"Гроші перемагають поезію і романтику. Це ера техногенно-кібернетичного футболу"
Денис Босянок описує внесок 2014-го року у світовий футбол: розгул мафіозної структури ФІФА, роту спецназу для Блаттера, зречення Фурії Рохи від трону, методичне крокування до успіху німецької "машини" та ще багато цікавого.
Головна подія року у планетарному масштабі - це Кубок світу. Перший раз в історії турніру європейська команда перемогла на території Латинської Америки. Цією командою стала Німеччина, яка, зрештою, вистраждала перемогу. Адже згадаймо як вона програла домашній Кубок світу - за крок до фіналу. Потім була поразка у 2010 році. Але Льов таки досягнув свого з третьої спроби.
Цей чемпіонат світу, напевно, був світліший, ніж попередній, південноафриканський. Щоправда, останній раз, коли відбувався радісний і приємний моєму окові та серцю чемпіонат світу - це ще французький, 98-го року. Але, за великим рахунком, усе закінчилося у 1994 році. Тому що після цього якісь однакові траплялися чемпіонати світу. Це просте, звісно, ствердження, адже як вони можуть бути однакові, якщо їх вигравали різні команди? Але я про те, що гра не запам'ятовується, бо футболісти, як несмачні, вичавлені лимони приходять на цей чемпіонат світу, зігравши сотню матчів у своїх клубах, в яких їм платять зарплату.
Як правило, гравці виступають у найгіршій своїй формі. Вони виснажені приїжджають на Мундіаль. Чому раніше такого не було? Та тому що ніхто не грав 80 матчів за сезон. Футболіст зараз - робот просто. І не зараз навіть, а вже давно з'явилися команди роботів. Це ера техногенно-кібернетичного футболу, і це мені не до вподоби. Для мене головне, коли один футболіст може зробити свято на полі для людей, які на стадіоні, або спостерігають за ним по телевізору. Чарівників, оцих магів стає неймовірно мало. Відсоток магічного футболу вкрай падає. Він зараз найнижчий за всю історію футболу.
Наступний чемпіонат світу відбудеться в Росії. Я не бачу варіантів, поки є головна мафіозна банда світу, яка відреагувала одразу ж, миттєво заявивши, що ніхто не буде змінювати господарів наступних двох чемпіонатів світу. Там уже все продано і куплено. Ви ж пам'ятаєте, як приїжджала ця особа, яка хоче бути біля керма ФІФА не менше, ніж його попередник Жоао Авеланж. Кажуть, що такого кортежу, який був у нього в Бразилії, не мали навіть президенти країн. Він пересувався у супроводі роти спецназу. І от дві найбільш гучні людини, зокрема Марадона, запитують прямо і публічно: "Кажуть, що на призовий фонд Кубка світу потрачено 4,5 мільйони, хоча заробіток ФІФА склав 34 мільйони. А де ж іще 30 мільйонів, містере Блаттер? Куди вони поділися?" Тому, я вас благаю: ніхто не змінюватиме господарів Кубка світу.
Зірвати Мундіаль можуть хіба що країни-лідери світового футболу, які дружно (або хоча б 2-3) ігноруватимуть наступний турнір в Російській Федерації, мать її так-то. Але поки що таких спроб ми не бачимо, за винятком окремих вигуків Британських островів. Вже написані книжки, зокрема Девідом Єллопом, де все доведено. Але це настільки сильна, направду найсильніша мафія, що вона адаптувалася до публічних звинувачень. Напевно Блаттер збирається піти з цієї посади не раніше 24 років - саме стільки правив його попередник, ватерполіст Жоао Авеланж.
Велика Іспанія в цьому році відійшла від трону і віддала владу. Але перед цим три турніри поспіль - не програвала. Хто таким може похвалитися? Окрім Бразилії, напевно, ніхто. Тож іспанський футбол зайняв безсмертне місце в історії і віддав владу для того, щоб набратися нових сил, соки залити молоді. Це от головна тенденція 2014-го.
Були такі незабутні команди протягом певного часу, як мадридський "Атлетіко" Дієго Сімеоне - це одна з тих команд, яка заслуговує, щоб її назвали помітною подією сезону і року. Вона відібрала владу у найсильнішому клубному чемпіонаті Європи. Через це Сімеоне - великий тренер, один з найкращих тренерів року. Якщо згадувати чемпіонат світу, то там вкрай мало було команд, які неповторно відіграли увесь турнір. Та хотів би відзначити Коста-Ріку. Вони дуже сильно готувалися, і опинившись у такій божевільній групі, зуміли з неї вийти. Це супердосягнення.
Якщо аналізувати роботу тренерів, то до найпереконливіших за підсумками року я б, окрім Сімеоне і Хорхе Луїса Пінто, який керував Коста-Рікою у Бразилії, відніс Сергія Реброва, а також Льова - він же чемпіон! Після програних ігор за крок до фіналу зробив правильні висновки.
Регрес року - це Пранделлі і його збірна на чемпіонаті світу.
Що більше ти працюєш коментатором, то більше матчів "стирається". У 2014-му році не довелося працювати на стадіоні. Адже коли ти працюєш вживу, набагато глибше у пам'яті і серці відкладається, аніж коли сидиш в студії. Я не працював на чемпіонаті світу - перший раз, напевно, у своїй біографії. Тож я не можу говорити про якийсь певний матч чемпіонату Голландії, Бельгії чи Чемпіоншипу, зроблений в ефірі - це просто несерйозно.
Якщо говорити про головні юні таланти року, то почати варто з голландця Гуса Хуппертса, який зараз грає в "Алкмарі", а минулий сезон відіграв у керкрадській "Роді", що вилетіла з еліти. Це божевільно талановитий форвард. Йому 22 роки, неймовірно яскравий хлопець. Не менш сміливо можна говорити про Паоло Дибала. Це центрфорвард "Палермо", аргентинець польського походження. Я за ним спостерігав ще в Серії В, і він не знітився, що приємно, перейшовши у Серію А. Зараз це один з найбільш цікавих футболістів атаки у кальчо. Хочеться також відзначити обдарованого ван Гінкеля, але не будемо цього робити. Він пішов із "Вітесса" в Англію, у "Челсі", потім переїхав в Італію, але й тут йому не щастить поки що у славетному "Мілані", який намагається поновити свою велич, купуючи таких футболістів - молодих, свіжих. Мало, на жаль, тих гравців, які демонструють нестандартний, пам'ятний футбол.
Побажаю нам всім у 2015-му, щоб футболісти перестали бути роботами. Хоча це малоймовірно, бо гроші перемагають поезію і романтику. Все ж таки мені б хотілося, щоб у футболі існувало поменше бляттерів усяких і подібних йому. Тому що Бляттер - це гидотна модель шляху для багатьох, хто прагне керувати у футболі. Хочеться, аби у 2015-му його не було біля керма. Скромна мрія романтика: щоб футбол повернувся у ті часи, коли ще не було "епохи Адідасу" і Авеланж не продав гру з потрохами. Але це, напевно, нереально в нашому прагматичному світі.
показати приховати