"Іллічівець". Підсумки сезону 2014/15 і анонс сезону 2015/16
"Футбол 24" розпочинає огляд підсумків чемпіонату 2014/2015 і анонс наступного сезону 2015/16 для клубів Прем’єр-ліги. На черзі – 14 місце минулого сезону, "Іллічівець" (Маріуполь).
Тренування під звуки канонад і вимушена «еміграція» на дніпропетровський стадіон «Метеор», згасання колишньої величі клубу, прогнозований виліт та прекрасний сезон Гриня – все це «Іллічівець» зразка сезону 2014/2015. Яким він був? Розглянемо у сповільненому повторі.
Завершивши сезон 2013/2014 на досить спокійному 10 місці, маріупольський клуб, здавалося б, міг би впевнено дивитися у майбутнє. Однак на Донбасі почалися бойові дії, багаторічний керівник і меценат клубу Володимир Бойко пішов на лікарняний, а коли перші канонади почулися біля самого Маріуполя – про бажання піти з команди заговорили й провідні гравці.
Кадри
Зокрема, влітку команду залишили «позичені» у «Шахтаря» воротар Худжамов, захисник Ордець, напівоборонці Гречишкін та Полянський. Фомін перейшов у «Чорноморець», Кравченко – у латвійський чемпіонат. З різних причин вибули хавбеки Калінін, Лупашко, Федотов. А на кого могли розраховувати у цьому випадку маріупольці? Лише на молодь. Після розпаду «Таврії» вдалося підхопити захисника Аксьонова, а з дубля «Шахтаря» прибув хавбек Гринь.
Взимку, коли всі проблеми клубу були більш ніж очевидними, можна було розраховувати вже хіба що на молодих гравців із нижчих дивізіонів, або на особисті зв’язки Павлова. Так, Микола Петрович запросив до «Іллічівця» добре знайомих по роботі в «Ворсклі» захисника Матвеєва, який останнім часом був без клубу, та хавбека Вовкодава з друголігового «Кременя». Вдалося запросити нападника Матяжа (екс-«Металург» Зп). З нижчих ліг були запрошені правий захисник Жичиков та опорник Лучик (ПФК «Суми»), у «Буковині» віднайшли цікавого крайнього хавбека Немтінова, із чемпіонату Азербайджану повернувся на батьківщину оборонець Зубков. Традиційно вже маріупольці опиралися на підтримку «Шахтаря». Із дубля донеччан запросили воротаря Крюкова та захисника Вакуленка, а з «Шахтаря-3» прибув форвард Ілюк.
А ось втрати, звісно, виявилися куди більш статусними: у розпорядження «Шахтаря» відбули Бутко, Тотовицький та Кулач, у «Чорноморець» повернувся Васін, залишив «Іллічівець» Гаращенков.
Сезон
Головне враження від сезону для «Іллічівця» – дискомфорт та незадоволеність. До певної міри, маріупольську команду можна назвати найстражденнішою серед усіх учасників Прем’єр-ліги. Невизначеність щодо майбутнього, відсутність серйозних завдань й постійної участі від верховного керівництва, бойові дії під боком – все це не сприяло тому, щоб команда могла думати про футбол і тільки про нього. У той час, як інші команди із Донбасу базувалися, в основному, в столичному регіоні, «Іллічівець» лишався у рідному місті. Загалом-то, у клубу чудова інфраструктура – власна база, стадіон, критий манеж (за комфортністю – може, й найкращий у нашій країні), однак все це не в радість, коли зовсім поруч іде справдешня війна. Та й депресивна картинка з умовно-домашніх матчів на стадіоні «Метеор» впливала, безперечно, на настрій не тільки сторонніх спостерігачів, а й самих футболістів.
Миколі Павлову, як тренерові досвідченому, залишалося лише одне – спробувати мотивувати гравців майбутнім. У цій ситуації не помічники йому були вікові «майстри», молоді «лімітники» з чималим прем’єр-ліговим досвідом. Сподіватися випадало тільки на юних дебютантів – тих, для кого показати себе на найвищому рівні, було достатньою самоціллю. А вірний супутник стрімко омолодженого колективу – нервозність у грі, психологічні програші більш досвідченим суперникам, необов’язкова втрата очок у матчах, які можна було б і вигравати.
Здалося, злам у виступах команди настав саме тоді, коли остаточно стало зрозуміло, що вдома команді не грати (попервах, нагадаємо, «Іллічівець» погоджувався проводити домашні матчі на полях суперників, сподіваючись, що восени зможе повернутися на маріупольський стадіон). Відхід більш досвідчених Чижова, Іщенка, більш молодих, але граючих Путивцева, Довгого, Федотова, Таргамадзе лише підтвердив думку, що тренерському штабу доведеться вести в бій зовсім молодий колектив. Саме тому, вочевидь, перше півріччя для маріупольців виявилося втраченим. За весь літньо-осінній відрізок «Іллічівець» зміг виграти лише один матч – та й то у кубку, в першолігового МФК «Миколаїв». На старті сезону команда Павлова часто починала агресивно, вела в рахунку, однак у підсумку втрачала перемогу.
Особливо ось ця притаманна стрімко омолодженим командам риса проявлялася у матчах проти грандів – і з «Динамо», і з «Шахтарем» маріупольці програвали з крупним рахунком, хоча загалом старалися нав’язувати суперникам боротьбу, хай навіть часто з прикрим підсумком зустрічі (для прикладу: у других таймах своїх матчів «Іллічівець» забив лише 14 м’ячів, пропустивши аж 28 – досить показово). Проте команда вчилася, хай навіть набиваючи ґулі на власному прикладі. І якщо восени підопічні Павлова подекуди виглядали досить розгублено, то після системних зимових зборів колектив набрав більш конкретних обрисів.
І це при всіх тих труднощах, з якими зіткнувся тренерський штаб при комплектуванні команди! Само собою, важко було заманити гравців у місто, яке знаходиться неподалік від фронту. Ще важче було розраховувати на якісне посилення. А ще ж і ті, хто приходив, часто не могли допомогти – Пісоцький, який провів збори з маріупольцями, у підсумку не зміг зіграти через травму й не став їхнім гравцем, а дозаявлений взимку Вовкодав отримав тяжку травму – при цьому Павлов явно розраховував на його допомогу в центрі поля, тому це був для колективу черговий прикрий удар.
Звісно, минулий сезон виявився нецілісним для багатьох команд. Та й «друзів по нещастю» у маріупольців було чимало, а проблеми у «футбольних переселенців» більш-менш однакові. Тому після тривалої безвиграшної серії «Іллічівець» навесні виглядав уже значно впевненіше. Зігравши внічию при рівних шансах з радикально омолодженим «Чорноморцем» (там головним фактором впливу було, здається, жахливе лютневе поле, яке заважало суперникам грати в футбол), команда Павлова доросла й до першої перемоги в сезоні. Голи Зубкова та Гриня дозволили обіграти «Зорю».
І хоча розгромні поразки від «Динамо» та «Шахтаря» знову відкинули колектив у психологічну яму, в цілому в кінцівці «Іллічівець» зачепився за свої очки. Завдяки голу Гриня вдалося переграти «Карпати», у матчі з донецьким «Металургом» приазовці зачепилися за вольову нічию, а в останньому турі покуражилися, розгромивши «Олімпік» – 4:1. Якраз у цьому матчі зіграли свої найяскравіші матчі Гринь (хет-трик і асист) і зовсім юний Шапаренко (гол і пас після виходу на заміну). Ось вони, ці молоді хлопці, які робили свої перші кроки у дорослому футболі, й стали найяскравішими враженнями від загалом найжахливішого сезону в історії «Іллічівця».
Виліт, звісно, велика біда – особливо в контексті анонсованого ПФЛ повернення футболу в Маріуполь. Однак навіть тут є місце оптимізму – навіть після смерті почесного президента Володимира Бойка та відходу головного тренера Миколи Павлова клуб продовжить своє існування, а з першої ліги «Іллічівець» вже вибирався, і при тому ще не так і давно. «Будем жить», – як сказав би класик.
Тренер
Микола Павлов – одна із легенд тренерського цеху України. На хвилиночку, екс-наставник національної збірної України, призер чемпіонатів нашої країни та володар кубка. Звісно, не на такий сезон він розраховував у якості прощання з маріупольським клубом, якому віддав не один рік життя. Однак – і це треба також підкреслити – навіть у провальному для «Іллічівця» чемпіонаті досвідченому фахівцеві вдалося зробити те, за чим, власне, його запрошували під час другого пришестя в маріупольський клуб. Для молоді цей чемпіонат став відправною точкою. Набирався впевненості Гальчук, стрімко прогресував Гринь, Мішньов, Тотовицький і Кулач «обросли м’язами», а Шапаренко увійшов в історію й заслужив інтерес з боку грандів.
Розчарування
Звичайно, найбільшим розчаруванням стало те, що клуб не зміг проводити домашні матчі в рідному місті. Від самого початку Бойко задумував маріупольську команду як розраду для жителів міста, працівників свого металургійного підприємства. Тому тієї неповторної атмосфери, яка була на матчах «Іллічівця», не було й близько. А що команда дуже хотіла дістатися дому – свідчить хоча б те, що навіть на чужих полях (лише номінально домашніх) вона й узяла левову долю своїх очок.
Найкращий дебютант
Безперечно, це Микола Шапаренко. У своїй команді він був чи не наймолодшим, але при цьому встиг в кінцівці сезону порадувати і швидкістю, і чіпкістю, і хорошим поводженням з м’ячем. Звісно, рано судити по двох вдалих виходах на заміну, та й чемпіонат наш нині не настільки інтенсивний і важкий у змагальному плані, як ще років півтора-два тому. Однак все одно оминути увагою яскравий дебют юніора ніяк не можна.
Зірка
Непересічність фізичних даних, пластики та техніки давно виділяли цього гравця. Однак, по суті, він лише починає дорослу кар’єру, і тому розмови про його перспективність мали бути підтверджені ділом – грою на найвищому рівні. У цьому плані Сергій Гринь може бути вдоволеним: і з точки зору результату, і з точки зору самої гри він сповна використав свій шанс і гучно заявив про себе. Те, що після вдалого сезону в «Іллічівці», лідера молодіжної збірної України викликали на збори з першою командою «Шахтаря», говорить саме за себе.
Майбутнє
Головним тренером команди призначено Валерія Кривенцова – власне, чутки про саме такий варіант ходили давно, тому це не стало сюрпризом. Як кажуть, «Іллічівець» при новому головному тренерові може стати справжнім «полігоном» для молодих гравців. Навесні була інформація, що на основі маріупольської команди можуть пройти «бойове хрещення» хлопці із блискучого юнацького складу «Шахтаря», які під керівництвом Кривенцова виграли першість U-19 та дісталися до фіналу Ліги УЄФА. Наразі поширена інша гіпотеза – мовляв, зважаючи на те, що команда втратила місце в Прем’єр-лізі та має намір проводити навчально-тренувальний процес та домашні матчі в самому Маріуполі, варіант з переходом найталановитіших юнаків 1995-96 р.н. відпадає.
Нині ж, коли «Іллічівець» вийшов з відпустки, за словами нового наставника, на контракті в команді залишалося двоє воротарів, двоє польових гравців та двоє орендованих, у яких термін договору спливає за півроку. І навіть у молодіжному складі у всіх дублерів завершилися контракти!
Але, хоча ситуація схожа на «кадровий Армагеддон», насправді все не настільки жахливо. Кривенцов, Котов та Старостяк, які працювали у юнацьких командах «Шахтаря» (U-19 та резервному друголіговому складі), чудово знають українську молодь. А будувати колектив «з нуля» інколи навіть легше, аніж доводити до готовності те, що не доробили чужі руки. Уже зараз, після виступів за «Говерлу», в «Іллічівець» прибули захисник Писко та півзахисник Акімов. Перепідписані воротар Гальчук, захисник Вакуленко, півзахисник Мішньов та форвард Ілюк, нові контракти запропоновані лідерам дубля, які в першій лізі можуть вибитися й у провідні виконавці дорослої команди. Уже найближчим часом прес-служба клубу анонсує низку «новачків хорошого рівня».
Тож робота з «тімбілдінґу» – в самому розпалі. Із того, що є, можемо зліпити навіть певну команду: у нас вже є голкіпер (Гальчук), ліві захисники (Писко та, ймовірно, Цюпа – причому, перший може зіграти й хавбека, а другий – і на інших позиціях оборони), центрбеки (Вакуленко, Суходуб, Дехтяренко, Будченко), декілька хавбеків (Мішньов, Акімов, Янаков та Скоблов), нападник (Ілюк). Однак, напевно, не варто ще вимальовувати певні обриси «Іллічівця» ери Кривенцова – на перегляд в команду прибувають нові гравці. Не виключено, що прибудуть в оренду чергові таланти «Шахтаря». Тому картина, яка відразу по завершенні чемпіонату виглядала ледве не катастрофічною, перед стартом нового сезону може змінитися повністю. При належній активності на трансферному ринку «Іллічівець» може виявитися беззаперечним фаворитом сезону у першій лізі, і навіть якщо це будуть винятково юніори – все одно ця команда буде цікавою як для фанів, так і для фахівців. Попереду у тренерського штабу приазовців – місяць інтенсивної робити. Вони в такому ж положенні, як і їхні підопічні – для них це також дебют, важливий відповідальний і доленосний.
Артур Валерко
Статистика - Юрий Назаркевич
показати приховати