, а потім ситуація нормалізується. Саме тому перестановки на тренерському містку Інтера ускладнюють нашу задачу. Авжеж, професійні якості Роберто Манчіні також слід враховувати.
Ми сподіваємося, що незабаром міланське дербі знову стане визначальним у боротьбі за чемпіонський титул».
Зденек Земан, наставник «Кальярі»:
«Індзагі використовує свої тренерські напрацювання, які у нього були в Прімавері, але це не той досвід, який допоможе підготуватися до Серії А. Піппо хороший хлопець, він дуже старається. Але досвід є досвід. В цьому плані Манчіні знаходиться попереду Індзагі».
Філіппо Індзагі, наставник «Мілану»:
«Я ніколи не забуваю про свої голи в цих дербі. Мені пощастило забити вже у своєму першому дербі, і ми здобули перемогу з рахунком 4:2. Півфінал Ліги чемпіонів в 2003 році назавжди залишиться в моєму серці з усіх міланських дербі. Ми сподіваємося, що в один прекрасний день в півфіналі ЛЧ ми знову зіграємо з ними. Але цього сезону для нас головне – порадувати своїх уболівальників.
Ми зустрілися з Манчіні у понеділок, 17 листопада, на одному заході. Ми зустрінемося знову в неділю, але вже у великому дербі. Звичайно ж, я сподіваюся, що моя команда переможе»..
Роберто Манчіні, наставник «Інтера»:
«Мені потрібен час. Зараз настав історично важкий час для італійського футболу в цілому і для Інтера зокрема.
Це дивовижний збіг. Звичайно, жодна гра Серії А не може бути простою. Але починати з Міланом і Ромою... Це одночасно захоплююче і важко».
Статистика дербі
Всього зіграно 295 матчів (212 офіційних)
Перемоги «россонері» – 111 (74 в офіційних)
Перемоги «нерадзуррі» – 106 (76)
Нічийний рахунок – 78 (62)
Загальний рахунок забитих і пропущених голів – 444: 424 (286: 290)
Найбільша перемога «Мілану» – 6:0, сезон 2000/2001, чемпіонат Італії
Найбільша перемога «Інтера» – 5:0, сезон 1909/1910, чемпіонат Італії
Найрезультативніший матч – «Інтер» – «Мілан» 6:5, сезон 1949/1950, чемпіонат Італії
Найкращій бомбардири дербі – Андрій Шевченко (14 голів за «Мілан»), Джузеппе Меацца (12 голів за «Інтер», 1 гол за «Мілан»)
Цікаві факти
Сьогодні головний фірмовий магазин «Інтера» розташовується за адресою Via Berchet 1, де раніше знаходився ресторан «Fiaschetteria Toscana». Саме цей бар-ресторан у 1899 році став першим офісом для «Мілану».
Мілан – єдине місто на планеті, яке має два футбольні клуби, що хоча б раз вигравали Лігу чемпіонів.
У сезоні-1993/1994 обидва міланські клуби одночасно стали володарями європейських футбольних трофеїв: «Мілан» виграв Лігу чемпіонів, а «Інтер» – Кубок УЄФА.
6 серпня 2011 міланське дербі пройшло у Пекіні, де команди зійшлися у боротьбі за Суперкубок Італії. Подивитися за грою двох італійських суперклубів прийшли 70 тисяч глядачів (при місткості Олімпійського стадіону в 90 тисяч), в той час як арена «Сан-Сіро-Джузеппе Меацца» пустувала.
На стадіоні «Джузеппе Меацца» є музей, присвячений окремо міланському дербі.
У 1999 році колишній президент «Інтера» Пеппіно Пріско, відвідавши ворожу роздягальню під час дербі, в яку його запросив Сильвіо Берлусконі, незабаром ретирувався, по дорозі примовляючи: «Я повинен бігти, я повинен бігти». Відповідаючи на питання Берлусконі про напрямок руху, Пріско зауважив: «Я побував в гостях у дияволів і тепер поспішаю на сповідь».
показати приховати