Бишовець: Не бачу перепон, якщо усе складеться на користь виступів Тайсона за збірну України
Чергова хвиля суперечок стосовно доцільності натуралізації іноземних футболістів і подальше їх залучення до виступів за національну збірну була спричинена Тайсоном і донецьким "Шахтарем".
Уболівальники та фахівці розділилися на два табори. Хтось вважає, що якщо футболіст потрібен збірній, то його треба натуралізувати. Інші ж переконують, що варяг не буде патріотом і не викладатиметься в матчах за «синьо-жовтих».
Думкою стосовно натуралізації легіонерів «Футбол 24» поцікавився у вихованця київського «Динамо», відомого футболіста та тренера, який багато років живе у Москві, - Анатолія Бишовця.
- Анатолію Федоровичу, ви «за» чи «проти» натуралізації футболістів і подальші їх виступи за національну збірну нової країни?
- Усе залежить від професійності футболіста, його роботи і його самовіддачі. Це і є справжній патріотизм, який не залежить від національності та паспорту. Адже гравець може бути місцевим, але не бути патріотом і не виконувати належно своєї роботи. Не думаю, що уболівальники будуть вітати такого футболіста. Взагалі, ледащо не може бути патріотом.
- В сучасному футболі без матеріального стимулу, мабуть, ніхто не битиметься за прапор іншої країни?
- Це робота, яку потрібно оплачувати. Без грошей натуралізований гравець не буде викладатися на полі. Він перш за все, буде гравцем клубу, де отримує зарплату. А в збірній він може отримувати бонуси за перемоги, виконання якихось завдань. Головне, щоби у натуралізованого футболіста було бажання виступати за збірну й щоби в ньому був зацікавлений головний тренер. Якщо ці два фактори співпадуть, то не бачу жодних проблем. Те ж саме стосується і Тайсона із «Шахтаря». Не бачу перепон, якщо усе складеться на користь його виступів за збірну України.
- А як ставитеся до того, що іноземець очолює національну збірну?
- Це пов’язано з певними проблемами – знання мови, чемпіонату, гравців, ментальності. Це суттєві проблеми. З іншої сторони, є ще і кваліфікація тренера, яка може нівелювати інші проблеми. Ось Трапатоні працює зі збірною Ірландії. Помітно його вклад в роботу, команду приносить результат. Але я вважаю, що у національній команді повинен працювати вітчизняний тренер. Досвід збірної Росії показує, що іноземці приїздять працювати за великі гроші. В той же час, інтереси команди, розвитку футболу, залишаються за межею особистих інтересів іноземців.
- До речі, Трапатоні минулого тижня покинув збірну Ірландії…
- Так, він написав заяву за власним бажанням.
- Анатолію Федоровичу, ви працювали зі збірною СНД, а потім Росії на початку 90-х. Тоді ви могли залучити у свою команду усіх найсильніших гравців із колишнього СРСР?
- У 90-му працював ще і тренером збірної СРСР. Був її останнім наставником. Тоді у мене була можливість залучати усіх найсильніших, жодних проблем не було. До лав збірної СНД теж можна було залучати потрібних гравців. А після того періоду у кожній країні сформувалися свої національні чемпіонати й свої національні команди. Тому, потрібно було уже заважати на паспорт футболіста і його громадянство.
- Тим не менш, тоді чимало українських футболістів перебралися в Росію і почали виступати за цю команду. Вочевидь, тоді у Федерації футболу Росії були значно кращі фінансові можливості, ніж у їхніх колег із України?
- Нічого дивного в цьому немає, адже російська Федерація стала правонаступницею Федерації футболу СРСР.
Розмовляв Гліб Ваколюк
показати приховати